ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2024 року
Київ
справа №500/5854/23
адміністративне провадження №К/990/43399/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №500/5854/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування розпорядження про анулювання ліцензії і податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року (суддя Баб`юк П.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Качмар В.Я., Мікула О.І.) про забезпечення позову (до подання позовної заяви),
ВСТАНОВИВ:
13 вересня 2023 року до подання адміністративного позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - заявник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС) №773-л від 05 вересня 2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 19040314201900179, яка видана ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , термін дії з 11 липня 2019 року по 11 липня 2024 року (місце торгівлі: АДРЕСА_1 , автозаправочна станція (АЗС)) до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування розпорядження №773-л від 05 вересня 2023 року «Про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 » (матеріали оскарження ухвали а.с.1-5).
В обґрунтування вимог вказаної заяви позивач зазначав, що основним видом його діяльності як суб`єкта господарювання є роздрібна торгівля пальним. Можливість здійснення такої діяльності перебуває у безпосередньому зв`язку із наявністю відповідної ліцензії. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову призведе до фактично повного зупинення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , негативними наслідками чого буде: неможливість виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед контрагентами щодо поставок пального на АЗС; розрив відповідних господарських зв`язків й утруднення або неможливість їх поновлення у випадку ухвалення позитивного рішення суду; несплата податків і зборів до бюджету; невиплата заробітної плати працівникам АЗС у м. Копичинці, що призведе до скорочення штату. Заявник повідомив, що станом на 12 вересня 2023 року на АЗС, розташованій у м. Копичинці, працює 10 працівників, на підтвердження чого надав відповідні трудові договори, накази про прийняття на роботу. Послався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21), від 06 квітня 2023 року (справа 3300/4615/22), від 22 березня 2023 року (справа №380/8301/22), відповідно до яких Суд за подібних правовідносин також дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.
Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, задовольнив заяву позивача і зупинив дію розпорядження ГУ ДПС №773-л від 05 вересня 2023 року до набрання законної сили рішенням суду у справі (матеріали оскарження ухвали а.с.32-37, 89-94).
Судові рішення вмотивовані тим, що провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним можливе лише за наявності відповідної ліцензії. Внаслідок анулювання останньої заявник як суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність із роздрібної торгівлі пальним, враховуючи, що такий вид діяльності є для нього основним. При цьому суди врахували, що у трудових відносинах із заявником перебувають 10 найманих працівників. Враховуючи ці обставини, суди виснували, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних фінансових наслідків для заявника та істотно ускладнить поновлення його прав, оскільки заборона здійснення роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності, втрати прибутку, неможливості виплатити заробітну плату працівникам та сплатити податки і збори. Суди акцентували увагу на тому, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не вирішує спір по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища у правовому статусі сторін до розгляду справи по суті заявлених вимог.
При вирішенні означеного клопотання суди також врахували правові висновки Верховного Суду з цього питання, викладені в постановах від 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21).
Поряд з наведеним суди зауважили, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень у даному випадку відсутні.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів про забезпечення адміністративного позову, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На переконання скаржника, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження фактично вирішило спір без розгляду справи по суті, що не відповідає призначенню інституту забезпечення позову в адміністративному процесі. Зауважив, що у позивача є декілька АЗС, які розташовані у м. Чистилів, с. Пробіжна, м. Копичинці, с. Плебанівка, смт. Підволочиськ.
Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду заяви про забезпечення позову не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа №826/8556/17), від 25 квітня 2019 року (справа №826/10936/18), від 26 квітня 2019 року (справа №826/16334/18), від 30 вересня 2019 року (справа №1840/3517/18), від 10 жовтня 2019 року (справа №260/1499/18), від 17 червня 2020 року (справа №380/930/20), від 04 серпня 2022 року (справа №420/21952/21), від 31 серпня 2023 року (справа №640/14488/22), від 29 листопада 2023 року (справа №140/9311/23), від 28 листопада 2023 року (справа №160/7089/23).
Верховний Суд ухвалою від 31 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ФОП ОСОБА_1 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного розпорядження ГУ ДПС анулювало попередньо видану ФОП ОСОБА_1 ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).
Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.
Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
На виконання наведеного суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності заявника є роздрібна торгівля пальним.
Суди також встановили, що ФОП ОСОБА_1 дійсно має трудові відносини з десятьма особами, прийнятими на посади операторів АЗС, що підтверджується записами копіями трудових договорів та наказів про прийняття на роботу (матеріали оскарження ухвали а.с.15-30).
Довід скаржника про те, що заявник має низку інших АЗС, підлягає відхиленню, оскільки ні судам попередніх інстанцій, ні касаційному суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували такі обставини, надано не було.
Отже, суд касаційної інстанції не може не погодитись із висновком судів попередніх інстанцій про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії у цій справі. Наведені ФОП ОСОБА_1 обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), від 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21) дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.
Висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2018 року (справа №826/8556/17), від 25 квітня 2019 року (справа №826/10936/18), від 26 квітня 2019 року (справа №826/16334/18), від 30 вересня 2019 року (справа №1840/3517/18), від 10 жовтня 2019 року (справа №260/1499/18), від 17 червня 2020 року (справа №380/930/20), від 04 серпня 2022 року (справа №420/21952/21), від 31 серпня 2023 року (справа №640/14488/22), від 29 листопада 2023 року (справа №140/9311/23), від 28 листопада 2023 року (справа №160/7089/23), не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки вказані рішення ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах.
Так, у приведених скаржником справах №826/8556/17, №826/10936/18, №826/10936/18, №1840/3517/18, №260/1499/18, №380/930/20 правовідносинами між сторонами виникли за результатами здійснення повноважень уповноваженим органом архітектурно-будівельного контролю та прийняття за його наслідками відповідних рішень (наказів, приписів), про зупинення дії яких і подавались відповідні заяви про забезпечення позову. Таким чином, при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову у перелічених справах суди враховували саме означену специфіку правовідносин і їх законодавче врегулювання.
У справі №420/21952/21 висновок Верховного Суду про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним вмотивований тим, що позивач не надав жодних доказів того, що невжиття таких заходів призведе до зупинення його господарської діяльності.
Так само Верховний Суд погодився із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для забезпечення адміністративного позову під час розгляду справи №140/9311/23. Це зумовлено тим, що заявник не довів у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом як зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, так і зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання спірної ліцензії. Верховний Суд звернув увагу, що сам по собі факт прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не може свідчити про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що помилково не було враховано судом першої інстанції.
Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 31 серпня 2023 року (справа №640/14488/22) суд касаційної інстанції зауважує, що предметом розгляду у цій справі було: визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення і оформлення результатів фактичної перевірки; визнання протиправним та скасування висновку про розгляд заперечень на акт перевірки; зобов`язання Державної податкової служби України скасувати висновки, викладені в акті перевірки. При цьому ТОВ «ТАБАКО ДІМ» просило суд забезпечити позов шляхом заборони Державній податковій службі України вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до зупинення/анулювання ліцензії, що була видана позивачу на виробництво тютюнових виробів, на підставі фактичної перевірки, оформленої актом, до набрання законної сили рішенням суду у справі. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, оскільки позивач не навів будь-яких прийнятних і переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.
Аналогічно у справі №160/7089/23 Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвали апеляційного суду саме в частині задоволення заяви ТОВ «НОРДГАЗ» про забезпечення позову шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області видалити запис про анулювання ліцензії Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду. Підставою для ухвалення такого рішення слугувало те, що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості застосовувати заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання вчинити певні дії. Водночас Суд погодився із вжиттям заходів забезпечення позову шляхом зупинення розпорядження про анулювання ліцензії.
Отже, зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та наведених скаржником рішень суду касаційної інстанції свідчить, що викладені у них висновки ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
Суд касаційної інстанції наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко