ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 520/14989/23
адміністративне провадження № К/990/8834/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 520/14989/23
за позовом ОСОБА_1
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Калиновського В.А., суддів Кононенко З.О., Мінаєвої О.М.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (в подальшому ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року було замінено на правонаступника - Харківське квартирно-експлуатаційне управління; далі - відповідач, КЕВ м. Харків), в якому просив зобов`язати КЕВ м. Харків направити до Чугуївської міської ради клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових.
2. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що з 25 грудня 1996 року й по даний час є військовослужбовцем Збройних Сил України, учасником бойових дій, має вислугу на військовій службі понад 20 років. Разом із своїм сином, ОСОБА_2 , зареєстрований та постійно проживає у службовій квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в яку вселився на підставі ордеру від 06 серпня 2009 року №015262. Зважаючи на службовий статус квартири, який значно обмежує можливість реалізації житлових прав, позивач звернувся до КЕВ м. Харків про підготовку та направлення до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових, але отримав відмову, яка обґрунтована тим, що постійне проживання у службовій квартирі не є підставою для виключення її з числа службових. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною й такою, що істотним чином порушує його конституційні права на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), звернувся до суду із цим позовом за захистом таких своїх прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року позов задоволено частково; визнано протиправною відмову КЕВ м. Харків в організації в установленому пунктами 3-7 розділу VIІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31 липня 2018 року №380 (далі - Інструкція №380), порядку реалізації права ОСОБА_1 на житлову пільгу - виключення з числа службових КЕВ м. Харків квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано КЕВ м. Харків подати до Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службових; у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що статус військовослужбовця та учасника бойових дій, наявність календарної вислуги на військовій службі понад 20 років й перебування на квартирному обліку згідно положень законодавства надає право ОСОБА_1 на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових, а тому відмова КЕВ м. Харків у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання щодо виключення житла з числа службового обмежує право позивача на забезпечення житлом, гарантованого Законом №2011-XII та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Врахувавши, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим розглянути питання про виключення житла, яке займає позивач, з числа службових, є Виконавчий комітет Чугуївської міської ради, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, задовольнивши позов шляхом визнання протиправної відмови та зобов`язання КЕВ м. Харків подати до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових.
5. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 лютого 2024 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
6. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд визнав наявність у позивача права на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання в установленому порядку, проте дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог у цій справі, з огляду на недотримання встановленої пунктами 3-7 розділу VIІ Інструкції №380 процедури розгляду питання про погодження виключання житлового приміщення з числа службового та відсутність доказів затвердження наказом командира відповідної військової частини протоколу засідання її житлової комісії про надання житлового приміщення для постійного проживання ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
7. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року.
8. Вважає, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення у цій справі, неправильно застосував норми законодавства, що визначають порядок виключення житла з числа службового й забезпечення ним військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, для постійного проживання, та не врахував висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року по справі №953/17339/20, в якій, як зазначає скаржник, за обставин, аналогічних у цій справі, суд касаційної інстанції при відсутності визначених пунктами 3-7 розділу VIІ Інструкції №380 документів підтримав позицію судів попередніх інстанцій про необхідність зобов`язання КЕВ м. Харків направити до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення житла з числа службового та забезпечення ним військовослужбовця для постійного проживання.
9. Також стверджує про залишення судом апеляційної інстанції поза увагою дійсних причин, що слугували підставою для відмови відповідача у направленні до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових, до яких відсутність протоколу засідання житлової комісії військової частини та наказу командира про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання не належала; натомість такі документи фактично наявні в обліковій справі військовослужбовця, про що достеменно відомо КЕВ м. Харків.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. 06 березня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2024 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Коваленко Н.В., Чиркін С.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року.
13. 03 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - без змін.
14. Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що майстер-сержант ОСОБА_1 з 25 грудня 1996 року й по даний час є військовослужбовцем Збройних Сил України, учасником бойових дій, має вислугу на військовій службі понад 20 років; брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
16. Позивач перебуває на квартирному обліку у Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 11 серпня 2005 року за №138 та першочерговій з 27 липня 2015 року за №55.
17. На підставі ордеру від 06 серпня 2009 року №015262 ОСОБА_1 вселився в службову квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій на даний час зареєстрований та постійно проживає разом із своїм сином ОСОБА_2 .
18. На своє звернення до відповідача про підготовку та направлення до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових позивач отримав відмову, яка мотивована тим, що постійне проживання у службовій квартирі не є підставою для виключення її з числа службових.
19. Вважаючи таку бездіяльність КЕВ м. Харків протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Позиція Верховного Суду
20. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
23. Згідно статі 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
24. За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
25. Частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» установлено, що квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації, натомість у відповідності до частини першої статті 6 цього закону незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом №2011-XII.
26. Як визначено частиною першою статті 118 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЖК України), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
27. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
28. Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
29. Положеннями статті 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.
30. Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 (далі - Порядок №1081), а саме його пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
31. Отже, Порядком №1081 на даний момент визначено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а саме: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
32. У пункті 11 Порядку №1081 встановлено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.
33. За змістом пункту 10 розділу VII Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
34. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що позивач є військовослужбовцем, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, є учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку у Чугуївському гарнізоні в/ч НОМЕР_1 , але постійного житла не отримав, у зв`язку з чим дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на забезпечення останнім, зокрема, право на виключення житла (квартири за адресою: АДРЕСА_1 ) з числа службового та надання його в подальшому для постійного проживання.
35. Встановивши, що у спірних правовідносинах за приписами Інструкції №380 КЕВ м. Харків наділений повноваженнями приймати рішення, які впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями, врахувавши відсутність заперечень командування військової частини про виключення жилого приміщення, в якому мешкає позивач, з числа службових, Харківський окружний адміністративний суд вказав на недоведення відповідачем правових підстав для відмови у задоволенні заяви військовослужбовця та поданні до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування відповідного клопотання про виключення квартири з числа службових, що, як наслідок, свідчить про обмеження права позивача на забезпечення житлом, гарантованого Законом №2011-XII та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Причин вважати помилковою таку позицію суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
36. Аналогічні правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року по справі №640/10473/19, від 03 лютого 2021 року по справі №636/1480/19, від 04 березня 2020 року по справі №636/1514/19, від 16 червня 2021 року по справі №636/5008/19, від 04 листопада 2021 року по справі №636/2897/19, від 23 лютого 2022 року по справі №953/17339/20, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
37. Також у рішенні ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного 02 березня 2011 року, ЄСПЛ констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників, останніх було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло.
38. Апеляційний же суд, погодившись із доводами відповідача, наведеними останнім в апеляційній скарзі, свої доводи обґрунтував виключно відсутністю доказів затвердження наказом командира відповідної військової частини протоколу засідання її житлової комісії про надання житлового приміщення для постійного проживання ОСОБА_1 , що передбачено пунктами 3-7 розділу VIІ Інструкції №380, проте такі обставини й не слугували підставою для відмови КЕВ м. Харків у задоволенні прохання про підготовку та направлення до органу місцевого самоврядування відповідного клопотання, яка власне полягала у відсутності як такого права у позивача на виключення квартири з числа службових.
39. До того ж судом апеляційної інстанції не вчинено достатніх процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин, та не витребувано у позивача чи військової частини інформації щодо наявності чи відсутності відповідних документів, складення яких обумовлюється пунктами 3-7 розділу VIІ Інструкції №380, відтак посилання цього суду на недотримання процедури розгляду питання про погодження виключення житлового приміщення з числа службового, як на обставину, що свідчить про законність дій (бездіяльності) КЕВ м. Харків, не можуть бути визнані прийнятними.
40. Натомість копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 вересня 2021 року №1859 про затвердження протоколу житлової комісії військової частини та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її виключення з числа службових, наявність якого вимагає встановлена пунктами 3-7 розділу VIІ Інструкції №380 процедура розгляду питання про погодження виключання житлового приміщення з числа службового, залучена позивачем до матеріалів справи, що, як наслідок, спростовує як доводи відповідача, наведені ним у ході розгляду справи, так і висновку суду апеляційної інстанції щодо передчасності (поза рішенням командування військової частини) звернення ОСОБА_1 із відповідним проханням до КЕВ м. Харків.
41. Крім того, як установлено пунктом 3 розділу VIІ Інструкції №380, протягом трьох робочих днів з дня видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання облікова справа військовослужбовця разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
42. Обставин невиконання такого обов`язку військовою частиною не встановлено судами попередніх інстанцій у ході розгляду цієї справи.
43. Відтак, зміст встановлених конкретних фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування апеляційним судом згаданих норм матеріального права та помилкове скасування законного рішення суду першої інстанції.
44. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
45. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
46. З урахуванням того, що висновок суду апеляційної інстанції є помилковим та відсутність підстав для направлення справи на новий судовий розгляд, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Н.В. Коваленко С.М. Чиркін