Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 520/2212/18
провадження № 61-44912св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року у складі судді Літвінової І. А. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Кононенко Н. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син - ОСОБА_3 його батьком є ОСОБА_2 . У шлюбі між собою батьки дитини не перебували та не перебувають, і на цей час проживають окремо. Вже більше року відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Дитина проживає з нею та знаходиться на її повному утриманні.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини доходу відповідача до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини доходу ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 26 лютого 2018 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов`язаний надавати позивачці матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина, яка повинна бути необхідною та достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що посилання відповідача на домовленість між сторонами щодо відсутності зі сторони позивачки будь-яких матеріальних претензій не заслуговує на увагу, так як суперечить вимогам статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) про обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень у порушення вимог статті 182 СК України не звернули увагу на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (процедури екстракорпорального запліднення (ЕКО), і записаний сином ОСОБА_2
ОСОБА_2 є батьком ще трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мешкає зі своєю матір`ю; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які є малолітніми і перебувають на його утриманні.
Також ОСОБА_2 виховує та утримує ще двох малолітніх дітей своєї дружини ОСОБА_5 : ОСОБА_6 , 2009 року народження, та ОСОБА_7 , 2011 року народження, та свого брата, який є інвалідом першої групи.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази його письмового погодження на запис його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права щодо не належного повідомлення відповідача про розгляд справи, у зв`язку з чим він не зміг бути присутнім під час розгляду цієї цивільної справи та надати свої заперечення.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до декларації про доходи у відповідача на утриманні перебуває двоє дітей, і там нічого не зазначено про інших утриманців. Судами попередніх інстанцій правильно визначено розмір аліментів, тому підстави для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року і витребувано із Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 520/2212/18.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення задоволено частково, зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі не перебували та не перебувають, проживають окремо.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 12 вересня 2008 року Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 858.
У цьому свідоцтві про народження батьками ОСОБА_3 зазначені: «мати - ОСОБА_1 », «батько - ОСОБА_2 ».
Малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою із домової книги про склад родини та реєстрацію від 22 лютого 2018 року, і довідкою відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 19 березня 2018 року.
Відповідно до довідки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 квітня 2018 року ОСОБА_2 працює в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби, у період з січня 2017 року до березня 2018 року отримав 153 393 грн 30 коп., його середньомісячна заробітна плата становить 10 226 грн 22 коп.(а. с. 24).
Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 24 березня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_2 з 24 березня 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 (після шлюбу - ОСОБА_5 ).
На його утриманні знаходяться син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним вимогам.
Згідно із частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідальність батьків або осіб, які їх заміняють, за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Сімейним кодексом України визначено обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150) та конкретизовано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 ).
Статтею 180 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) і виплачуються щомісячно.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України). Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Частинами першою та другою статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Наведені у касаційній скарзі ОСОБА_2 доводи про те, що суди попередніх інстанцій не встановили кровного споріднення між ним та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, на його думку, він не є його батьком, спростовується наявним у матеріалах цієї справи свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , виданим 12 вересня 2008 року Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, з якого вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 .
Крім того, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приморський районний у м. Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про виключення відомостей як батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до статті 140 СК України стягнення з особи, яка записана батьком, матір`ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька, матері дитини з актового запису про її народження.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз`яснено, що судам необхідно звернути увагу на те, що стаття 140 СК України про стягнення за рішенням суду з особи, записаної батьком або матір`ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про них як батька або матері з актового запису про народження цієї дитини. Задоволення судом зазначених вимог може бути підставою для перегляду рішення про стягнення аліментів у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, у зв`язку з чим він не зміг бути присутнім під час розгляду цієї цивільної справи та надати свої заперечення, спростовуються матеріалами справи. 19 березня 2018 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. 17 квітня 2018 року та 11 травня 2018 року ОСОБА_2 подав до суду заперечення на позов (а. с. 25-27, 74-77). 13 серпня 2018 року ОСОБА_2 телефонограмою повідомлено про те, що слухання справи відбудеться 16 серпня 2018 року в суді апеляційної інстанції (а. с. 146). 16 серпня 2018 року ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи та надавав суду свої заперечення.
Відповідно до вимог частини першої статті 369 та частини другої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, відмовивши у клопотанні про відкладення розгляду справи.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обставини справи судами встановленні повно і правильно, додаткове дослідження доказів чи встановлення обставин у справі не вимагається, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року підлягає поновленню.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2018 року, зупиненого ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк