Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 490/940/14-ц
провадження № 61-21811св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області, у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О., від 21 жовтня 2015 року та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І.,
Лисенка П. П., від 18 березня 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами та їх обґрунтування
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила заборонити відповідачам використовувати для утримання прибудови сходів стіну належного їй на праві власності приміщення по
АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знести самочинно збудовану конструкцію сходів, що знаходиться в коридорі загального користування, при будівництві якої використано стіну її приміщення. Також просила зобов`язати ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок привести належні їй на праві власності приміщення загального користування коридора та стіну, яку використано при будівництва конструкції сходів, у початковий стан.
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та просив заборонити ОСОБА_1 використовувати вхід/вихід з нежитлового приміщення (магазину) по АДРЕСА_1 у приміщенні під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_1 та використовувати приміщення під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_1 як допоміжне приміщення чи інше приміщення в цілях обслуговування нежитлового приміщення магазину по
АДРЕСА_1 . Також просив зобов`язати ОСОБА_1 закласти за власний рахунок вхід-вихід з нежитлового приміщення (магазину) по АДРЕСА_1 у під`їзді житлового будинку по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення дій, що порушують право власності на нерухоме майно та відновлення стану майна, яке існувало до порушення цього права, в якому просив заборонити ОСОБА_1 використовувати вхід/вихід з нежитлового приміщення (магазину) по АДРЕСА_1 у приміщення під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 використовувати приміщення під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_1 як допоміжне приміщення чи інше приміщення в цілях обслуговування нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести приміщення магазину у відповідність до будівельних норм, застосовуючи при цьому усі норми протипожежної безпеки, шляхом закладення входу/виходу з нежитлового приміщення магазину у приміщення під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2014 року закрито провадження у частині вимог до ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 про припинення дій, що порушують право власності на нерухоме майно та відновлення стану майна, яке існувало до порушення цього права.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня
2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення дій, що порушують право власності на нерухоме майно та відновлення стану майна, яке існувало до порушення цього права, задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 знести самочинно збудовану конструкцію сходів, що знаходиться в коридорі загального користування по АДРЕСА_1 та розташована на стіні належного ОСОБА_1 на праві власності нежилого приміщення за цією ж адресою. Зобов`язано ОСОБА_3 власними силами і за власний рахунок привести приміщення загального користування коридору та стіну належного на праві власності позивачу нежилого приміщення за вказаною адресою, яку використано при будівництві конструкції сходів, у початковий стан.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. У позові ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2014 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2014 року про закриття провадження у справі скасовано, справу в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном направлено до суду для продовження розгляду.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня
2014 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_2 набрало законної сили.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
До початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету позову і остаточно просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спільним майном (частини сходової клітки загального користування) шляхом демонтажу незаконно встановленої металевої клітки, металевих дверей та металевих сходів на мансарду на сходовій клітці у під`їзді будинку АДРЕСА_1 , привівши під`їзд у попередній стан, який існував до 2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками під`їзду та сходової клітини, яка за планом будинку використовувалась власниками квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1 . З 2010 року власником квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , який, на думку позивача, самовільно захватив під`їзд будинку та частину сходової клітки шляхом спорудження перегородки із металу та встановлення дверей, а також улаштував конструкцію сходів на мансардний поверх. Позивач стверджувала, що такі дії відповідач вчинив без отримання її дозволу як співвласника, фактично привласнивши собі частину сходової клітини, чим неправомірно порушив її право спільної сумісної власності на приміщення загального користування.
У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що ухвалюючи рішення за його позовом, суд не взяв до уваги висновок будівельно-технічної експертизи від 11 липня 2013 року у зв`язку з рецензуванням та виявленням на підставі цього порушень законодавства, допущених експертом. Вказував, що після ухвалення судового рішення йому стало відомо, що експертною установою рецензування не здійснювалось, отже неприйняття вказаного доказу є підставою для задоволення його позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва, у складі судді
Гуденко О. А., від 20 липня 2015 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні
ОСОБА_1 спільним майном - сходовою клітиною загального користування, що розташована у під`їзді будинку АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу металевої клітки, металевих дверей та металевої конструкції сходів на мансарду, що встановлені у під`їзді за зазначеною адресою, привівши цей під`їзд у попередній стан, який існував до 2010 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права ОСОБА_1 як співвласника майна - приміщення під`їзду та сходової клітини, розташованих на першому (над цокольним поверхом) поверсі будинку АДРЕСА_1 , порушені зайняттям без її згоди частини цих приміщень іншим співвласником, а тому підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача привести спірні приміщення у попередній стан, який існував до порушення права. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обов`язок усунути встановлені порушення та відновити попередній стан спільного майна слід покласти саме на відповідача ОСОБА_2 , оскільки саме в період перебування квартири у його власності відбувалося будівництво спірного об`єкту - улаштування сходів, також він є власником квартири на час ухвалення судового рішення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю підстав для застосування положень статті 361 ЦПК України та скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєднався ОСОБА_5 , задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2015 року у частині задоволення позову та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно висновків судового експерта технічних перепон у вільному користуванні ОСОБА_1 належним їй майном, в тому числі з використанням входу/виходу до її нежитлового приміщення з коридору спільного користування у під`їзді будинку АДРЕСА_1 внаслідок встановлення ОСОБА_2 у коридорі цього під`їзду металевих дверей, сходів та сходових клітин для виходу на мансардний поверх, не виявлено.Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довела порушення свого права з боку саме відповідача. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що всі будівельні роботи по влаштуванню сходів, сходових клітин та металевих дверей за вищевказаною адресою проведено без її згоди, зазначивши, що за характером конструкцій, така згода була не потрібна.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 відгородив приміщення, яке є спільною власністю всіх власників квартири багатоквартирного будинку, шляхом встановлення металевої перегородки та металевих дверей без згоди інших співвласників. Заявник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги рішення Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, в яких суди висловили свою позицію щодо права власності на приміщення загального користування в багатоквартирних будинках та порядок користування ними.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 21 жовтня 2015 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував надані заявником документи, а саме лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про те, що інститутом не проводилось рецензування судової експертизи та інститут не володіє інформацією про проведення рецензування будь-якою установою. Також заявник вказує, що ним було надано лист органів з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про те, що наявність входу/виходу з нежитлового приміщення у житлову частину приміщення багатоквартирного будинку є грубим порушенням Державних будівельних норм та правил пожежної безпеки.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2015 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Будинок, розташований по АДРЕСА_1 , є двоповерховим багатоквартирним будинком, 1917 року побудови. На час розгляду справи зазначений будинок мав дві юридичні адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1.
На підставі договорів купівлі-продажу від 13 червня 1996 року, 16 листопада 1995 року, 10 жовтня 1997 року позивач ОСОБА_1 придбала у приватну власність квартири № НОМЕР_2 НОМЕР_3 та НОМЕР_4 житловому будинку АДРЕСА_1 .
На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради
від 25 липня 2003 року № 1115 «Про надання дозволу на переведення жилих приміщень у нежилі з їх реконструкцією для розташування об`єктів торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування» належні позивачу житлові приміщення переведено у нежитлові для розміщення магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 та дозволено виконання проектних і ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень.
Роботи по реконструкції належного позивачці приміщення проводились за наявності як ескізного, так і робочого проектів ТОВ МВП «Етанор», який передбачав облаштування дверей на загальну сходову клітину. Даний проект отримав позитивні експертні висновки всіх контролюючих органів, в тому числі і висновок Держпожежнагляду від 11 липня 2003 року, із зазначенням про влаштування з другого поверху іншого евакуаційного виходу. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю надала дозвіл на початок проведення будівельно-монтажних робіт з реконструкції об`єкта 25 червня 2004 року. Після закінчення виконання робіт магазин був прийнятий в експлуатацію актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 14 січня 2005 року.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 січня
2005 року № 79 «Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1» затверджено акт державної технічної комісії від 14 січня 2005 року про прийняття в експлуатації закінченого будівництвом об`єкту, належного ОСОБА_1 . Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29 квітня 2005 року № 653 нежитловому приміщенню магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 надано нову адресу - АДРЕСА_1.
29 липня 2005 року ОСОБА_1 отримано свідоцтва про право власності
на нежитлові приміщення.
На підставі договорів купівлі-продажу від 30 березня 1999 року, 25 червня 1999 року, 02 квітня 2003 року та 03 грудня 2004 року ОСОБА_3 придбав у приватну власність квартири НОМЕР_1, НОМЕР_5 НОМЕР_6 по АДРЕСА_1 .
Розпорядженням адміністрації Центрального району міста Миколаєва
від 24 вересня 2006 року № 958-р «Про дозвіл на об`єднання квартир
НОМЕР_1, НОМЕР_5 НОМЕР_6 в одну по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 » останньому було дозволено об`єднання вищезазначених квартир в одну за рахунок їх перепланування в одну з присвоєнням квартирі єдиного НОМЕР_1.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 жовтня 2007 року № 2213 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за фізичними особами» за ОСОБА_3 оформлено право власності на п`ятикімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 126,8 кв. м, житловою площею 75,2 кв. м, по АДРЕСА_1 .
26 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на це нерухоме майно.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 березня 2009 року № 1040 «Про надання дозволу на переведення житлових приміщень у нежитлові з їх реконструкцією для розташування об`єктів торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування, офісів» ОСОБА_3 дозволено переведення житлового приміщення - квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 - у нежитлове приміщення для розміщення офісу та надано дозвіл на виконання проектних і ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлового приміщення.
У 2009 році ОСОБА_3 почав проводити реконструкцію квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 під офіс. На замовлення останнього спеціалізованою організацією розроблено робочий проект реконструкції його квартири. Згідно з проектом було передбачено будівництво мансардного поверху над квартирою відповідача. Також було передбачено вхід/вихід на мансардний поверх шляхом встановлення металевих дверей у коридорі спільного користування, сходів та сходової клітини для виходу на цей поверх.
01 грудня 2010 року ОСОБА_3 укладений з Миколаївською міською радою договір оренди землі № 7933, площею 166 кв. м для обслуговування нежитлових приміщень, розташованих по
АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу від 04 грудня 2010 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 загальною площею 126,8 кв. м, житловою площею 75,2 кв. м, а за договором купівлі-продажу від 11 березня 2011 року ОСОБА_2 придбав у
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 53/100 частини квартири спільного заселення НОМЕР_7 за цією ж адресою.
Розпорядженням адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14 червня 2011 року № 359р визнано готовою до експлуатації квартиру НОМЕР_1 , загальною площею 166,5 кв. м, житловою площею 154,7 кв. м, після переобладнання, перепланування та об`єднання квартири НОМЕР_1 та 53/100 частин квартири спільного заселення НОМЕР_7 в одну двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради
№ 802 від 22 липня 2011 року за ОСОБА_2 було оформлено право власності на квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 166,5 кв. м, житловою площею 154,7 кв. м, та 04 серпня 2011 року видано свідоцтво про право власності.
За договором купівлі-продажу від 06 вересня 2011 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 7/100 частин вищевказаної квартири, а саме: приміщення 1-4, 1-5, житловою площею 9,1 кв. м, загальною площею
11,9 кв. м.
Відповідно до матеріалів інвентарної справи, а саме: плану квартири НОМЕР_1 станом на червень 2011 року, вона складалася з однієї кімнати, площею 145,6 кв. м, кухні, площею 6,7 кв. м, вбиральні площею 2,3 кв. м.
Відповідно до матеріалів інвентарної справи, після придбання
ОСОБА_5 у ОСОБА_2 частки квартири НОМЕР_1 розпорядженням адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від 03 грудня 2012 року № 353-р визнано готовою до експлуатації квартиру після приєднання частини коридору загального користуванні НОМЕР_1 , площею
1,40 кв. м, 47/100 частин квартири НОМЕР_7 та 7/100 частин квартири НОМЕР_1 об`єднано в одну двокімнатну квартиру, в результаті об`єднання та приєднання квартирі залишено НОМЕР_7, яка має загальну площу 41,6 кв. м, житлову площу 21,60 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14 грудня 2012 року № 1299 за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 визнано право спільної сумісної власності на квартиру НОМЕР_7 по АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту на квартиру НОМЕР_1 та довідки КП Миколаївського МБТІ від 14 листопада 2011 року № 2536 станом на 11 листопада 2011 року ОСОБА_2 провів реконструкцію цієї квартири за затвердженим проектом «Реконструкція кв. 1 по АДРЕСА_1 під офіс МВП «Етанор», в результаті чого було збудовано житлову надбудову літ. А1-ІІІ поверх - площа забудови 211,9 кв. м, у тому числі влаштовано сходи та підповерх для розміщення топочної, загальна площа 182,1 кв. м, житлова 100,6 кв. м. В результаті добудови житлової надбудови літ. А1-ІІІ поверх та внутрішнього перепланування квартира НОМЕР_1 стала п`ятикімнатною, загальною площею 335,2 кв. м, житловою площею 243,7 кв. м.
Відповідно до журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень квартира НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 станом на жовтень 2011 року мала такі технічні характеристики:
другий поверх, загальною площею 153,1 кв. м, житловою площею
143,1 кв. м, допоміжною площею 10 кв. м, та складається із: житлової кімнати 2-1, площею 143,1 кв. м, топочної 2-НОМЕР_5 площею 7,4 кв. м, вбиральні 2-3, площею 2,6 кв. м;
третій поверх, загальною площею 175,6 кв. м, житловою площею 100,6 кв. м, допоміжною площею 75 кв. м, та складається із: коридорів 3-НОМЕР_2 3-5, площею 3,3, 22,3 кв. м відповідно, житлових кімнат 3-6, 3-8, 3-11, площею 18,2 кв. м, 25,2 кв. м, 24,2 кв. м відповідно; санвузлу 3-7, площею 28,3 кв. м, їдальні 3-9, площею 33 кв. м, кухні 3-10, площею 13,6 кв. м, 3-14 коридору зі сходами, площею 7,5 кв. м та приміщення підповерху 3 квартири НОМЕР_1 , загальною площею 6,5 кв. м: коридор зі сходами 3-12, площею 1,9 кв. м, топочної 3-13, площею 4,6 кв. м.
Розпорядженням голови адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від 14 листопада 2011 року № 723-р квартира НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 з переплануванням та добудовами визнана готовою до експлуатації. Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 березня 2012 року № 298 вищезазначене розпорядження голови адміністрації Центрального району було скасовано.
У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 березня
2013 року між сторонами було затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 93/100 частин однокімнатної квартири НОМЕР_1, загальною площею 166,5 кв. м, житловою площею 154,7 кв. м по АДРЕСА_1 , яка належала йому відповідно до свідоцтва про право власності від 04 серпня 2011 року; будівельні матеріали, з яких здійснюється надбудова літ. А1-ІІІ, у тому числі улаштування сходів та підповерху для розміщення топочної, загальною площею 182,1 кв. м, житловою площею 100,6 кв. м та визнано за ОСОБА_3 право власності на 93/100 частки вищевказаної квартири та будівельні матеріали.
На підставі вказаного судового рішення за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на 93/100 частин квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 166,5 кв. м, житловою площею 154,7 кв. м.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 06 лютого 2014 року було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція житлових приміщень 2-го поверху під офіс та надбудова мансардного поверху для розміщення житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
05 березня 2014 року ОСОБА_3 подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція житлових приміщень 2-го поверху під офіс та надбудова мансардного поверху для розміщення житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 », яка зареєстрована інспекцією 07 березня 2014 року за №МК 143140660215.
13 березня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 93/100 частки однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, квартира НОМЕР_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2014 року ухвала Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 березня
2013 року скасована, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду.
11 квітня 2014 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_8 за договором дарування 93/100 частки у праві спільної часткової власності на квартиру НОМЕР_1 (чотирьохкімнатна квартира, загальною площею 182,1 кв. м, житловою площею 100,6 кв. м) за вказаною адресою, а за договором дарування (реєстраційний № 171) - нежитлові приміщення під офіс літ. А-3, загальною площею 153,1 кв. м.
ОСОБА_8 за нотаріально посвідченим договором дарування
від 14 квітня 2014 року 93/100 частки у праві спільної часткової власності на квартиру НОМЕР_1 подарувала ОСОБА_2 , а нежитлові приміщення - ОСОБА_4 .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 14 квітня 2014 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 93/100 частин квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні спільною власністю шляхом демонтажу встановленої металевої клітки, металевих дверей та металевих сходів на мансарду на сходовій клітці у під`їзді будинку АДРЕСА_1 , привівши під`їзд до попереднього стану, який існував до 2010 року.
За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи судовим експертом складено висновок від 08 січня 2019 року
№ СЕ-1227-1-1002.18, відповідно до якого згідно дослідження та розрахунків, підтверджених Технічним висновком №26.06.13, виконаних експертом Сікорським В. А. , інформацією про результати обстеження від 07 березня 2014 року експерта Сикорського В. А. та Ханова О. М, а також технічним звітом № 28.06.16 експерта ОСОБА_10 , будівельні роботи по реконструкції квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в частині облаштування у під`їзді спільного користування окремого входу/виходу на мансардний поверх з встановленням металевих дверей у коридорі спільного користування, сходів та сходової клітини для виходу на мансардний поверх не впливають на конструктивні елементи належного позивачу ОСОБА_1 нежитлового приміщення - магазину промислових товарів, розташованого по АДРЕСА_1 .
Також експертом зазначено, що відхилень від вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва при виконані ОСОБА_2 будівельних робіт по реконструкції квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в частині облаштування у під`їзді спільного користування окремого входу/виходу на мансардний поверх з встановленням металевих дверей у коридорі спільного користування, сходів та сходової клітини для виходу на мансардний поверх не виявлено.
Будівельні роботи по влаштуванню сходів та сходових клітин відповідають проектним рішенням із незначними відхиленнями, а саме: використання металевого прокату (швелерів, кутника) більшої несучої здатності, влаштування металевих колон та рам із швелера, що розвантажують стіни. Дані зміни є незначними, які посилюють всю конструкцію сходів та сходових клітин та є безпечними для експлуатації.
Згідно пояснень судового експерта технічних перепон у вільному користуванню ОСОБА_1 належним їй майном, в тому числі з використанням входу/виходу до її нежитлового приміщення з коридору спільного користування у під`їзді будинку
АДРЕСА_1 , внаслідок встановлення ОСОБА_2 у коридорі цього під`їзду металевих дверей, сходів та сходових клітин для виходу на мансардний поверх, не виявлено.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За змістом статей 316 317 Цивільного кодексу Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 рокуу справі
№ 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_11 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2
статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2
статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою.
Статтею 386 ЦК Українипередбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина перша статті 77 ЦПК Українивизначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).
Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08 січня 2019 року № СЕ-1227-1-1002.18, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження порушення діями відповідачів її прав як власника нежитлового приміщення магазину у будинку АДРЕСА_1 та співвласника допоміжних приміщень у цьому будинку, приміщення якого використовуються учасниками справи як нежитлові.
Судом апеляційної інстанції враховано, що влаштування сходів, сходових клітин ОСОБА_2 дійсно здійснено у під`їзді, який перебуває у спільному користуванні власників приміщень у будинку, проте встановлено, що такі дії відповідачів не вплинули негативно на права іншого співвласника ОСОБА_1 , оскільки технічних перешкод у вільному користуванні позивачем належним їй нежитловим приміщенням (у тому числі з використання входу до її нежитлового приміщення з коридору спільного користування у під`їзді будинку) не виявлено, а будівельні роботи по реконструкції квартири НОМЕР_1 у частині облаштування у під`їзді входу на мансардний поверх з встановленням у коридорі спільного користування металевих дверей, сходів та сходової клітини для виходу на мансардний поверх не впливають на конструктивні елементи приміщення магазину, належного ОСОБА_1 . При цьому правомірність будівництва мансардного поверху позивачем у цій справі не оспорювалась.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем факту порушення її прав, відсутність перешкод у користуванні нежитловим приміщенням магазину, а отже і відсутність підстав для демонтажу металевої клітки, металевих дверей та металевої конструкції сходів на мансардний поверх слід визнати обґрунтованими.
Також відсутні підстави для скасування ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2015 року, оскільки підстави, на які посилався ОСОБА_2 у заяві про перегляд рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 23 вересня 2014 року, не є нововиявленими у розумінні статті 361 ЦПК України, 2004 року.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції по суті спору.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 березня 2019 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович