№ 520/2001/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 520/2001/23

адміністративне провадження № К/990/35100/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (суддя Єгупенко В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (колегія у складі суддів Подобайло З.Г., Присяжнюк О.В., Бартош Н.С.) у справі №520/2001/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до суду, в якому просив

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області (далі - ГУ ДСНС України в Харківській області) від 04 квітня 2022 року №179 о/с про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДСНС України в Харківській області від 05 квітня 2022 року №183 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту 6 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593 (далі - Положення №593) у зв`язку зі систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу;

- поновити ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді з дня звільнення 05 квітня 2022 року;

- стягнути з ГУ ДСНС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з дати звільнення до дня поновлення на роботі, з урахуванням раніше виплачених сум;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати у межах одного місяця.

Наведені на обґрунтування цих вимог доводи зводяться до того, що відповідач не мав підстав звільняти його за підпунктом 6 пункту 176 Положення №593, оскільки звільнення за систематичне невиконання умов контракту можливе лише після вчинення повторного дисциплінарного проступку за наявності раніше застосованого дисциплінарного стягнення, яке має бути чинним, водночас позивач, за його словами, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Крім цього, стверджує, що мав поважні причини невиходу на службу, зокрема зазначає, що продовжував виконувати свої службові обов`язки стільки, скільки це було можливо, однак з огляду на реальну загрозу життю та здоров`ю був змушений евакуюватися в безпечне місце.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий адміністративний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував свої висновки тим, що позивача законно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущене ним порушення службової дисципліни, службове розслідування було проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а отже, підстав для скасування наказів, які були прийняті за результатами службового розслідування немає.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 разом з підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції підпункту 6 пункту 176 Положення №593 без урахування висновку щодо застосування цієї правової норми у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду в справах №560/3025/20 та №9901/743/18, згідно з яким для звільнення особи рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту потрібна наявність двох або більше дисциплінарних стягнень, накладених на вказаних осіб протягом року.

Автор касаційної скарги зазначає, що звільнення позивача як крайня міра дисциплінарної відповідальності є незаконним та необґрунтованим, оскільки застосована за відсутності підстав для цього (відсутня систематичність невиконання умов контракту), відповідачем питання про застосування альтернативних видів покарань не розглядалось взагалі, а суди обох попередніх інстанцій оцінку зазначеному не надали. Водночас сама собою наявність чи відсутність факту скоєння дисциплінарного правопорушення взагалі не була підставою позову.

У додаткових поясненнях представник позивача акцентував увагу на тому, що, як убачається зі змісту висновку службового розслідування, відповідач у ньому підтверджує ту обставину, що позивач не вчиняв систематичного невиконання умов контракту та не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Позиція інших учасників справи

У відзиві представник відповідача просить у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Наведені на обґрунтування відзиву мотиви загалом відтворюють позицію судів попередніх інстанцій та надану ними оцінку обставинам справи. Вважає, що висновки Верховного Суду, на які послався скаржник у своїй скарзі, наразі є нерелевантними з огляду на неподібність правовідносин у справі, яка переглядається, порівняно з тими, позицію щодо застосування правових норм у яких виклав Верховний Суд.

Рух касаційної скарги

19 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у цій справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

24 лютого 2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

З 24 лютого 2022 року с. Липці, де розташовувався підрозділ, у якому проходив службу позивач, перебував на тимчасово окупованій території.

16 березня 2022 року відповідно до наказу 4 Державного пожежно-рятувального загону було призначено службове розслідування за фактом відсутності позивача на службі.

Суд апеляційної інстанції установив, що у період з 16 до 28 березня 2022 року позивач на зв`язок із керівництвом 4 Державного пожежно-рятувального загону не вийшов, на службу не прибув, інформація щодо його місцезнаходження була відсутня. Комісія опрацювала інформацію щодо можливого прибуття позивача до інших підрозділів на території України з метою подальшого проходження служби в умовах введеного воєнного стану, але жодних відомостей про це на момент проведення службового розслідування не надходило. За останнім відомим мобільним номером телефону зв`язок з позивачем був відсутній. Станом на завершення службового розслідування та складання висновку позивач на зв`язок не виходив, про своє місцеперебування не повідомляв, рапорту із проханням прикомандируватися до будь-якого підрозділу не надав, рапорт про необхідність евакуювати з тимчасово окупованої території членів його сім`ї не надав.

Суди також установили, що неприбуття позивача на службу фіксувалося в актах про невихід на службу.

Наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 04 квітня 2022 року №179 о/с позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби на підставі підпункту 6 пункту 176 Положення №593 - у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.

Наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 05 квітня 2022 року №183 о/с позивача було звільнено зі служби з 05 квітня 2022 року за підпунктом 6 пункту 176 Положення №593 - у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою - третьою статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 106 Кодексу цивільного захисту України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового чи начальницького складу.

Згідно з пунктами 1, 3, 6 розділу І «Загальні положення» Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05 березня 2009 року №1068-V (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - це бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов`язків, установлених Кодексом цивільного захисту України, цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами та контрактом про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту.

Службова дисципліна в органах і підрозділах цивільного захисту зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу під час проходження служби, з-поміж іншого, виконувати вимоги Присяги, контракту, накази начальників, додержуватися цього Статуту та інших нормативно-правових актів.

Порушення службової дисципліни є дисциплінарним правопорушенням.

Пунктами 68, 75 розділу ІІІ «Дисциплінарні стягнення за порушення службової дисципліни» Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність.

На осіб рядового і начальницького складу, які порушили службову дисципліну, можуть бути накладені лише визначені цим Статутом дисциплінарні стягнення, що відповідають ступеню вини особи.

Відповідно до пунктів 80, 83 цього ж розділу Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту або через службову невідповідність є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може застосовуватися у разі, якщо раніше вжиті заходи дисциплінарного впливу не дали позитивних результатів або якщо вчинене дисциплінарне правопорушення не сумісне з перебуванням на службі цивільного захисту.

Прийняттю начальником рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення за суттєвий грубий дисциплінарний проступок може передувати службове розслідування, яке призначається виданим наказом начальника з метою з`ясування всіх обставин, а також уточнення причин і умов, що призвели до вчинення дисциплінарного правопорушення, встановлення ступеня тяжкості правопорушення та розміру заподіяної шкоди.

Згідно з пунктом 29 Положення №593 особи рядового і начальницького складу можуть бути заохочені або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту.

Відповідно до підпункту 6 пункту 176 Положення №593 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Перш за все, колегія суддів нагадує про межі касаційного перегляду.

За правилами частин першої, другої та третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач як підставу оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій зазначив, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, мотивувавши свої доводи тим, що суд апеляційної інстанції застосував підпункт 6 пункту 176 Положення №593 без урахування висновку щодо застосування цієї правової норми у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду в справах №560/3025/20 та №9901/743/18.

Оцінюючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права у світлі наведених у касаційній скарзі доводів і вимог, колегія суддів зазначає, що у спорах, які стосувалися законності звільнення зі служби цивільного захисту у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового чи начальницького складу, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо юридичного змісту цього поняття.

Зокрема, у постанові від 23 листопада 2020 року у справі №814/1722/16 Верховний Суд зазначив, що систематичним невиконанням умов контракту є невиконання однією зі сторін одного із зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались два чи більше разів протягом останнього року служби.

Згодом, у постанові від 10 червня 2021 року у справі №560/3025/20, Верховний Суд навів висновок, що під терміном «систематичне невиконання умов контракту» слід розуміти вчинення дисциплінарного проступку особою рядового і начальницького складу після застосування дисциплінарного стягнення до такої особи, яке не втратило юридичної сили.

Наявність у особи рядового і начальницького складу двох або більше дисциплінарних стягнень, накладених на вказаних осіб протягом року, є підставою для звільнення їх із служби цивільного захисту, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту.

Наведена судова практика суду касаційної інстанції свідчить про те, що для кваліфікації поведінки особи рядового чи начальницького складу як «систематичне невиконання умов контракту» достатньо вчинення нею двох дисциплінарних проступків протягом останнього року служби за тієї умови, що попереднє стягнення має юридичну силу (постанова Верховного Суду від 09 серпня 2021 року у справі №340/448/19).

Як убачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи свої доводи щодо незаконності оспорюваних наказів, стверджував, що на час звільнення до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Однак, суди обох попередніх інстанцій залишили ці доводи поза увагою та не з`ясовували тієї обставини, чи мав позивач на час його звільнення за підпунктом 6 пункту 176 Положення №593 непогашене дисциплінарне стягнення, що має визначальне значення при оцінці законності звільнення за цією підставою.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що розцінює констатовані відповідачем порушення як систематичне невиконання позивачем умов контракту під час служби з огляду на те, що їх вчинено в умовах воєнного стану.

Колегія суддів із цього приводу зауважує, що юридичний зміст підпункту 6 пункту 176 Положення №593 та правила застосування цієї правової норми, зокрема, щодо розуміння «систематичності», не може ставитися у залежність від зміни об`єктивних умов її застосування, у цьому випадку - факту оголошення в Україні воєнного стану, якщо самою нормою цього не передбачено або до неї не було внесено відповідних змін. Наразі таких обставин не встановлено.

Разом із цим, Верховний Суд критично оцінює наведені позивачем у касаційній скарзі доводи про неврахування апеляційним судом позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у справі №9901/743/18, оскільки висновки у ній стосувалися застосування пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, водночас спірні правовідносини не були пов`язані зі звільненням зі служби цивільного захисту на підставі підпункту 6 пункту 176 Положення №593.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення цим критеріям не відповідають, оскільки у розглядуваному випадку має місце поверхневе дослідження судами першої та апеляційної інстанції обставин справи та ненадання оцінки всім доводам позовної заяви та підставам звернення до суду із цим позовом, що в силу вимог процесуального закону зумовлює необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Ураховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття цього касаційного провадження, Верховний Суд установив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

В силу положень частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин цієї справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року скасувати.

Направити справу №520/2001/23 на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач суддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов