Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 504/3238/16-ц
провадження № 61-9909св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю.,Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
стягувач - Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Праведний Михайло Юрійович,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги і рішень судів попередніх інстанцій
У березні 2021 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулася до суду із скаргою на рішення, дії державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Праведного М. Ю. (далі - державний виконавець Праведний М. Ю.), боржник - ОСОБА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року в справі № 504/3238/16-ц зі ОСОБА_1 на користь Військової прокуратури Південного регіону України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1 378,00 грн. Виконавчий лист № 504/3238/16-ц, виданий судом 07 грудня 2020 року та поданий до виконання 11 грудня 2020 року.
Проте 12 січня 2021 року державним виконавцем Праведним М. Ю. прийнято рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків боржника. Вважає, що повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання суперечить вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця Праведного М. Ю. щодо винесення 12 січня 2021 року повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року у справі № 504/3238/16-ц про стягнення зі ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 378,00 грн; скасувати повідомлення державного виконавця Праведного М. Ю. про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа; зобов`язати Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 листопада 2021 року у складі судді Барвенко В. К. скаргу задоволено.
Визнано неправомірним дії державного виконавця Праведного М. Ю. щодо винесення 12 січня 2021 року повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року у справі № 504/3238/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 1 378,00 грн. Скасовано повідомлення державного виконавця Праведного М. Ю. про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа. Зобов`язано державного виконавця Праведного М. Ю. відкрити виконавче провадження за виконавчим листом.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що виконавчий лист № 504/3238/16-ц, виданий Комінтернівським районним судом Одеської області 07 грудня 2020 року на боржника ОСОБА_1 , не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в частині боржника містить зазначення лише прізвища, ім`я, по батькові фізичної особи боржника, його місце проживання та, відповідно, не містить зазначення дати народження, його реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (якщо така фізична особа, яка через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті).
Відсутність у виконавчому листі даних про дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника ОСОБА_1 унеможливлює реєстрацію в Автоматизованій системі виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження, а також унеможливлює внесення даних щодо боржника до Єдиного реєстру боржників, що є не допустимим.
Виконавець не має права самостійно вносити дані у виконавчий документ чи встановлювати дані, які є обов`язковими згідно з вимогами, які закон вимагає до виконавчого документа. Зазначення прізвища, ім`я, по батькові фізичної особи боржника, місця проживання фізичної особи боржника не ідентифікує особу, оскільки фізичних осіб, які мають однакове прізвище, ім`я, по батькові може бути кілька і ці особи можуть мати одне і теж місце проживання (батько, син, онук, просто родич тощо).
Виконавець не має права самостійно встановлювати особу належного боржника, така особа має бути безспірно встановлена (ідентифікована) у справі, яку розглядав суд, та, відповідно, правильно вказана у виконавчому документі. У разі не дотримання таких вимог виконавчі дії можуть бути вчинені щодо особи, яка не має жодного відношення до справи, яку розглянув суд.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника, реєстраційного номеру облікової картки платника податків не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 761/20750/13, від 29 квітня 2021 року у справі № 686/3941/19, від 27 травня 2020 року у справі № 520/13681/14-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц, від 26 грудня 2018 року у справі № 749/1181/16-ц, від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16-ц, які суд апеляційної не застосував під час розгляду цієї справи.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні.
Обставини, встановлені судами
07 грудня 2020 року Комінтернівським районним судом Одеської області виданий виконавчий лист № 504/3238/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь військової прокуратури Південного регіону України витрати на сплату судового збору в розмірі 1 378,00 грн. У виконавчому листі № 504/3238/16-ц щодо боржника зазначено його прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання та вказано, що інші відомості суду не відомі.
11 грудня 2020 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулась до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про виконання виконавчого листа № 504/3238/16-ц, виданого Комінтернівським районним судом Одеської області 07 грудня 2020 року.
Державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 12 січня 2021 року, яким виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутня дата народження та ідентифікаційний код боржника).
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи у хвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, виходив із того, що виконавчий лист не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в частині боржника містить зазначення лише прізвища, ім`я, по батькові фізичної особи боржника ОСОБА_1 , його місце проживання та, відповідно, не містить зазначення дати народження, його реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії та номера паспорта.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.
ЄСПЛ вказує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвекції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Водночас відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційного номера не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
Правовий висновок про те, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання, неодноразово і послідовно викладено у постановах Верховного Суду України: від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14, від 25 червня 2014 року у справі № 6-62 цс14, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду: від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, не врахував, що відсутність у виконавчому документі будь-якої інформації щодо боржника, зокрема, дати народження, паспортних даних, реєстраційного номеру облікової картки платника податків не є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Апеляційний суд в супереч положенням частини четвертої статті 263 ЦПК України не врахував висновки Верховного Суду, сформульовані у справах із побідних правовідносин. Практика у цій категорії справ є усталеною.
Отже, задовольняючи скаргу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відсутність у виконавчому листі реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника і його дати народження не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа та дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця Праведного М. Ю. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв`язку із відсутністю у них вказаних реквізитів, порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.
Визнаючи незаконними дії виконавця щодо повернення стягувачу без виконання виконавчого листа з підстав відсутності у ньому даних про дату народження боржника та номера облікової картки, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений повноваженнями самостійно отримати вказану інформацію з метою ідентифікації особи боржника та захисту інтересів стягувача.
З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ЦПК України, принципам верховенства права та справедливості.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню.
У пункті 3 частини першої статті 409 ЦПК Українипередбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги наділений правом змінити рішення.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК Українисуд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17 грудня 2004 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу стягувача про зобов`язання державного виконавця Праведного М. Ю. відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, не звернув уваги на те, що повноваження державного виконавця щодо прийняття відповідного рішення, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, за своєю правовою природою є дискреційними. Саме тому резолютивна частина ухвали суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, державного виконавця необхідно зобов`язати вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Отже, з Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 481,00 грн.
Керуючись статтями 141 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022року скасувати. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 листопада 2021 року змінити.
Четвертий абзац резолютивної частини ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 листопада 2021 року викласти у такій редакції:
«Зобов`язати державного виконавця Праведного Михайла Юрійовича вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 серпня 2020 року у справі № 504/3238/16-ц про стягнення зі ОСОБА_1 1 378,00 грн».
В іншій частині ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 листопада 2021 року залишити без змін.
Стягнути з Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 481,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко