09.08.2024

№ 504/2788/14-ц

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 504/2788/14-ц

провадження № 61-43553св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року у складі судді Доброва П. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - «Райффайзен Банк Аваль») про визнання кредитного договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що наданий ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» під час розгляду цивільної справи № 2-569/2011 за позовом

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, кредитний договір № 014/80054/82/81376 від 07 вересня 2007 року ним не укладався та не підписувався, будь-які гроші він за вказаним кредитним договором не отримував. Про існування вказаного кредитного договору йому стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами вищевказаної цивільної справи. У зв`язку з вказаними обставинами він вважає вказаний договір незаконним, та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати кредитний договір № 014/80054/82/81376 від 07 вересня 2007 року, оформлений від імені ОСОБА_1 та від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 07 вересня 2007 року, оформлений від імені ОСОБА_1 та від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідача щодо ненадання витребуваних оригіналів кредитного договору, при покладенні на нього такого обов`язку судом, з роз`ясненням представнику наслідків

статті 146 ЦПК України 2004 року, свідчать про ухилення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від участі в експертизі та за висновками суду свідчать на користь ОСОБА_1 .

З урахуванням цього суд дійшов висновку, що факт, для з`ясування якого була призначена експертиза - підписання (непідписання) кредитного договору безпосередньо ОСОБА_1 , не підтверджений в порядку визначеному законом, та при цьому заперечується ОСОБА_1 . Тому суд визнав встановленим, що у кредитному договорі № 014/80054/82/81376 від 07 вересня 2007 року, оформленому від імені ОСОБА_1 та від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підпис від імені позичальника ОСОБА_1 вчинено не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами).

Враховуючи вищезазначене, недотримання вимог закону в частині вільності волевиявлення учасника правочину і відповідності його внутрішній волі при укладенні кредитного договору № 014/80054/82/81376 від 07 вересня

2007 року, оформленого від імені ОСОБА_1 та від імені

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме встановлення обставин того, що ОСОБА_1 не підписував оспорюваний ним договір, в силу

статті 203 ЦК України є обов`язковою умовою, недодержання якої в порядку частини першої статті 215 ЦК України є підставою недійсності таких правочинів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визнав встановленим, що у кредитному договорі

№ 014/80054/82/81376 від 07 вересня 2007 року, оформленому від імені ОСОБА_1 та від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підпис від імені позичальника ОСОБА_1 вчинено не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами), томусудом першої інстанції вірно встановлено, що в цьому випадку в порушення вимог частини третьої статті 203 ЦК України відсутнє вільне волевиявлення ОСОБА_1 на укладення спірного правочину, яке б відповідало його внутрішній волі та відсутня його згода на такі дії.

Крім того, суд першої інстанції вірно вважав, що порушена встановлена законом форма вчинення письмового правочину, оскільки одна із сторін спірного договору його навіть не підписувала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, АТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що факт укладання кредитного договору та факт отримання позивачем кредитних коштів раніше вже було визнано ОСОБА_1 та встановлено рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року під час розгляду цивільної справи № 2-569/11за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про захист прав споживачів і визнання кредитного договору недійсним. Крім цього, протягом 2007-2009 років позивачем частково виконувалися умови кредитного договору шляхом часткового внесення коштів на повернення отриманого кредиту, про що свідчить розрахунок заборгованості.

Також банк зазначає, що кредитний договір було укладено у вересні

2007 року, але з позовом про визнання недійсним договору позивач звернувся лише у 2014 року, тобто останнім пропущено строк на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Банк не надав оригінал кредитного договору, але представник банку неодноразово зазначав, що кредитна справа втрачена, а інший екземпляр оригіналу кредитного договору та договору іпотеки від 07 вересня

2007 року зберігаються у приватного нотаріуса Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Чос О. П. і зареєстрований у реєстрі № 3990.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 вересня 2007 року від імені ОСОБА_1 та від імені

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було оформлено кредитний договір

№ 014/80054/82/81376, відповідно до умов якого кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 99 960 доларів США на строк

120 місяців по 07 вересня 2017 року (включно), згідно графіка надання кредиту процентною ставкою 13,5 % річних.

Вважаючи, що позичальником були порушені умови договору та виникла заборгованість за кредитним договором, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду (справа № 2-569/2011) з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

№ 014/80054/82/81376 від 07 вересня 2007 року та судових витрат.

В обґрунтування вказаного позову банком надано копію кредитного договору № 014/80054/82/81376 від 07 вересня 2007 року, оформленого від імені ОСОБА_1 та від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області

від 13 листопада 2014 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів, було витребувано у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» оригінал спірного кредитного договору, та у справі була призначена судова-почеркознавча експертиза на вирішення якої було поставлено питання: чи здійснено підпис в кредитному договорі № 014/80054/82/81376 від 07 вересня 2007 року, оформленому від імені ОСОБА_1 , та від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», від імені ОСОБА_1 - ОСОБА_1 чи іншою особою.

Судом першої інстанції було роз`яснено сторонам у справі положення частини першої статті 146 ЦПК України 2004 року про наслідки ухилення від участі в експертизі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами першою, другою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-шостою статті 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити ЦК України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, згідно частини першої статті 143 ЦПК України 2004 року для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Наслідки ухилення від участі в експертизі були визначені у статті 146 ЦПК України 2004 року, згідно з якою у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Установивши, що проведення судової почеркознавчої експертизи стало неможливим у зв`язку з відсутністю оригіналу досліджуваного кредитного договору, та ураховуючи вжиття судами всіх необхідних та достатніх заходів з метою отримання від відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» оригіналу оспорюваного кредитного договору, суди визнали встановленим, що у кредитному договорі № 014/80054/82/81376 від 07 вересня 2007 року, оформленому від імені ОСОБА_1 та від імені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підпис від імені позичальника ОСОБА_1 вчинено не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами).

При цьому суди не надали оцінку доводам відповідача щодо спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові у зв`язку за його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права та у разі спливу позовної давності, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

25 серпня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у своїх запереченнях на позовну заяву зазначало, що позивачем пропущено позовну давність при поданні вказаного позову (а. с. 42-44, т. 1).

При цьому суди не перевірили та не надали оцінку доводам заявника про те, що у жовтні 2010 року банк звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором. У межах розгляду цієї справи ОСОБА_1 подавав зустрічний позов про визнання вказаного кредитного договору недійсним.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 квітня 2012 року позов банку задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено, що свідчить про обізнаність заявника про наявність спірного кредитного договору.

З цим позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у серпні 2014 року, тобто з пропуском трирічної позовної давності, встановлених статтею 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене в задоволенні позову ОСОБА_1

до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної та касаційної скарг ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» сплатило судовий збір в загальному розмірі 1 895 грн 20 коп. Тому у зв`язку з відмовою в позові ці грошові кошти підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 1 895 (одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять) грн 20 (двадцять) коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович