Постанова
Іменем України
19 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 496/1404/17
провадження № 61-3332св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області у складі судді Пендюри Л. О. від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., від 18 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що з 19 листопада 1994 року по 05 травня 2014 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними за спільні кошти було набуто, зокрема, садовий будинок з надвірними спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстровано на ім`я відповідача. Вказує, що вказане нерухоме майно є їхньою з відповідачем спільною сумісною власністю подружжя, згоди щодо поділу майна сторони не дійшли, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного майна.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив: припинити право спільної сумісної власності його та ОСОБА_1 на наступне майно: нежилі приміщення загальною площею 17,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; 140/1000 частин квартири АДРЕСА_4 ; 167/1000 частин квартири АДРЕСА_5 ; 44/1000 частин квартири АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_6 ; транспортний засіб «Nissan Qashqai», 2008 року випуску; транспортний засіб «Lexus ES 350», 2006 року випуску.
Просив визнати за ним право власності на наступне майно: 1/2 частину нежилих приміщень загальною площею 17,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину квартири
АДРЕСА_3 ; 70/1000 частин квартири
АДРЕСА_4 ; 83/1000 частин квартири АДРЕСА_5 ; 22/1000 частин квартири АДРЕСА_4 ; 1/2 частину квартири АДРЕСА_6 ; транспортний засіб «Lexus ES 350»,
2006 року випуску.
Також просив виділити в натурі та визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: 1/2 частину нежилих приміщень загальною площею 17,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину квартири
АДРЕСА_3 ; 70/1000 частин квартири
АДРЕСА_4 ; 83/1000 частин квартири
АДРЕСА_5 ; 22/1000 частин квартири
АДРЕСА_4 ; 1/2 частину квартири
АДРЕСА_6 ; транспортний засіб «Nissan Qashqai», 2008 року випуску.
Свої вимоги мотивував тим, що у період перебування з
ОСОБА_1 з 19 листопада 1994 року по 05 травня
2014 року у зареєстрованому шлюбі ними було придбано вищевказане рухоме та нерухоме майно, яке він просив поділити у судовому порядку.
У жовтні 2017 року сторони звернулися до суду із заявою про затвердження укладеної між ними 17 жовтня 2017 року мирової угоди та закрити провадження у справі.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18 жовтня
2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року, визнано мирову угоду, укладену між сторонами, відповідно до якої сторони домовилися:
припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на наступне майно:
167/1000 частин квартири АДРЕСА_5 ;
147/1000 частин квартири АДРЕСА_5 ;
44/1000 частин квартири АДРЕСА_4 ;
140/1000 частин квартири АДРЕСА_4 ;
квартиру АДРЕСА_6 ;
157/2000 частин квартири АДРЕСА_5 ;
садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
транспортний засіб «Nissan Qashqai», 2008 року випуску;
транспортний засіб «Lexus ES 350», 2006 року випуску.
За цією мировою угодою в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить:
167/1000 частин квартири АДРЕСА_5 ;
147/1000 частин квартири АДРЕСА_5 ;
44/1000 частин квартири АДРЕСА_4 ; 140/1000 частин квартири АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_6 ;
157/2000 частин квартири АДРЕСА_5 ;
транспортний засіб «Nissan Qashqai», 2008 року випуску.
За цією мировою угодою в особисту приватну власність ОСОБА_2 переходить:
садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
транспортний засіб «Lexus ES 350», 2006 року випуску.
ОСОБА_2 зобов`язується не пізніше 01 березня 2018 року укласти договори дарування 1/2 частини садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - своїм дітям в рівних частках, а саме:
1/4 частину садового будинку малолітньому сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при умові погодження від органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, а 1/4 частину садового будинку дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Всі витрати, пов`язані з укладенням договорів дарування несе ОСОБА_2 .
Сторони домовились, що ОСОБА_2 здійснює сплату компенсації ОСОБА_1 у розмірі 140 000 грн двома частками: перша - 70 000 грн в день набрання чинності мирової угоди, друга - 70 000 грн протягом п`яти днів з дати набрання чинності мирової угоди.
Сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій відносно наступного майна:
квартири АДРЕСА_3 ;
нежилих приміщень, загальною площею 17,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , - як у теперішній час, так і в майбутньому.
ОСОБА_1 відмовляється від подання апеляційної скарги в межах розгляду справи № 522/643/17 про визнання договорів дарування недійсними, або подає відповідну заяву про відкликання апеляційної скарги, у випадку, якщо апеляційна скарга була подана.
ОСОБА_2 відмовляється від вимог до ОСОБА_1 щодо компенсації з її боку аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 та аліментів на навчання доньки ОСОБА_4 , у зв`язку з чим зобов`язується протягом п`яти робочих днів з дати набрання чинності цієї мирової угоди подати заяву про відмову від позову в рамках справи
№ 522/13162/17, що перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси за позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.
ОСОБА_2 відмовляється від позовних вимог, що є предметом розгляду справи № 522/1848/16-ц, та гарантує подання відповідної заяви про відмову від позову до Апеляційного суду Одеської області протягом п`яти робочих днів з дати набрання чинності цієї мирової угоди.
ОСОБА_5 гарантує відсутність будь-яких претензій з приводу розподілу прибутку, отриманого ОСОБА_1 від надання в оренду майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Провадження у справі закрито.
Судові рішення мотивовані тим, що укладена між сторонами мирова угода не суперечить закону, відповідає інтересам обох сторін, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому вона підлягає визнанню із закриттям провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що укладена між сторонами мирова угода порушує права та інтереси ОСОБА_6 , оскільки на час її укладення 140/1000 часток квартири АДРЕСА_4 належало останній.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
23 травня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 19 листопада 1994 року по
05 травня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними набуто у власність таке майно: нежилі приміщення загальною площею 17,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; 140/1000 частин квартири АДРЕСА_4 ; 167/1000 частин квартири АДРЕСА_5 ; 44/1000 частин квартири АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_6 ; транспортний засіб «Nissan Qashqai», 2008 року випуску; транспортний засіб «Lexus ES 350», 2006 року випуску;садовий будинок з надвірними спорудами, який розташований у с. Нерубайське ДСК «Вітамін», Третя лінія, 7 Біляївського району Одеської області.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до частин першої, четвертої та п`ятої статті 175 ЦПК України
2004 року мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Мирова угода - це угода сторін, в якій сторони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу.
Установивши, що між сторонами укладена мирова угода від 17 жовтня
2017 року, яка не суперечить закону, відповідає інтересам обох сторін, не порушує права та інтереси інших осіб, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання цієї угоди та закриття провадження у справі. При цьому правильно вказали, що ця угода стосується лише прав та обов`язків сторін та предмета їх позовів.
Доводи касаційної скарги про те, що мировою угодою порушені права ОСОБА_6 як власника 140/1000 часток квартири АДРЕСА_4 - безпідставні. Судом апеляційної інстанції їм надана належна правова оцінка, оскільки ці ж доводи були зазначені в апеляційній скарзі.
Так, за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на 140/1000 часток вказаного нерухомого майна на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2013 року, яким визнано недійсним договір дарування зазначеного майна, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , та визнано за ОСОБА_6 право власності на майно (справа № 522/9482/13-ц). Однак це судове рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 03 грудня
2014 року (а. с. 66).
Оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня
2013 року було скасовано судом апеляційної інстанції, то воно не могло породжувати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі бути законною підставою виникнення права власності у ОСОБА_6 на вказане майно.
Сама по собі наявність державної реєстрації речового права
ОСОБА_6 на вищезазначене нерухоме майно не є підставою набуття права власності останньої на спірне майно, а було офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття на підставі судового рішення, яке у подальшому скасовано у встановленому законом порядку.
Водночас, переглядаючи судові рішення в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд зауважує, що ця касаційна скарга подана ОСОБА_1 на захист своїх прав, а не прав інших осіб.
За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має права перевіряти законність рішення щодо осіб, які скаргу на таке рішення не подавали. Це відповідає основоположним принципам цивільного процесуального права - диспозитивності й змагальності процесу, тому особи, які беруть участь у справі, самі визначають свою процесуальну поведінку.
За таких обставин, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення мировою угодою прав її матері ОСОБА_6 , щодо якої відсутні дані про обмеження її цивільної правосуб`єктності, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки така особа до суду касаційної інстанції із скаргою на судові рішення не зверталися, а матеріали касаційного провадження не містять доказів стосовно надання нею повноважень ОСОБА_1 на представлення її інтересів у суді касаційної інстанції.
Отже, провадження у цій справі у зв'язку з затвердженням судом мирової угоди закрито відповідно до вимог цивільного процесуального закону.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Біляївського районного суду Одеської області
від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області
від 18 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара