№ 492/1296/15-ц

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 492/1296/15-ц

провадження № 61-14422св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Виноградівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року у складі судді Богдан А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про встановлення факту каліцтва на виробництві та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву мотивовано тим, що 06 лютого 1988 року, під час виконання покладених на неї трудових обов`язків на території Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області з нею стався нещасний випадок, який призвів до часткової втрати працездатності. За наслідками розслідування вказаного нещасного випадку було складено акт розслідування нещасного випадку, який стався по дорозі на роботу, за формою БТ.

У подальшому їй було встановлено ІІ групу інвалідності з причин трудового каліцтва з 60 % втрати працездатності та призначено доплату до середньомісячного заробітку в зв`язку з частковою втратою працездатності, яка виплачувалася з 01 червня 1988 року.

У квітні 2009 року їй припинено виплату вказаної доплати на підставі того, що акт розслідування нещасного випадку був складений за формою БТ, а не за формою Н-1.

ОСОБА_1 , вважаючи, що роботодавцем було помилково складено акт про нещасний випадок за формою БТ, а не за формою Н-1, звернулася до територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Одеській області про проведення перевірки та повторного розслідування обставин отримання нею травми на виробництві, однак їй було відмовлено в проведенні повторного розслідування, чим порушено її право на соціальний захист від нещасного випадку на виробництві.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт отримання каліцтва на виробництві; зобов`язати Виноградівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області скасувати акт, складений за формою БТ про нещасний випадок, та скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві; зобов`язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Арцизькому районі Одеської області призначити їй страхові виплати у зв`язку з частковою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 06 лютого 1988 року при виконання нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області з червня 2009 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 04 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт отримання 06 лютого 1988 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , травми на виробництві під час виконання нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області, і подія відноситься до страхового випадку.

Зобов`язано Виноградівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався 06 лютого 1988 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області.

Зобов`язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Арцизькому районі Одеської області призначити ОСОБА_1 страхові виплати у зв`язку з частковою втратою працездатності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 06 лютого 1988 року при виконанні нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області.

Суди виходили із того, що позивач отримала каліцтво 06 лютого 1988 року о 07:40 год. на території Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області при виконанні трудових обов`язків на виробництві, працюючи на посаді заступника директора школи з навчально-виховної роботи, що є страховим випадком. Отже, комісія за наслідками розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем під час виконання нею трудових обов`язків, повинна була скласти акт за формою Н-1. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» позивач має право на отримання щомісячних страхових виплат у зв`язку з частковою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку при виконанні нею трудових обов`язків на виробництві.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Арцизькому районі Одеської області задоволено частково, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 04 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановлюючи факт каліцтва, пов`язаного з виробництвом, не перевірив належним чином, чи підлягають заявлені позивачем вимоги розгляду у судовому порядку з урахуванням положень статті 22 Закону України «Про охорону праці», пунктів 26, 37, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві». Також поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що акт за формою БТ, складений 06 лютого 1988 року за наслідками розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем, є чинним та не скасований, що виключає можливість покладання на Виноградівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області зобов`язання щодо складання акта за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт отримання 06 лютого 1988 року ОСОБА_1 травми на виробництві під час виконання нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області, і подія відноситься до страхового випадку.

Зобов`язано Виноградівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області скасувати акт, складений за формою БТ про нещасний випадок, який стався 06 лютого 1988 року з ОСОБА_1 .

Зобов`язано Виноградівську загальноосвітню школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався 06 лютого 1988 року з ОСОБА_1 при виконанні нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області призначити ОСОБА_1 страхові виплати у зв`язку з частковою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 06 лютого 1988 року при виконанні нею обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області з червня 2009 року.

Суди постановили, що позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що нещасний випадок 06 лютого 1988 року стався з нею саме на території Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області у робочий час, тому відноситься до нещасних випадків з тяжкими наслідкам відповідно до постанови президії ВЦРПР від 13 серпня 1982 року № 11-6 «Про затвердження положення про розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві». Отже, нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 , підлягав спеціальному розслідуванню з обов`язковим складанням акта саме за формою Н-1.

Після складання акта БТ позивач фактично була позбавлена можливості його оскаржити або звернутися із заявою про його перегляд, оскільки Законом України «Про охорону праці», постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 та від 25 серпня 2004 року № 1112 не встановлено жодного порядку оскарження або повторного розслідування актів, складених за формою БТ (НТ), у досудовому порядку для відновлення порушених прав особи.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» позивач має право на отримання щомісячних страхових виплат у зв`язку з частковою втратою працездатності внаслідок нещасного випадку при виконанні нею трудових обов`язків на виробництві.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про встановлення факту каліцтва, пов`язаного з виробництвом, не перевірив належним чином, чи підлягають такі вимоги розгляду у судовому порядку з урахуванням положень статті 22 Закону України «Про охорону праці», пунктів 26, 37, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

Також поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що акт за формою БТ, складений 06 лютого 1988 року за наслідками розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем, є чинним та не скасований, що виключає можливість покладання на Виноградівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області зобов`язання щодо складання акта за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області не підлягає задоволенню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року касаційну Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У листопаді 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, відмовлено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року і витребувано із Арцизького районного суду Одеської області цивільну справу № 492/1296/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Наказом Арцизького РОНО Одеської області від 18 березня 1986 року № 87 ОСОБА_1 переведена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Виноградівської середньої школи Арцизького району Одеської області, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Наказами Арцизького РОНО Одеської області від 31 серпня 1987 року № 70, від 30 вересня 1987 року № 85, від 30 жовтня 1987 року № 87 та № 88 на ОСОБА_1 , як на заступника директора з навчально-виховної роботи, покладені обов`язки за збереження життя та здоров`я учнів, розподілені обов`язки між директором та заступником директора школи на 1987-1988 навчальні роки.

06 лютого 1988 року за наслідками нещасного випадку, який стався 06 лютого 1988 року о 07:40 год. із ОСОБА_1 , по дорозі на роботу, було складено акт нещасного випадку, який стався по дорозі на роботу, за формою БТ.

Зі змісту цього акта вбачається, що нещасний випадок із ОСОБА_1 стався на вулиці Кірова в м. Арциз Одеської області, по дорозі на роботу у зв`язку з сильною ожеледицею.

Відповідно до довідок Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) ОСОБА_1 з 01 червня 1989 року безстроково встановлено II групу інвалідності по причині трудового каліцтва з 60 % втрати працездатності.

Згідно з наказом Арцизького районного відділу народної освіти від 27 січня 1989 року № 59 ОСОБА_1 у зв`язку з частковою втратою працездатності після виробничої травми нараховувалася та виплачувалася доплата до середньомісячного заробітку з 01 червня 1988 року.

Відповідно до акта відділу освіти Арцизької районної державної адміністрації від 02 квітня 2009 року ОСОБА_1 з 01 квітня 2009 року призупинено виплати з трудового каліцтва до роз`яснення підстав для нарахування виплати з трудового каліцтва Фондом соціального страхування від нещасних випадків в Арцизькому районі Одеської області.

З листа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Арцизькому районі Одеської області від 05 червня 2009 року № 218/02, адресованого начальнику відділу освіти, вбачається, що підставою для призначення страхової виплати є акт, складений згідно із формою Н-1, а внаслідок нещасного випадку з ОСОБА_1 , який трапився 06 лютого 1988 року під час прямування на роботу, був складений акт згідно з формою БТ. ОСОБА_1 на обліку у відділенні не перебуває, страхові виплати не отримує.

Наказом відділу освіти Арцизької районної державної адміністрації від 16 червня 2009 року № 148 визнано недійсним наказ від 27 січня 1989 року № 89 та припинено виплати ОСОБА_1 у зв`язку з частковою втратою працездатності.

Листом територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області від 17 березня 2014 року № 800/01 ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні розслідування нещасного випадку з посиланням на те, що Держгірпромнагляд України проводить спеціальне розслідування нещасних випадків, що стались на підприємстві з працівниками під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків. Випадок, що стався з ОСОБА_1 , кваліфікується, як нещасний випадок невиробничого характеру відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270.

Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 29 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, у справі № 1502/1851/2012 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу освіти Арцизької районної державної адміністрації Одеської області про визнання дій суб`єкта владних повноважень з припинення виплат з трудового каліцтва неправомірними та зобов`язання відновити виплати відмовлено на тій підставі, що за наслідками нещасного випадку складено акт за формою БТ, а не акт за формою Н-1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Статтями 43 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

На час отримання травми, 06 лютого 1988 року, правовідносини між сторонами у справі регулювались статтею 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), главою 40 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) у редакції 1963 року, Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаних з їх роботою, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦСПС від 22 грудня 1961 року, постановою президії ВЦРПР від 16 листопада 1976 року «Про затвердження положення про порядок розслідування нещасних випадків, які відбулися у побуті, по дорозі на роботу або з роботи» та постановою президії ВЦРПР від 13 серпня 1982 року № 11-6 «Про затвердження положення про розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві».

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я на виробництві, які виникли між сторонами у справі, тривають до теперішнього часу. Тому до спірних правовідносин застосовуються вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-ХІV). Цей закон визначає відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих осіб на виробництві.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону № 1105-ХІV держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Згідно з частинами першою та чотирнадцятою статті 34 Закону № 1105-ХІV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Відповідно до статей 13, 35 Закону № 1105-ХІV підставою для призначення і здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Статтями 13, 14 Закону № 1105-ХІV визначено поняття страхового випадку та нещасного випадку.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Згідно з пунктом 14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, визнаються пов`язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов`язків, у тому числі у відряджені, а також ті, що сталися у період: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов`язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення.

Виходячи з змісту згаданих нормативних актів, визначальне значення для кваліфікації нещасного випадку як страхового випадку має місце, де цей випадок стався.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовується матеріалами справи те, що всупереч визначеному законом порядку під час розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 06 лютого 1988 року, комісією не було встановлено точне місце, де він стався, тривалість втрати працездатності після нещасного випадку, а тому висновок комісії про складання акта про нещасний випадок за формою БТ був передчасним і таким, що суттєво порушив прав позивача.

Надавши оцінку кожному доказу окремо та оцінивши їх в сукупності, судами достовірно встановлено, що нещасний випадок стався 06 лютого 1988 року з ОСОБА_1 саме на території Виноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області, у робочий час, тому цей нещасний випадок підлягав спеціальному розслідуванню з обов`язковим складанням акта за формою Н-1.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про те, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що акт за формою БТ, складений 06 лютого 1988 року за наслідками розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем, є чинним та не скасований, з огляду на таке.

Законом України «Про охорону праці», постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 та постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 не встановлено жодного порядку оскарження або повторного розслідування актів, складених за формою БТ (НТ) у досудовому порядку для відновлення порушених прав особи. Тому ОСОБА_1 фактично була позбавлена можливості оскаржити або звернутися із заявою про перегляд акта БТ від 06 лютого 1988 року про нещасний випадок, що, як правильно вказав апеляційний суд, відповідно до практики Європейського суду з прав людини є порушенням права на доступ до суду як складової передбаченого статтею 6 Конвенції про права людини і основоположні свободи права на справедливий суд.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що з метою захисту порушених прав ОСОБА_1 необхідно зобов`язати Виноградівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Арцизького району Одеської області скасувати акт, складений за формою БТ, від 06 лютого 1988 року за наслідками розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 06 лютого 1988 року .

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позову ОСОБА_1 .

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними з апеляційною скаргою та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк