№ 520/13377/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 520/13377/19

адміністративне провадження № К/9901/34663/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Блажівської Н.Є., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року (головуючий суддя Волошин Д.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - П`янова Я.В., судді - Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.) у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго» до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великим платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі за текстом - АТ ««Харківобленерго»» Товариство) звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якого є Північне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великим платниками податків (далі за текстом - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 13 вересня 2019 року №0002945008, яким до Товариства застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 276486,56 грн за затримку сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за період з 26 червня по 31 липня 2019 року (зведені в додатку №1).

Обґрунтовуючи неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення позивач вказував, що контролюючим органом були направлені кошти у рахунок погашення податкового боргу всупереч черговості його виникнення, що не узгоджується з вимогами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 24 листопада 2020 року Верховний Суд, констатувавши неповне з`ясування судами обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, скасував вказані вище рішення й справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, Товариству відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати означені рішення й прийняти нове, яким позов задовольнити. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), а саме - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі погашення розстроченого (відстроченого) на підставі судового рішення податкового боргу та порядку зарахування коштів, спрямованих на погашення такого боргу.

На обґрунтування вимог касаційної скарги (з урахуванням письмових доповнень до неї) її заявник зазначає, що Товариство сплачувало щомісячні нарахування розстроченого згідно із судовим рішенням податкового боргу своєчасно та без порушення встановленого судом строку для здійснення відповідних оплат. Однак, з огляду на помилковість визначення податковим органом черговості погашення розстрочених сум з урахуванням періоду виникнення такого розстроченого боргу, сплачені Товариством кошти спрямовувались в рахунок погашення боргу, який виник пізніше розстроченого боргу, а розстрочені судовим рішенням суми, натомість, залишились несплаченими.

У світлі заявленої підстави касаційного оскарження позивач просить касаційний суд висловитися стосовно наступних питань: чи застосовуються положення пункту 87.9 статті 87 ПК України до випадку погашення податкового боргу, який фактично виник календарно раніше, та сплата якого була розстрочена (відстрочена) на підставі рішення суду, втім, граничний строк оплати якого в конкретному періоді відображається в інтегрованій картці платника податків календарно пізніше строку оплати узгодженого грошового зобов`язання та/або податкового боргу такого періоду, що виник пізніше розстроченого податкового боргу; чи має право контролюючий орган перерозподіляти платежі, які надходять від платника податків в умовах сплати ним податкового боргу відповідно до рішення суду про розстрочення/відстрочення його виконання, на погашення узгодженого грошового зобов`язання та/або податкового боргу іншого податкового періоду, який виник календарно пізніше розстроченого податкового боргу, втім, строк оплати якого в інтегрованій картці платника податків відображається раніше граничного строку оплати розстроченого податкового боргу, що фактично виник раніше; чи має право контролюючий орган застосувати передбачені статтею 126 ПК України штрафні санкції за невиконання чи несвоєчасне виконання платником податку рішення суду, яким було розстрочено сплату стягнутого рішенням суду податкового боргу.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу Товариства - без задоволення, повністю поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору. На думку відповідача, судами було повною мірою виконано вимоги постанови Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, якою справу було направлено на новий розгляд, зокрема, досліджено усі докази, на які звернув касаційний суд, й надано їм правильну юридичну оцінку. У своїх доводах податковий орган наголошує, що ухвала суду, якою розстрочено виконання рішення суду про стягнення податкового боргу, не звільняє платника податків від відповідальності згідно зі статтею 126 ПК України, а лише визначає строки періодичних платежів з погашення такого боргу. Своєю чергою, платник податків не звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату поточних грошових зобов`язань за деклараціями при наявності ухвали суду про розстрочення податкового боргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №820/1291/16 задоволено адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС до АК «Харківобленерго» про стягнення податкового боргу: стягнуто з АК «Харківобленерго» з рахунків, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів, податковий борг у розмірі 46372711,37 грн, який складається з податку на додану вартість в розмірі 34560842,16 грн та податку на прибуток у розмірі 11811869,21 грн. Встановлено порядок виконання рішення шляхом стягнення податку на додану вартість у розмірі 34560842,16 грн на користь Держаного бюджету України, стягнення податку на прибуток у розмірі 11811869,21 грн на користь Державного бюджету України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16 розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року щодо стягнення податкового боргу у сумі 46372711,37 грн (34560842,16 грн - з податку на додану вартість та 11811869,21 грн - з податку на прибуток підприємств) строком на 27 місяців, починаючи з 1 жовтня 2016 року, зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами у розмірі 1717507,83 грн (1280031,19 грн з податку на додану вартість та 437476,64 грн з податку на прибуток підприємств), останній платіж у розмірі 1717507,79 грн (1280031,22 грн - з податку на додану вартість та 437476,57 грн - з податку на прибуток підприємств), у період з 1 жовтня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

У подальшому фахівцями податкового органу проведено камеральну перевірку АТ «Харківобленерго» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток за період з 26 червня по 31 липня 2019 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України Товариство протягом граничних строків несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного та (або) узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за судовим рішенням про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16 та за податковою декларацією №9159068739 з податку на прибуток підприємства за півріччя 2018 року від 9 серпня 2018 року.

13 вересня 2019 року податковим органом на підставі акта перевірки та статті 126 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення №0002945008, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств до Товариства застосовано штраф в розмірі 20 % від суми грошового зобов`язання в розмірі 276486,56 грн.

За наслідками оскарження в адміністративному порядку означене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, після чого позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір суди дійшли висновку про відсутність підстав до задоволення позовних вимог Товариства та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи при цьому з того, що матеріалами справи підтверджується затримка сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податок на прибуток підприємств, а доводи позивача, якими він обґрунтовує свою позицію у спорі, суди визнали такими, що є виключно суб`єктивним баченням обставин справи.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та у розрізі заявленої скаржником підстави касаційного оскарження, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з пунктом 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 54.1. статті 54 ПК України сума податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Здійснивши аналіз наведених вище приписів ПК України у взаємозв`язку з обставинами цієї справи, Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд, у постанові від 24 листопада 2020 року зробив наступні правові висновки:

«На платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого податкового зобов`язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, визначених цим Кодексом, в залежності від строку затримки сплати суми грошового зобов`язання. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки. Розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Судове рішення, ухвалене в порядку статті 263 КАС України (в редакції, чинній на час розстрочення), не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов`язання порівняно з тими, що визначені нормами ПК України. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених ПК України, і не може нівелювати правове значення останніх.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пункт 87.9 статті 87 ПК України зобов`язує контролюючі органи зараховувати кошти, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Момент виникнення податкового боргу визначається наступним днем, після спливу строків для сплати платником податків узгодженого грошового/податкового зобов`язання, що випливає з визначення податкового боргу, наданого підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.».

Так, за наслідками дослідження зведених даних щодо затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання АТ «Харківобленерго» з податку на прибуток (наведений в додатку №1 до акта камеральної перевірки від 14 серпня 2019 року за №574/28-10-50-08-12/00131954), розрахунку до податкового повідомлення-рішення №0002945008 від 13 вересня 2019 року (спірного в цій справі) та ІКП з податку на прибуток суди першої та апеляційної інстанцій встановили наступні обставини:

за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за півріччя 2018 року від 9 серпня 2018 року №9159068739 сума, визначена до сплати, - 1155025,56 грн; граничний термін сплати - 19 серпня 2018 року; фактично сплачено - 31 липня 2019 року платіжним дорученням №206447 від 31 липня 2019 року у сумі 1155025,56 грн (кількість днів затримки - 346);

за судовим рішенням про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16 сума, визначена до сплати, 227407,24 грн; граничний термін сплати - 27 жовтня 2018 року; фактично сплачено - 26 червня 2019 року платіжним дорученням №20218 від 26 червня 2019 року у сумі 14945,00 грн (кількість днів затримки - 334); фактично сплачено 4 липня 2019 року платіжним дорученням №338 від 4 липня 2019 року у сумі 2000,00 грн (кількість днів затримки - 342); фактично сплачено 31 липня 2019 року платіжним дорученням №206447 від 31 липня 2019 року у сумі 210462,24 грн (кількість днів затримки - 369).

Надаючи оцінку ключовим доводам позивача у цьому спорі про те, що контролюючий орган повинен був зарахувати сплачену суму у погашення податкового боргу, що виник до 31 серпня 2016 року, та неправомірно зарахував сплачену суму в погашення податкового зобов`язання, в тому числі за деклараціями з податку на прибуток за півріччя 2018 року та за ухвалою Харківського окружного адміністративного суду про розстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16, суди виходили з наступного.

Так, за з`ясованими у справі обставинами означений борг у сумі 11811869,21 грн був розстрочений ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16 шляхом виведення з карток особового рахунку АТ «Харківобленерго» та щомісячного відображення в картках особового рахунку й сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами у розмірі 424782,94 грн строком на 27 місяців, починаючи з 1 жовтня 2016 року.

На переконання судів попередніх інстанцій при стягненні коштів за податковим боргом відповідно до статті 95 ПК України (незалежно від факту застосування чи незастосування процедур відстрочення або розстрочення виконання рішення суду) цей строк (слід розуміти строк виконання самостійно задекларованих податкових зобов`язань) не змінюється, позаяк за рішенням суду вже стягується не податкове зобов`язання, а податковий борг, розстрочення чи відстрочення стосується не оплати податкового зобов`язання, а здійснення платежу за рішенням суду. Застосування контролюючим органом міри юридичної відповідальності у вигляді штрафу згідно зі статтею 126 ПК України не може залежати від рішення суду про розстрочення чи відстрочення виконання раніше винесеного судом рішення про стягнення податкового боргу, адже рішення суду про розстрочення не змінює, і, в силу закону, об`єктивно не здатне змінити строк оплати узгоджених податкових зобов`язань, котрі вже трансформувались у податковий борг.

Наведене зумовило висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №820/1291/16 про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 46372711,37 грн не звільняє платника від відповідальності згідно зі статтею 126 ПК України, а лише визначає строки періодичних платежів з погашення податкового боргу, стягнутого за рішенням суду.

У зв`язку з викладеним суди попередніх інстанцій визнали безпідставними наведені позивачем у позовній заяві обґрунтування, оскільки процедура перенесення строків платежів у порядку статті 100 ПК України у спірних правовідносинах не застосовувалась, а ухвала суду про розстрочення виконання рішення суду про стягнення коштів за податковим боргом не звільняє винну у несвоєчасному платежі особу (платника податків) від юридичної відповідальності за статтею 126 ПК України.

На думку судів попередніх інстанцій, після отримання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року про розстрочення податкового боргу у справі №820/1291/16 контролюючим органом, відповідно до приписів ПК України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №442 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), грошові зобов`язання, за яким здійснено розстрочення, було зменшено у жовтні 2016 року, нарахування платежу здійснювалося щомісячно відповідно до графіку погашення сум розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу). Як вже згадувалось раніше, на виконання зазначеного судового рішення контролюючим органом здійснено розстрочення податкового боргу шляхом виведення з карток особового рахунку АТ «Харківобленерго» та щомісячного відображення в картках особового рахунку й сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами у розмірі 437476,64 грн строком на 27 місяців, починаючи з 1 жовтня 2016 року. Так, станом на 26 червня 2019 року за АТ «Харківобленерго» обліковувався борг з податку на прибуток у сумі 37144185,41 грн, який складався з нарахувань за деклараціями, розстрочених сум нарахувань, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату. Як з`ясували суди, вказані у цій справі фактичні обставини виникли внаслідок того, що позивач мав податковий борг, який був розстрочений ухвалою суду від 28 жовтня 2016 року по справі №820/1291/16, та декларував також поточні зобов`язання, які своєчасно не сплачував, у зв`язку з чим мав податковий борг, який не був розстрочений. Грошові кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями на погашення розстроченого податкового боргу за судовим рішенням у справі №820/1291/16 були зараховані на погашення грошового зобов`язання за декларацією з податку на прибуток за І півріччя 2018 року, за якими строк сплати настає раніше, та, в подальшому, зараховані на виконання такого судового рішення.

Здійснюючи касаційний перегляд даної справи вперше Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2020 року констатував неповне з`ясування судами обставин справи, звернувши при цьому увагу на таке: судами не досліджено платіжні доручення, на які посилався позивач на обґрунтування своїх вимог, облікову картку платника податку (ІКП) на предмет черговості сплати коштів позивачем та напрямку зарахування контролюючим органом сплачених платником податків сум, а також не перевірено правомірності дій контролюючого органу щодо застосування пункту 87.9 статті 87 ПК України та зарахування платежів в порядку черговості виникнення податкового боргу, як і обставин щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача в межах строку 1095 днів.

Виконуючи вимоги Верховного Суду та перевіряючи фактичні обставини, на недослідження яких було звернено увагу, суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи з`ясували, що платіжне доручення №27569 від 31 серпня 2018 року про сплату 7203263,00 грн досліджувалося в інший адміністративній справі (№520/680/19), у якій на підставі акта камеральної перевірки від 28 вересня 2018 року №514/28-10-50-08-09/00131954 фахівцями контролюючого органу встановлено факт несвоєчасної сплати АТ «Харківобленерго» узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток за період з 27 липня по 31 серпня 2018 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2018 року №0001965008 на загальну суму 1615643,26 грн. За даними, розміщеними в Єдиному реєстрі судових рішень, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №520/680/19 (набрало законної сили 11 вересня 2019 року), АТ «Харківобленерго» відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від №0001965008 від 24 жовтня 2018 року. Грошові кошти, сплачені за платіжним дорученням №27569 від 31 серпня 2018 року, зараховано в рахунок погашення податкового боргу за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2017 року від 27 квітня 2017 року № 9076287967 (із граничним терміном сплати - 19 травня 2017 року). Як з`ясували суди, зарахування вказаних коштів відбувалось згідно з пунктом 87.9 ст. 87 ПК України відповідно до черговості виникнення сплати податкового боргу (копія податкового повідомлення-рішення та розрахунку надані відповідачем до матеріалів справи й досліджені судами попередніх інстанцій).

Стосовно платіжного доручення №16704 від 20 травня 2019 року на сплату 8235000,00 грн, суди попередніх інстанцій з`ясували, що воно було предметом дослідження в рамках адміністративної справи №520/10379/19, у якій на підставі акта камеральної перевірки №411/28-10-50-08-12/00131954 від 13 червня 2019 року фахівцями контролюючого органу встановлено факт несвоєчасної сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток за період з 26 квітня по 29 травня 2019 року та прийняте податкове повідомлення-рішення №0002205008 від 15 липня 2019 року на загальну суму 1461801,88 грн. Під час судового розгляду вказаної справи встановлено, що грошові кошти за платіжним дорученням №16704 від 20 травня 2019 року зараховано в рахунок погашення податкового боргу у період з 26 квітня по 29 травня 2019 року: за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2017 рік від 22 лютого 2018 року №9299025701, граничний термін сплати 11 березня 2018 року, - у розмірі 3071705,54 грн; за судовим рішенням про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16, граничний термін сплати 28 березня 2018 року, - у розмірі 424782,94 грн; за податковим повідомленням-рішенням від 5 січня 2018 року №0000125008, граничний термін сплати 5 квітня 2018 року, - у розмірі 87495,33 грн; за судовим рішенням від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16, граничний термін сплати 27 квітня 2018 року, - у розмірі 424782,94 грн; за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2018 року від 7 травня 2018 року за №9084770466, граничний термін сплати 20 травня 2018 року, - у розмірі 2239892,00 грн; за судовим рішенням від 28 жовтня 2016 року у справі № 820/1291/16, граничний термін сплати 28 травня 2018 року, - у розмірі 424782,94 грн; за судовим рішенням від 28 жовтня 2016 жовтня у справі №820/1291/16, граничний термін сплати 27 червня 2018 року, - у розмірі 424782,94 грн; за судовим рішенням від 28 жовтня 2016 року у справі за №820/1291/16, граничний термін сплати 27 липня 2018 року, - у розмірі 186301,70 грн. Зарахування коштів відбувалось з урахуванням пункту 87.9 статті 87 ПК України відповідно до черговості виникнення сплати податкового боргу (копія податкового повідомлення-рішення та розрахунку надані відповідачем до матеріалів справи й досліджені судами). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позову АТ «Харківобленерго» про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2019 року №0002205008.

Щодо платіжного доручення №206447 від 31 липня 2019 року суди з`ясували з відомостей АІС «Податковий блок» АТ «Харківобленерго», що вказаним платіжним дорученням сплачено 1380000,00 грн із призначенням платежу «*; 140; 00131954; податок на прибуток». Означеним платежем зменшено податковий борг за: рішенням суду у справі №820/1291/16 у розмірі 210462,24 грн та пеню у розмірі 12693,70 грн; пенею, нарахованою за декларацією з податку на прибуток №9076287967 від 27 квітня 2017 року у розмірі 1818,50 грн; узгоджених сум податкового зобов`язання за податковою декларацією з податку на прибуток №9159068739 від 9 серпня 2018 року у розмірі 1155025,56 грн.

Також, як встановили суди, грошові кошти в сумі 2000,00 грн, сплачені АТ «Харківобленерго» за платіжним дорученням №338, відображалися в особовій картці позивача за кодом класифікації доходів бюджету 19010100 як переплата та на підставі заяви позивача, з урахуванням приписів статті 43 ПК України, були зараховані в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (код класифікації доходів бюджету 11020122).

Аналізуючи посилання АТ «Харківобленерго» про зарахування платежу за платіжним дорученням №32550 від 31 жовтня 2018 року на суму 424782,94 грн не у період, в який вони були сплачені, а в червні та липні 2019 року, суди не взяли вказаний документ до уваги як доказ погашення податкового боргу, керуючись наступним: так, платіжне доручення №32550 від 31 жовтня 2018 року досліджувалося в іншій адміністративній справі (№520/2605/19), у якій на підставі акта камеральної перевірки №658/28-10-50-08-09/00131954 від 4 грудня 2018 року фахівцями контролюючого органу встановлено факт несвоєчасної сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток за період з 27 вересня по 30 листопада 2018 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №0002625008 від 22 грудня 2018 року на загальну суму 7814962,21 грн. Під час судового розгляду вказаної судової справи встановлено, що платіж за платіжним дорученням №32550 від 31 жовтня 2018 року на суму 424782,94 грн контролюючим органом зараховано в момент його сплати, а саме, - 31 жовтня 2018 року, в рахунок погашення зобов`язань за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2017 року №9076287967 від 27 квітня 2017 року (граничний строк сплати 19 травня 2017 року) з урахуванням приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України відповідно до черговості виникнення сплати податкового боргу (копія податкового повідомлення-рішення та розрахунку надані відповідачем до матеріалів справи й дослідженні судами). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі №520/2605/19 відмовлено у задоволенні позову АТ «Харківобленерго» про скасування податкового повідомлення-рішення №0002625008 від 22 грудня 2018 року. За висновками судів у справі, що переглядається, платіжне доручення №32550 від 31 жовтня 2018 року на суму 424782,94 грн, на яке посилається позивач, не підтверджує факт сплати боргу за розстроченням, й кошти зараховувались згідно із черговістю виникнення податкового боргу, який існував, а тому контролюючий орган правомірно зараховував сплачені кошти в рахунок погашення податкового боргу відповідно до черговості його виникнення.

Наведене у своїй сукупності зумовило висновок судів попередніх інстанцій про те, що кошти, сплачені позивачем в рахунок погашення податкового боргу, зараховувались контролюючим органом за моментом виникнення податкового боргу, який в подальшому був розстрочений відповідно до графіку, визначеного ухвалою суду від 28 жовтня 2016 року у справі № 820/1291/16, оскільки зарахування платежів в іншому порядку свідчило б про невиконання вимог такого судового рішення. Враховуючи викладене, у зв`язку з систематичною несплатою узгоджених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств (у 2017 - 2019 роках), за АТ «Харківобленерго» не переривався та обліковувався податковий борг, який станом на 26 червня 2019 року (момент проведення спірної камеральної перевірки) складав 37144185,41 грн.

Не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи й доводи позивача про те, що застосування штрафних санкцій згідно зі спірним рішенням відбулось поза межами 1095 денного строку, визначеного статтею 102 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а позивачем, своєю чергою, не спростовано правомірності його прийняття.

Так, на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, АТ «Харківобленерго» зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування пункту 87.9 статті 87 ПК України у подібних правовідносинах, та просить роз`яснити механізм дії вказаної норми. При цьому, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд вже надавав висновок щодо застосування вказаної норми права, більше того, - безпосередньо в рамках цієї справи (постанова від 24 листопада 2020 року) й суди, за наслідками нового розгляду, керувалися такою позицією. Більше того, питання, які позивач нині ставить на розгляд касаційного суду, ідентичні тим, що ним заявлялись під час ініціювання попереднього касаційного перегляду цієї справи.

Висновки ж судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим ними доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду і не є свідченням неправильного застосування судами положень ПК України. Суди повною мірою перевірили й дослідили усі фактичні обставини цієї справи, на які звертав увагу Верховний Суд при її попередньому розгляді. Суд вважає за необхідне також наголосити, що виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту (останнє, з урахуванням висловлених Верховним Судом у постанові від 24 листопада 2020 року вказівок, більшою мірою й було предметом дослідження судів під час нового розгляду справи), а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді Н.Є. Блажівська

В.П. Юрченко