ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 520/12248/22
адміністративне провадження № К/990/26905/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року про забезпечення адміністративного позову, постановлену суддею Зоркіною Ю. В., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Мінаєвої О. М., Кононенко З. О., Калиновського В. А., у справі № 520/12248/22 за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, скаржник), в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення №4 від 29 грудня 2021 року про стягнення коштів з рахунків Комунального підприємства "Харківводоканал" у банках в рахунок погашення податкового боргу.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення грошових коштів з банківських рахунків на підставі оскаржуваного рішення.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" є єдиним підприємством для Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, яке виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків від споживачів. В умовах воєнного стану робота підприємства як об`єкту критичної інфраструктури набула особливого значення. Тому позивач уважає, що в цих умовах є неприпустимим безспірне стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу, без встановлення у судовому порядку його законності, а також правильності заявлених до стягнення сум, оскільки призведе до фінансового колапсу та зупинки критично важливих об`єктів водопостачання та водовідведення.
Також позивач стверджує, що законодавством унормовано надання підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення сум субвенцій для погашення заборгованості з різниці в тарифах, з метою чого позивач здійснив дії щодо оформлення договору про організацію взаєморозрахунків в рахунок погашення податкового боргу, але фактичного фінансування так і не відбулося.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, залишеною в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, заяву Комунального підприємства «Харківводоканал» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено: забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення грошових коштів з банківських рахунків Комунального підприємства "Харківводоканал" на підставі рішення № 4 від 29 грудня 2021 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/12248/22.
Суд першої інстанції зазначив, що подання позову, а також відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки стягнення коштів у безспірному порядку лише на підставі рішення, що самостійно прийняте податковим органом, може унеможливити виконання рішення суду та ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що здійснення стягнення коштів з рахунків Комунального підприємства "Харківводоканал" у банках в рахунок погашення податкового боргу може унеможливити поточну діяльність цього підприємства як об`єкту критичної інфраструктури. Це призведе до зупинки об`єктів водопостачання та водовідведення, що є неприпустимим, особливо в умовах воєнного стану.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що суди попередніх інстанцій, вживаючи заходи забезпечення позову, до розгляду справи по суті дійшли висновків про необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного рішення контролюючого органу. Відповідач уважає, що застосування заходів забезпечення позову за змістом у цьому випадку є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Окрім цього, скаржник звертає увагу на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що оскаржуване рішення містить очевидні ознаки протиправності, оскільки до нього включені лише самостійно задекларовані позивачем суми податку на додану вартість, а тому такі суми є узгодженими та безспірними, з огляду на що стягнення таких сум має відбуватися згідно з нормами Податкового кодексу України у позасудовому порядку.
Позивач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому вважає обґрунтованими рішення судів першої та апеляційної інстанції та наполягає на наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки дії податкового органу з примусового стягнення грошових коштів не можуть уважатися обґрунтованими в умовах, коли держава сама має заборгованість перед підприємством.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Колегія суддів звертає увагу, що положення статті 150 КАС передбачаються дві альтернативні підстави для вжиття заходів забезпечення позову: 1) наявність очевидних ознак протиправності рішення (дій, бездіяльності) відповідача; 2) ускладнення або неможливість поновлення порушених прав позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 зазначив, що суд при розгляді питання щодо вжиття заходів забезпечення повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих альтернативних підстав.
При цьому вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про протиправність оскаржуваного рішення про стягнення податкового боргу, оскільки суди не мали повноважень під час розгляду заяви про забезпечення позову вирішувати питання, які стосуються суті позовних вимог та є предметом доказування.
Далі у тексті касаційної скарги відповідач доводить, що оскаржуване рішення про стягнення грошових коштів є правомірним та прийнятим в межах повноважень та компетенції, а до суми стягнутої заборгованості включено лише узгоджені (безспірні) грошові суми.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу відповідача, що суди попередніх інстанцій у своїх рішення щодо заяви про забезпечення позову не надавали оцінки законності чи протиправності прийнятого контролюючим органом рішення про стягнення боргу, а підставою для вжиття заходів забезпечення позову було те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Так, суди попередніх інстанцій установили, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків споживачів міста Харкова та Харківської області і врегулювання його господарської діяльності підпадає під дію Закону України "Про жилово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", які в свою чергу унормовують тарифне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Функціонування такого підприємства в умовах воєнного стану, з урахуванням Закону України "Про критичну інфраструктуру", є елементом національної безпеки.
Комунальне підприємство "Харківводоканал" в умовах воєнного стану знаходиться у складному фінансовому стані, коли підприємство несе витрати, які не компенсуються, що зумовлено звільненням у певний період мешканців міста від оплати за надані послуги, а також невиконанням державою обов`язків щодо компенсації різниці між установленим тарифом та реальною вартістю послуг.
При цьому здійснення стягнень з рахунків Комунального підприємства "Харківводоканал" у банках в рахунок погашення податкового боргу може унеможливити поточну діяльність цього підприємства як об`єкту критичної інфраструктури, що призведе до зупинки об`єктів водопостачання та водовідведення.
На підставі зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку що оскільки стягнення на підставі цього рішення контролюючого органу здійснюються у безспірному порядку, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з банківських рахунків Комунального підприємства "Харківводоканал" на підставі рішення №4 від 29 грудня 2021 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/12248/22 може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду першої інстанції у цій справі.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у контексті конкретних обставин цієї справи вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів.
Верховний Суд зазначає, що відповідач не навів у касаційній скарзі жодних мотивів, з яких він стверджує про необґрунтованість висновків судів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі № 520/12248/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко