Постанова
Іменем України
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 496/904/18
провадження № 61-13038св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила змінити прізвище дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », а також внести відповідні зміни до актового запису № 608 від 16 липня 2014 року про народження ОСОБА_3 , складеного 16 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 15 листопада 2012 року, який розірваний рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 липня 2015 року. Після розірвання шлюбу вона відновила своє дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 . Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала на те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, зокрема, не бере участі у матеріальному утриманні, медичному догляді, забезпеченні духовного розвитку та спілкуванні з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення. Дитина виховується у її родині.
Вважала, що син, який нею виховується та утримується, повинен мати її прізвище.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 листопада 2018 року у складі судді Пендюри Л. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Змінено прізвище неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».
Внесено зміни до актового запису № 608 від 16 липня 2014 року про народження ОСОБА_3 , складеного 16 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, а саме змінено прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи інтереси дитини, яка при відвідуванні дитячого садка та досягненні шкільного віку буде відвідувати навчальний заклад, для усунення будь-якої дискомфортної ситуації у дитини серед однокласників та інших дітей, щодо від`ємності прізвища від матері, з якою проживає дитина та знаходиться на її утриманні та вихованні, а також для подолання психологічного бар`єру щодо розлучення батьків, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про зміну прізвища дитини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довела, що відповідач свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та виховання, не навідується до сина та матеріально не забезпечує, а тому, враховуючи висновок органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 20 червня 2018 року щодо недоцільності зміни прізвища дитини, дійшов висновку про та відсутність правових підстав для зміни прізвища дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позову. Суд у своєму рішенні посилався як на доказ на заяви відповідача від 16 листопада 2018 року до Біляївського відділу поліції ГУНП Одеської області та служби у справах дітей Біляєвської районної державної адміністрації, оскільки вказані заяви подані відповідачем після ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Крім того, суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 25 червня 2018 року про визначення часу та місця зустрічі батька з сином, оскільки цей висновок був наданий відповідачем до суду апеляційної інстанції та не був предметом розгляду у суді першої інстанції.
Також суд апеляційної інстанції помилково врахував висновок органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 20 червня 2018 року щодо недоцільності зміни прізвища дитини, оскільки вказаний висновок є необґрунтованим, прийнятий з порушенням вимог частини третьої статті 19 СК України.
Апеляційний суд не взяв до уваги те, що дитина, яка знаходиться на її вихованні і утриманні, не знає батька та його прізвища, виховується у родині, у якої інше прізвище. При цьому з січня 2015 року відповідач не приймав участі у вихованні та розвитку дитини, а почав надавати матеріальну допомогу вже після пред`явлення нею цього позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15 листопада 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 липня 2015 року. Після розірвання шлюбу позивач відновила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає разом із позивачем по АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні.
До складу сім`ї ОСОБА_1 входять: син ОСОБА_3 , 2014 року народження, батько ОСОБА_7 , 1962 року народження, мати ОСОБА_8 , 1969 року народження, брат ОСОБА_8 , 1995 року народження.
Позивач не отримує у примусовому порядку з відповідача аліменти, що підтверджено довідкою відділу ДВС Біляївського МУЮ в Одеській області №4797105 від 06 березня 2018 року, відповідно до якої аліменти через депозитний рахунок відділу ДВС Біляївського МУЮ в Одеській області, а також виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконанні у відділі ДВС не знаходиться.
20 червня 2018 року орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області з приводу зміни прізвища дитини надав висновок № Г-449-5 про недоцільність зміни прізвища дитини з « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_3 », оскільки батько ОСОБА_2 заперечує проти зміни прізвища дитини, ОСОБА_2 допомагав дитині шляхом перерахування коштів на депозитний рахунокдо 21 березня 2017 року (до втрати реквізитів рахунку колишньої дружини), що підтверджується наданими чеками, відкрив на ім`я дитини накопичувальний рахунок «Поліс страхування життя» - Програма страхування «Майбутній студент», та продовжує перераховувати кошти на цей рахунок, а ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування з заявою щодо визначення часів побачення з дитиною. Також у висновку зазначено, що дитина не досягла того віку та рівня розвитку, щоб висловити свою думку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.
Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь в її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.
За таких обставин, коли батько (мати) не лише не спілкується з дитиною, хоча ніхто не перешкоджає йому (їй) в цьому, не виявляє щодо дитини батьківської турботи і уваги, то його (її) заперечення не можуть бути безумовною підставою для відмови у зміні прізвища дитини за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість і доцільність такого рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що відповідач свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та виховання, не навідується до сина та матеріально не забезпечує.
Також суд апеляційної інстанції правильно врахував висновок органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 20 червня 2018 року щодо недоцільності зміни прізвища дитини, а тому дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зміни прізвища дитини.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 20 червня 2018 року, зводяться до переоцінки доказів, касаційний суд не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, надавши оцінку доказам, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а саме висновку органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 25 червня 2018 року про визначення часу та місця зустрічі батька з сином та заявам відповідача до Біляївського відділу поліції ГУНП Одеської області та служби у справах дітей Біляєвської районної державної адміністрації, не спростовує правильного висновку суду про відсутність підстав для зміни прізвища дитини.
При цьому обставини щодо того, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування з заявою щодо визначення часів побачення з дитиною, встановлені висновком органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 20 червня 2018 року, який був предметом розгляду у суді першої інстанції.
Положеннями статті 410 ЦПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Слід також зауважити, що батьки мають право змінити прізвище дитини лише до досягнення дитиною 16 років. По досягненні цього віку питання щодо зміни прізвища може бути ініційовано лише самою дитиною у порядку, встановленому Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 915.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець