Постанова
Іменем України
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 501/694/19
провадження № 61-21302св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство морський торговельний порт «Чорноморськ»,
третя особа - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 травня 2019 року у складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП МТП «Чорноморськ», ДП МТП), третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» (далі - НПП МТП «Чорноморськ») про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працював в ДП МТП «Чорноморськ» докером механізатором четвертого терміналу 2 класу з режимом роботи в день з 08:00 до 20:00, ніч - з 20:00 по 08:00, 24 години відпочинок, вдень 08:00 до 20:00 і 48 годин відпочинок.
06 грудня 2018 року в. о. директора порту видано наказ № 605 «Про зміну істотних умов праці для докерів - механізаторів четвертого терміналу», яким встановлено новий режим роботи.
05 лютого 2019 року в. о. директора порту видано наказ №66/О - 3 «Про припинення трудового договору», відповідно до якого він підлягав звільненню з 03 березня 2019 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Посилаючись на те, що згоди на зміну робочого часу він не давав, новий режим роботи введено без узгодження та згоди НПП МТП «Чорноморськ», позивач просив:
визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. директора ДМ МТП за № 605 від 06 грудня 2018 року про зміну істотних умов праці, в частині встановлення докеру - механізатору другого класу четвертого терміналу ОСОБА_1 пунктом 2 Наказу режиму роботи;
визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДП МТП «Чорноморськ» за № 66/О-2 від 05 лютого 2019 року «Про припинення трудового договору» і звільнення ОСОБА_1 з ДП МТП «Чорноморськ»;
поновити ОСОБА_2 в ДП МТП «Чорноморськ» на посаді докера - механізатора другого класу четвертого терміналу;
стягнути з ДП МТП «Чорноморськ» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2019 року по час постановлення рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 31 травня 2019 року,залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів порушення його прав під час видання оскаржуваних наказів. Підстав для скасування наказу про звільнення не має, оскільки ОСОБА_1 не надав згоду на продовження роботи у нових умовах, які викликані змінами в організації виробництва і праці, попереджений про зміни завчасно.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що між сторонами виникли правовідносини щодо порядку запровадження змін суттєвих умов праці та припинення трудових відносин. Неправильне встановлення природи правовідносин та норм матеріального права, які регулюють питання виконання відповідачем положень статей 57 247 КЗпП України та статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», взагалі не було предметом дослідження суду в обох інстанціях. Суди не встановили та не дослідили обставини та питання чи виконано відповідачем спеціальні норми матеріального права, якими фактично закріплено неможливість зміни та запровадження нових суттєвих умов праці як режиму роботи та оплати праці без участі і узгодження з виборним органом первинної профспілки членом якої є позивач.
Крім того, висновок апеляційного суду, що в даному випадку між сторонами виникли правовідносини лише щодо розірвання трудового договору у зв`язку зі зміною істотних умов праці, є безпідставними. Відповідно до наказу відповідача № 66 О-3, відповідач припинив, а не розірвав трудові правовідносини з позивачем, а припинення трудових правовідносин є наслідком запровадження відповідачем нового режиму роботи у зв`язку з проведенням на підприємстві змін в організації виробництва і праці, що підтверджується наказом в.о. директора порту № 065 від 06 грудня 2018 року «Про зміну істотних умов праці для докерів-механізаторів 4 терміналу».
Аргументи учасників справи
У лютому 2020 року представник ДП МТП «Чорноморськ» - О. О. Тимофієнко направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 501/694/19 надійшли до Верховного Суду та 11 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював у ДП МТП «Чорноморськ» на посаді докера-механізатора 2-го класу 4-го терміналу.
31 липня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс-Холдинг» (далі - ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг») укладено договір оренди № 17/173-о/д нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з яким в оренду товариству передано частину майна ДП МТП «Чорноморськ».
Пунктом 3.3 Угоди від 29 листопада 2017 року про співробітництво в галузі соціально-трудових та господарських відносин, що виникають відповідно до окремих положень договору оренди державного нерухомого майна від 31 липня 2017 року, передбачено, що ТОВ «Еко-Ресурс-Холдинг» зобов`язалося прийняти до себе на роботу по переведенню 100 працівників з ДП МТП «Чорноморськ», які відповідають кваліфікаційним вимогам створених робочих місць, та гарантувало збереження суттєвих умов праці кожного переведеного працівника.
Відповідно до зазначеної Угоди, третя особа, попередньо досягнувши згоди по всім суттєвим умовам, у тому числі уклала Угоду в галузі соціально-трудових правовідносин працівників порту, при цьому, згідно п. 4.5 Угоди, Порт та Профспілки самостійно забезпечують погодження положень цієї Угоди між собою, доведення її змісту працівникам та гарантують додержання її виконання в частинах, пов`язаних з правовідносинами Порту з Профспілками та працівниками Порту.
Наказом в. о. директора ДП МТП «Чорноморськ» від 06 грудня 2018 року № 605 «Про зміну істотних умов праці для докерів-механізаторів 4 терміналу» з 19 грудня 2019 року на четвертому терміналі цього підприємства створено бригади докерів-механізаторів № 409, 410, 416, 417, 418, 419. Встановлення нового режиму роботи викликано змінами в організації виробництва і праці, а саме укладанням договору оренди від 31 липня 2017 року № 17/173-о/д нерухомого майна, що належить до державної власності.
Згідно з пунктом 5 цього наказу на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України вирішено звільнити робітників, які відмовились від переходу у знов створені бригади докерів-механізаторів 4 терміналу з відповідним режимом роботи.
16 грудня 2018 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 06 грудня 2018 року № 605.
03 січня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлений з повідомленням про зміну істотних умов праці, відповідно до якого йому запропоновано переведення у бригаду № 421 з режимом роботи, який зазначений у пункті 2 наказу від 06 грудня 2018 року № 605. Запропоновано у найкоротший строк письмово поінформувати адміністрацію Порту шляхом подання відповідної заяви на ім`я директора про надання згоди на переведення у бригаду № 421 з новим режимом роботи. У разі відмови від продовження роботи у нових умовах праці ОСОБА_1 попереджено про можливе звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги. Від підпису про ознайомлення ОСОБА_1 відмовився.
Станом на 01 грудня 2018 року на 4 терміналі порту залишилось 63 докера-механізатора, що унеможливило створити шість комплексних бригад необхідних для нормальної роботи терміналу. Враховуючи, що для організації роботи однієї технологічної лінії на генеральних вантажах необхідно мінімум 12 докерів-механізаторів, а у бригаді № 409 було 10 працівників, у бригаді № 410 було 11, у бригаді № 416 було 6, у бригаді № 419 було 16, у бригаді № 417 було 5 та у бригаді № 418 було 15 працівників, зазначене негативно впливало на виконання терміналом своєї основної функції по обробці суден та вагонів, у зв`язку з чим прийнято рішення про перегрупування докерів-механізаторів у бригадах та відповідно встановлення нового режиму роботи для новостворених бригад. Всі докери-механізатори (окрім 5 працівників третьої бригади № 419) добровільно написали заяви на переведення до нових бригад на новий графік роботи.
Наказом від 05 лютого 2019 року № 66/О-3 припинено трудовий договір та звільнено ОСОБА_1 03 березня 2019 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, підстава - повідомлення про зміну істотних умов праці, наказ від 06 грудня 2018 року № 605.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36цього Кодексу.
Пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що «звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. […] підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням, однак ОСОБА_1 у визначений законом двомісячний термін не відмовлявся від роботи в нових умовах праці».
У статтях 247 КЗпП України, 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено повноваження виборного органу первинної профспілкової організації, зокрема і щодо спільного з власником або уповноваженим ним органом вирішення питання режиму роботи підприємства (пункт 4 частини першої статті 247 КЗпП України, пункт 4 частини першої статті 38 зазначеного Закону).
Проте суди, відмовляючи у задоволенні позову, не встановили, чи позивач є членом Незалежної профспілки працівників ДП МТП «Чорноморськ»; чи приймав участь профспілковий орган, членом якого є позивач, у вирішенні питань про зміну режиму роботи підприємства, запровадженого спірним наказом від 06 грудня 2018 року № 605, відповідно до статті 247 КЗпП України, статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та на виконання пункту 4.5 Угоди від 29 листопада 2017 року про співробітництво в галузі соціально-трудових та господарських відносин, що виникають відповідно до окремих положень договору оренди державного нерухомого майна від 31 липня 2017 року; чи відмовлявся ОСОБА_1 від роботи в нових умовах праці.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року скасувати.
Справу № 501/694/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31 травня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук