ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 500/2493/18
адміністративне провадження № К/9901/19886/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2019 року у складі судді Мартиць О.І. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Довгополова О.М. (головуючий), суддів: Гудими Л.Я., Судової - Хомюк Н.М. у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання незаконною та скасування постанови,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР1436/331/АВ/ТД-ДФ від 2 листопада 2018 року у розмірі 223380,00 грн.
1.1 На обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірна постанова винесена на підставі акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ТР1436/331/АВ від 16 жовтня 2018 року, уважає її неправомірною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки відповідачем не доведено факту допуску до роботи двох працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору в порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та не обґрунтовано визначено розмір застосованої штрафної санкції.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 8 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.
2.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності спірної постанови.
3. Суди попередніх інстанцій встановили:
3.1 Управлінню Держпраці у Тернопільській області, згідно листа Головного управління ДФС у Тернопільській області №8437/19-00-13-02/20552 від 4 жовтня 2018 року "Про надання інформації", надіслано перелік суб`єктів господарювання для проведення спільних перевірок, по яких встановлено розбіжність між наявними робочими місцями та кількістю офіційно зареєстрованих найманих працівників, що свідчить про можливі порушення вимог законодавства про працю України. У зазначеному списку є ФОП ОСОБА_1 , основний вид діяльності (КВЕД) якого 26.66.0 "Виробництво інших виробів з бетону" та, як встановлено в судовому засіданні, місце здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 .
3.2 9 жовтня 2018 року Управлінням Держпраці у Тернопільській області, ураховуючи вказаний лист, видано наказ №635 про проведення інспекційних відвідувань, у якому пунктом 3 визначено Шевчуку Ю.Н. - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів з 11 по 17 жовтня 2018 року провести захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) у ФОП ОСОБА_1 .
3.3 9 жовтня 2018 року видано направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) №ТР1436/331 інспектору праці головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Тернопільській області Шевчуку Ю.Н. за участю інспектора праці - начальника відділу з питань гігієни праці Управління Держпраці у Тернопільській області Бандури О.П. Примірник направлення ФОП ОСОБА_1 отримано 12 жовтня 2018 року, про що свідчить його особистий підпис.
3.4 11 жовтня 2018 року складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ТР1436/331/НД/АВ, підписаний ОСОБА_4 12 жовня 2018 року.
3.5 Того ж дня, 11 жовтня 2018 року винесена вимога про надання/поновлення документів за №ТР1436/331/ПД, якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 16 год. 45 хв. 16 жовтня 2018 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування за списком. Примірник отримано позивачем 12 жовтня 2018 року.
3.6 За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, №ТР1436/331/АВ від 16 жовтня 2018 року.
3.7 У ході інспекційного відвідування встановлено порушення законодавства про працю, зокрема частини третьої статті 24 КЗпП України, яке є предметом розгляду в даній адміністративній справі, що відображено в акті №ТР1436/331/АВ від 16 жовтня 2018 року.
3.8 Згідно наданих пояснень, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали у підприємця ОСОБА_1 і виконували роботи по вкладанню бруківки на різних об`єктах м. Тернополя і Тернопільського району. ОСОБА_2 працював з 15 квітня 2018 року, ОСОБА_3 - з середини червня 2018 року і припинили трудові відносини в кінці липня 2018 року. Отримували авансові виплати готівкою, а заробітної плати за виконані роботи у повному обсязі не отримали.
3.9 Відповідно до наданого підприємцем ОСОБА_1 пояснення, громадяни ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у нього не працювали і заробітної плати від нього не отримували. На роботу ОСОБА_2 приймав ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ..
3.10 ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах із підприємцем ОСОБА_1 з 8 по 17 травня 2018 року, а ОСОБА_6 - з 20 липня 2018 року по цей час. Також ФОП ОСОБА_1 надано копію цивільно - правового договору від 20 липня 2018 року №20/07/18, укладеного із ОСОБА_6 на виконання роботи бригадира. Відповідно до пункту 1.3 вищевказаного договору: "Виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців виконавець оплачує за власний рахунок, згідно із домовленістю з даними особами".
3.11 Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, №ТР1436/331/АВ від 16 жовтня 2018 року підписано позивачем ФОП ОСОБА_1 власноручно, про що свідчить його особистий підпис та у відповідній графі зазначено "зауважень не маю".
3.12 Відповідно до пункту 21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295), якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
3.13 Зауважень або заперечень щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного за його результатами акта позивачем так і не подавалось.
3.14 25 жовтня 2018 року Управлінням Держпраці у Тернопільській області ФОП ОСОБА_1 надіслано повідомлення про розгляд справи, у якому зазначено, що розгляд справи про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю відбудеться 2 листопада 2018 року о 10:00 год.
3.15 2 листопада 2018 року заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області розглянуто справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, №ТР1436/331/АВ від 16 жовтня 2018 року щодо порушень у ФОП ОСОБА_1 прийнято постанову про накладення штрафу №ТР1436/331/АВ/ТД-ФС у розмірі 223380,00 грн.
3.16 Позивач уважає цю постанову незаконною, відтак звернувся до суду із відповідним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що судами безпідставно не взято до уваги пояснення працівників позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
8. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
9. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
10. Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язані виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, що передбачено законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
11. Згідно із пунктом 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
12. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509.
13. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.
14. Відповідно до положень статі 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
15. Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
16. Відповідно до статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
17. Як передбачено статтею 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 виявлені порушення законодавства про працю, зокрема: громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали у підприємця ОСОБА_1 і виконували роботи по вкладанню бруківки на різних об`єктах м. Тернополя і Тернопільського району. ОСОБА_2 працював з 15 квітня 2018 року, ОСОБА_3 з середини червня 2018 року і припинили трудові відносини в кінці липня 2018 року.
Згідно пояснень ОСОБА_2 від 11 жовтня 2018 року він працював у ФОП ОСОБА_1 з 15 квітня 2018 року.
ОСОБА_2 виконував роботи по укладенню бруківки на різних об`єктах у м. Тернополі, на вул. Гайові, вул. Поліській (за складом Епіцентр) та в селі В.Гаї Тернопільського району, по вул. Шевченка у приватному будинку, а також в селі Дичків Тернопільського району в приватному будинку, в селі Байківцях Тернопільського району біля приватного будинку. Працював з понеділка по суботу, неділя вихідний, працював з 7.30 год. до 20-23 год. вечора.
Трудовий договір із ОСОБА_1 не заключав, працював за усною домовленістю під наглядом ОСОБА_6 . Періодично отримував аванс, всього отримав від ОСОБА_1 19000,00 грн. При укладенні усного договору ОСОБА_1 обіцяв йому платити 10000,00 грн за один місяць.
Згідно пояснень ОСОБА_3 з середини червня 2018 року працював у підприємця ОСОБА_1 . Виконував роботи по укладенню бруківки на різних об`єктах у м. Тернополі, на вул. Гайові, вул. Поліській (за складом магазину Епіцентр) та в селі В.Гаї Тернопільського району, по вул. Шевченка у приватному будинку.
Робочий графік з понеділка по суботу з 7.30 год. по 22.00 год., неділя вихідний. Трудовий договір з підприємцем ОСОБА_1 не укладав, працював за усною домовленістю під керівництвом ОСОБА_6 .
У кінці червня ОСОБА_6 виплатив йому аванс готівкою в сумі 1000,00 грн, приблизно через два тижні знову виплатив 1500,00 грн, наприкінці липня отримав ще 2700,00 грн готівкою.
При отриманні готівки завжди був присутній ОСОБА_1 , але ніякі документи про отримання грошей йому на підпис не надавались. При укладенні усного договору підприємець ОСОБА_1 обіцяв виплачувати за кожен день роботи 400,00 грн в день (370 грн за 1 м роботи від виробітку за вкладання бруківки).
19. Ураховуючи вищезазначене, Суд уважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності в діях ФОП ОСОБА_1 ознак порушень трудового законодавства, зокрема статті 24 КЗпП України.
20. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами попрередніх інстанцій не враховано пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то Колегія суддів погоджується з висновками судів про відхилення цих доказів, оскільки предметом доказування у цій справі є факт дотримання позивачем гарантій, визначених трудовим законодавством щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а не ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , щодо яких вимоги трудового законодавства позивачем не були порушені.
20. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, про перевагу одних доказів над іншими, а тому касаційний суд не приймає їх до уваги.
22. За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
23. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій рішень, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 139 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: В.М. Кравчук С.М. Чиркін