ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 5011-34/273-2012
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(головуючий суддя - Сташків Р.Б.)
від 03.02.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.)
від 02.06.2020
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"
про заміну позивача
у справі №5011-34/273-2012
за позовом Публічне акціонерне товариство "Сведбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітком"
третя особа: ОСОБА_1
про стягнення 1 621 418,36 грн
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про заміну позивача у справі №5011-34/273-2012 задоволено та замінено позивача у справі №5011-34/273-2012 Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані".
1.2. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що на підставі статей 512-517 Цивільного кодексу України відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, встановленому кредитним договором №622 від 23.04.2008 з усіма додатковими угодами до нього, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" є процесуальним правонаступником позивача у даній справі №5011-34/273-2012, рішенням суду в якій стягнуто заборгованість за цим кредитним договором.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
2.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про заміну позивача його правонаступником відмовити.
2.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
-суди попередніх інстанцій здійснили правонаступництво поза межами судового чи виконавчого провадження, не врахувавши, що рішення у справі набрало законної сили у березні 2013 року, а постановою ДВС від 27.03.2013 повернуто виконавчий документ стягувачу, що підтверджується матеріалами справи № 761/26554/13;
-господарські суди не врахували, що припиненим є й основне зобов`язання з 2018, внаслідок його виконання відповідачем та третьою особою;
-суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доказів належного правонаступника ОСОБА_2 ;
-господарські суди не врахували, що договір № 1 про відступлення права вимоги від 07.03.2019 не є вчиненим в силу відсутності державної реєстрації, при цьому не застосували до спірних правовідносин частину 1 статті 210, частину 2 статті 513 Цивільного кодексу України, частину 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку";
-суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 5016/1284/2012(5/45), від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 11.02.2020 у справі № 916/2392/15, Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 50/311-б.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2010 у справі №5011-34/273-2012 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітком" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (змінено назву на ПАТ "Омега Банк") 1 438 741 грн 27 коп. заборгованості за кредитним договором № 622 від 23.04.2008, а також 28 774 грн 83 коп. судового збору.
На виконання згаданого рішення Господарським судом міста Києва 19.03.2012 було видано відповідний наказ.
23.01.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" надійшла заява про заміну позивача у справі №5011-34/273-2012.
Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" (Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (Новий кредитор) 07.03.2019 уклали договір №1 про відступлення прав вимоги (договір) та додаток №1 до нього, на підставі чого Банк відступив Новому кредитору права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за Кредитним договором № 622 від 23.04.2008.
Відповідно до п. 14 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.
Укладений договір від 07.03.2019 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. та зареєстрований у реєстрі за №714.
У пункті 2 договору зазначено, що новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.
Як зазначено у п. 4 договору, сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 4 664 433, 01 грн. До моменту укладення цього договору новий кредитор сплатив Банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 4 795 793, 97 грн, в яку включена ціна відступлення.
На підтвердження факту оплати новим кредитором ціни відступлення за договором, заявником надано копію відповідного платіжного доручення.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
4.1. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про заміну позивача у справі №5011-34/273-2012 Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані".
4.3. Отже, на вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для заміни позивача його правонаступником.
Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин першої та другої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
4.4. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 заначено, що правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).
Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)).
Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
4.5. Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
4.6. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 зазначено, що для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
4.7. З врахуванням викладеного, оскільки як встановили суди попередніх інстанцій відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, встановленому кредитним договором №622 від 23.04.2008 з усіма додатковими угодами до нього на підставі договору №1 про відступлення прав вимоги (договір) та додатку №1 до нього, то колегія суддів погоджується з їх висновками, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" є процесуальним правонаступником позивача у справі №5011-34/273-2012, рішенням суду в якій стягнуто заборгованість за цим кредитним договором.
4.8. Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій здійснили правонаступництво поза межами судового чи виконавчого провадження, не врахувавши, що рішення у справі набрало законної сили у березні 2013 року, а постановою ДВС від 27.03.2013 повернуто виконавчий документ стягувачу, що підтверджується матеріалами справи № 761/26554/13, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Як встановив суд апеляційної інстанції доказів виконання вказаного судового рішення, пред`явлення відповідного наказу до виконання та закінчення виконавчого провадження матеріали справи не містять, а також сторонами не надано суду.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 викладено правову позицію, згідно з якою виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.
4.9. Інші доводи касаційної скарги, які випливають з іпотечних правовідносин, колегією суддів відхиляються, оскільки як встановили суди попередніх інстанцій, такі обставини під час розгляду даної справи по суті не досліджувалися та не були предметом розгляду, оскільки предметом спору в даній справі була матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (змінено назву на ПАТ "Омега Банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітком" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 622 від 23.04.2008, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.
З врахуванням викладеного, колегією суддів також відхиляються посилання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 5016/1284/2012(5/45), від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 11.02.2020 у справі № 916/2392/15, оскільки такі сформульовані щодо застосування норм права про іпотеку.
Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідні правові висновки зроблені щодо правовідносини, які не є подібними з правовідносинами в цій справі.
Посилання скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 50/311-б відхиляються, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.2. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
6. Судові витрати
6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 5011-34/273-2012 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Мамалуй