ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 5023/5622/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
боржник - фізична особа-підприємець Осіпов Микола Вікторович
кредитор - Акціонерне товариство "ВТБ Банк"
організатор аукціону - Товарна біржа "Ресурс-Інформ"
переможець аукціону - ОСОБА_1
представник - адвокат Гордієнко А.Г. (ордер серії ДН №090372 від 25.08.2020)
ліквідатор - арбітражний керуючий Семенов Дмитро Сергійович, особисто
розглянув касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця Осіпова Миколи Вікторовича - арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 17.06.2020
у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Геза Т.Д., Плахов О.В.
у справі №5023/5622/12
за заявою фізичної особи-підприємця Осіпова Миколи Вікторовича
про визнання банкрутом
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 24.07.2020 через Східний апеляційний господарський суд ліквідатор фізичної особи-підприємця Осіпова Миколи Вікторовича - арбітражний керуючий Семенов Дмитро Сергійович (далі - ліквідатор ФОП Осіпова М.В. - арбітражний керуючий Семенов Д.С.) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі №5023/5622/12 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/5622/12 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2020.
2.1. Ухвалою 18.08.2020 Верховний Суд у складі зазначеної колегії суддів відкрив касаційне провадження у справі №5023/5622/12 за касаційною скаргою ліквідатора ФОП Осіпова М.В. - арбітражного керуючого Семенова Д.С. на постанову Східного апеляційного господарського суду 17.06.2020 і призначив її розгляд на 10.09.2020 о 09:45.
3. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/5622/12 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020; ухвалою Суду від 08.09.2020 зазначеною колегією суддів справу №5023/5622/12 за касаційною скаргою ліквідатора ФОП Осіпова М.В. - арбітражного керуючого Семенова Д.С. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 прийнято до провадження з призначеним ухвалою Суду 18.08.2020 розглядом на 10.09.2020 о 09:45.
4. Акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової Ірини Олександрівни (далі - АТ "ВТБ Банк") та переможець аукціону - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) подали відзиви на касаційну скаргу ліквідатора ФОП Осіпова М.В. - арбітражного керуючого Семенова Д.С.
5. 09.09.2020 боржник подав клопотання від 05.09.2020, в якому просив Суд направити на його адресу копію касаційної скарги або зобов`язати ліквідатора - арбітражного керуючого Семенова Д.С. направити копію цієї скарги на адресу Осіпова М.В.; поновити ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
6. Провадження у справі №5023/5622/12 про банкрутство ФОП Осіпова М.В. (далі - боржник) порушено за заявою боржника ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2012 за особливостями провадження відповідно до статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у редакції до набрання чинності 19.01.2013 Законом України №4212-VI від 22.12.2011, цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
7. Справа розглядається на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого суду 12.12.2012 про визнання боржника банкрутом з призначення ліквідатором арбітражного керуючого Бєляєву О.В.; у подальшому кандидатури арбітражних керуючих, призначених місцевим судом на виконання обов`язків ліквідатора ФОП Осіпова М.В., неодноразово змінювалися; ухвалою суду 28.03.2017 усунено арбітражного керуючого Губарєва Ю.М. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Семенова Д.С.
8. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2017 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ФОП Осіпова М.В., оформлені протоколом №6 від 28.01.2013 про проведення відкритих торгів у формі аукціону з продажу трикімнатної квартири, житловою площею 40,3 кв.м., загальною площею 67,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
8.1. Як підстави недійсності правочину з відчуження належного боржнику майна в ліквідаційній процедурі місцевий суд зазначив про встановлені обставини продажу спірної квартири ліквідатором Бєляєвою О.В. з порушенням правил проведення аукціону, а саме без надання суду доказів здійснення оцінки майна банкрута, публікації про продаж майна на аукціоні, договору з товарною біржею про організацію та проведення аукціону, а також обставини неперерахування ліквідатором заставному кредитору - ПАТ "ВТБ Банк" грошових коштів, виручених від продажу спірного нерухомого майна як предмета іпотеки.
9. 10.05.2019 до місцевого суду надійшла заява АТ "ВТБ Банк" (вх. суду №11310), як кредитора-іпотекодержателя, про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ФОП Осіпова М.В., проведеного 22.01.2019, з підстав порушення ліквідатором порядку реалізації майна банкрута в ліквідаційній процедурі.
9.1. В обґрунтування заявлених вимог АТ "ВТБ Банк" зазначило, що в порушення вимог частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство ліквідатор Семенов Д.С. не отримав згоди банку на продаж спірного нерухомого майна банкрута, яким забезпечено виконання кредитних зобов`язань боржника перед АТ "ВТБ Банк", з оспорюваного аукціону 22.01.2019, що проводився як другий повторний із зниженням початкової вартості лота.
9.2. Заявник аргументував, що згідно з вимогами статті 43, частини п`ятої статті 44 Закону про банкрутство, майно банкрута спочатку реалізовується у вигляді цілісного майнового комплексу за початковою вартістю в розмірі суми всіх вимог кредиторів, тобто визначальним є факт продажу майна боржника за найвищою ціною; однак, спірне нерухоме майно було реалізовано з другого повторного аукціону за ціною, що становить лише 16% від його початкової вартості; зазначене свідчить про порушення принципу добросовісності відчуження ліквідатором майна боржника задля одержання кредиторами максимального задоволення своїх вимог за рахунок коштів, виручених від продажу активів боржника.
9.3. Заявник зауважив, що за результатами відчуження предмета іпотеки з оспорюваного аукціону 22.01.2019 банк-іпотекодержатель не отримав коштів, виручених від продажу спірної квартири боржника, внаслідок чого було порушено майнові права й інтереси банку на одержання задоволення вимог до боржника за рахунок вартості заставного майна.
9.4. За доводами заявника, зазначені порушення ліквідатором порядку підготовки та проведення спірного аукціону є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в силу частини третьої статті 55 Закону про банкрутство.
10. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 призначено заяву банку (вх. №11310 від 10.05.2019) до розгляду та залучено до участі у справі організатора аукціону - Товарну біржу "Ресурс-Інформ".
11. 12.06.2019 до місцевого суду надійшов відзив ліквідатора Семенова Д.С. на заяву АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону 22.01.2019 із запереченнями проти задоволення вимог банку та доводами про проведення оспорюваного аукціону за наявності згоди забезпеченого кредитора на відчуження спірної квартири, за умов вжиття ліквідатором усіх можливих заходів для відчуження майна за найвищою ціною та зарахування коштів від продажу заставного майна на депозитний рахунок приватного нотаріуса, проти чого не заперечував банк-іпотекодержатель.
12. 27.06.2019 боржник подав до місцевого суду заяву з обґрунтуванням наявності підстав для визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону 22.01.2019, в якій підтримав доводи АТ "ВТБ Банк" про допущені ліквідатором Семеновим Д.С. порушення під час реалізації спірного нерухомого майна банкрута та зауважив на тому, що спірний аукціон було проведено без дозволу органу опіки та піклування в порушення вимог пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008. У резолютивній частині поданої заяви боржник просив визнати недійсними результати аукціону 22.01.2019 (том 1, а.с.64-65).
13. 19.11.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області відмовлено Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" у задоволенні заяви (вх. №11310 від 10.05.2019) про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019.
13.1. Розглядаючи спір щодо дійсності результатів аукціону 22.01.2019 з продажу майна банкрута за лотом №1 (цілісний майновий комплекс, а саме трикімнатна квартира №28, загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м.), місцевий суд встановив, що з метою здійснення продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі ФОП Осіпова М.В. ліквідатор Семенов Д.С. звернувся до АТ "ВТБ Банк", як іпотекодержателя, із заявою за №02-01/55 від 10.07.2018 про надання згоди на продаж майна банкрута, а саме обтяженої іпотекою банку спірної трикімнатної квартири боржника; у відповідь АТ "ВТБ Банк" листом за №25/07/18-2 від 25.07.2018 надало згоду на продаж зазначеного заставного майна в порядку, визначеному законом; лист від імені банку підписано представником АТ "ВТБ Банк" ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності №153 від 22.05.2018; повноваження цієї особи на підписання відповідної згоди банком не заперечувались.
За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку про дотримання ліквідатором банкрута вимог частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство щодо одержання згоди забезпеченого кредитора на відчуження майна банкрута, яке є предметом забезпечення, та зауважив, що чинним на час підготовки проведення оспорюваного аукціону 22.01.2019 законодавством не було визначено обов`язку ліквідатора окремо отримувати згоду забезпеченого кредитора на проведення повторного чи другого повторного аукціонів з продажу заставного майна банкрута.
13.2. Місцевий суд встановив, що заставне майно банкрута було виставлено на продаж на першому та повторному аукціонах за початковою вартістю відповідно 742 763, 76 грн. та 594 211 грн. (знижена на 20% початкова вартість майна на першому аукціоні); однак, зазначені аукціони не відбулися, у зв`язку з чим організатором аукціону призначено проведення 22.01.2019 другого повторного аукціону за початковою вартістю 475 368, 80 грн., що є зменшеною на 20% початковою вартістю майна на повторному аукціоні в порядку частини третьої статті 66 Закону про банкрутство.
Судом встановлено, що за змістом протоколу №1 проведення відкритих торгів у формі аукціону від 22.01.2019 вбачається, що під час проведення аукціону не було бажаючих учасників на укладення договору за початковою вартістю майна на другому повторному аукціоні - 475 368, 80 грн., тому ліцитатор знижував вартість майна на крок аукціону до моменту виявлення одним із учасників - ОСОБА_1 наміру придбати лот за ціною 118 842, 21 грн. та його оголошення переможцем аукціону.
Зазначені дії організатора аукціону під час проведення оспорюваного аукціону місцевий суд оцінив як такі, що забезпечили відчуження спірної квартири згідно з вимогами закону та за найвищою ціною, запропонованою учасником аукціону, який став його переможцем, а відтак, спростував доводи банку-іпотекодержателя про порушення вимог частини п`ятої статті 44 Закону про банкрутство при відчуженні спірного майна з аукціону 22.01.2019.
13.3. Місцевий суд встановив, що 04.09.2018 ліквідатор звернувся листом за №02-01/57 від 04.09.2018 до АТ "ВТБ Банк" та до ФОП Осіпова М.В. з проханням повідомити ліквідатора чи не заперечують вони щодо можливості здійснити розрахунок у процедурі продажу майна через депозитний рахунок нотаріуса Ємця І.О.; за змістом відзиву ліквідатора на заяву АТ "ВТБ Банк" (вх. №14461 від 12.06.2019) вбачається та учасниками справи не спростовано, що будь-яких заперечень чи зауважень щодо умов продажу заставного майна від АТ "ВТБ Банк" не надходило.
Водночас, судом встановлено, що АТ "ВТБ Банк" звернулося до Товарної біржі "Ресурс-Інформ", до ліквідатора ФОП Осіпова М.В. - Семенова Д.С. та до приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О. з листом від 08.02.2019, в якому просило здійснити перерахунок грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута - ФОП Осіпова М.В. з аукціону 22.01.2019, у безготівковій формі на банківські реквізити АТ "ВТБ Банк".
Зазначені обставини місцевий суд оцінив як такі, що підтверджують факт узгодження ліквідатором із забезпеченим кредитором порядку одержання ним коштів, виручених від продажу предмета іпотеки (спірної квартири) у ліквідаційній процедурі ФОП Осіпова М.В.
14. Відмовляючи у визнанні недійсними результатів аукціону 22.01.2019 з продажу майна банкрута, сформованого у лот №1 (трикімнатна квартира №28 , загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м.), місцевий суд виходив із встановлених обставин проведення оспорюваного аукціону з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, тоді як забезпеченим кредитором не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин.
15. Доводи боржника про проведення ліквідатором Семеновим Д.С. оспорюваного аукціону 22.01.2019 без попереднього одержання згоди органу опіки та піклування на відчуження спірної квартири, викладені у заяві від 27.06.2019, місцевий суд спростував, з огляду на таке.
15.1. Місцевий суд зауважив, що відповідно до вимог пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у місті Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло та оформлюється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку.
Суд дійшов висновку, що зазначена норма регулює відносини з отримання відповідного дозволу саме батьками дитини, опікунами або піклувальниками, що виключає обґрунтованість її застосування до виконання ліквідатором своїх повноважень під час продажу нерухомого майна банкрута, право власності на яке або право користування яким має дитина.
15.2. Суд зауважив, що системний аналіз статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, у разі використання його як житла, має дитина, надається лише у разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.
Водночас, сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №369/230/17.
15.3. Місцевий суд встановив, що на момент розгляду спору щодо дійсності результатів аукціону 22.01.2019 договір купівлі-продажу з переможцем аукціону ОСОБА_1 не укладено, оскільки приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з посвідчення правочину з купівлі-продажу спірної квартири боржника, яку оформлено постановою нотаріуса №186/02-31 від 19.02.2019, з підстав наявності зареєстрованих у житловому приміщенні, що у АДРЕСА_2 , малолітніх осіб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначена відмова у вчиненні нотаріальної дії стала підставою для звернення переможця аукціону ОСОБА_1 за захистом своїх майнових прав до Жовтневого районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб - Департаменту служб у справах дітей ХМР, Департаменту реєстрації ХМР, арбітражного керуючого Семенова Д.С., АТ "ВТБ Банк" про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття відповідачів з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
За позовом ОСОБА_6 було порушено провадження у цивільній справі №639/1228/19, яке зупинено ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 13.06.2019 до набрання законної сили рішенням суду у справі №5023/5622/12 за результатами розгляду заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону 22.01.2019.
Суд зауважив, що під час вирішення спору щодо дійсності результатів аукціону 22.01.2019 визначальним є встановлення наявності порушеного права дитини у зв`язку з укладенням оспорюваного правочину; однак, зважаючи на обставини відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії з посвідчення правочину купівлі-продажу спірної квартири з аукціону, місцевий суд дійшов висновку, що права малолітніх осіб, зареєстрованих у такому житлі, на користування спірним житловим приміщенням не були порушені.
15.4. Заперечення боржника щодо вартості відчуженого заставного майна та одержання згоди заставного кредитора на продаж спірного майна в ліквідаційній процедурі банкрута суд відхилив, як необґрунтовані, з посиланням на те, що таким доводам надана оцінка при розгляді заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону; щодо доводів боржника про незгоду із визначеним АТ "ВТБ Банк" розміром його заборгованості місцевий суд зазначив, що такі доводи не стосуються предмета спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.
Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови
16. 17.06.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 скасовано; прийнято нове рішення у справі, яким заяву АТ "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. (вх. №11310 від 10.05.2019) про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, проведеного 22.01.2019 Товарною біржею "Ресурс-Інформ", й оформленого протоколом №1 проведення відкритих торгів у формі аукціону задоволено; визнано недійсними результати аукціону (відкритих торгів) з продажу майна банкрута - фізичної особи-підприємця Осіпова Миколи Вікторовича, проведеного 22.01.2019 Товарною біржею "Ресурс-Інформ", та оформленого протоколом №1 проведення відкритих торгів у формі аукціону; стягнено з ФОП Осіпова М.В. на користь АТ "ВТБ Банк" 5 763 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
16.1. Апеляційний суд надав оцінку вимогам апеляційної скарги АТ "ВТБ Банк" щодо скасування оскаржуваного рішення місцевого суду та прийняття нового рішення про задоволення заяви банку про визнання недійсними результатів аукціону 22.01.2019 з продажу майна банкрута, з посиланням на порушення місцевим судом частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство та статті 86 ГПК України при наданні оцінки листу АТ "ВТБ Банк" 25.07.2018 за №25/07/18-2 як доказу надання заставним кредитором згоди на продаж спірної квартири банкрута, оскільки у судових засіданнях представник АТ "ВТБ Банк" звертав увагу суду на те, що у довіреності банку за №153 від 22.05.2018, виданій на ім`я ОСОБА_9, не передбачено права повіреного на надання від імені банку згоди на продаж заставного майна; скаржник зауважив, що висновки місцевого суду про те, що повноваження ОСОБА_9 на підписання від імені АТ "ВТБ Банк" згоди на продаж майна банкрута не заперечуються банком, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки ні банком, ні боржником така згода ліквідатору банкрута не надавалась.
Апеляційний суд зауважив, що за змістом статті 42 Закону про банкрутство та положень цього Закону, що регулюють порядок продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, вбачається, що законодавцем не встановлено обов`язку ліквідатора в порядку підготовки до продажу майна банкрута отримати згоду заставного кредитора перед кожним з аукціонів та на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника; надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені Законом про банкрутство.
За такого правового регулювання продажу заставного майна банкрута в ліквідаційній процедурі, апеляційний суд дійшов висновку, що встановлення забезпеченим кредитором умов та обмежень до процедури реалізації майна банкрута (надання дозволу на продаж предметів забезпечення за конкретною початковою вартістю, визначення граничних сум щодо зниження початкової вартості) суперечить приписам абзацу 2 частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство, якими визначено, що продаж майна банкрута в ліквідаційній процедурі здійснюється в порядку, визначеному Законом про банкрутство.
З огляду на таке, апеляційний суд спростував посилання АТ "ВТБ Банк" та боржника як на підставу для визнання недійсними результатів аукціону 22.01.2019 на те, що заставним кредитором не було погоджено з банком-іпотекодержателем проведення повторних та других повторних (22.01.2019) торгів з продажу заставного майна банкрута.
Апеляційний суд зауважив, що АТ "ВТБ Банк" до заяви про визнання недійсними результатів аукціону не надало належних та допустимих доказів в розумінні статей 76 77 ГПК України на підтвердженого того, що вартість нерухомого майна (квартири №28 у місті Харкові по вулиці Пермській, буд. 23), є більшою, аніж ціна, запропонована переможцем аукціону; в матеріалах справи відсутні експертні висновки, які б свідчили про більшу вартість майна, або інші незалежні звіти про оцінку такого майна, виконані на замовлення банку як учасника справи, що має інтерес у реалізації майна за найвищою ціною.
16.2. Апеляційний суд встановив, що у відповідь на запит ліквідатора Семенова Д.С. щодо погодження продажу заставного майна банкрута АТ "ВТБ Банк" надало згоду на продаж спірної квартири боржника, яку викладено у листі за №25/07/18-2 від 25.07.2018, за підписом представника банку ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності за №153 від 22.05.2018. Копію зазначеної довіреності долучено ліквідатором Семеновим Д.С. до відзиву на заяву банку.
Судом встановлено, що за змістом довіреності за №153 від 22.05.2018 вбачається, що в пункті 3 міститься умова про те, що представник ОСОБА_9 має право вчиняти від імені Банку такі дії: підписувати та заявляти вимоги Банку, як кредитора до будь-яких юридичних осіб, що припиняються (в т.ч. ліквідуються), брати участь у зборах кредиторів та комітетах кредиторів, з правом вирішального голосу, робити від імені Банку заяви, подавати заперечення та клопотання, в тому числі щодо кандидатури арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санації, ліквідатора) та інших посадових осіб, користуватись іншими правами, наданими юридичній особі згідно з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", представляти інтереси Банку у відносинах з ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо.
За такого обсягу повноважень повіреного відповідно до змісту довіреності №153 від 22.05.2018 апеляційний суд дійшов висновку, що представник АТ "ВТБ Банк" ОСОБА_9 міг користуватися усіма правами, наданими юридичній особі відповідно до Закону про банкрутство, в тому числі представляти інтереси Банку у відносинах з ліквідатором, що свідчить про наявність у повіреного ОСОБА_9 права на підписання від імені АТ "ВТБ Банк" письмової згоди на продаж заставного майна банкрута.
Водночас, апеляційний суд зауважив, що під час розгляду справи в місцевому суді банк не оскаржував повноваження ОСОБА_9 на підписання згоди на реалізацію заставного майна та не зазначив про відсутність у представника банку відповідних повноважень, а навів такі доводи лише в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд встановив, що за наслідком продажу нерухомого майна з аукціону 22.01.2019 виручені ліквідатором грошові кошти були зараховані на депозитний рахунок приватного нотаріуса Ємця І.О., про що ліквідатором повідомлено АТ "ВТБ Банк"; листом 08.02.2019 за підписом ОСОБА_9 АТ "ВТБ Банк" звернулося до Товарної біржі "Ресурс-Інформ", ліквідатора Семенова Д.С. та приватного нотаріуса ХМНО Ємця І.О. з проханням здійснити перерахунок грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута з аукціону 22.01.2019, у безготівковій формі на банківські реквізити АТ "ВТБ Банк".
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що повноваження представника банку АТ "ВТБ Банк" на представництво інтересів АТ "ВТБ Банк", у тому числі на надання згоди на продаж заставного майна банкрута, підтверджені належними доказами у справі.
16.3. Доводи АТ "ВТБ Банк" про порушення принципів добросовісності, справедливості та розумності при проведенні оспорюваного аукціону 22.01.2019, що полягало у відчуженні спірного нерухомого майна банкрута за ціною, що становить 16% від його початкової вартості, апеляційний суд спростував, як необґрунтовані, з огляду на таке.
За встановлених місцевим судом обставин визнання перших та повторних торгів з продажу спірної квартири банкрута такими, що не відбулися, у зв`язку з відсутністю бажаючих взяти участь в аукціоні, апеляційний суд дійшов висновку, що організатором аукціону правомірно розпочато продаж майна банкрута з другого повторного аукціону 22.01.2019 за початковою вартістю 475 368, 80 грн., що визначена як зменшена на 20% початкова вартість спірного майна на повторному аукціоні (594 211 грн.) згідно з частиною третьою статті 66 Закону про банкрутство.
Апеляційний суд зауважив, що початкова вартість майна на аукціоні жодним чином не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена; тобто ціна майна банкрута формується виходячи із стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор не має жодного впливу.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 17.05.2018 у справі №905/3594/15, 12.06.2018 у справі №905/1084/16 та від 04.06.2019 у справі №18/1355/12.
Апеляційний суд зауважив, що заставне майно відчужено переможцю за ціною, що нижча від початкової його вартості на другому повторному аукціоні 22.01.2019, однак відповідає межам зниження початкової вартості згідно статті 66 Закону про банкрутство; початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення, оскільки метою аукціону є відчуження майна за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції.
За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що організатором аукціону було забезпечено відчуження заставного майна відповідно до вимог Закону про банкрутство і не допущено порушень при визначенні початкової вартості лота, тоді як банком-іпотекодержателем не надано суду доказів того, що спірне нерухоме майно або рівноцінне йому майно може становити іншу вартість, за яку можливо було продати таку нерухомість.
16.4. Надавши оцінку доводам АТ "ВТБ Банк", викладеним у заяві про визнання недійсними результатів аукціону 22.01.2019, та його доводам за змістом апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що забезпеченим кредитором не наведено обставин, з якими Закон про банкрутство пов`язує визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, тому відмовив у визнанні недійсними результатів оспорюваного аукціону з наведених АТ "ВТБ Банк" підстав.
17. Апеляційний суд встановив, що під час розгляду справи місцевим судом до доводів та вимог заяви АТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними результатів аукціону 22.01.2019 приєднався боржник - ФОП Осіпов М.В. та додатково зауважив на тому, що у спірній квартирі, відчуженій ліквідатором з аукціону, зареєстровані та проживають двоє його малолітніх дітей, які не мають іншого житла. Боржник зазначив, що ліквідатор під час організації проведення аукціону не одержав згоди органу опіки та піклування на вчинення правочину з продажу нерухомого майна, право користування яким мають діти, що за доводами боржника є порушенням з боку ліквідатора вимог пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, та статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", а також є порушенням прав дітей боржника на житло.
17.1. Апеляційний суд встановив, що у відзиві на заяву боржника ліквідатор Семенов Д.С. не заперечував обставин його обізнаності про наявність зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_3 двох малолітніх дітей боржника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, доводив відсутність у нього обов`язку отримати попередній дозвіл органу опіки та піклування на продаж такої квартири з аукціону, посилаючись на наявність відповідного обов`язку лише у разі відчуження спірного нерухомого майна батьками дитини або особами, які їх замінюють.
Оцінюючи висновки місцевого суду в цій частині, апеляційний суд зауважив, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що при організації проведення аукціону з реалізації нерухомого майна, в якому зареєстровані малолітні діти, ліквідатор не зобов`язаний отримувати попереднього дозволу органу опіки та піклування, оскільки з моменту введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора саме до нього переходять права на вчинення правочинів щодо нерухомого майна боржника і ліквідатор в силу наданих йому Законом про банкрутство повноважень зобов`язаний здійснювати контроль за законністю відчуження майна боржника через укладення договорів, не допускаючи при цьому звуження обсягу існуючих майнових прав та/або порушення охоронюваних законом інтересів дітей.
На підтвердження своїх висновків апеляційний суд звернувся до правової позиції Верховного Суду у постанові 27.11.2018 у справі №904/6495/13 про те, що у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) у момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником. Вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством про банкрутство.
Апеляційний суд зауважив, що ліквідатор у процедурі банкрутства фізичної особи-підприємця виражає волю саме одного із батьків (боржника) як розумного власника, дії якого спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації задля задоволення вимог кредиторів, тому реалізація нерухомого майна боржника, у якому зареєстровані малолітні діти, ліквідатором у межах провадження у справі про банкрутство можлива лише за наявності відповідного дозволу органу опіки і піклування або рішення суду, та за встановлення відсутності порушених прав дітей на житло.
З огляду на правове регулювання порядку вчинення правочинів щодо нерухомого майна, що є власністю дитини або право користування яким має дитина, відповідно до положень статті 17 Закону України "Про охорону дитинства", статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, апеляційний суд спростував, як необґрунтовані, доводи ліквідатора Семенова Д.С. про відсутність у нього визначених законом підстав для отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування під час підготовки продажу з аукціону нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти боржника.
17.2. Розглядаючи доводи боржника про недійсність оспорюваного правочину як такого, що його вчинено щодо нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані малолітні діти, без дозволу органу опіки та піклування на відчуження спірного майна з аукціону, апеляційний суд зазначив, що сам по собі факт відсутності відповідного дозволу компетентного органу не є безумовною підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину, так як до предмета доказування при розгляді такого спору входить доведення порушення оспорюваним правочином майнових прав дітей.
Апеляційний суд звернувся до правової позиції Верховного Суду України у постанові 20.01.2016 у справі №6-2940цс15 про те, що вчинений батьками (усиновлювачами) правочин щодо нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки і піклування, може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
17.3. Досліджуючи питання наявності порушення прав малолітніх дітей боржника внаслідок відчуження спірної квартири з аукціону, апеляційний суд встановив таке.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 (боржник) є власником квартири АДРЕСА_3 і зареєстрований у ній разом із двома малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що як місцевий суд, так і ліквідатор ФОП Осіпова М.В. - Семенов Д.С. на час розгляду справи в суді першої інстанції були об`єктивно обізнані про наявність у квартирі, що була предметом продажу зі спірного аукціону, зареєстрованих малолітніх дітей боржника - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Разом з тим, як місцевий суд під час розгляду справи, так ліквідатор Семенов Д.С. під час підготовки проведення оспорюваного аукціону не з`ясували, чи порушуються права малолітніх дітей боржника внаслідок проведення аукціону 22.01.2019, на продаж з якого було виставлено квартиру АДРЕСА_3 .
Апеляційний суд зауважив, що місцевий суд зіслався на правові висновки Верховного Суду у постанові 12.06.2019 у справі №369/230/17 про те, що сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним, однак, не звернув увагу на висновки Верховного Суду у цій постанові про те, що при розгляді спору щодо дійсності правочину щодо нерухомого майна малолітньої особи або майна, право користування яким має малолітня особа, визначальним є встановлення наявності порушеного права дитини у зв`язку з укладенням оспорюваного правочину.
Місцевий суд, маючи інформацію про наявність зареєстрованих у спірній квартирі двох малолітніх дітей боржника, не залучив до розгляду цього спору орган опіки та піклування та не надав оцінки позиції Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у висновку №335 від 07.05.2019 у цивільній справі №639/1228/19 за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності (зняття з реєстрації), про недоцільність зняття з реєстрації малолітніх ОСОБА_3 (2011 р.н.) та ОСОБА_4 (2010 р.н.) з квартири АДРЕСА_3 , оскільки такі дії не відповідатимуть інтересам малолітніх осіб за відсутності інформації про наявність іншого житла, яке б належало їм на праві власності або праві користування.
Апеляційним судом ухвалою від 04.03.2020 залучено до участі у справі №5023/5622/12 при розгляді спору щодо дійсності результатів аукціону 22.01.2019 Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради та взято до уваги його заперечення проти реалізації спірної квартири в ліквідаційній процедурі ФОП Осіпова М.В .
17.4. Апеляційний суд встановив, що за результатами оспорюваного аукціону 22.01.2019 не було укладено договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки приватний нотаріус ХМНО Малахова Г.І. постановою №186/02-31 від 19.02.2019 відмовила у вчиненні нотаріальної дії щодо посвідчення правочину купівлі-продажу придбаної ОСОБА_1 квартири боржника зі спірного аукціону з підстав наявності зареєстрованих у такому житловому приміщенні малолітніх дітей боржника - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Зазначену постанову приватного нотаріуса апеляційний суд оцінив як таку, що додатково підтверджує обставини неможливості посвідчення договору без урахування прав та інтересів малолітніх дітей, в тому числі шляхом отримання дозволу органу опіки та піклування на вчинення такого правочину.
З`ясовуючи наявність порушення прав малолітніх дітей на житло, апеляційний суд перевірив інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за даними яких вбачається відсутність у власності батьків малолітніх ОСОБА_3 (2011 р.н.) та ОСОБА_4 (2010 р.н.) - ОСОБА_2 (батька) та ОСОБА_5 (матері двох малолітніх дітей) будь-якого іншого житла, окрім квартири АДРЕСА_3 , яку було відчужено ліквідатором ФОП Осіпова М.В. - Семеновим Д.С. з оспорюваного аукціону 22.01.2019.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що факт відсутності у батьків малолітніх ОСОБА_3 (2011 р.н.) та ОСОБА_4 (2010 р.н.) іншого житла для проживання їх дітей на момент продажу ліквідатором Семеновим Д.С. спірної квартири з аукціону 22.01.2019 зумовлював обов`язок ліквідатора звернутися до органу опіки та піклування за одержанням попереднього дозволу на відчуження такої квартири.
17.5. Апеляційний суд спростував, як помилкові, доводи місцевого суду про те, що продаж спірної квартири з аукціону 22.01.2019 не мав наслідком обмеження прав та законних інтересів малолітніх дітей боржника на користування житлом, у якому вони були зареєстровані, так як фактично договір купівлі-продажу квартири не було укладено, та зазначив, що у провадженні Жовтневого районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа №639/1228/19 за позовом переможця аукціону ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття відповідачів з реєстрації за адресою місцезнаходження спірної квартири. Результат розгляду справи №639/1228/19, провадження у якій зупинено ухвалою суду 13.06.2019 до розгляду спору у справі №5023/5622/12 щодо дійсності результатів аукціону 22.01.2019 з продажу спірної квартири банкрута, з урахуванням встановлених у справі №5023/5622/12 обставин відсутності порушених прав дітей внаслідок неукладення договору купівлі-продажу спірної квартири, може мати наслідком позбавлення малолітніх дітей боржника права на користування житлом шляхом зняття їх з реєстрації та оформлення права власності на спірну квартиру за переможцем аукціону.
Апеляційний суд з посиланням на положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989, учасницею якої є держава Україна з 27.02.1991, зауважив, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3 Конвенції).
Апеляційний суд звернувся до висновків Європейського суду з прав людини у рішеннях від 13.05.2008 у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства", від 18.12.2008 у справі "Савіни проти України", від 02.12.2010 у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" про те, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла та є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якщо таке втручання не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8 цієї Конвенції, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатися як "необхідне в демократичному суспільстві".
З огляду на зазначені висновки ЄСЛП, положення Конвенції про права дитини (стаття 3), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 8) та приписи статті 47 Конституції України, статті 379 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Конституцією України як Основним Законом, зазначеними міжнародними договорами, учасницею яких є держава Україна, тому позбавлення такого права, у тому числі шляхом реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах (аукціоні), можливо лише на підставі закону, повинно мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційного втручання у право на житло.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до статті 29 ЦК України законодавець не пов`язує місце проживання фізичної особи з місцем її реєстрації, а право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.
Суд встановив, що підстава, на якій було зареєстроване місце проживання малолітніх дітей боржника ОСОБА_2 у спірній квартирі без згоди банку-іпотекодержателя, у судовому порядку банком не оспорювалася, з огляду на що апеляційний суд дійшов висновку, що малолітні діти боржника - ОСОБА_3 (2011 р.н.) та ОСОБА_4 (2010 р.н.) набули право користування спірною квартирою за фактом їх народження.
Апеляційний суд зауважив, що малолітні діти не можуть самостійно визначати місце свого проживання, тому факт відсутності у їхніх батьків іншого житла, окрім квартири, яка була предметом продажу зі спірного аукціону, свідчить про порушення прав малолітніх дітей боржника на користування цим житлом внаслідок його відчуження ліквідатором Семеновим Д.С. в ліквідаційній процедурі ФОП Осіпова М.В .
17.6. Суд зазначив, що в силу статті 3 Конвенції ООН про права дитини, найкращі інтереси дитини мають бути пріоритетом при прийнятті публічними органами будь-яких заходів відносно дітей (постанова Європейського суду з прав людини у справі "Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії", скарга №41615/07, п. 135, ECHR 2010).
Законодавством України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з якими регулювання відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Апеляційний суд зауважив, що найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.
Зважаючи на вжиті ліквідатором Семеновим Д.С. заходи з підготовки та проведення оспорюваного аукціону 22.01.2019 без одержання попереднього дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину з відчуження спірної квартири боржника, в якій були зареєстровані його малолітні діти, та факт реєстрації боржником ОСОБА_2 у спірній квартирі своїх малолітніх дітей без погодження з АТ "ВТБ Банк" як іпотекодержателем, апеляційний суд дійшов висновку, що наслідки зазначених дій ліквідатора та боржника не можуть порівнюватися з тим індивідуальним і надмірним особистим тягарем, якого можуть понести малолітні ОСОБА_3 (2011 р.н.) та ОСОБА_4 (2010 р.н.) внаслідок їх виселення із житла, у якому вони офіційно зареєстровані, без будь-якого визначення та надання їм іншого місця проживання.
Позбавлення малолітніх дітей права на житло є об`єктивно неспіврозмірним з наслідками задоволення банком вимог до боржника - ФОП Осіпова М.В. внаслідок реалізації такого майна у процедурі банкрутства, а також з обставинами придбання переможцем аукціону - ОСОБА_1 спірної квартири, у якій зареєстровані діти боржника, за відсутності у батька (боржника) та матері малолітніх дітей будь-якого іншого житла у власності.
З огляду на встановлені обставини відчуження спірної квартири боржника, право на користування якою за фактом народження мають його малолітні діти, без одержання ліквідатором дозволу органу опіки і піклування на продаж такого майна і за встановлених обставин порушення за наслідком проведення оспорюваного аукціону прав та законних інтересів малолітніх дітей боржника, які фактично зареєстровані та проживають у спірній квартирі, на користування таким житлом, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним правочину з відчуження спірної квартири з аукціону 22.01.2019 в порядку частини шостої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (ліквідатора банкрута Семенова Д.С.)
18. Скаржник доводив, що апеляційний суд в порушення вимог частини першої статті 269 ГПК України вийшов за межі доводів апеляційної скарги АТ "ВТБ Банк" та прийняв рішення про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону, виходячи із заявленої боржником у відзиві на апеляційну скаргу підстави недійсності такого правочину - неодержання ліквідатором Семеновим Д.С. згоди органу опіки та піклування на вчинення правочину з відчуження з аукціону 22.01.2019 спірної квартири, у якій зареєстровані малолітні діти боржника.
Скаржник зауважив, що боржник є особою, яка заінтересована у збереженні свого майна, та, зловживаючи правами власника, незаконно, без погодження з іпотекодержателем зареєстрував у спірній квартирі, обтяженій іпотекою банку, своїх неповнолітніх дітей.
Скаржник доводив, що боржник, вбачаючи порушення своїх прав й інтересів за наслідком проведення оспорюваного аукціону 22.01.2019, не був позбавлений права на подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду про відмову у визнанні результатів аукціону недійсними за заявою АТ "ВТБ Банк", але таким процесуальним правом не скористався.
19. Скаржник аргументував помилковістю висновків апеляційного суду про необхідність одержання ліквідатором Семеновим Д.С. дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна банкрута з посиланням на відсутність такого обов`язку у ліквідатора в силу положень законодавства про банкрутство.
Скаржник зазначив, що пунктом 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, обов`язок з одержання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яких має дитина, покладено на батьків , опікунів, піклувальників дитини.
Разом з тим, апеляційним судом не враховано, що вимога щодо одержання ліквідатором такого дозволу на вчинення правочину виходить за межі повноважень ліквідатора та не передбачена Законом про банкрутство, частинами першою, другою статті 41 якого до повноважень ліквідатора віднесено, зокрема, продаж майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
20. Скаржник доводив невідповідність висновків апеляційного суду правовій позиції Верховного Суду у постановах 06.05.2019 у справі №639/5828/15-ц, 06.11.2019 у справі №346/432/16-ц та 29.01.2020 у справі №750/7741/17-ц щодо застосування статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, у разі використання його як житла, має дитина, надається лише якщо власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.
Скаржник зауважив, що при реалізації нерухомого майна ФОП Осіпова М.В. ліквідатор не знав та не міг знати про зареєстрованих малолітніх дітей ОСОБА_2 у квартирі, яку було продано з оспорюваного аукціону 22.01.2019, так як ані забезпечений кредитор - АТ ВТБ Банк", ані боржник не повідомляли про такий факт ліквідатора Семенова Д.С .
21. Скаржник зазначив, що апеляційним судом неналежно прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові 12.06.2019 у справі №369/230/17 про те, що сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним, та ухвалено помилкове рішення про визнання недійсним оспорюваного правочину з відчуження спірної квартири банкрута, в якій зареєстровані малолітні діти боржника, з підстав непогодження її продажу ліквідатором з органом опіки та піклування.
22. Скаржник зауважив, що на момент передачі боржником в іпотеку банку спірної квартири, у ній не було зареєстровано малолітніх дітей, однак, в подальшому, зловживаючи правами, боржник зареєстрував у такій квартирі своїх малолітніх дітей без згоди іпотекодержателя АТ "ВТБ Банк", що не відповідає вимогам пункту 3.2 іпотечного договору №15.40-34/08-ДІ01 від 07.05.2008 щодо права іпотекодавця на здійснення реєстрації будь-яких осіб за адресою предмета іпотеки виключно на підставі письмової згоди банку-іпотекодержателя.
Скаржник доводив, що боржник-іпотекодавець діяв недобросовісно, не повідомив ліквідатора про наявність права користування спірною квартирою у його малолітніх дітей, що є порушенням статті 13 ЦК України щодо меж здійснення цивільних прав.
На підтвердження своїх доводів ліквідатор зіслався на правову позицію Верховного Суду у постанові 05.03.2018 у справі №343/774/15-ц щодо врахування добросовісної поведінки іпотекодавця при реєстрації дітей в житлі, що є предметом іпотеки.
23. Скаржник аргументував помилковістю висновків апеляційного суду про відсутність у малолітніх дітей боржника іншого житла, окрім квартири, що була відчужена зі спірного аукціону, оскільки такі твердження не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
24. Скаржник зауважив, що апеляційним судом не враховано, що спірна квартира була предметом продажу з аукціону 28.01.2013 у ліквідаційній процедурі ФОП Осіпова М.В., переможцем якої став ОСОБА_8 ; результати цього аукціону визнано недійсними ухвалою місцевого суду 05.10.2017 з інших підстав, ніж неодержання ліквідатором дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину з відчуження спірної квартири.
Скаржник зазначив, що до матеріалів справи долучено відповідь ОСОБА_8 на запит ліквідатора Семенова Д.С. з інформацією про те, що з моменту придбання спірної квартири з аукціону у січні 2013 року до моменту скасування його результатів у судовому порядку ОСОБА_8 фактично проживав у квартирі АДРЕСА_3 та не був жодним чином обмежений з боку колишніх власників у користуванні зазначеною нерухомістю; на момент нотаріального посвідчення правочину купівлі-продажу та державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_8 про зареєстрованих у спірній квартирі малолітніх осіб йому не було відомо.
Зазначені пояснення ОСОБА_8 , на думку скаржника, підтверджують те, що у боржника та членів його сім`ї є інше житло для забезпечення проживання у ньому малолітніх дітей.
25. Скаржник зауважив, що апеляційним судом помилково зазначено про зупинення провадження у цивільній справі №639/1228/19 на момент апеляційного перегляду 17.06.2020 ухвали місцевого суду від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 про розгляд спору щодо дійсності результатів оспорюваного аукціону, так як ухвалою суду 09.12.2019 у цивільній справі №639/1228/19 провадження у цій справі було поновлено.
Скаржник вважає правильним висновок місцевого суду про те, що саме під час розгляду спору у справі №639/1228/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття відповідачів з реєстрації за адресою місцезнаходження спірної квартири має бути встановлено, чи порушено права дітей боржника у зв`язку з відчуженням спірної квартири з аукціону 22.01.2019 в ліквідаційній процедурі ФОП Осіпова М.В.
Доводи інших учасників справи
26. АТ "ВТБ Банк" у відзиві на касаційну скаргу заперечувало проти доводів скаржника про відсутність підстав для визнання недійсним результатів оспорюваного аукціону та зауважило, що до предмета доказування при розгляді такого спору входить встановлення обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться законом до його проведення, а до повноважень апеляційного суду віднесено повторний розгляд справи без обмеження доводами апеляційної скарги.
26.1. АТ "ВТБ Банк" зауважило на правильному застосуванні апеляційним судом правових висновків Верховного Суду у постанові 27.11.2018 у справі №904/6495/13 щодо обов`язку ліквідатора під час здійснення ліквідаційної процедури, в тому числі при підготовці та проведенні аукціону з продажу майна банкрута, діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством про банкрутство.
26.2. Банк-іпотекодержатель зазначив, що відмова нотаріуса у посвідченні правочину з купівлі-продажу спірної квартири з аукціону 22.01.2019 була зумовлена саме обставинами наявності зареєстрованих у такій квартирі малолітніх дітей.
27. ОСОБА_1 , як переможець оспорюваного аукціону, у відзиві на касаційну скаргу підтримав доводи ліквідатора Семенова Д.С. про те, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги та скасував результати аукціону виключно з підстави, на яку посилався боржник у відзиві на апеляційну скаргу (відсутність дозволу органу опіки та піклування на вчинення спірного правочину); законодавцем не встановлено обов`язку ліквідатора при здійсненні продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі отримати дозвіл органу опіки і піклування на відчуження нерухомого майна, в якому зареєстровані малолітні діти, оскільки такий обов`язок покладено на батьків або осіб, які їх замінюють; на момент передачі спірної квартири в іпотеку та одержання грошових коштів у кредит малолітніх дітей у квартирі зареєстровано не було; боржник ОСОБА_2 без згоди банку-іпотекодержателя зареєстрував своїх малолітніх дітей у спірній квартирі, а відтак, діяв недобросовісно та створив перешкоди у реалізації його майна в ліквідаційній процедурі.
27.1. Переможець аукціону погодився з доводами ліквідатора банкрута про неправильне встановлення апеляційним судом факту зупинення провадження у цивільній справі №639/1228/19 ухвалою суду 13.06.2019, так як його поновлено судом ухвалою 09.12.2019, та зауважив, що саме в межах розгляду цієї цивільної справи має бути вирішено, чи має місце порушення малолітніх прав дітей внаслідок проведення оспорюваного аукціону.
ЗАЯВЛЕНІ У СПРАВІ КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА РЕЗУЛЬТАТ ЇХ РОЗГЛЯДУ
28. 09.09.2020 боржник подав клопотання, в якому просив Суд направити на його адресу копію касаційної скарги або зобов`язати ліквідатора - арбітражного керуючого Семенова Д.С. надіслати копію такої скарги на адресу ОСОБА_2 ; поновити ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
28.1. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначив, що 26.08.2020 на його адресу надійшла копія ухвали Верховного Суду від 18.08.2020 про відкриття касаційного провадження у справі №5023/5622/12 за касаційною скаргою ліквідатора ФОП Осіпова М.В. - арбітражного керуючого Семенова Д.С. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, призначення касаційної скарги до розгляду на 10.09.2020 та надання учасникам справи строку на подання відзиву на касаційну скаргу до 04.09.2020. На момент звернення із зазначеним клопотанням боржник не отримав копії касаційної скарги з додатками, у зв`язку з чим, за його доводами, був позбавлений можливості подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 295 ГПК України у встановлений ухвалою Суду 18.08.2020 строк.
28.2. З`ясувавши думку присутніх у судовому засіданні Верховного Суду 10.09.2020 ліквідатора Семенова Д.С., який поклав вирішення клопотання боржника на розсуд суду, зауваживши, що позиція боржника у справі відома, та представника ОСОБА_1 - адвоката Гордієнко А.Г., яка вважала за можливе розглянути касаційну скаргу ліквідатора Семенова Д.С. у даному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання боржника від 05.09.2020, яке надійшло до Суду 09.09.2020, з огляду на таке.
Суд зазначає, що до матеріалів касаційної скарги ліквідатором Семеновим Д.С. долучено докази надіслання копії касаційної скарги з додатками іншим учасникам справи №5023/5622/12 через відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта", в тому числі боржнику - ФОП Осіпову М.В. поштовим відправленням №0500312893382. Трекінгом зазначеного поштового відправлення із веб-сайту АТ "Укрпошта" підтверджується, що відправлення прийняте до пересилання 24.07.2020 та 25.07.2020 надійшло у точку видачі/доставки у відділення поштового зв`язку за адресою місця реєстрації одержувача ОСОБА_2 за поштовим індексом 61064, місто Харків, однак не було вручене під час доставки з "інших причин"; 29.07.2020 поштове відправлення №0500312893382 було повернено відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою відправника Семенова Д.С., 61145, місто Харків.
Частиною першою статті 43 ГПК України на учасників судового процесу покладено обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами. Зазначений обов`язок повинен виконуватися учасниками справи і під час реалізації процесуального права на подання відзиву на касаційну скаргу в порядку статті 295 ГПК України.
Відтак, невжиття боржником - ФОП Осіповим М.В. належних заходів щодо одержання надісланого на його адресу поштового відправлення №0500312893382 ліквідатором Семеновим Д.С. з копією касаційної скарги з додатками і повернення такого відправлення відділенням поштового зв`язку відправнику внаслідок невручення адресату з "інших причин" свідчить про необачність боржника під час реалізації своїх процесуальних прав як учасника провадження з розгляду спору щодо дійсності результатів аукціону з продажу належної йому квартири, тому вимоги боржника відповідно до клопотання від 05.09.2020 не можуть бути задоволені касаційним судом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
29. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів ліквідатора боржника про неправильне застосування апеляційним судом положень статті 13 ЦК України, статті 41 Закону про банкрутство, статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008, та статті 269 ГПК України.
А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів
30. Провадження у справі №5023/5622/12 про банкрутство ФОП Осіпова М.В. порушено ухвалою місцевого суду 07.12.2012 за заявою боржника за спеціальною процедурою відповідно до статей 47-49 Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011 та здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду 12.12.2012.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Отже, законодавцем визначено пряму дію норм КУзПБ у часі та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
31. Відтак, з 21.10.2019 провадження у справі №5023/5622/12 про банкрутство ФОП Осіпова М.В., який з 12.12.2012 перебуває на стадії ліквідаційної процедури, здійснюється згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства. Однак, до цього моменту щодо ФОП Осіпова М.В. слід було застосовувати положення Закону про банкрутство в редакції, яка діяла на час введення ліквідаційної процедури 12.12.2012, із субсидіарним застосуванням положень Закону про банкрутство в редакції Закону №4212-VI від 22.12.2011 що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (абзац 2 пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону).
32. Отже, при розгляді в межах даної справи про банкрутство спору щодо дійсності результатів аукціону 22.01.2019 з продажу майна банкрута за лотом №1 - трикімнатна квартира АДРЕСА_4 , суди дійшли правильних висновків про застосування до боржника, ліквідаційна процедура щодо якого введена 12.12.2012, положень Закону про банкрутство в редакції Закону №4212-VI від 22.12.2011, що регулюють продаж майна у провадженні у справі про банкрутство.
33. Верховний Суд, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), зауважує, що статтями 90-91 Закону про банкрутство у зазначеній редакції було передбачено особливості провадження процедури банкрутства фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Зокрема, частиною восьмою статті 90 цього Закону, чинною на час проведення оспорюваного аукціону, було передбачено: "У разі визнання фізичної особи банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності."
34. Відповідно до частини сьомої статті 47 Закону про банкрутство в редакції Закону України №3795-VІ від 22.09.2011, чинної на момент введення ліквідаційної процедури 12.12.2012 у справі про банкрутство ФОП Осіпова М.В., також було передбачено : "У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов`язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності."
35. Отже, вирішуючи питання про дійсність аукціону з продажу майна боржника - фізичної особи, судам належало першочергово перевірити правильність включення такого майна до ліквідаційної маси боржника. До предмета доказування під час розгляду спору щодо дійсності результатів аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, що ліквідується як фізична особа-підприємець, входить доведення ліквідатором належними та допустимими доказами факту правильного формування ліквідаційної маси боржника та виключення зі складу ліквідаційної маси боржника того майна фізичної особи, яке не підлягає включенню до ліквідаційної маси, зокрема, майна, що перебуває у заставі банку за підставами, не пов`язаними зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
36. Верховний Суд, зауважує, що 12.08.2015 набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" №1304-VII від 03.06.2014, пунктом 1 якого визначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визначено, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., №28, ст. 940; 2015 р., №43, ст. 386) втрачає чинність через один рік з дня введення (21.10.2019) в дію цього Кодексу, а саме з 21.10.2020.
37. Отже, на момент проведення оспорюваного аукціону (22.01.2019) і на час розгляду спору щодо дійсності його результатів місцевим (19.11.2019) та апеляційним (17.06.2020) судами діяв Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" №1304-VII від 03.06.2014, яким заборонено на період його дії з 12.08.2015 по 21.10.2020 звернення стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки за кредитними зобов`язаннями громадянина України перед кредитними установами-резидентами України згідно з договорами споживчого кредитування в іноземній валюті, та діяли особливості провадження у ліквідаційній процедурі фізичної особи-підприємця, які виключали можливість включення до складу ліквідаційної маси такого боржника його майна, яке є предметом застави банку за підставами, не пов`язаними зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
38. З матеріалів справи вбачається, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця боржник - фізична особа-підприємець Осіпов М.В. долучив фотокопії кредитного договору №15.40-34/08- СК від 07.05.2008 та іпотечного договору №15.40-34/08-ДІ01 від 07.05.2008, укладених з АТ "ВТБ Банк" (том 1, а.с. 17-21).
Умовами пунктів 1.1., 2.5. кредитного договору №15.40-34/08- СК від 07.05.2008 банк та позичальник - громадянин України ОСОБА_2 погодили, що предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів на суму 80 000 доларів США під 16% річних на особисті потреби строком користування кредитом до 06.05.2015 (том 1, а.с. 17).
Пунктами 1.1., 1.3. іпотечного договору №15.40-34/08-ДІ01 від 07.05.2008 сторони погодили, що іпотекодавець ( ОСОБА_2 ) передає іпотекодержателю (АТ "ВТБ Банк") в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 67,9 кв.м.; предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В. за реєстровим №529, та забезпечує виконання в повному обсязі зобов`язань іпотекодавця ( ОСОБА_2 ) перед іпотекодержателем (АТ "ВТБ Банк") за кредитним договором №15.40-34/08- СК від 07.05.2008, що укладений згідно Генеральної угоди №34 від 07.05.2008 та кредитними договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі (том 1, а.с. 20).
39. Розглядаючи спір щодо дійсності результатів аукціону 22.01.2019 з продажу квартири ОСОБА_2 у його ліквідаційній процедурі як фізичної особи-підприємця, суди встановили, що у квартирі АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 на праві власності та обтяжена іпотекою АТ "ВТБ Банк", зареєстровані та проживають малолітні діти ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (2011 р.н.) та ОСОБА_4 (2010 р.н.); боржник зазначив, що його місце проживання зареєстроване у спірній квартирі, яка використовується ним як житло (том 1, а.с. 60).
Апеляційний суд встановив відсутність в ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_5 , як матері двох малолітніх дітей, іншого житла, окрім квартири, яку було відчужено ліквідатором Семеновим Д.С. з аукціону 22.01.2019.
40. Відтак, судам належало дослідити підстави виникнення кредиторських вимог АТ "ВТБ Банк" до ФОП Осіпова М.В. та правову природу договору іпотеки майна боржника за таким валютним кредитом, виходячи з аналізу умов укладених між банком та ОСОБА_2 кредитного договору та договору іпотеки, а також перевірити правильність включення спірної квартири до складу ліквідаційної маси боржника - фізичної особи відповідно до частини восьмої статті 90 Закону про банкрутство, яка застосовується до боржника на час проведення спірного аукціону, та частини сьомої статті 47 Закону про банкрутство в редакції Закону України №3795-VІ від 22.09.2011, чинної на момент введення ліквідаційної процедури 12.12.2012 у справі про банкрутство, а також наявність сукупності визначених Законом України №1304-VII від 03.06.2014 умов, за яких до правовідносин між позичальником-фізичною особою та кредитною установою застосовуються положення цього Закону щодо дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів на споживчі цілі в іноземній валюті.
41. Отже, місцевим та апеляційним судами зроблено передчасні висновки про дотримання ліквідатором Семеновим Д.С. порядку підготовки проведення оспорюваного аукціону, одним з етапів якого є визначення ліквідатором ліквідаційної маси боржника, з якої формуються лоти, що виставляються на продаж в ліквідаційній процедурі банкрута, з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство фізичної особи за зобов`язаннями, що виникли у неї не у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності.
42. Надаючи оцінку повноті та законності дій ліквідатора Семенова Д.С. при підготовці проведення оспорюваного аукціону 22.01.2019 з відчуження майна банкрута цілісним майновим комплексом, до складу якого увійшла спірна трикімнатна квартира, місцевий та апеляційний суди не перевірили, чи було дотримано ліквідатором порядку формування ліквідаційної маси; суди не перевірили, чи наявні спеціальні підстави, передбачені Законом про банкрутство, які виключають можливість продажу такого майна фізичної особи у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, яке за своєю природою було предметом іпотеки за валютним кредитом, єдиним місцем проживання боржника та його сім`ї, не забезпечувало зобов`язань, пов`язаних із підприємницькою діяльністю боржника.
43. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
44. Частиною третьою статті 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З огляду на те, що місцевий та апеляційний суд під час розгляду спорів в межах провадження у справі про банкрутство, керуючись частиною третьою статті 3 ГПК України, повинні застосовувати процесуальні норми, чинні на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи, то під час вчинення процесуальних дій щодо розгляду в межах провадження у справі про банкрутство позовних вимог про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ФОП Осіпова М.В. судам, керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, належало в повному обсязі застосувати правила позовного провадження щодо розгляду такого спору, які були чинними на момент розгляду справи місцевим (19.11.2019) та апеляційним (17.06.2020) судами.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц про застосування норм КУзПБ у часі. Великою Палатою Верховного Суду здійснено касаційний перегляд справи з урахуванням положень КУзПБ у спірних правовідносинах, які виникли на підставі Закону про банкрутство №2343-XII у редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011.
45. Частиною першою статті 177 ГПК України визначено, що одним із завдань підготовчого провадження є визначення складу учасників судового процесу. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 177 ГПК України).
За змістом абзацу 24 частини першої статті 1 КУзПБ вбачається, що законодавцем до складу учасників у справі про банкрутство віднесено "інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір".
Згідно із статтею 7 КУзПБ, спори, стороною яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Реалізація майна банкрута з аукціону в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство має наслідком перехід права власності на майно боржника, що було предметом аукціону, до покупця - переможця торгів (аукціону), що оформлюється договором купівлі-продажу, який у разі відчуження нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. Такий покупець є стороною правочину купівлі-продажу майна з аукціону.
46. Отже, результат розгляду спору щодо дійсності результатів аукціону 22.01.2019, як правочину, стосується прав ОСОБА_1 , як сторони цього правочину. З огляду на те, що позивач не заявив позову про визнання недійсним цього правочину до ОСОБА_1 та не просив залучити його співвідповідачем згідно із частиною першою статті 48 ГПК України, місцевому суду належало розглянути можливість його залучення третьою особою без самостійних вимог відповідно до частини другої статті 50 ГПК України.
Однак, місцевий суд розглянув цей спір без залучення до участі у справі №5023/5622/12 у підготовчому провадженні ОСОБА_1 , що не узгоджується з вимогами абзацу 24 частини першої статті 1 КУзПБ та частини другої статті 50 ГПК України.
Зазначене помилка була виправлена апеляційним судом, однак, суди, як першої, так апеляційної інстанцій, не дослідили обставин щодо можливості включення спірної квартири до ліквідаційної маси боржника та поширення на неї мораторію щодо відчуження майна, що є предметом застави за валютними кредитами відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
47. У рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Аналізуючи мотивацію постановлених апеляційним та місцевим судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Верховний Суд зазначає про неналежне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих рішень, оскільки суди неповно дослідили фактичні обставини справи та прийняли рішення по суті спору за умов недослідження правової природи кредитних зобов`язань боржника перед банком, та правової природи предмета іпотеки, який забезпечував виконання цих зобов`язань фізичної особи за валютним кредитуванням, внаслідок чого дійшли передчасних висновків про можливість включення спірної квартири до ліквідаційної маси боржника та можливість її продажу у процедурі банкрутства фізичної особи. Відтак, висновки судів про дотримання ліквідатором порядку підготовки до продажу спірного об`єкта нерухомості з аукціону та відсутність підстав для визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону за таких обставин, є передчасними.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права, які визначають особливості провадження у справі про банкрутство фізичної особи та реалізації її майна у ліквідаційній процедурі, при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень з переданням справи на новий розгляд в частині позовних вимог про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута 22.01.2019 до місцевого суду в іншому складі суду.
49. При новому розгляді справи судам належить, з урахуванням положень законодавства про банкрутство та Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" №1304-VII від 03.06.2014, дослідити правову природу договірних відносин (за кредитом та іпотекою) між ОСОБА_2 та АТ "ВТБ Банк", перевірити правомірність дій арбітражного керуючого Семенова Д.С. з моменту його призначення ліквідатором ФОП Осіпова М.В. ухвалою суду 28.03.2017 щодо формування ліквідаційної маси банкрута і включення до переліку майна, що підлягає продажу в ліквідаційній процедурі ФОП Осіпова М.В. (спірної трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , яка перебуває в іпотеці АТ "ВТБ Банк" за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 в іноземній валюті "на особисті потреби"); залучити до участі у справі переможця аукціону ОСОБА_1 як особу, прав та інтересів якої стосується результат розгляду цього спору, та з огляду на встановлене прийняти законне й обґрунтоване судове рішення по суті спору.
Касаційний суд звертає увагу судів, що при подальшому розгляді справи про банкрутство фізичної особи-підприємця Осіпова М.В. до нього застосовуються положення Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають особливості провадження у справі про банкрутство фізичної особи з моменту набрання чинності цього Кодексу (21.10.2019).
В. Судові витрати
50. У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та переданням справи на новий розгляд до місцевого суду, питання про стягнення витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не розглядалось.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240 308 310 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця Осіпова Миколи Вікторовича - арбітражного керуючого Семенова Дмитра Сергійовича задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 у справі №5023/5622/12 скасувати. Справу №5023/5622/12 передати на новий розгляд в частині позовних вимог про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута від 22.01.2019 до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді О.О. Банасько
В.Г. Пєсков