ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 515/1408/22
провадження № 61-16109св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковпак Олександр Вікторович, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області у складі судді Квєтки І. А. від 01 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В., від 03 жовтня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 йому стало відомо про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1
о 23:00 год на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» надрукувала та розмістила текст, у якому особисто та навмисно висвітлила інформацію, яка містила неправдиві та образливі відомості на його адресу наступного змісту: «Мені потрібна допомога, не можу знайти визначення, як назвати людину, яка лишила дітей змоги навчатися, задля власного піару, задоволення власних потреб, змоги краще пристосуватися? Мова йде про ОСОБА_1 , (ОСОБА_1 ). ОСОБА_1 , тобі не тисне той КАМАЗ, якого з твоєї подачі забрали в Татарбунарське Училище Тптау , скоро початок навчального року, дітки які мали отримати професію водій автотранспортних засобів не зможуть отримати якісну освіту через твої амбіції. Ми розуміємо, що для перемоги це необхідно, але чому твоя особиста техніка в Карпатах а не на передовій, як навчальні автомобілі?!!!!!».
3. Посилався на те, що зазначений допис містить негативну інформацію стосовно нього, порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.
4. Зауважував, що від початку військового вторгнення рф, він добровільно вступив до лав територіальної оборони, наразі перебуває в лавах Збройних Сил України та знаходиться в зоні бойових дій. Як приватний підприємець він надавав матеріальні ресурси (бетонні блоки, металеві вироби) та власну техніку для облаштування блок-постів у м. Татарбунари та активно сприяв їх облаштуванню. Залучення ж вантажного бортового автомобіля «КАМАЗ-4310» до виконання військово-транспортного обов`язку було здійснено відповідно до акта приймання-передачі транспортних засобів, складеного другим відділом Білгород-Дністровського районного ТЦК та СП і директором ДНЗ «Татарбунарське ПТАУ». Натомість, він, в силу своїх посадових обов`язків, не має жодного права на проведення заходів з вилучення автомобільної техніки з установ державної та приватної власності для виконання військово-транспортного обов`язку.
5. Позивач вказував, що власним дописом у соціальній мережі відповідачка перед великою аудиторією користувачів цієї мережі неправдиво висвітлила його у ганебному, цинічному вигляді, у зв`язку з чим він вимушений приділяти багато зусиль для спростування такої інформації.
6. Поширення інформації, яка ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, створює та принижує оцінку його діяльності з боку громадськості та суспільства, породжує сумніви щодо дотримання ним моральних та правових норм, завдає йому значних моральних страждань.
7. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, викладену та розповсюджену ОСОБА_2 в інтернет-мережі «Facebook» на особистій сторінці користувача мережі « ОСОБА_2 » про те, що з його подачі для власного піару, задоволення власних потреб, змоги краще пристосуватися, він лишив змоги дітей навчатися в Татарбунарському професійно-технічному училищі, шляхом відібрання учбового автомобіля «КАМАЗ» на потреби ЗСУ, а нібито його власна техніка перебуває в Карпатах, а не на передовій; зобов`язати ОСОБА_2 , після набрання рішення суду у цій справі законної сили, спростувати вище викладену і розповсюджену інформацію в публікації
від ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Стислий виклад позиції відповідачки
8. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначала, що дійсно
ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23:00 год на своїй закритій для загалу сторінці в інтернет-мережі «Fасеbоок» створила зазначений позивачем допис без можливості поширення, в якому виклала судження стосовно ситуації з вилученням навчального автомобіля «КАМАЗ-4310» та причетності до цього позивача, що значно ускладнило учбовий процес в Татарбунарському професійно-технічному аграрному училищі, де вона працює на посаді майстра виробничого навчання.
9. 24 липня 2022 року до 6:00 год вона видалила свій допис. Про те, що допис було скопійовано з її сторінки та без її відома поширено на сторінці інтернет-мережі «Fасеbоок» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_4» не знала.
10. 25 грудня 2022 року на своїй сторінці в Інтеренет мережі «Fасеbоок» написала допис із вибаченнями, оскільки вона не поширювала недостовірну інформацію про позивача, не порушила його особисті немайнові права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області
від 01 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висловлювання відповідачки стосовно позивача є оціночними судженнями та відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» така інформація не підлягає спростуванню. Крім того, зміст спростування, який просить опублікувати позивач, виходить за межі публікації, здійсненої відповідачкою. Вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки є похідною вимогою від необґрунтованої вимоги ОСОБА_1 про визнання спірної інформації недостовірною.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 березня 2023 року залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що хоча опублікована відповідачкою вказана вище інформація й містить елементи імпульсивного характеру, однак її не можна інтерпретувати як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить твердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями. Апеляційний суд врахував, що фактично відповідачкою ОСОБА_2 спростовано інформацію, викладену і розповсюджену нею ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook»
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 08 листопада2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковпак О. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області
від 01 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування
норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі № 761/32924/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у публікації відповідачка без жодних доказів звинуватила позивача у протиправних діях, що дискредитує його та усвідомлено формує негативну суспільну думку та осуд громадськості, завдаючи шкоди його особистим немайновим благам.
18. Заявник зосереджує увагу на тому, що тягар доведеності достовірності інформації, поширеної про іншу особу, лежить на тому, хто поширив таку інформацію, позивач лише доводить сам факт її поширення.
19. Вважає, що за характером висловлювань і вжитих словосполучень поширена відповідачкою негативна інформація про нього є фактичним твердженням, містить посилання на обставини, які реально існували, проте правдивість такої інформації не знайшла свого підтвердження.
20. Акцентує увагу, що наданий відповідачкою скріншот власної сторінки у «Facebook» з набраним текстом спростування відповідної інформації не свідчить про те, що таке спростування було поширене. Вважає, що зазначений доказ не відповідає вимогам, які ставляться до електронних доказів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 515/1408/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22. 06 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
23. 13 грудня 2023 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просила суд відмовити у її задоволенні.
24. До відзиву ОСОБА_2 додала клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
25. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
26. Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
27. Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
28. Оскільки судом касаційної інстанції в межах касаційного провадження не проводиться встановлення обставин справи і фактів, а також не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін суд касаційної інстанції не знаходить.
29. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що спірний допис був опублікований нею на закритій від загалу сторінці у «Fасеbоок», без можливості поширення. Викладені у ньому судження є оціночними, з огляду на те, що вона була дуже схвильована від отриманої інформації про вилучення у навчального закладу, де вона працює, навчального автомобіля. У той же час при виникненні сумнівів щодо отриманої інформації вона на наступний день одразу ж видалила спірний допис, а ще за день опублікувала вибачення та особисто зателефонувала позивачу і вибачались за її особисті роздуми та судження.
30. Зосереджує увагу на тому, що вона не поширювала жодної забороненої щодо позивача інформації, а викладений допис виражає лише її суб`єктивну думку до обставин, які стали їй відомі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 розмістила на власній сторінці у соціальній мережі «Fасеbоок» допис наступного змісту: « М ені потрібна допомога, не можу знайти визначення, як назвати людину, яка лишила дітей змоги навчатися, задля власного піару, задоволення власних потреб, змоги краще пристосуватися? Мова йде про ОСОБА_1 , (ОСОБА_1 ). ОСОБА_1 , тобі не тисне той КАМАЗ, якого з твоєї подачі забрали в Татарбунарське Училище Тптау , скоро початок навчального року, дітки які мали отримати професію водій автотранспортних засобів не зможуть отримати якісну освіту через твої амбіції. Ми розуміємо, що для перемоги це необхідно, але чому твоя особиста техніка в Картатах а не на передовій, як навчальні автомобілі?!!!!!»
32. Вказаний допис у подальшому було поширено на сторінці інтернет-мережі «Fасеbоок» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_17 .
33. Відповідно до акту приймання-передачі, складеного на виконання рішення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 26 лютого 2022 року № 5/А-2022, директор ДНЗ «Татарбунарське ПТАУ» ОСОБА_12 передав, а начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 , через ОСОБА_14 прийняв транспортний засіб «КАМАЗ-4310» у межах виконання військово-транспортного обов`язку.
34. Згідно з довідкою, виданою військовою частиною НОМЕР_1 від 01 листопада 2022 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 15 травня 2022 року.
35. Згідно із скріншотом із сторінки ОСОБА_2 , у соціальній мережі «Fасеbоок» вона розмістила допис наступного змісту: «Вміння визнавати свої помилки є безцінним, і я не соромлюся коли є необхідність у цьому зізнатися. На своїй сторінці ІНФОРМАЦІЯ_3 я писала про те, що ОСОБА_1 віджав навчальний автомобіль у Татарбунарського училища Тптау, при тому що його власна техніка була у Карпатах , 24.12.2022 мені стало відомо, що безпосередньої участі у вилученні авто пан ОСОБА_1 не брав, тому приношу свої вибачення за свій допис, який був написаний під час сильних емоційних переживань. Цей автомобіль є спеціально обладнаний для навчання, крім того, обслуговував велике навчальне господарство, його відсутність значно ускладнює навчальний процес».
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
37. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
40. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
41. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
42. Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
43. У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
44. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
45. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
46. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
47. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
48. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
49. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
50. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
51. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
52. Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
53. Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
54. Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
55. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
56. За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто поширює інформацію, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів тощо.
57. Отже, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту у судовому порядку права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
58. Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
59. Таким чином, особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.
60. При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
61. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
62. Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду
від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року справі № 757/39521/20-ц.
63. За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
64. Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац четвертий пункту 1 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1).
65. Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
66. Відповідно до пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
67. У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
68. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
69. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
70. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки інформація, яку просив визнати недостовірною позивач, за своїм стилістичним викладом та емоційним забарвленням є вираженням суб`єктивної думки відповідачки щодо підстав вилучення навчального автомобіля та осіб, які проводили відповідні дії, що має ознаки оціночного судження.
71. У той же час, відсутні підстави для висновку, що таку суб`єктивну думку було висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Емоційне забарвлення допису відповідачки підтверджує виклад суб`єктивної оцінки отриманої відповідачкою інформації згідно з власними переконаннями.
72. Крім того, судами попередніх інстанцій було правильно взято до уваги поведінку відповідачки після опублікування відповідного допису, а саме його видалення наступного дня з відповідної сторінки у соціальній мережі «Facebook» та опублікування у соціальній мережі «Facebook» спростування (з посиланням на те, що ОСОБА_1 у вилученні автомобіля участі не брав) і вибачення за висловлення емоційних суджень, пов`язані із вилученням автомобіля у навчального закладу.
73. Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам дійшли загалом обґрунтованого висновку про те, що права позивача не можуть вважатися порушеними.
74. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
75. Водночас слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
76. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
77. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
78. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковпак Олександр Вікторович, залишити без задоволення.
2. Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович