ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 500/2375/21
провадження № К/9901/36268/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Хобор Р.Б., Шинкар Т.І.) у справі №500/2375/21,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Тернопільської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу, в зв`язку із звільненням у розмірі 22565,21 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що після звільнення ОСОБА_1 з Тернопільської обласної прокуратури йому не було виплачена вихідна допомога при звільненні, передбачена статтею 44 Кодексу законів про працю України у заявленому розмірі. Позивач звертав увагу на те, що Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги у зв`язку із звільненням на підставі пункту 9 частини першої статті 51 вказаного Закону, а тому, на його переконання, застосуванню підлягали положення Кодексу законів про працю України. Таким чином, позивач вважав, що відповідач протиправно при звільненні не виплатив йому вихідну допомогу.
3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року позов задоволено повністю.
4. Зазначене судове рішення Тернопільська обласна прокуратура оскаржила до суду апеляційної інстанції.
5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року зупинено апеляційне провадження у справі №500/2375/21 за апеляційною скаргою Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року, у справі № 500/2375/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги - до набрання законної сили рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/2220/21.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 500/2375/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги.
7. Суд апеляційної інстанції зазначав, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 року у справі №500/2220/21 позов ОСОБА_1 до Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Тернопільської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Згадане судове рішення оскаржене до суду апеляційної інстанції.
8. Відтак, враховуючи, що предметом даної справи є стягнення вихідної допомоги при звільненні, а також те, що позивач звернувся із позовом про поновлення його на посаді, а у разі задоволення останнього позову, виключається підстава для задоволення позову яке є предметом розгляду в даній справі, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що справу № 500/2375/21 об`єктивно неможливо розглянути до вирішення справи № 500/2220/21, а тому на підставі приписів статті 236 КАС України слід зупинити апеляційне провадження по справі № 500/2375/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 500/2220/21.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №500/2375/21, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
10. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не зазначено, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №500/2220/21, а тому підстави для зупинення провадження були відсутні.
11. Окрім того, касатор вказує, що оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі в частині того, що наявні у даній справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
12. На переконання скаржника, питання правомірності звільнення його з органів прокуратури жодним чином не впливає на вирішення витання щодо наявності підстав для виплати недоотриманої заробітної плати при звільненні, надбавки за класний чин, вихідної допомоги, не виплаченої при звільненні, у зв`язку з таким звільненням.
13. До Верховного Суду від Тернопільської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
14. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 04 жовтня 2021 року.
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Соколов В.М.
16. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №500/2375/21.
17. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
20. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
21. Як слідує з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є невиплата відповідачем вихідної допомоги, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача зазначений вид допомоги.
22. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом спору у справі №500/2220/21 є правомірність рішення кадрової комісії і наказу про звільнення позивача, поновлення його на займаній посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
23. Виходячи зі змісту оскаржуваної ухвали, зупиняючи апеляційне провадження, Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що результат вирішення справи №500/2220/21 щодо правомірності звільнення позивача, безпосередньо впливає на розгляд даної справи, а відтак справу № 500/2375/21 об`єктивно неможливо розглянути до вирішення справи № 500/2220/21.
24. Верховний Суд не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
25. Положення статті 236 КАС України регулюють питання зупинення провадження у справі. Відповідно до частини 1 цієї статті суд зупиняє провадження у справі в разі: 1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника; 2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника; 3) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; 4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні; 5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 6) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді.
26. У пункті 3 частини першої цієї статті передбачено, що суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
27. Водночас, у цій статті також міститься застереження про те, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
28. Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи.
29. З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:
чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку, зокрема, адміністративного судочинства;
чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
30. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
31. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
32. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 160/4745/20.
33. З матеріалів справи слідує, що наказом прокурора області №125к від 15.03.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Зборівського відділу Тернопільської місцевої прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 16.03.2021.
34. Предметом доказування в цій справі (№500/2375/21), є стягнення на користь позивача вихідної допомоги у зв`язку з його звільненням.
35. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що факт звільнення позивача є визначальним та достатнім для вирішення питання, щодо виплати вихідної допомоги.
36. В свою чергу, питання правомірності звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури жодним чином не впливає на вирішення питання щодо наявності підстав для виплати вихідної допомоги у зв`язку з таким звільненням.
37. Сама лише взаємопов`язаність двох справ в контексті обставин, що склались, не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.
38. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі щодо вирішення питання про правомірності звільнення позивача, що є предметом судового розгляду у справі № 500/2220/21.
39. Верховний Суд погоджується із доводами касатора, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як в частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі № 500/2220/21., так і в частині того, що зібрані у даній справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить положенням пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
40. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 640/5320/20, від 05 березня 2021 року у справі № 804/5067/16 тощо.
41. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
42. Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративною судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
43. Підсумовуючи зазначене, Верховний Суд вбачає відсутність підстав для зупинення провадження у даній адміністративній справі в силу положень пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України. Таким чином, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права і постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. А відтак касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
44. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються
Керуючись ст. 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №500/2375/21 скасувати.
3. Справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду