Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 500/9201/18
провадження № 61-19437св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Ізмаїльський морський порт»,
третя особа - Первинна профспілкова організація всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників Ізмаїльського морського торгового порту,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» на постанову Одеського апеляційного суду
від 11 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Цюри Т. В.,
Гірняк Л. А., Сереги С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - ДП «ІЗМ МТП»), в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 ; зобов`язати ДП «ІЗМ МТП» повернути незаконно стягнуту частину заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням ДП «ІЗМ МТП»
від 12 жовтня 2018 року № 30 за спричинену шкоду підприємству під час розвантажувальних робіт з нього як з особи, яка виконувала обов?язки під час керування краном п/к «Альбатрос» № 38 та пошкодила скобу лісової стойки вагона № 6802541, стягнуто 1 488,71 грн. Вважає розпорядження незаконним, оскільки його вина у пошкодженні вагона не підтверджена, він виконував свою роботу згідно з інструкцією з охорони праці № 4 (машиніст крана), і зіткнень грейфера з бортом вагона не відбувалося. Зазначав, що ці вагони є власністю Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»).
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження ДП «ІЗМ МТП»
від 12 жовтня 2018 року № 30 про притягнення його до матеріальної відповідальності;
- зобов`язати ДП «ІЗМ МТП» повернути незаконно стягнуту частину заробітної плати у сумі 1 488,71 грн;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області
від 25 лютого 2020 року, ухваленим у складі судді Жигуліна С. М.,
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач 25 серпня 2018 року виконував розвантажувальні роботи, зокрема залізничного вагона № 6802541, що ним не заперечувалося. З пояснень свідка та доданих письмових доказів встановив, що перевірка вагона до початку розвантажувальних робіт проводиться визначеними особами. Відсутність документації про пошкодження вагона до початку розвантажувальних робіт 25 серпня 2018 року та наявність акта про пошкодження вагона після його розвантаження - підтверджує визнання підприємством пошкодження вагона саме під час розвантажувальних робіт. Внаслідок спричинених пошкоджень ПАТ «Укрзалізниця» провела ремонтні роботи, які оплатило ДП «УЗМ МТП».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок дій позивача підприємству завдано пряму дійсну шкоду, а обставини справи підтверджують виконання адміністрацією підприємства вимог щодо строку та порядку застосування адміністративного стягнення, передбаченого статтями 148 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року скасовано.
Прийнято постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження ДП «ІЗМ МТП»
від 12 жовтня 2018 року № 30 про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 .
Зобов`язано ДП «ІЗМ МТП» повернути ОСОБА_1 незаконно стягнуту частину заробітної плати у сумі 1 488,71 грн
Стягнуто з ДП «ІЗМ МТП» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 2 000,00 грн.
Стягнуто з ДП «ІЗМ МТП» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову і апеляційної скарги у розмірі 1 964,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи не доведена наявність усіх взаємодоповнюючих підстав, які необхідні для притягнення працівника до відповідальності. Матеріали справи не містять доказів порушення трудових обов`язків позивачем; пряма дійсна шкода завдана не відповідачу; не доведено, у чому саме полягають винні дії позивача; при цьому пояснювальна записка у ОСОБА_1 не відбиралася, чим порушено вимоги статті 149 КЗпП України.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що між позивачем та відповідачем укладена угода про покладення на працівника матеріальної відповідальності, встановленої статтею 130 КЗпП України, а отже, правових підстав для утримання коштів із заробітної плати працівника немає.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що у цьому випадку встановлено, що шкода, завдана третій особі, відповідно повинна стягуватися у порядку регресу. При цьому послався на положення частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Одночасно суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції допустив однобічність у дослідженні доказів та не перевірив усіх обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень, оскільки не спростував тверджень позивача в тій частині, що 25 серпня 2018 року він заступив на зміну, отримав наряд-завдання на вивантаження окатиша на флот, за весь час роботи на крані виконував вимоги інструкції з охорони праці № 4 (машиніст крана). Відхилення стріли і канатів не допускав. Грейфером борту не торкався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ДП «ІЗМ МТП» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
11 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. касаційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення недоліків.
04 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Ізмаїльського міського суду Одеської області.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив усі зібрані у справі докази, внаслідок чого зробив хибні висновки.
ДП «ІЗМ МТП» зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують сукупність обставин, необхідних для притягнення працівника до відповідальності.
Заявник вказує на протиріччя, що містяться у постанові. В одному випадку суд апеляційної інстанції встановлює відсутність порушень в діях
ОСОБА_1 щодо завдання підприємству майнової шкоди. В іншому - суд апеляційної інстанції робить висновок доведеності вини працівника порту щодо завдання шкоди третій особі.
Заявник вказує, що висновки суду апеляційної інстанції про порушення вимог статті 149 КЗпП України є хибними в частині відібрання пояснень, судом не надано оцінку зібраним доказам, оскільки позивачу пропонувалося надати пояснення, що зафіксовано в акті від 25 серпня
2018 року.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спірних правовідносин.
Заявник вказує, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частин першої, третьої статті 2, статті 10 ЦПК України.
ДП «ІЗМ МТП» стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі
№ 489/1902/18 (провадження № 61-282св19), від 20 червня 2018 року
у справі № 522/12754/15-ц (провадження № 61-6503св18), від 25 березня 2020 року у справі № 500/1645/16-ц (провадження № 61-13539св19) та
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року
у справі № 522/4619/16-ц (провадження № 14-634цс18).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 працює механізатором (докер-механізатор) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах класу ВПК-2 у ДП «ІЗМ МТП».
Згідно з рапортом техніка із залізнично-дорожніх операцій від 25 серпня 2018 року, після виконання ОСОБА_1 25 серпня 2018 року розвантажувальних робіт під час керування краном «Альбатрос» п/к № 38, виявлено відсутність у вагоні № 6802541 лісної скоби. Цим рапортом визначено наявність ознак свіжого обриву скоби, що у свою чергу підтверджує пошкодження вагона саме під час розвантажувальних робіт.
25 серпня 2018 року актом встановлено провину ОСОБА_1 у пошкодженні скоби лісної стійки у вагоні № 6802541. Зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень.
Актом від 25 серпня 2018 року № 555 зафіксовано відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень щодо пошкодження лісної скоби у вагоні № 6802541.
Згідно з відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу від 05 вересня 2018 року № 05090394, пам?ятки про подавання вагонів від 04 вересня 2018 року № 312, пам?ятки про забирання вагонів
від 04 вересня 2018 року № 402, підтверджено знаходження на території ДП «ІЗМ МТП» залізничного вагона № 6802541.
12 вересня 2018 року між ДП «ІЗМ МТП» та ПАТ «Укрзалізниця» складено акт № А8 виконаних робіт за договором, згідно з яким відшкодування витрат на ремонт пошкодженого вагона № 6802541, подавання вагона, збирання вагона становить 1 488,71 грн.
Розпорядженням ДП «ІЗМ МТП» від 12 жовтня 2018 року № 30, на підставі статей 127 128 130 132 136 КЗпП України, ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності за пряму шкоду, завдану ДП «ІЗМ МТП»,
у зв`язку із пошкодженням вагона № 68026541, у розмірі 1 488,71 грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 , який працює в ДП «ІЗМ МТП» заступником головного диспетчера, пояснив, що згідно з Єдиним технологічним процесом роботи під`їзної колії та станції примикання (станція Ізмаїл та Укрзалізниця) перевірка вагонів до початку розвантажувальних робіт проводиться визначеними особами, за результатами якої фіксуються лише випадки виявлених пошкоджень. Відсутність документації, яка б підтверджувала відсутність лісної скоби вагона до початку розвантажувальних робіт 25 серпня 2018 року та наявність акта про пошкодження вагона від 25 серпня 2018 року - підтверджує визнання підприємством пошкодження вагона саме під час розвантажувальних робіт. Також пояснив, що ПАТ «Українська залізниця» терміном на один рік надала згоду на проведення розвантаження вагонів за допомогою грейфера.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДП «ІЗМ МТП» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи не доведена наявність всіх взаємодоповнюючих підстав, визначених статтею 130 КЗпП України, які необхідні для притягнення працівника до відповідальності. Матеріали справи не містять доказів того, у чому виразилося порушення трудових обов`язків позивачем; пряма дійсна шкода завдана не відповідачу, а третій особі; не доведено у чому саме полягають винні дії позивача, при цьому пояснювальна записка у ОСОБА_1 не відбиралася, чим порушено вимоги статті 149 КЗпП України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутня сукупність обставин, яка б давала можливість встановити вину працівника у спричиненні ним шкоди підприємству та покласти на нього матеріальну відповідальність, згідно зі статтею 130 КЗпП України.
Одночасно суд вказав, що у цьому випадку шкоду завдано третій особі, відповідно вона повинна стягуватися у порядку регресу, за положенням частини першої статті 1191 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Оскільки з позову вбачається, що ДП «ІЗМ МТП» на ОСОБА_1 покладено відповідальність за шкоду, завдану підприємству, в якому позивач працює, то він має нести, у разі доведення, відповідальність за шкоду, завдану при виконанні трудових обов`язків.
Застосування норми матеріального права до обставин позову, поданого позивачем, є виключним повноваженням суду.
Так, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків (стаття 130 КЗпП України).
Згідно зі статтею 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
За статтею 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у визначених випадках.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 199/6426/15-ц (провадження № 61-14201св18),
від 11 грудня 2019 року у справі № 463/4040/15-ц (провадження
№ 61-23441св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 489/1902/18 (провадження № 61-282св19).
Отже, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неправильно застосування положень статті 1191 ЦК України до спірних правовідносин, тому посилання на статтю 1191 ЦК України слід виключити з мотивувальної частини постанови.
Згідно зі статтею 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в тій частині, що відповідачем не надано доказів того, що саме внаслідок невиконання своїх трудових обов`язків винними діями ОСОБА_1 підприємству завдано матеріальну шкоду, що, у свою чергу, виключає відповідальність працівника, передбачену статтею 130 КЗпП України, а отже, і покладення на ОСОБА_1 відповідальності, передбаченої статтями 132 136 КЗпП України.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку всім зібраним доказам, колегія суддів до уваги не бере, оскільки якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про існування взаємовиключних висновків у оскаржуваній постанові, оскільки суд апеляційної інстанції не робив висновків щодо наявності вини працівника,
а навпаки дійшов висновку щодо недоведеності власником або уповноваженим ним орган вини ОСОБА_1 у завданні майнової шкоди.
Заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо застосування положень статті 1191 ЦК України до спірних правовідносин, виходячи з викладеного вище.
Оскільки судом апеляційної інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, однак неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 1191 ЦК України, що в цілому не впливає на правильність висновків суду, колегія вважає за необхідне виключити посилання на вказану норму матеріального права з мотивувальної частини постанови.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину відмови у задоволенні позову, виключивши з мотивувальної частини оскаржуваної постанови посилання на положення статті 1191 ЦК України та висновки про застосування судового способу захисту як право зворотної вимоги (регресу) у цьому випадку, вказавши, що відшкодування шкоди заподіяної працівником підприємству, врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.
Керуючись статтями 402 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня
2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець