ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа №500/4219/22
провадження № К/990/38716/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Губської О. А., Мацедонської В. Е.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Мацького Є. М., суддів: Сушка О. О. Залімського І. Г.
І. Обставини справи
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі також відповідач), в якому просив:
1.1. скасувати наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21 жовтня 2022 року № 7-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 »;
1.2. скасувати наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21 жовтня 2022 року № 302-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу операцій та ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області;
1.4. стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 24 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі № 500/4219/22 скасував та прийняв постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Тернопільській області визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів задовольнив повністю.
Скасував накази Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21 жовтня 2022 року № 7-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 » та від 21 жовтня 2022 року № 302-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Поновив ОСОБА_3 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу операцій та ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області з 22 жовтня 2022 року.
Стягнув з Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_3 178271 (сто сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят одну) гривню 30 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
4. 15 вересня 2023 року позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву про виправлення описки у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 500/4219/22, що зареєстровано судом 18 вересня 2023 року. Заява обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно зазначено ім`я позивача ОСОБА_4 , замість правильного ОСОБА_5 .
5. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки задовольнив. У вступній та резолютивній частинах постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 500/4219/22 вважати правильним ім`я позивача « ОСОБА_5 » замість неправильно зазначеного « ОСОБА_4 ».
6. 08 листопада 2023 року позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву про виправлення описки у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 500/4219/22, яка обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції у резолютивній частині постанови неправильно зазначено посаду, на якій позивач належить поновленню.
7. Восьмий апеляційний адміністративний суд, розглянувши питання про виправлення описки в постанові від 27 липня 2023 року у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мартинюка Тараса Богдановича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року, постановив ухвалу від 15 листопада 2023 року, якою виправив описку в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 500/4219/22, зазначивши: абзац 4 резолютивної частини викласти в такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу операцій та ризиків, роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області з 22 жовтня 2022 року».
8. Постановляючи таку ухвалу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку судом апеляційної інстанції у постанові допущено описку, що належить виправленню, шляхом зазначення правильної посади, на якій підлягає поновленню позивач, на підставі частини першої статті 235 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Відповідач, уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції про виправлення описки ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
10. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення, оскільки під час його ухвалення суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог процесуального закону, що призвели до порушення гарантії правової визначеності та незмінності судового рішення.
11. Верховний Суд ухвалою від 27 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про внесення виправлень у рішення; підставами касаційного оскарження є порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.
12. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
ІІІ. Нормативне врегулювання
13. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
15. Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Відповідно до частини четвертої статті 241 КАС України перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
17. Положеннями частини першої статті 253 КАС України передбачено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
ІV. Оцінка Верховного Суду
18. З аналізу наведеної норми права висновується, що правила статті 253 КАС України передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру, тобто описки та очевидні арифметичні помилки.
19. Описками, в розумінні статті 253 КАС України, визнаються помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
20. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо), або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.
21. Так, суд може допустити помилку у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним, тощо.
22. Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення розміру задоволення позовних вимог грошового характеру.
23. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності.
24. Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
25. Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
26. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.
27. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) та у своїй постанові від 09 червня 2022 року (провадження № 11-84сап21). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 800/520/16 (провадження № 11-684сап18) та постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 804/5600/16, ухвала Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 820/10744/15.
28. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09 червня 2022 року (провадження № 11-84сап21) зазначила, що описка, виправлення якої у судовому рішенні допускається відповідно до статті 253 КАС України, означає зроблену судом механічну (мимовільну, випадкову) граматичну помилку в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу, яка може спотворити текст судового рішення чи призвести до його неправильного сприйняття. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати суть свого рішення, він лише усуває ті неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність.
29. Отже, з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, що впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру) під час засідання адміністративного суду, який прийняв таке рішення, як із його власної ініціативи, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішення законної сили.
30. Виправлення описки чи очевидної арифметичної помилки не є тотожною процесуальною дією до внесення до тексту судового рішення виправлень за правилами частини дев`ятої статті 243 КАС України, у межах якого виправлення вносяться в текст судового рішення після його виготовлення до моменту проголошення і вручення.
31. Таким чином, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
32. Верховний Суд України в постанові від 16 жовтня 2012 року у справі № 21-267а12 дійшов висновку, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не варто ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
33. Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
34. Ураховуючи приписи частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
35. А тому, позивач належав поновленню на роботі на посаді, з якого його було звільнено, а роботодавець-суб`єкт владних повноважень вже на виконання рішення суду на власний розсуд вирішує, який найбільш ефективний спосіб відновлення порушених прав позивача варто застосувати.
36. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду щодо застосування статті 235 КЗпП України від 20 січня 2021 року у справах № 640/18679/18, № 804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі № 813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі № 826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі № 826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18 (Велика Палата Верховного Суду).
37. З наведеного вбачається, що ухвала суду про внесення виправлень у судове рішення від 15 листопада 2023 року є невід`ємною частиною постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, якою справу вирішено по суті позовних вимог.
38. Дослідивши зміст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, Суд погоджується з аргументами ОСОБА_1 про те, що в частині написання посади, на яку підлягає поновленню позивач, судом апеляційної інстанції було допущено описку.
39. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у резолютивній частині постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року задовольнив.
40. Задовольняючи заяву про виправлення описки ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 15 листопада 2023 року у цій справі виходив з того, що позивач був звільнений з посади заступника начальника управління-начальника відділу моніторингу операцій та ризиків, роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області на підставі наказу № 302-о від 21 жовтня 2022 року, тому ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді заступника начальника управління-начальника відділу моніторингу операцій та ризиків, роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області.
41. Таким чином, поновивши позивача на посаді «заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу операцій та ризиків, роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області», замість «посади заступника начальника управління-начальника відділу моніторингу операцій та ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області» судом апеляційної інстанції виправлено допущену описку.
42. Тобто, внесені судом апеляційної інстанції зміни у резолютивну частину постанови не змінюють суть постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року в частині виконання відповідачем зобов`язання поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено, а лише усуває ті неточності, що впливають на можливість реалізації судового рішення.
43. Отже, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі не змінив зміст судового рішення.
44. Наведене свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 253 КАС України, а відтак апеляційним судом не порушено норми процесуального законодавства.
45. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконного рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
46 За таких обставин, Суд констатує, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно визначив, що позивач був звільнений саме з посади заступника начальника управління-начальника відділу моніторингу операцій та ризиків, роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області.
47. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
VІ. Судові витрати
56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення.
2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 500/4219/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. А. Губська
В. Е. Мацедонська