№ 520/21069/18

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 520/21069/18

провадження № 61-1347св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., від 14 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позову вказав, що він та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року (справа №520/10539/16) з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей на кожного по Ѕ частці від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2016 року до досягнення кожним з дітей повноліття. На час звернення до суду з цим позовом він не має заборгованості зі сплати аліментів.

Разом із тим його син ОСОБА_5 з серпня 2018 року постійно проживає з ним, проте відповідач ОСОБА_2 відмовляється добровільно надавати кошти на утримання сина.

За таких обставин позивач просив суд звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси, у складі судді Гниличенко М. В., від 10 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено з 26 грудня 2018 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі Ѕ частки від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року у справі № 520/10539/16.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 грудня 2018 року і до його повноліття.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у серпні 2018 року настали певні обставини, які зумовлюють припинення обов`язку батька сплачувати аліменти на утримання сина та породжують такий обов`язок у матері дитини ОСОБА_2 , оскільки дитина фактично проживає з батьком, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь матері, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала. Настання цих обставин впливає на припинення ОСОБА_1 сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання сина та, відповідно, надають ОСОБА_1 право вимагати звільнення від цього обов`язку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована обґрунтованістю висновків суду першої інстанції в частині припинення стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у зв`язку із фактичним проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала. Проте, проживання сина з батьком не є безумовною підставою для стягнення з матері на користь батька аліментів на утримання сина за наявності судового рішення про стягнення з батька на користь матері аліментів на утримання цього ж сина, так як наразі є невирішеним спір між батьками дитини щодо визначення місця проживання дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 273 ЦПК України. При зміні обставин батько, з якого стягують аліменти за рішенням суду, має право звернутись до суду з позовом про припинення стягнення аліментів, якщо дитина проживає з ним, та стягнути аліменти з матері. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2019 року по справі № 711/8561/16-ц, що не було враховано судом апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20 січня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2020 року призначено справу до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року в справі № 520/10539/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі Ѕ частки від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2016 року до повноліття сина; на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі Ѕ частки від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2016 року до повноліття дочки (а.с. 47-48).

За інформацією Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси від 08 квітня 2019 року №14649 відповідно до заяви стягувача від 26 листопада 2018 року №13761 виконавчий документ про стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів повернуто стягувачу відповідно до постанови ВП №53913642 від 27 листопада 2018 року, заборгованість по стягненню аліментів у боржника ОСОБА_1 відсутня (а.с. 49, 51).

ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_6 є особами, взятими з 16 серпня 2018 року по м. Миколаєву на облік внутрішньо-переміщених осіб, як такі, що мали постійне місце проживання в м. Донецьку (а.с. 8, 9).

ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_7 є особами, взятими з 16 березня 2017 року по місту Одесі на облік внутрішньо-переміщених осіб, як такі, що мали постійне місце проживання в м. Донецьку (а.с. 66, 67).

З серпня 2018 року ОСОБА_6 , 2007 року народження, зареєстрований та проживає з батьком ОСОБА_1 у м. Миколаєві у житлі дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_9 (а.с. 5).

Згідно із відомостями із Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 520/12020/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - сина ОСОБА_6 , 2007 року народження, частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Визначено місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі з таких підстав.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дітей. Зазначене рішення набрало законної сили та виконується позивачем.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про звільнення від сплати аліментів, суди попередніх інстанцій виходили із того, що у серпні 2018 року настали певні обставини, тобто фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала, і настання цих обставин впливає на припинення ОСОБА_1 сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання сина.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо вирішення судами його позовних вимог в частині припинення стягнення із нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, а тому законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у цій частині не переглядається судом касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності ? достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Вирішуючи спір, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина із тих підстав, що відповідач не проживає разом з дитиною, яка проживає та знаходиться на утриманні позивача. При цьому позивач, з огляду на принцип обов`язковості судових рішень, також зобов`язаний виконувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року та сплачувати аліменти на користь відповідача.

Разом з тим наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів із позивача свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання сина.

Апеляційний суд, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, не з`ясував належним чином всіх фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам та помилково вважав, що проживання сина з батьком не є безумовною підставою для стягнення з матері на користь батька аліментів на утримання сина за наявності судового рішення про стягнення з батька на користь матері аліментів на утримання цього ж сина.

Установлений у процесі розгляду справи факт того, що позивач самостійно піклується про спільну дитину сторін та забезпечує її усім необхідним, усупереч вимогам закону залишився поза увагою апеляційного суду.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Як слідує із даних Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 520/12020/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - сина ОСОБА_6 , 2007 року народження, частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Визначено місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вирішив цей спір на підставі належним чином досліджених доказів і встановлених обставин справи та, урахувавши інтереси дитини, для благополуччя та повноцінного розвитку якої необхідним є забезпечення її коштами одним із батьків у незалежності від наявності між ними спору щодо особи-платника аліментів, дійшов правильного висновку про стягнення з матері на користь батька аліментів на утримання сина.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 583/5413/18 (провадження № 61-13942св19).

Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина, яке відповідає вимогам закону, тому постанова апеляційного суду в цій підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6 та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович