№ 509/1274/19

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 509/1274/19

провадження № 61-19578св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасник справи:

позивач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту.

Позовну заяву мотивовано тим, що 17 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Уксоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2007/13-2.06/304, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 135 000,00 дол. США, зі сплатою 12,85 % річних, строком до травня 2022 року.

Також, 17 травня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Уксоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з яким на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,201 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за цією адресою.

У зв`язку з неможливістю виконання умов за кредитним договором та значної заборгованості ОСОБА_1 банк розпочав процедуру звернення стягнення на іпотечне майно.

Однак, АТ «Укрсоцбанк» стало відомо, що реалізувати заставне майно неможливо, оскільки ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року у справі № 509/1322/18 на зазначене нерухоме майно накладено арешт та заборону відчуження.

АТ «Укрсоцбанк» вважає, що накладення арешту на іпотечне майно є порушенням права банку як іпотекодержателя відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ураховуючи викладене, АТ «Укрсоцбанк» просило суд звільнити з-під арешту житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,201 га, на АДРЕСА_1 , накладеного ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року у справі № 509/1322/18.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2019 року у складі судді Бочарова А. І. провадження у справі за позовом АТ «Укрсоцбанк» закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд першої інстанції виходив із того, що у позовній заяву не зазначено, яким чином відповідач порушує, не визнає або оспорює будь-які права позивача, у тому числі, як іпотекодержателя нерухомого майна. Таким чином, позивач не навів будь-які докази винних дій відповідача, які б могли привести до порушення його прав.

Також з обставин справи, викладених позивачем доводів та позовних вимог вбачається, що відповідач, маючи статус фізичної особи, ні юридично, ні фактично не має об`єктивної можливості накладати судовий арешт на майно та, відповідно, звільнити майно з-під арешту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), задоволено частково, ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2019 року скасовано, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції постановив, що висновок суду першої інстанції про відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Однак, позивач не втратив інтерес до предмета спору, на час постановлення ухвали суду спірні питання щодо вказаного нерухомого майна не вирішено. За таких підстав клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 903/825/18.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не є особою, яка порушила права чи законні інтереси АТ «Альфа-Банк», тому не є особою, до якої відповідно до вимог ЦПК України мають бути звернуті із позовні вимоги.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У лютому 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року і витребувано із Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу № 509/1274/19.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Висновок щодо застосування цієї норми цивільного процесуального законодавства України викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено те, що 17 травня 2007 року між АКБ «Уксоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2007/13-2.06/304, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 135 000,00 дол. США, зі сплатою 12,85 % річних, строком до травня 2022 року.

Також, 17 травня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Уксоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з яким на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,201 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за цією адресою.

Звертаючись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, АТ «Укрсоцбанк» послалося на те, що його право як іпотекодержателя на вищевказане майно порушено, оскільки ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року у справі № 509/1322/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики у розмірі 10 475 400,00 грн накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,201 га, на АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, то банком було розпочато процедуру стягнення на іпотечне майно відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку».

Апеляційний суд, врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 903/825/18 та від 20 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, про пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб, правильно звернув увагу на те, що у цій справі накладення арешту на майно очевидно та безпосередньо впливає на майнові інтереси іпотекодержателя цього майна, а тому правові підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 141 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець