№ 492/1155/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 492/1155/16-ц

провадження № 61-8544св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Арцизька районна рада Одеської області, Арцизька районна державна адміністрація Одеської області, Комунальна установа «Арцизька центральна районна лікарня»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Арцизької районної ради Одеської області, Арцизької районної державної адміністрації Одеської області та Комунальної установи (далі - КУ) «Арцизька центральна районна лікарня» про визнання незаконними та скасування рішення про розірвання контракту, розпорядження про розірвання контракту і наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 1 серпня 2013 року на підставі рішення Арцизької районної ради Одеської області № 565-VІ від 19 липня 2013 року «Про призначення на посаду головного лікаря КУ «Арцизька центральна районна лікарня» з нею укладено Контракт з керівником КУ «Арцизька центральна районна лікарня» (далі за текстом - контракт) зі строком дії контракту до 1 серпня 2018 року.

Рішенням Арцизької районної ради Одеської області № 183-VІІ від 26 серпня 2016 року «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «Арцизька центральна районна лікарня» її звільнено та розпорядженням Арцизької районної державної адміністрації Одеської області № 434/А-2016 від 26 серпня 2016 року «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «Арцизька центральна районна лікарня» ОСОБА_2 » контракт з нею розірвано. Наказом КУ «Арцизька центральна районна лікарня» № 46 від 26 серпня 2016 року її звільнено з посади головного лікаря КУ «Арцизька центральна районна лікарня» з 26 серпня 2016 року за пунктом п`ятим статті 40 КЗпП Україничерез нез`явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Позивач зазначила, що розірвання зазначеного контракту та її звільнення є незаконними, так як вона в день звільнення знаходилася на лікарняному; частини п`ятої статті 40 КЗпП України, за якою вона звільнена, взагалі не існує; в порушення пункту 27 контракту вона не попереджена про розірвання контракту за два тижні; подання про звільнення не розглядав профспілковий орган; під час підготовки оскаржуваних рішень відповідачами не отримані висновки медичної комісії про можливість подальшого її перебування на посаді головного лікаря за станом здоров`я.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Арцизької районної ради Одеської області № 183-VІІ від 26 серпня 2016 року «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «Арцизька центральна районна лікарня», визнано незаконним та скасовано розпорядження Арцизької районної державної адміністрації Одеської області № 434А-2016 від 26 серпня 2016 року «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «Арцизька центральна районна лікарня» Л. Квашею», визнано незаконним та скасовано наказ КУ «Арцизька центральна районна лікарня» № 46 від 26 серпня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КУ «Арцизька центральна районна лікарня».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КУ «Арцизька центральна районна лікарня» і стягнено з Арцизької районної ради Одеської області, Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, КУ «Арцизька центральна районна лікарня» в дохід держави судовий збір у сумі 551,20 грн в рівних частинах з кожного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанціївиходив з того, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 у період з 26 лютого до 26 серпня 2016 року виникла з приводу різних захворювань, а не одного і того ж захворювання, і нез`явлення позивача на роботі обумовлено незалежними один від одного випадками тимчасової непрацездатності, за якими листки непрацездатності закривалися, а наступні відкривалися.

Суд дійшов висновку, що кваліфікуючої ознаки нез`явлення ОСОБА_1 на роботі протягом більш як чотирьох місяців внаслідок тимчасової непрацездатності, що передбачено пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України, при її звільненні з роботи судом встановлено не було.

У рішенні про звільнення, розпорядженні про розірвання контракту і наказі про звільнення не зазначено період нез`явлення позивача на роботі у зв`язку з її тимчасовою непрацездатністю, а також не зазначено, які конкретно умови визначені в контракті, порушені позивачем, що, як наслідок, потягло звільнення. Таким чином розірвання контракту відбулось з порушенням діючого законодавства.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Арцизької районної державної адміністрації Одеської області задоволено частково, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить рішення апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року скасувати, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновок суду апеляційної інстанції про застосування норм закону про звільнення з підстав нез`явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд наслідок тимчасової непрацездатності вважає помилковим.

Заявник вказує на неврахування апеляційним судом того, що її непрацездатність у період з 26 лютого 2016 року виникла внаслідок різних захворювань, тобто обумовлена незалежними один від одного випадками тимчасової непрацездатності. Також апеляційний суд не врахував переривання її непрацездатності, тому безпідставно вважав таку безперервною. На думку заявника, ці обставини виключають можливість застосування пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України як підставу для звільнення її з роботи.

Позиція інших учасників справи

12 червня 2018 року Арцизька районна рада Одеської області та Арцизька районна державна адміністрація Одеської області, в інтересах яких діяв їх представник - адвокат Шестаков Ю. Д. подали відзив на касаційну скаргу, у якому зазначили, що касаційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з безпідставністю її доводів; рішення апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року мотивоване, законне й ґрунтується на належних та допустимих доказах і на правильному застосуванні норм матеріального права до спірних правовідносин та дотриманні процесуальних норм

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року касаційна скарга залишена без руху в зв`язку з тим, що заявником не в повному обсязі сплачено судовий збір та касаційну скаргу не оформлено відповідно до вимог, встановлених статтею 326 ЦПК України (в редакції Кодексу, чинній на день подання касаційної скарги).

Заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки усунені.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13 лютого 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 20 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, щовідповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4 Статуту КУ «Арцизька центральна районна лікарня», затвердженого рішенням Арцизької районної ради № 102-VІІ від 22 квітня 2016 року (далі - Статут), Арцизька центральна районна лікарня Арцизького району є комунальною установою Арцизької районної ради Одеської області, заснованою на спільній власності територіальних громад сіл та міста Арциз Одеської області. Засновником є Арцизька районна рада Одеської області, уповноваженим органом для здійснення оперативного управління лікарнею є Арцизька районна державна адміністрація Одеської області.

Рішенням Арцизької районної ради Одеської області № 87-VІ від 22 лютого 2011 року «Про майно спільної власності територіальних громад міста Арциз, сіл району та комунальних підприємств і організацій, управління якими здійснює районна рада» Арцизькій районній державній адміністрації Одеської області делеговані повноваження з управління КУ «Арцизька центральна районна лікарня», у тому числі укладення, розірвання контракту з головним лікарем.

Рішенням Арцизької районної ради Одеської області № 41-VІІ від 11 січня 2016 року «Про делегування районній державній адміністрації окремих повноважень районної ради» Арцизькій районній державній адміністрації Одеської області делеговані повноваження, зокрема, з підготовки і внесення на розгляд ради проектів рішень щодо питань, передбачених зазначеним рішенням, забезпечення виконання рішень ради, забезпечення ефективного використання трудових ресурсів.

Рішенням Арцизької районної ради Одеської області № 187-VІ від 21 жовтня 2011 року затверджено Порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ і закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад міста Арциз та сіл Арцизького району.

Рішенням Арцизької районної ради Одеської області № 188-VІ від 21 жовтня 2011 року затверджено Положення про порядок укладання та розірвання контрактів з керівниками підприємств, установ і закладів, що є об`єктами спільної власності територіальних громад міста Арциз та сіл Арцизького району, а рішенням цієї ж ради № 7-VІІ від 23 грудня 2015 року «Про затвердження Регламенту Арцизької районної ради» - затверджено Регламент Арцизької районної ради Одеської області.

На виконання рішення «Про призначення на посаду головного лікаря комунальної установи «Арцизька центральна районна лікарня» між Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області та ОСОБА_1 за погодженням голови Арцизької районної ради 1 серпня 2013 року укладено контракт на строк до 1 серпня 2018 року. Наказом № 124 від 1 серпня 2013 року КУ «Арцизька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря КУ «Арцизька центральна районна лікарня» строком на 5 років з 1 серпня 2013 року.

Листами № 01-20/973 від 11 липня 2016 року, № 01-20/1010 від 19 липня 2016 року Арцизька районна державна адміністрація Одеської області звернулася до КУ «Арцизька центральна районна лікарня» про надання інформації та підтверджуючих документів щодо відсутності на роботі головного лікаря

ОСОБА_1 .

Листом № 01-10/630 від 21 липня 2016 року КУ «Арцизька центральна районна лікарня» повідомила Арцизьку районну державну адміністрацію Одеської області про те, що головний лікар ОСОБА_1 відсутня на роботі згідно листків непрацездатності серії АГЗ № 064653 від 26 лютого 2016 року, № 338335 від 7 квітня 2016 року, № 453528 від 11 квітня 2016 року, серії АГШ № 847796 від 28 квітня 2016 року, серії АГШ № 847585 від 29 квітня 2016 року, серії АГШ № 847924 від 24 травня 2016 року, серії АГШ № 846006 від 25 травня 2016 року, серії АГШ № 846105 від 1 липня 2016 року, серії АГШ № 846197 від 4 серпня 2016 року, актами від 27, 29 червня 2016 року, від 1, 5 липня 2016 року, доповідною інспектора з кадрів, табелями обліку робочого часу за лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року.

Арцизька районна державна адміністрація Одеської області звернулася 5 серпня 2016 року до голови Арцизької районної ради Одеської області про внесення на розгляд Арцизької районної ради Одеської області питання щодо розірвання контракту з головним лікарем КУ «Арцизька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 на підставі статей 23, 27 контракту, пункту п`ятого статті 40 КЗпП України.

Листом № 01-20/1120 від 15 серпня 2016 року Арцизька районна державна адміністрація Одеської області повідомила ОСОБА_1 про розгляд питання дострокового розірвання з нею контракту, відповідно до пункту 27 контракту у зв`язку з порушенням його умов та чинного законодавства України.

Відповідно до витягу з протоколу № 4-СЗ від 23 серпня 2016 року на спільному засіданні постійних комісій районної ради з питань освіти, охорони здоров`я, культури, спорту, соціального захисту населення та з питань бюджету, регуляторної та інвестиційної політики, соціально-економічного розвитку та управління майном комунальної власності, підприємницької діяльності розглянуто питання про розірвання контракту з головним лікарем КУ «Арцизька центральна районна лікарня» та рекомендовано внести на розгляд районної ради проект рішення Арцизької районної ради Одеської області «Про розірвання контракту з головним лікарем комунальної установи «Арцизька центральна районна лікарня», яким звільнити ОСОБА_1 .

Згідно з розпорядженням Арцизької районної державної адміністрації Одеської області № 434/А-2016 від 26 серпня 2016 року «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «Арцизька центральна районна лікарня» Л. Квашею» на підставі рішення Арцизької районної ради Одеської області № 183-VІІ від 26 серпня 2016 року «Про розірвання контракту з головним лікарем КУ «Арцизька центральна районна лікарня» розірвано контракт з ОСОБА_1 з 26 серпня 2016 року відповідно до частини п`ятої статті 40 КЗпП України. Наказом КУ «Арцизька центральна районна лікарня» № 46 від 26 серпня 2016 року ОСОБА_1 звільнена з посади головного лікаря КУ «Арцизька центральна районна лікарня» з 26 серпня 2016 року за пунктом п`ятим статті 40 КЗпП України, в саме з підстав нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Відповідно до листів № 01-10/748 від 26 серпня 2016 року, № 01-10/749 від 26 серпня 2016 року, відправлених ОСОБА_1 , КУ «Арцизька центральна районна лікарня» повідомила її про необхідність з`явитися до лікарні для ознайомлення з наказом про звільнення, а також направила наказ КУ «Арцизька центральна районна лікарня» № 46 від 26 серпня 2016 року про звільнення, розпорядження Арцизької районної державної адміністрації Одеської області № 434/А-2016 від 26 серпня 2016 року про розірвання контракту.

29 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до КУ «Арцизька центральна районна лікарня» із заявою про видачу копії рішення районної ради, наказу про звільнення, розпорядження райдержадміністрації про розірвання контракту.

З висновку експерта № 316 від 14 березня 2017 року, комісійної судово-медичної експертизи суди встановили, що ОСОБА_1 у період з 26 лютого 2016 року до 26 серпня 2016 року лікувалася з приводу різних захворювань, а саме: з 26 лютого 2016 року - діагностовано гостре респіраторне захворювання, гіпертермічний синдром; з 9 березня 2016 року - гостре респіраторне захворювання, остеохондроз, правобічний сколіоз; з 8 квітня 2016 року - правобічна ниркова коліка; з 11 квітня 2016 року - конкремент (камінь) в нижній третині правого сечоводу; з 13 травня 2016 року -гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в басейні лівої середньої мозкової артерії.

Суди встановили, що з 26 лютого 2016 року до дня звільнення 26 серпня 2016 року ОСОБА_1 безперервно знаходилась на лікуванні та впродовж більш як чотирьох місяців (6 місяців підряд) внаслідок тимчасової непрацездатності не з`являлася на роботу.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника в відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина третя статті 40 КЗпП України).

Застосування пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає одночасну наявність двох складових диспозиції цієї правової норми - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника впродовж зазначеного часу; відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи.

Згідно з пунктом 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 9 квітня 2008 року № 189, непрацездатність (утрата працездатності) - це стан здоров`я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров`я.

Випадок тимчасової непрацездатності - тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров`я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - «стати до роботи».

У разі, якщо особа стала непрацездатною з приводу того самого захворювання, травми до виходу на роботу або відпрацювала неповний робочий день, випадок тимчасової непрацездатності не переривається.

При виникненні іншого захворювання, травми, відпустки в зв`язку з вагітністю випадок тимчасової непрацездатності вважається новим.

Судами встановлено, що з 26 лютого 2016 року до дня звільнення 26 серпня 2016 року ОСОБА_1 безперервно знаходилась на лікуванні.

Отже, на день звільнення позивач була відсутня на роботі в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю більше чотирьох місяців підряд.

Пунктом 4.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13 листопада 2001 року (далі - Інструкція № 455), обумовлено, що направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.

Слід зазначити, що конкретний список захворювань, за яких роботодавець має зберігати за працівником місце роботи й посаду, відсутній, однак, зважаючи на наведений пункт 4.1 Інструкції № 455, конкретний строк збереження місця роботи й посади, а саме 10 місяців з дня настання непрацездатності, встановлено лише у випадку захворювання працівника на туберкульоз, що, в свою чергу, узгоджується з приписами частини другої статті 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у якій вказано, що особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи.

За такого правового врегулювання, звільнення працівника за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України з ініціативи керівництва підприємства можливе у разі нез`явлення працівника на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, якщо така непрацездатність не пов`язана: з вагітністю та пологами, із захворюванням на туберкульоз, із професійним захворюванням або трудовим каліцтвом.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши всі матеріали справи, а саме табель обліку робочого часу та листки непрацездатності ОСОБА_1 (не з`явлення на роботі більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність звільнення позивача 26 серпня 2016 року за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку безперервність строку тимчасової непрацездатності спростовуються наданими позивачем листками непрацездатності, з яких суди встановили факт безперервного знаходження ОСОБА_1 у період з 26 лютого 2016 року до дня звільнення 26 серпня 2016 року.

Касаційний суд враховує, що закриття листків непрацездатності з формулюванням «продовжує хворіти» не є перериванням непрацездатності, оскільки норма пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП пов`язує переривання тимчасової непрацездатності працівника з його фактичним (фізичним) виходом на роботу та виконанням ним своїх посадових обов`язків і не пов`язана з продовженням первинного чи заведенням нового листка непрацездатності.

Подібний висновок в аналогічних правовідносинах викладений Верховним Судом у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 495/7574/17 (провадження № 61-45325св18), відступати від якого касаційний суд відступати не вбачає.

Посилання заявника на те, що вона перебувала на лікарняному внаслідок різних захворювань, тому непрацездатність обумовлена незалежними один від одного випадками тимчасової непрацездатності, не впливають на правильність висновків апеляційного суду по суті вирішення справи, оскільки положення пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України не містять вимог про пов`язаність між собою листків непрацездатності або застережень про те, що непрацездатність повинна бути внаслідок однієї хвороби.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у цій же редакції Кодексу судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник про такі не зазначає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час відкриття касаційного провадження, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов