№ 499/949/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 499/949/21

провадження № 61-14673св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області, в інтересах якої діє адвокат Врона Андрій Валентинович,

на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 19 червня 2023 року у складі судді Кравчука О.О. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М., Комлевої О.С.

у справі

за позовом заступника керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області Котормуса Сергія Петровича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - позивач)

до

відповідачів Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області (далі - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2)

про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на земельну ділянку

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У листопаді 2021 рокупозивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на земельну ділянку.

2. Відповідач 1 заперечував проти позову. Відповідач 2 в судове засідання в суді першої інстанції не з`явився.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

4. Відповідач 1 оскаржив рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований так:

- відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26 вересня 2018 року у комунальну власність Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області передано земельну ділянку з кадастровим номером 5121882000:01:002:0488 загальною площею 32,3738 га з цільовим призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), зі встановленими обмеженнями - землі, що відносяться до земель водоохоронної зони та охоронної зони, навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи;

- рішенням Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області від 23 серпня 2019 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки площею 32,3738 га з цільовим призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що розташована на території Коноплянської сільської ради (за межами населеного пункту), на 16 окремих ділянок по 2,0000 га та 1 ділянку площею 0,3738 га;

- у подальшому на підставі заяв громадян про надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства вищевказані земельні ділянки поділені та передані громадянам у власність;

- рішенням Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області від 03 грудня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 5121882000:01:002:0433 (землі запасу), розташованої на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населеного пункту), для ведення особистого селянського господарства;

- рішенням Коноплянської сільської ради від 30 січня 2020 року затверджено проект землеустрою, передано у власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку;

- за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку;

- позивач вважав, що відповідачем 1 здійснено розпорядження земельною ділянкою всупереч положенням Земельного кодексу України (далі - ЗК) та Водного кодексу України (далі - ВК), оскільки сільською радою передано у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель водного фонду - прибережної захисної смуги річки Великий Куяльник, що є підставою для визнання незаконним рішення сільської ради, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності.

7. Враховуючи викладене, позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області № 1015-VII від 30 січня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населеного пункту)»;

- скасувати рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг при Іванівській районній державній адміністрації Одеської області Маршук Т.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 лютого 2020 року, індексний номер 51374822, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 5121882000:01:002:0433;

- припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 5121882000:01:002:0433;

- стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 6810 грн.

ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

8. Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 19 червня 2023 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області №1015-VII від 30 січня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність гр. України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населеного пункту)».

Скасовано рішення державного реєстратора Центру з надання адміністративних послуг при Іванівській районній державній адміністрації Одеської області Маршук Т.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 лютого 2020 року, індексний номер: 51374822, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5121882000:01:002:0433 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1970813351218, номер запису про право власності 35770067).

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5121882000:01:002:0433 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1970813351218, номер запису про право власності 35770067), яка розташована в адміністративних межах Коноплянської сільської ради Березівського (раніше Іванівського) району Одеської області (за межами населеного пункту) у власність територіальної громади в особі Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області.

Вирішено питання про судові витрати.

9. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що:

- прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави та надав докази того, що позивач як уповноважений державою орган не здійснював відповідні функції у спірних правовідносинах;

- прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності;

- передача земель водного фонду у приватну власність в цілях ведення особистого селянського господарства заборонена;

- земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, яка виділена й відведена у приватну власність відповідача 2 частково за рахунок земель водного фонду, з порушенням вимог земельного, водного законодавства, тому наявні правові підстави для визнання рішення незаконним;

- оскільки суд встановив, що відповідач 2 отримав у власність земельну ділянку, яка містить у своєму складі прибережну захисну смугу річки Великий Куяльник, то право власності на таку земельну ділянку у нього не може виникнути;

- суд вважав, що належним способом захисту буде задоволення вимоги про повернення земельної ділянки у власність територіальної громади, тому відповідача 2 зобов`язав повернути земельну ділянку.

ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. У касаційній скарзі відповідач 1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

11. Касаційна скарга мотивована таким:

- судами вибірково взято до уваги норми чинного законодавства, проекту землеустрою, суперечливий лист від 15 травня 2021 року;

- судами не взято до уваги факт того, що заплаву Великий Куяльник включено в межах с. Богунове, с. Шерове та с. Конопляне Коноплянської сільської ради і с. Прохорове Бузинівської сільської ради;

- спірна земельна ділянка не входить у межі заплави Великий Куяльник, а отже, прибережна захисна смуга відповідно до норм чинного законодавства та Проекту встановлюється не в 50 м, а в 25 м, що і було враховано при відведенні земельної ділянки;

- незрозумілим є надання судами переваги саме Інформаційній довідці та вимірюванням, які здійснювались в ортофотоплановому шарі Публічної кадастрової карти України та Google Earth, які не є спеціалізованим програмним забезпеченням для проведення високоточних геодезичних вишукувань;

- прокуратурою не надано до суду доказів щодо підстав для здійснення представництва інтересів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що не було враховано судами попередніх інстанцій;

- такий підхід щодо представництва прокурором не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц;

- суди застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

18. 26 грудня 2024 року прокурор надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та навів такі мотиви для відмови у її задоволенні:

- спірна земельна ділянка знаходиться у межах водоохоронної зони і належить до земель водного фонду, вона входить в межі прибережної захисної смуги річки Великий Куяльник;

- спірну земельну ділянку надано для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель водного фонду, що є порушенням законодавства;

- судами ухвалено законні та обґрунтовані судові рішення;

- подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.

VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

20. 30 жовтня2024 року представник відповідача 1подав касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

21. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху.

22. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження.

23. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року зупинено виконання оскарженого рішення суду в частині стягнення з відповідача 1 на користь держави сплаченого судового збору.

24. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 13 січня 2025 року.

VІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

25. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області наказом від 26 вересня 2018 року №15-6156/13-18-СГ земельна ділянка з кадастровим номером 5121882000:01:002:0488 загальною площею 32,3738 га з цільовим призначенням: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) передана в комунальну власність Коноплянської сільської ради (а.с. 86 т. 1).

26. Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 27 вересня 2018 року свідчить, що начальник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області передав із державної власності, а голова Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області прийняв в комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 5121882000:01:002:0488 загальною площею 32,3738 га відповідно до додатку (а.с. 87, 88 т. 1).

27. 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав Коноплянській сільській раді заяву, в якій просив виділити йому земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області (а.с. 37 т. 1).

28. Рішенням № 580-VII наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5121882000:01:002:0488 загальною площею 32,3738 га (а.с. 90 т. 1).

29. Рішенням № 696-VII наданий дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5121882000:01:002:0433 (а.с. 36 т. 1).

30. Рішенням № 1015-VII затверджений проект землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5121882000:01:002:0433, а також зобов`язано ОСОБА_1 подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відділ в Іванівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та зареєструвати речове право на нерухоме майно (а.с. 89 т. 1).

31. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна свідчить, що ОСОБА_1 на підставі Рішення 1015-VII належить земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 5121882000:01:002:0433 (а.с.92-93 т. 1).

32. Рішенням № 458-VI затверджений Проект землеустрою зі встановлення водоохоронної зони і прибережної захисної смуги вздовж річки Великий Куяльник на території Іванівського району Одеської області загальною площею 10687,3634 га, зокрема: прибережна захисна смуга, в складі водоохоронної зони - 275,0407 га (а.с. 140 т. 1).

33. Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5121882000:01:002:0433, ОСОБА_1 , встановлена наявність обмежень на земельній ділянці - 05.01 водоохоронна зона (а.с. 32-63 т. 1).

34. Враховуючи рельєф місцевості (річка протікає по рівнинній території зі стрімкістю схилів 0-1 градус), вздовж річки Великий Куяльник на території Іванівського району встановлюється прибережна захисна смуга шириною 25 метрів від урізу води (Розділ 3 Проекту землеустрою) (а.с. 31 т. 2).

35. В межах сіл Богунове, Шерове та Конопляне Коноплянської сільської ради і села Прохорове Бузинівської сільської ради включено заплаву річки Великий Куяльник. У заплавах або на обривистих берегах зовнішня межа прибережної захисної приймається не ближче ніж 50 метрів від бровки корінного берегу в напрямку до вододілу. Зовнішня межа прибережної захисної смуги на цій території проектувалася більше 50 метрів від бровки корінного берега в напрямку до вододілу і в селі Богунове, Шерове та Конопляне Коноплянської сільської ради проходить по межі житлової забудови, контурів угідь та шляхів (Розділ 3 Проекту землеустрою) (а.с. 34 т. 2).

36. Інформація з листа Одеського державного екологічного університету від 15 червня 2021 року №02/425 свідчить, що: крутизна схилів лівого берега річки Великий Куяльник на відрізках, суміжних з межами земельної ділянки, перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги вздовж лівого берега річки на цих відрізках має становити не менше 50 метрів; земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 5121882000:01:002:0433, знаходиться частково в межах прибережної захисної смуги річки Великий Куяльник (а.с. 63-65 т. 1).

VІІІ. Позиція Верховного Суду

37. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд робить такі висновки.

Характер спірних правовідносин

38. У цій справі позивач визначивши коло відповідачів заявив до кожного із них такі вимоги (див. пункт 7).

До відповідача 1 і відповідача 2:

- про визнання незаконним та скасування рішення відповідача 1.

До відповідача 2:

- про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- про припинення права приватної власності відповідача 2 на земельну ділянку.

39. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольнив такі вимоги (див. пункт 8):

- про визнання незаконним та скасування рішення відповідача 1;

- про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Також зобов`язано відповідача 2 повернути земельну ділянку у власність територіальної громади в особі Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області.

40. Із касаційною скаргою звернувся відповідач 1, який просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в позові (див. пункт 10).

Щодо вимог до відповідача 2

41. Верховний Суд враховує, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК).

42. Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23).

43. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК).

44. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК).

45. Відповідач 1 в касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині заявлених позовних вимог до відповідача 2, який при цьому не скористався своїм правом подачі касаційної скарги чи приєднання до касаційної скарги (див. пункт 10-11), тобто погодився з ними в частині заявлених до нього позовних вимог, тому оскаржені судові рішення в частині позовних вимог, звернутих лише до відповідача 2, належить залишити без змін.

46. Аналіз аргументів касаційної скарги також свідчить, що відповідач 1 не навів переконливих доводів, яким чином судові рішення порушують його права та інтереси, за умови, що відповідач 2 не оскаржив судові рішення.

47. Такі правові висновки щодо реалізації принципу диспозитивності

є сталими в практиці Верховного Суду (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 10 січня 2025 року у справі № 760/19455/23 (провадження № 61-12238св24), від 19 березня 2025 року справі № 450/678/21(провадження № 61-12686св24, від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23)).

Щодо вимог до відповідача 1

48. Позивач вважав, що відповідачем 1 здійснено розпорядження земельною ділянкою всупереч положенням Земельного та Водного кодексів України, оскільки сільською радою передано у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель водного фонду - прибережної захисної смуги річки Великий Куяльник, що є підставою для визнання незаконним рішення сільської ради (див. пункт 6).

49. Суди виснували, що земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, яка виділена й відведена у приватну власність відповідача 2 частково за рахунок земель водного фонду, з порушенням вимог земельного, водного законодавства, тому наявні правові підстави для визнання рішення незаконним (див. пункт 9).

50. У цій справі Верховний Суд враховує, що статтями 13 14 Конституції України (далі - КУ) визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

51. В Україні землі водного фонду є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання.

52. Важливим для спірних правовідносин є те, що згідно з частиною другою статті 19 КУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Далі Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі водного фонду.

54. Згідно із частиною першою статті 58 ЗК та статтею 4 ВК до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

55. Таким чином, до земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

56. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

57. Так, стаття 59 ЗК передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

58. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені у частині другій статті 59 ЗК.

59. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (частина четверта статті 59 ЗК).

60. Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, оскільки є землями водного фонду України.

61. Крім того, за приписами статті 60 ЗК та статті 88 ВК вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК та статтями 1, 88-90 ВК.

62. Відповідно до статті 60 ЗК, статті 88 ВК прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

63. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

64. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

65. Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок), чинного на час передачі спірної земельної ділянки у власність, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

66. Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

67. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

68. Далі Верховний Суд підкреслює, що згідно з частинами першою, другою, пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

69. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

70. Частиною другою статті 90 ЗК передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

71. Відповідно до статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

72. У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

73. При цьому, вимога прокурора про визнання рішення незаконним та його скасування є ефективним способом захисту прав власника і узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

74. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог прокурорапро визнання рішення незаконним та його скасування, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим доказам й обґрунтовано виходив з того, що спірна земельна ділянка знаходяться в межах прибережної захисної смуги, що відповідно до вимог ЗК та ВК належить до земель водного фонду.

75. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд правильно виснував, що при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації. З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду заборонено, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби.

76. Суди вірно вказали, що землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України. Також, до земель водного фонду України належать землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

77. Надаючи оцінку наданим сторонам доказам, суди правильно врахували, що з Проекту землеустрою вбачається, що прибережна захисна смуга в селі Конопляне Коноплянської сільської ради Березівського (раніше - Іванівського) району Одеської області визначена не ближче ніж 50 метрів від бровки корінного берега в напрямку до вододілу. Так само, суди врахували, що в листі від 15 червня 2021 року зазначається, що крутизна схилів лівого берега річки Великий Куяльник в районі розташування земельної ділянки перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги вздовж лівого берега становить більше 3 градусів, а тому лінія прибережної захисної смуги повинна становити не менше 50 метрів.

78. Апеляційний суд мотивовано виснував, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги, яка виділена й відведена у приватну власність відповідача 2 частково за рахунок земель водного фонду, з порушенням вимог земельного, водного законодавства, а тому наявні правові підстави для визнання рішення відповідача 1 незаконним.

79. Апеляційний суд надав обґрунтовану відповідь на доводи апеляційної скарги представника відповідача 1 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги що спірна земельна ділянка не входить у межі заплави Великого Куяльника, а отже, прибережна захисна смуга відповідно до норм чинного законодавства та Проекту встановлюється не в 50 м, а в 25 м. Апеляційний суд підкреслив, що земельна ділянка за проектом землеустрою не входить до прибережної захисної смуги земель водного фонду, оскільки приписами законодавства визначена ширина прибережної захисної смуги, і орган місцевого самоврядування зменшити її на свій розсуд не може, адже правомочності Коноплянської сільської ради стосуються лише документально-технічного оформлення встановленого розміру, меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них.

80. Також судом апеляційної надано оцінку доводам апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження, огляд доказів, клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Апеляційний суд акцентував увагу на тому, що клопотання про призначення судової землевпорядної експертизи в суді апеляційної інстанції апелянт та його представник не заявляли.

Більш того, судом апеляційної інстанції було роз`яснено право на призначення у справі судової експертизи, однак ані адвокат, ані голова сільської ради, які представляють інтереси Коноплянської сільської ради не заявляли таке клопотання, що підтверджується протоколом судового засідання.

81. Отже, незгода відповідача 1 із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. При цьому Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

82. Аргументи касаційної скарги щодо повноважень прокурора Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Керівник Березівської окружної прокуратури листом від 21 вересня 2021 року (а.с.96-98 т.1) повідомив Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про необхідність вжиття заходів реагування, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом від 23 жовтня 2021 року (а.с.99 т.1) повідомило, що заходи претензійно-позовного характеру щодо фактів викладених в листі не приймались.

Листом від 29 листопада 2021 року (а.с.100-105 т.1)керівник Березівської окружної прокуратури повідомив Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, що оскільки заходи представницького характеру не вживались, то підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Під час судового розгляду заперечень щодо представництва прокурором Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не висловило, а тому обставини справи свідчать, що представництво прокурором інтересів держави відповідає вимогам закону та не порушує принцип рівності.

Відповідні доводи відповідача 1 не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

ІX. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

83. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

84. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані судами попередніх інстанцій норми права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у зазначених відповідачем постановах.

85. Повернення державі земельної ділянки водного фонду, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.

86. Незгода відповідача 1 із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).

87. Суди належним чином оцінили відповідно до статті 89 ЦПК докази і дотрималися норм статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

88. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування оскаржуваних судових рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.

89. Враховуючи, що оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

90. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, виконання рішення Іванівського районного суду Одеської області від 19 червня 2023 року в частині стягнення з відповідача 1 на користь держави судового збору, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, необхідно поновити відповідно до приписів статті 436 ЦПК.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 401 402 410 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області, в інтересах якого діє адвокат Врона Андрій Валентинович, залишити без задоволення.

2. Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 19 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Іванівського районного суду Одеської області від 19 червня 2023 року в частині стягнення з Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області на користь держави судового збору, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков