ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 520/15186/23
адміністративне провадження № К/990/28660/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді- Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (суддя-доповідач - Присяжнюк О.В., судді - Любчич Л.В., Спаскін О.А.),
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з його донькою - ОСОБА_2 остаточного розрахунку при її звільненні, що полягає у ненарахуванні їй грошового забезпечення з січня 2021 року по вересень 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та невиплаті йому цього грошового забезпечення; зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 за указаний період за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виплативши йому перераховану суму ( з урахуванням отриманих коштів); зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_2 нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, виплативши йому відповідні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
1.1. Позов обґрунтовано тим, що він є батьком загиблої ОСОБА_2 , яка проходила військову службу у відповідача та під час несення служби з січня 2021 року по вересень 2022 року отримувала грошове забезпечення у меншому, ніж належить, на його думку, розмірі, про що він дізнався під час отримання правової допомоги. Посилаючись на те, що, як спадкоємець, має право на отримання невиплачених їй за життя сум грошового забезпечення, просив суд задовольнити позов.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо непроведення з ОСОБА_2 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні ОСОБА_2 грошового забезпечення з 21 січня 2021 року по 10 вересня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та його невиплаті ОСОБА_1 . Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 з 21 січня 2021 року по 10 вересня 2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виплативши перераховану суму (з урахуванням отриманих коштів) ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено.
3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням в частині відмови в позові, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі № 520/15186/23 з тих підстав, що справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки за висновками суду апеляційної інстанції позивач фактично звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх спадкових прав, які регламентовані в Книзі шостій «Спадкове право» Цивільного кодексу України, а не прав у сфері публічно-правових відносин.
5. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі з підстав порушення правил підсудності.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. 23 липня 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив переглянути і скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
7. Скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 320/6624/20 в розрізі того, що Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) регламентує порядок розгляду публічно-правових спорів, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме управлінських функцій, а визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції, на думку заявника, допустив порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню по справі, позаяк основна позовна вимога, є вимогою вирішити публічно-правовий спір. Відтак, навіть за обставин того, що похідні позовні вимоги, як зазначив суд апеляційної інстанції, стосуються спадкових прав позивача, в цілому, справа повинна вирішуватись, в силу частини п`ятої статті 21 КАС України, за правилами адміністративного судочинства, оскільки зобов`язальна частина позову, що є похідною від основної позовної вимоги і фактично містить ознаки відшкодування завданої матеріальної шкоди.
8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 20 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
9. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
10. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
11. Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані статтею 5 КАС України відповідно до приписів пункту 4 частини першої якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Тому суд, отримавши позов, насамперед, зобов`язаний з`ясувати чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи, за обставин, які ним визначені у позові як предмет спору та виходячи з наведеного у позові обґрунтування.
13. Судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
13.1. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
13.2. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
13.3. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
13.4. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
14. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
15. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
16. У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач звернувся до суду з вимогою про перерахунок неотриманого грошового забезпечення загиблої військовослужбовиці як її батько і яка за життя не зверталася за перерахунком грошового забезпечення, яке вона отримувала під час проходження служби.
17. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 наведено тлумачення статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, щодо видів грошових сум, які входять до складу спадщини.
У цій постанові Верховний Суд з-поміж іншого зауважив, що право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, пов`язане з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). За таких обставин, Суд висновував, що « Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж з спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
18. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що у разі, якщо питання перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцем за життя не ставилося і з такими вимогами до суду він не звертався, то, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право такої вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
19. Правила кваліфікації справ за предметною юрисдикцією установлені § 1 глави 2 КАС України. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
20. Як вбачається з поданого позову, предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо визначення розміру складових грошового забезпечення його доньки ОСОБА_2 та відповідно остаточного розрахунку при її звільненні за період з січня 2021 року по вересень 2022 року.
Отже, позовні вимоги позивача ґрунтуються на незгоді з порядком обчислення та розміром нарахованого грошового забезпечення його доньки ОСОБА_2 , а не стягненням існуючої заборгованості, яка за приписами статті 1227 ЦК України відноситься до спадкової маси.
Проте визначення позивачем у касаційній скарзі характеристики заявлених до стягнення сум, як матеріальної шкоди не змінює природи її виникнення - визначення правильності розміру нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_2 за період її служби у Збройних Силах України.
21. Водночас, незмінними у правозастосуванні є численні висновки Верховного Суду, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
22. Як вже зазначено, природа спірних правовідносин у цій справі походить від правильності обчислення грошового забезпечення особи, яка проходила військову службу. Отже, віднесення цієї справи до справ адміністративної юрисдикції залежить від приналежності військової служби до публічної, оскільки за приписами статті 19 КАС України справи, зокрема, щодо проходження публічної служби належать до справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
23. Приписи пункту 17 частини першої статті 4 КАС України відносять військову службу до публічної служби, а отже ця справа належить до категорії справ, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
24. Обґрунтування позивачем належності його права вимоги спадковим зв`язком з військовослужбовцем, щодо перерахунку його грошового забезпечення не змінює характеру спірних правовідносин, а відповідно і юрисдикцію справи, що знаходиться у проваджені суду.
25. Верховний Суд також наголошує, що з огляду на наведене позивачем правове обґрунтування заявленої вимоги він не є учасником спірних правовідносин, а лише не погоджується з розміром нарахованих але неотриманих сум грошового забезпечення військовослужбовиці, які увійшли до спадкової маси.
26. Верховний Суд відхиляє аргумент касаційної скарги щодо неврахування висновку Верховного Суду у справі № 320/6624/20 через неподібність правовідносин, оскільки у справі № 320/6624/20 питання юрисдикції вирішувалося через призму оцінки правовідносин з приводу відшкодування майнової шкоди, заподіяної застосуванням нормативно-правового акта, який надалі було визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.
27. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що за обставин, установлених у цій справі, висновки суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі з підстав порушення правил підсудності не відповідає обставинам справи та характеру спірних правовідносин.
28. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
29. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
30. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті вимог.
31. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно розглянути справу за наявними у ній матеріалами, з підстав наявності/відсутності у позивача права на звернення до суду за захистом, виходячи із характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог.
32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року скасувати, а справу №520/15186/23 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючого судді: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов