ПОСТАНОВА
Іменем України
05 червня 2025 року
Київ
справа №520/2073/25
адміністративне провадження №К/990/18657/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/2073/25 за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року (суддя Лук`яненко М. О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (головуючий суддя: Чалий І. С., судді: Ральченко І. М., Катунов В. В.) про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
29 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - позивач, КП «Харківводоканал») звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, Північне МУ ДПС), в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення № 1/4-3500 від 23 січня 2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Мотивувало позовні вимоги тим, що податковий орган вже частково використав процедуру, передбачену пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на стягнення коштів саме з банківських рахунків позивача за період з 30 вересня 2018 року по 21 січня 2025 року. Крім того, відповідач порушив вимоги підпункту 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з якими з 01 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють заходи із погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року щодо платників податків, податкова адреса яких є територією можливих бойових дій. Окрему увагу позивач звертав також на те, що Північне МУ ДПС вже здійснює заходи, спрямовані на погашення податкового боргу за правилами статті 96 ПК України, що виключає можливість одночасного застосування пункту 95.5 статті 95 ПК України.
30 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» КП «Харківводоканал» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд зупинити стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців позивача у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення № 1/4-3500 від 23 січня 2025 року.
В обґрунтування вимог вказаної заяви позивач зазначав, що вказане рішення є вимогою контролюючого органу до платника податків, яка підлягає негайному та обов`язковому виконанню, проте, таке рішення має ознаки протиправності, що підтверджується постановами Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі № 520/11571/19, від 06 травня 2020 року у справі № 820/899/17, від 03 серпня 2022 року у справі № 520/6746/2020. Просив врахувати, що платник є єдиним підприємством для м. Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, яке надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків від споживачів, що набуло особливого значення в умовах воєнного стану. Попри те, що підприємство належить до об`єктів критичної інфраструктури, воно перебуває у скрутному фінансовому становищі, що зумовлено, зокрема, обставинами надання послуг абонентам за тарифами, установленими ще у 2022 році, та звільненням міською владою мешканців міста від обов`язку сплати за комунальні послуги. При цьому непоодинокими є випадки руйнації комунікацій внаслідок ракетних обстрілів, що також потребує додаткових витрат на їх відновлення. Держава ж обов`язку із компенсації різниці між установленим тарифом та реальною вартістю послуг не виконує. Заявник наголошував, що дії контролюючого органу з примусового стягнення грошових коштів з рахунків підприємства у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки така заборгованість виникла в результаті державного регулювання господарської діяльності підприємства, за результатами якого сама держава має заборгованість перед підприємством.
До заяви КП «Харківводоканал», серед іншого, долучило копії актів візуального обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08 червня 2022 року № 163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану», рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 11 серпня 2022 року № 237 «Про деякі питання оплати комунальних послуг відповідними фізичними особами-підприємцями та організаціями, які надавали приміщення для надання благодійної допомоги населенню міста Харкова», договору від 21 грудня 2021 року № 1/14-с про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1340, протоколу № 1 від 04 листопада 2022 року засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Харківської обласної військової адміністрації.
Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року, задовольнив заяву позивача та забезпечив адміністративний позов шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення № 1/4-3500 від 23 січня 2025 року - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/2073/25.
Судові рішення вмотивовані тим, що згідно з приписами пункту 95.5 статті 95 ПК України оскаржуване рішення є підставою для стягнення з рахунків позивача коштів у рахунок погашення податкового боргу шляхом складення і направлення платіжних та інкасових доручень до банків, що обслуговують підприємство. Проаналізувавши доводи, наведені в заяві та докази до неї долучені, суди виснували, що КП «Харківводоканал» виконує функції життєзабезпечення і надає послуги центрального водопостачання і водовідведення каналізаційних стоків споживачам міста Харкова та Харківської області, проте, в умовах воєнного стану знаходиться у складному фінансовому стані, що зумовлено понесенням витрат, які не компенсуються. Суди виснували, що здійснення стягнення на підставі оскаржуваного рішення може унеможливити поточну діяльність підприємства як об`єкта критичної інфраструктури та призвести до зупинки водопостачання і водовідведення. Це може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Суди зауважили, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету. При цьому вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Північне МУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням приписів статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, пункту 95.5 статті 95 ПК України. Скаржник наголошує, що питання правомірності чи протиправності оскаржуваного рішення про стягнення коштів з рахунків у банку може бути вирішено лише під час розгляду справи по суті. Водночас, суди попередніх інстанцій фактично вирішили наперед ті питання, які стосуються предмета доказування у справі № 520/2073/25. Скаржник стверджує, що у спірній ситуації відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи призвести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення інтересів позивача або очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій помилково врахували рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08 червня 2022 року № 163, від 11 серпня 2022 року № 237, оскільки згідно з указаними рішеннями фізичних осіб - споживачів було звільнено від стягнення плати за надані послуги лише за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року. Решта доводів касаційної скарги зводиться до обґрунтування правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного у цій справі рішення № 1/4-3500 від 23 січня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 08 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Північного МУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін судові рішення про забезпечення позову як законні та обґрунтовані. Наголошує, що КП «Харківводоканал» в умовах воєнного стану є підприємством, яке надає послуги водопостачання цілодобово. За таких обставин стягнення податкового боргу на підставі оскаржуваного рішення, без встановлення його законності в судовому порядку, призведе до фінансового колапсу та зупинки об`єктів водопостачання та водовідведення. Такі обставини носитимуть саме невідворотний характер, оскільки зупинка роботи очисних споруд та насосних станцій на системах каналізації призведе техногенних наслідків та витоку каналізаційних стоків на поверхню. Просить врахувати висновок Верховного Суду щодо наявності підстав для забезпечення позову у подібній ситуації, що викладено в постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 520/12248/22. Позивач наголошує, що відповідач вже неодноразово приймав рішення на підставі пункту 95.5 статті 95 ПК України про стягнення коштів, проте, усі вони були скасовані в судовому порядку з підстав як відсутності у відповідача повноважень на стягнення коштів з рахунків КП «Харківводоканал», так і з підстав помилковості застосування норми пункту 95.5 статті 95 ПК України. Решта доводів відзиву на касаційну скаргу є аналогічною до обґрунтування заяви про забезпечення позову.
03 червня 2025 року від КП «Харківводоканал» надійшли додаткові пояснення у справі, за змістом яких позивач звертає увагу на те, що м. Харків та Харківська область знаходяться у прифронтовій зоні, у зв`язку з чим об`єкти, пов`язані з можливістю надання послуг з водопостачання і водовідведення, зазнають систематичних ушкоджень. З огляду на це позивач постійно несе незаплановані витрати, спрямовані на відновлення пошкоджених об`єктів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, відзиву на неї та додаткових пояснень, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судом першої інстанції.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24).
Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
У справі, що розглядається, скаржник не заперечує, що за правилами пункту 95.5 статті 95 ПК України оскаржуване рішення № 1/4-3500 від 23 січня 2025 року є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.
За змістом оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про забезпечення позов у цій справі, врахували як характер оспорюваного рішення, так і сукупність наступних обставин: належність підприємства позивача до критичної інфраструктури, функціонування якої відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» є елементом національної безпеки, особливо в умовах воєнного стану; обставини виїзду частини споживачів, простою підприємств, надання послуг фізичним особам за тарифами, встановленими у 2022 році, прийняття міською владою рішень про звільнення певних мешканців від оплати, руйнування та пошкодження технологічних об`єктів підприємства у період обстрілів у своїй сукупності призвели до скрутного фінансового становища КП «Харківводоканал»; невиконання договору № 1/14-с від 21 грудня 2021 року, яким було погоджено отримання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з центрального постачання холодної води та водовідведення, та наявність заборгованості держави перед позивачем.
На підставі зазначеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з банківських рахунків КП «Харківводоканал» на підставі рішення № 1/4-3500 від 23 січня 2025 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/2073/25 може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду першої інстанції у цій справі.
Колегія суддів погоджується із таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що у світлі конкретних обставин цієї справи характер діяльності КП «Харківводоканал», що полягає у забезпеченні центрального холодного водопостачання і водовідведення споживачам м. Харкова та Харківської області, встановлені судами обставини існування заборгованості з боку держави перед позивачем з погашення різниці в тарифах, а також перебування підприємства позивача на території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (був чинний на час подання заяви про забезпечення позову), у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі об`єктивно може призвести до потреби докладати значні зусилля і витрати для поновлення прав позивача у разі задоволення позову.
За змістом касаційної скарги Північне МУ ДПС не наводить жодних доводів, які б спростовували наведені вище висновки судів попередніх інстанцій. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що під час розгляду заяви про забезпечення позову суди не мали повноважень вирішувати питання, які стосуються суті позовних вимог та є предметом доказування. Разом з тим, зміст оскаржуваних судових рішень вказує на те, що питання очевидності протиправності рішення № 1/4-3500 від 23 січня 2025 року ними не вирішувалось, натомість, підставою для застосування заходів забезпечення слугував саме пункт 1 частини другої статті 150 КАС України.
Довід скаржника про помилкове врахування судами рішень виконавчого комітету Харківської міської ради від 08 червня 2022 року № 163, від 11 серпня 2022 року № 237, якими звільнення оплати за надані послуги передбачено лише за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, підлягає відхиленню, оскільки, як уже зазначалося, підставою для застосування заходів забезпечення позову у цій справі слугувала саме сукупність наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, а не лише сама по собі наявність означених рішень.
Отже, у цій справі позивач належним чином довів існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову та які обґрунтовано свідчать про імовірне утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Наведені КП «Харківводоканал» обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Отже, позивачем доведено необхідність вжиття застосованого судами заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосований захід є таким, що не суперечить приписам частини другої статті 151 КАС України. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко