Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 496/4975/14-ц
провадження № 61-14291св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Калараша А. А., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д. М., державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю. А.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня 2015 року у складі судді Груца Є. Є. та постанову Одеського апеляційного суду
від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане
04 серпня 2014 року ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, шо ІНФОРМАЦІЯ_1 померла
ОСОБА_5 - мати батька позивача. На день відкриття спадщини батько позивача ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав разом зі своєю матір`ю за адресою:
АДРЕСА_1 , отже ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї матері, але не оформив свої спадкові права.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (батько позивача), помер після смерті якого спадкоємцем першої черги за законом є позивач.
23 травня 2014 року позивач подав до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з чим заведено спадкову справу.
04 серпня 2014 року відповідач ОСОБА_2 подала заяву до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті її матері ОСОБА_5 (баби позивача) та зазначила, що інших спадкоємців немає.
Того ж дня, 04 серпня 2014 року державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області, Шевченко Ю. А. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим номером 1-1445 на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_5 .
Відповідачем до державної нотаріальної контори було надано довідку
№ 3077, видану Великодальницькою сільською радою, в якій, зазначено, що ОСОБА_4 (батько позивача), в спірному будинку по день смерті своєї матері та після її смерті не проживав. Крім того, з довідки № 2388, виданої Великодальницькою сільською радою вбачається, що саме ОСОБА_2 по день смерті матері, ОСОБА_5 , проживала разом із нею.
Ці довідки стали підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1445.
Зазначене, на думу позивача, порушує його право на спадкування після смерті його батька - ОСОБА_4 , у зв`язку з чим просив суд задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня
2015 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
від 04 серпня 2014 року № 1-1445, видане ОСОБА_2 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4 , відмовлено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року рішення Біляївського районного суду одеської області від 21 травня
2015 року в частині відмови в задоволені позову про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування скасовано, ухвалено нове рішення.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька,
ОСОБА_4 .
У решті рішення Біляївського районного суду Одеської області
від 21 травня 2015 року залишено без змін.
Короткий зміст рішення судів апеляційної та касаційної інстанції при перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд у зв?язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року.
На обґрунтування заяви зазначала, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Великодальницького сільського голови
Рибака В. Г. від 03 лютого 2015 року № 12 «Про анулювання довідок», яким було анульовані довідки виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 23 травня 2014 року № 2388 та від 18 липня 2014 року № 3077.
Зазначені довідки були видані ОСОБА_2 на підтвердження того, що вона постійно проживала зі своєю матерю ОСОБА_5 на час її смерті -
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому вважається такою, що прийняла спадщину.
ОСОБА_2 зазначала, що при ухваленні рішення Апеляційним судом Одеської області від 02 вересня 2015 року суд апеляційної інстанції посилався на те, що зазначені довідки були анульовані, а тому скасування розпорядження від 03 лютого 2015 року № 12 «Про анулювання довідок» є нововиявленою обставиною та підставою для перегляду рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року в справі за заявою
ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року залишено без змін.
Залишаючи заяву ОСОБА_2 без задоволення, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що вказане розпорядження було оцінене судом, як один із доказів у справі поряд з іншими письмовими доказами та показами свідків, а тому відомості, які містяться в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду
від 26 січня 2016 року, не можуть вважатися нововиявленими обставинами для перегляду рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі
31 січня 2018 року, не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, із апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_3 , посилаючись на те, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року порушують її права та законні інтереси, оскільки судом не встановлено всіх спадкоємців, не залучено її до участі в справі, так як вона проживає в спірному будинку з малолітньою дитиною, зареєстрована в ньому та є спадкоємцем 4-ї черги.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня 2015 року без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявником не доведено факт прийняття нею спадщини у встановлений законом порядку та набуття нею права щодо зміни черговості у спадкуванні за рішення суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Доводити факт прийняття спадщини та безпорадний стан в апеляційному суді у справі, що не стосується предмету спору, який розглядався в суді першої інстанції, є порушенням вимог матеріального та процесуального права, що не позбавляє права заявника на звернення до суду за захистом порушеного права в загальному порядку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
24 липня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами на постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, у якій ОСОБА_2 просила скасувати постанову постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, а ОСОБА_3 просила скасувати рішення Біляєвського районного суду Одеської області від 21 травня 2015 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року та відмовити в задоволенні позову.
Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаними касаційними скаргами та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2019 року передано до Верховного Суду матеріали справи
№ 496/4975/14-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили фактичних обставин, що мають значення для справи, зокрема, не встановили всіх спадкоємців ОСОБА_5 , у тому числі ОСОБА_3 (онуки померлої), яка проживала з бабусею понад п`ять років однією сім`єю та надавала їй допомогу, оскільки вона була в безпорадному стані.
Судами не встановлено факту родинних відносин між позивачем
ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_4 , оскільки документи у спадковій справі містять різні дати народження ОСОБА_4 (1962 рік народження) та дати народження особи, спадкоємцем якої вважає себе позивач (1963 рік народження).
Крім того, судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що у справі № 496/4615/15-ц ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_1 про визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.
Оскаржувані судові рішення порушують права ОСОБА_3 , як особи, яка не була залучена до участі у справі, як спадкоємця четвертої черги, а тому рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2015 року порушують її права та законні інтереси, на що суд апелляційної інстанції розглядаючи її апеляційну скаргу уваги не звернув.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційні скарги до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами при розгляді справи по суті
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 (баба позивача та мати відповідача), що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина на майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі Свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 08 квітня 2008 року.
Після смерті ОСОБА_5 її діти ОСОБА_4 (батько позивача) та ОСОБА_2 (відповідач) за оформленням спадщини до нотаріальної контори не зверталися.
Позивач ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_5 та сином ОСОБА_4 .
Судами встановлено також, що батько позивача ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав у будинку
АДРЕСА_1 .
На день смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживала на АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_4 син померлого ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Біляївської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька.
04 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Біляївської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Біляївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 04 серпня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим номером 1-1445 на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_2 , доньки померлої.
Державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області 05 вересня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено в оформленні спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та видачею 04 серпня 2014 року свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 .
Розпорядженням голови Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області за № 12 від 03 лютого 2015 року анульовано довідку № 2388 від 23 травня 2014 року, видану Великодальницькою сільською радою ОСОБА_2 щодо її проживання з матір`ю ОСОБА_5 на день смерті, та довідку № 3077 від 18 липня 2014 року щодо проживання ОСОБА_4 на день смерті його матері ОСОБА_5 в спірному житловому будинку.
Розпорядженням Голови Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області за № 20/2015 від 07 квітня 2015 року анульовано довідки № 2354, № 2355, № 2356 від 23 травня 2014 року, видані Великодальницькою сільською радою ОСОБА_1 щодо постійного місця проживання ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 по день своєї смерті та на момент смерті його матері ОСОБА_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю, а касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи передбачено статтею 370 ЦПК України (в редакції, на момент розгляду судом апеляційної інстанції).
Частиною першою статті 370 ЦПК України у зазначеній редакції передбачено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
Відповідно до частин четвертої-п`ятої статті 370 ЦПК України у зазначеній редакції суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Таким чином, виходячи із приписів зазначеної норми права, суд апеляційної інстанції обґрунтовано переглядав рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня 2015 року в межах доводів ОСОБА_3 , які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи, а саме: щодо порушення оскаржуваним судовим рішенням її прав як спадкоємиці четвертої черги.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині (частина перша статті 1259 ЦК України).
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України).
Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України).
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21 травня
2018 року (справа № 496/4615/15) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну черговості у праві спадкування, визнання права власності на частину спадкового майна) за клопотанням представника позивачки провадження у справі зупинено до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення у цій справі.
За загальним правилами цивільного процесуального права процесуальні права особи є похідними від матеріальних прав, а право на захист процесуального права на оскарження судового рішення залежить від наявності у особи порушеного матеріального права, та від вирішення судом у оскаржуваному рішенні її прав та інтересів.
Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що саме звернення до суду із відповідним позовом (про зміну черговості в праві на спадкування) або договір між спадкоємцями є належним способом встановлення права ОСОБА_3 на спадкування.
Разом із тим, встановивши, що ОСОБА_3 не надала зазначених у законодавстві доказів наявності свого права, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу по суті, що не відповідає нормам процесуального права.
Відповідно до вимог статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Разом із тим, відповідно до вимог статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, зокрема, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Отже, сама по собі наявність у особи вірогідності правового інтересу у справі не обов`язково свідчить, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки. Це питання підлягає вирішенню, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
До подібних висновків щодо права оскарження судових рішень особою, що не брала участі у справі, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у ухвалі від 7 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15.
Як встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 не довела наявності свого права, оскільки не представила а ні рішення суду про таке право, а ні договору між спадкоємцями, за таких умов судовими рішеннями на які нею подано апеляційну скаргу не могло вирішуватись питання про її права, інтереси та обов`язки і апеляційне провадження у цій частині підлягало закриттю.
Оскільки суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями передбаченими для суду апеляційної інстанції касаційна скарга
ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, судове рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Одночасно, з огляду на зміст позовних вимог, зокрема вимоги про визнання права власності на майно у порядку спадкування та склад учасників справи ОСОБА_3 не позбавлена права на доведення свого матеріального права на спадщину, в силу положень частин четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України.
ОСОБА_3 не зверталася до апеляційного суду з клопотанням про зупинення розгляду її апеляційної скарги до вирішення справи про наявність у неї права на спадкування, а тому апеляційний суд обґрунтовано розглянув справу та відмовив у задоволенні апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю доказів права на спадкування.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 слід зазначити наступне.
ОСОБА_2 як учасник справи має право оскаржити будь-яке судове рішення у справі. Разом з тим, доводи її касаційної скарги не дають підстав для висновку що постанова Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи, які зазначає ОСОБА_2 у касаційній скарзі були предметом оцінки при розгляді Вищим спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги ОСОБА_2 на судові рішення першої та апеляційної інстанцій про відмову у скасуванні судових рішень за нововиявленими обставинами.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки оскаржуваною постановою апеляційного суду вирішувалося питання порушеного права на спадкування особи, що не була залучена до участі у справі.
Разом із тим, доводи касаційної скарги ОСОБА_3 потребують додаткового правового аналізу, з урахуванням того, що касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд судом апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами не встановлені, судові рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аналіз змісту касаційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідчить про те, що заявники просили суд розглядати справу за їх участі.
У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то відсутні підстави для задоволення зазначених клопотань.
Керуючись статтями 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити в задоволенні клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик