ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №520/1634/19
адміністративне провадження №К/9901/33404/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці ДФС
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (головуючий суддя Спаскін О.А., судді Присяжнюк О.В., Любчич Л.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Харківської митниці ДФС
про визнання незаконним та скасування рішення і картки відмови,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Харківської митниці ДФС (надалі також - відповідач), в якому з просив визнати протиправним та скасувати:
- рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18 грудня 2018 року №UA807000/2018/001346/2,
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 грудня 2018 року №UA80719/2018/00514.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18 грудня 2018 року№UA807000/2018/001346/2. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 грудня 2018 року №UA80719/2018/00514.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишено без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом сплати судового збору у розмірі 7048,94 грн. - десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не дотримано вимог щодо сплати судового збору у розмірі, передбаченому чинним законодавством - 7048,94 грн. При цьому суд зазначив, що розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви становив - 4699,29 грн., з яких: 768,40 грн. (1921,00 грн. * 0,4) за вимогу немайнового характеру та 3930,89 (1% від 393 088,64 грн.) за вимогу майнового характеру.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року по справі № 520/1634/19 повернуто скаржнику.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що з наданого відповідачем платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 2998,13 грн. слідує, що судовий збір сплачений у меншому від встановленого Законом України «Про судовий збір" розмірі, отже вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року скаржником не виконані, недоліки апеляційної скарги не усунені.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Позивач не скористався процесуальним правом надіслати відзив на касаційну скаргу.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що апеляційний суд помилково ототожнив поняття «митні платежі» та «митна вартість» при розрахунку належного до сплати розміру судового збору. Втім, вказані поняття не є ідентичними, оскільки «митна вартість» це фактично ціна товарів, а «митні платежі» - податки на них нараховані, тому вартісне вираження цих понять є відмінним. На переконання скаржника, саме різниця між сумами мита і податку на додану вартість, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, і є ціною позову. У цій справі така різниця становить 123034, 74 грн., тоді як визначена апеляційним судом сума згідно з приписами статті 279 Митного кодексу України ( надалі також - МК України) становить лише базу оподаткування митом товарів, які переміщуються через митний кордон України, і не є загальною сумою майнових вимог позивача.
3.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Відповідно до матеріалів справи, брокером ТОВ "Компас Логістик", який є уповноваженою особою ОСОБА_1 , задекларовано транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель - Caravelle за ціною 5000 євро.
Натомість, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 18 грудня 2018 року №UA807000/2018/001346/2, згідно з яким митну вартість придбаного позивачем транспортного засобу встановлено на рівні в сумі 17250,00 євро
З огляду на винесення цього рішення різниця митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, складає 70 500,15 грн.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.
Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, є майновими.
Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа №804/1760/16), від 26 березня 2019 року (справа №820/3356/16).
При цьому вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
Таке правозастосування викладене в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №320/3053/19.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої цього Закону розмір ставки за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605 грн.).
Виходячи з наведеного, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.
Звертаючись до положень Митного кодексу України при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Стаття 50 МК України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для:
1) нарахування митних платежів;
2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;
3) ведення митної статистики;
4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 МК України).
Пунктом 1 частини першої статті 279 МК України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 МК України).
З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 сформулював правовий висновок відповідно до якого, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладений у цій справі правовий висновок, колегія суддів судової палати зазначає, що саме сума 70 500,15 грн., яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір за оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, в тому числі і за подання апеляційної скарги, на що правильно посилався скаржник.
Належною сумою судового збору, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", за подання апеляційної скарги Митницею на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року є 1152,60 (768,40 грн. * 150 %), а не 7048,94 грн., як помилково вважав суд апеляційної інстанції.
З огляду на те, що Харківською митницею ДФС відповідно до платіжного доручення від 3 жовтня 2019 року №5591 сплачений судовий збір на суму 2998,13 грн., суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимоги щодо сплати судового збору не виконані.
За таких обставин, у суду апеляційної інстанції були відсутні визначені законом підстави для повернення апеляційної скарги з підстав сплати судового збору не у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За приписами частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З урахуванням наведеного ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду, а тому вимоги касаційної скарги про ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року підлягають задоволенню.
Водночас, як встановлено з матеріалів справи, 10 грудня 2019 року згаданий вище апеляційний суд за наслідками розгляду повторно поданої 11 листопада 2019 року Харківською митницею ДФС апеляційної скарги здійснив апеляційний перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року та залишив його без змін.
Таким чином, у зв`язку з відсутністю підстав для нового апеляційного перегляду судового рішення за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС, яка була безпідставно повернута згідно з оскаржуваною у цьому провадженні ухвалою апеляційного суду, підстав для направлення справи для продовження розгляду судом апеляційної інстанції немає.
Аналогічне правозастосування викладене і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року (справа №826/5500/18).
Керуючись статтями 3 345 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити частково.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх