ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2024 року
м. Київ
справа №520/24417/23
адміністративне провадження № К/990/17895/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №520/24417/23
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич Інги Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023, ухвалене судом у складі головуючого судді Бабаєва А.І.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Любчич Л.В., суддів: Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. про відмову в проведенні реєстраційних дій від 02.08.2023 № 68711137;
зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради зареєструвати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що для реєстрації права власності на житлове приміщення нею було подано повний пакет документів.
Разом з тим, на думку позивачки, державний реєстратор не надала належної оцінки поданим документам на підтвердження підстав виникнення в неї як іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки і в порушення вимог Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок №1127) необґрунтовано відмовила у проведенні реєстраційної дії.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
3. 04.05.2024 ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №520/24417/23 за вищевказаним позовом, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Крім того, в касаційній скарзі позивачка просить суд касаційної інстанції стягнути з відповідача понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
4. Верховний Суд ухвалою від 02.07.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. 17.07.2024 від Департаменту реєстрації Харківської міської ради до суду касаційної інстанції надійшов відзив на зазначену вище касаційну скаргу, в якому відповідач вказує на необґрунтованість касаційної скарги та неспівмірність заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається, суди встановили, що згідно з договором позики від 06.03.2015 №1150 позикодавець - ОСОБА_1 передала у власність позичальнику - ОСОБА_2 грошові кошти, які позичальник зобов`язався повернути позикодавцю у порядку та строки, визначені договором позики (з урахуванням додаткових угод).
Також 06.03.2015 між ОСОБА_2 (іпотекодавцем) та ОСОБА_1 (іпотекодержателем), з метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у іпотекодавця за договором позики від 06.03.2015 №1150 укладено іпотечний договір №1151 відповідно до якого в іпотеку ОСОБА_1 передано нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
За змістом пункту 10 іпотечного договору від 06.03.2015 №1151 у випадку невиконання боржником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим договором та/або договором позики у встановлений іпотекодержателем строк, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмету іпотеки, що є предметом цього договору в один із передбачених нижче способів (але не виключно), зокрема, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем. Підписанням договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду про набуття права власності на предмет іпотеки за власним одноосібним письмовим рішенням. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Це застереження відповідно до Закону №898-IV вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
28.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав №56408422, в якій на підставі підпункту «а» пункту 10 іпотечного договору від 06.03.2015 №1151 та відповідно до статті 37 Закону України від 05.06.2003 №898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон №898-IV) просила провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
До зазначеної заяви позивачкою було додано пакет документів, в тому числі, засвідчена копія вимоги від 21.02.2023 про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за договором позики від 06.03.2015 №1150, яка була направлена іпотекодавцю 21.02.2023, в підтвердження чого надано копію поштового відправлення з оголошеною цінністю (з описом вкладення) №6100355243792 та копію рекомендованого поштового відправлення №6100355207230; засвідчена копія вимоги від 21.02.2023 про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за договором позики від 06.03.2015 №1150, яка була направлена іпотекодавцю 05.04.2023, в підтвердження чого надано копію поштового відправлення з оголошеною цінністю (з описом вкладення) №6117430214647 та копію рекомендованого поштового відправлення №6117430197025; чотири копії поштових конвертів, якими направлялась зазначена вимога, з яких видно, що всі поштові відправлення було повернуто за закінченням терміну зберігання.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 02.08.2023 № 68711137 відмовлено в проведенні реєстраційних дій.
Підставою для такої відмови слугувало те, що копії рекомендованих поштових відправлень від 05.04.2023 № 6117430197025, від 05.04.2023 за № 6117430214647 не дають змоги однозначно встановити, який саме документ був направлений адресату ОСОБА_2 (іпотекодавець за іпотечним договором від 06.03.2015 №1151), тому, на думку реєстратора, позивачкою не було дотримано вимог абзацу 3 підпункту 2 пункту 61 Порядку № 1127 щодо періодичності надіслання вимоги.
Вважаючи зазначене рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надане позивачкою поштове відправлення з оголошеною цінністю від 21.02.2023 на підтвердження надіслання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу не є належним доказом направлення зазначеної вимоги іпотекодавцю, оскільки в порушення вимог пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила №270, тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), опис вкладення в зазначене рекомендоване поштове відправлення не містив номеру поштового відправлення.
Наведене, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що позивачкою належним чином не доведено факт направлення зазначеної вимоги іпотекодавцю не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць, як це передбачено абзацом 3 підпункту 2 пункту 61 Порядку № 1127, у зв`язку з чим державний реєстратор дійшла правильного висновку, що подані ОСОБА_1 документи не дають змоги встановити підстав для набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
8. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, не врахували, що до заяви від 28.07.2023 про державну реєстрацію права власності на майно було додано і копії рекомендованих поштових відправлень без оголошеної цінності (від 21.02.2023 №6100355207230 та від 05.04.2023 №6117430197025), і копії рекомендованих поштових відправлень з оголошеною цінністю (від 21.02.2023 №6100355243792 та від 05.04.2023 №6117430214647), якими ОСОБА_2 було надіслано вимогу від 21.02.2023 про усунення порушення зобов`язання з повернення боргу, та які повернулися відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання поштового відправлення, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про ненадання позивачкою належних доказів надіслання зазначеної вимоги іпотекодавцю не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць.
9. У відзиві на касаційну скаргу Департамент реєстрації Харківської міської ради вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність підстав для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 , оскільки одне з рекомендованих поштових відправлень з описом вкладення було оформлене з порушенням вимог Правил №270, а тому не може слугувати доказом направлення ОСОБА_2 вимоги про усунення порушення зобов`язання з повернення боргу.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
11. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
13. За змістом статті 33 Закону №898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
14. Згідно з частиною першою статті 35 Закону №898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
15. Відповідно до частини першої статті 36 Закону №898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
16. Частиною восьмою статті 36 Закону №898-IV встановлено, що завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація права власності (спеціального майнового права) на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням.
17. Таким чином, Законом №898-IV визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, одним з яких є позасудове врегулювання (зокрема, на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі), завершальним етапом якого є державна реєстрація права власності на предмет іпотеки.
18. Закон №1952-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
19. За змістом частини першої статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
20. За змістом частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
21. Отже, перед проведенням державної реєстрації державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявником для вчинення реєстраційних дій, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, держаний реєстратор приймає рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.
22. Згідно з частиною другою статті 18 Закону №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
23. За змістом частини першої статті 24 Закону №1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації є, зокрема, те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
24. Частиною другою статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
26. Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону №1952-IV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком №1127.
27. Пунктом 6 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
28. Пунктом 61 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема, подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення; 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
29. Зі змісту наведених вище норм права видно, що положення Порядку №1127 чітко визначають перелік документів, які мають бути надані державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
30. При цьому, Порядком №1127 передбачена можливість надсилання письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, як рекомендованими поштовими відправленнями, так і поштовими відправленнями з оголошеною цінністю і на підтвердження факту надсилання такої вимоги норми Порядку №1127 не передбачають подання будь-яких додаткових доказів, окрім засвідчених іпотекодержателем копій рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів).
Крім того, у випадку повернення таких відправлень за закінченням строку зберігання поштового відправлення існує застереження про необхідність надсилання такої вимоги не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог пункту 61 Порядку № 1127 позивачка на підтвердження факту надсилання 21.02.2023 ОСОБА_2 вимоги про усунення порушення зобов`язань з повернення боргу за договором позики від 06.03.2015 №1150 долучила до заяви про державну реєстрацію прав від 28.07.2023 копію поштового відправлення з оголошеною цінністю (з описом вкладення) №6100355243792 та копію рекомендованого поштового відправлення №6100355207230, які було повернуто відправникові за закінченням терміну зберігання.
Також на доведення факту направлення 05.04.2023 ОСОБА_2 зазначеної вимоги позивачка надала копію поштового відправлення з оголошеною цінністю (з описом вкладення) №6117430214647 та копію рекомендованого поштового відправлення №6117430197025, які теж повернулись відправникові за закінченням терміну зберігання.
32. При цьому, відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанції виходили виключно з того, що відсутність номеру поштового відправлення на описі вкладення в поштове відправлення з оголошеною цінністю від 21.02.2023 свідчить про те, що таке поштове відправлення оформлене з порушенням вимог пункту 61 Правил №270 та, відповідно, не може слугувати належним доказом в підтвердження факту надсилання позивачкою іпотекодавцю вимоги про усунення порушення зобов`язань з повернення боргу за договором позики від 06.03.2015 №1150, що в свою чергу свідчить про недотримання нею вимог щодо періодичності надсилання вимоги, яка не була вручена адресату.
33. Відповідно до пункту 61 Правил №270 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
34. Отже, перевірка відповідності вкладення поштового відправлення опису та зазначення номеру поштового відправлення на примірнику опису, що видається відправникові є обов`язком працівника поштового зв`язку.
35. Таким чином, незазначення номера поштового відправлення на описі вкладення в поштове відправлення свідчить лише про неналежне виконання працівником поштового зв`язку своїх службових обов`язків та не може спричиняти настання для позивачки будь-яких негативних наслідків, зокрема, у вигляді визнання наданого нею доказу неналежним.
36. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначеній обставині, яка була встановлена судами попередніх інстанцій, не надавалась оцінка в рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій від 02.08.2023 №68711137.
Натомість як на підставу для відмови у проведенні реєстраційних дій державний реєстратор послалась на те, що копії рекомендованих повідомлень від 05.04.2024 №6117430214647 та №6117430197025 не дають змоги однозначно встановити, який саме документ був направлений ОСОБА_2 .
37. З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.09.2020 у справі №757/13243/17, відповідно до якого умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону №898-IV пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил № 270. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
38. Застосовуючи, наведений вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду до обставин цієї справи, а також враховуючи те, що позивачкою до заяви про державну реєстрацію прав було долучено, як копії поштових відправлень з оголошеною цінністю (від 21.02.2023 №6100355243792, від 05.04.2023 №6117430214647), так і копії рекомендованих поштових відправлень (від 21.02.2023 №6100355207230, від 05.04.2023 №6117430197025), колегія суддів констатує, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами підтвердила факт надсилання ОСОБА_2 вимоги про усунення порушення зобов`язань з повернення боргу за договором позики від 06.03.2015 №1150 не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць.
39. 15.12.2023 набрав чинності Закон України від 17.02.2022 №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-ІХ), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
40. За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 2073-ІХ, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
41. Частинами першою-третьою статті 8 Закону № 2073-ІХ встановлено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
42. Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 72 Закону № 2073-ІХ адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.
43. Оскаржуване в цій справі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 02.08.2023 № 68711137, яке є адміністративним актом, вказаним вимогам Закону № 2073-ІХ не відповідає, оскільки реєстратором не надано належної оцінки всім поданим позивачкою документам для вирішення питання про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, натомість всупереч приписів Закону № 1952-IV та Порядку № 1127 було необґрунтовано відмовлено у вчиненні реєстраційних дій, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.
44. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання є складною процедурою, завершальним етапом якої є державна реєстрація права власності на предмет іпотеки, під час якої державний реєстратор зобов`язаний перевірити відповідність всіх поданих заявником документів нормам Закону №898-IV, Закону № 1952-IV, Порядку № 1127.
45. В спірному в цій справі рішенні державного реєстратора надано оцінку лише копіям рекомендованих поштових відправлень, долучених до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав, натомість в зазначеному рішенні лише наведено перелік решти поданих позивачкою документів, без зазначення висновку щодо їх відповідності (чи невідповідності) положенням згаданих вище нормативно-правових актів.
46. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що в контексті правовідносин, що склалися в цій справі та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, належним способом захисту порушених прав позивачки є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. про відмову в проведенні реєстраційних дій від 02.08.2023 № 68711137 та зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав від 28.07.2023 №56408422.
47. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
48. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №520/24417/23 - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
49. Стосовно заявленого позивачкою клопотання про розподіл судових витрат, зокрема, щодо стягнення на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченого судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
50. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
51. ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання позовної заяви - 2147,20 грн, апеляційної скарги - 3220,80 грн, касаційної скарги - 4294,40 грн.
52. Перевіряючи правильність сплати позивачкою судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені в позові, суд касаційної інстанції враховує те, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
53. Як видно зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 заявила одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме просила суд скасувати рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційний дій від 02.08.2023 № 68711137, що є передумовою для застосування іншого способу захисту її порушеного права - зобов`язання зареєструвати за нею право власності на нерухоме майно.
54. Отже, ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір за подання позовної заяви - 1073,60 грн, апеляційної скарги - 1610,40 грн, касаційної скарги - 2147,20 грн, на загальну суму 4831,20 грн і саме в такому розмірі підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради.
55. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.
56. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
57. Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
58. Відповідно до статті 19 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
59. Згідно з частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
60. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя статті 30 Закону №5076-VI).
61. Крім того, за змістом статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 (далі - Правила адвокатської етики) розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
62. За змістом частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
63. Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
64. Частиною третьою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
65. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
66. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
67. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
68. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
69. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
70. В клопотанні про розподіл судових витрат ОСОБА_1 просить суд стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 10240,00 грн, в суді апеляційної інстанції - 7680,00 грн, в суді касаційної інстанції - 8960 грн.
71. На підтвердження факту понесення зазначених витрат позивачка надала договір про надання правової допомоги від 30.08.2023 №01-30/08-23, акт приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 31.08.2023, платіжну інструкцію від 31.08.2023 №0.0.3174862187.1, акт приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 26.12.2023, платіжну інструкцію від 26.12.2023 №0.0.3383137649.1, акт приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 04.05.2024, платіжну інструкцію від 04.05.2024 №0.0.3624877414.1.
72. У відзиві на касаційну скаргу Департамент реєстрації Харківської міської ради заперечив проти заявленої позивачкою суми витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що заявлена сума витрат є неспівмірною зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, оскільки спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, в якому спірні правовідносини не передбачають застосування значної кількості нормативно-правових актів, а матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат міг би витратити значний обсяг часу.
73. Суд не погоджується з такими аргументами відповідача та оцінивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наданих адвокатом послуг, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який витратив адвокат на підготовку позову, апеляційної та касаційної скарги, колегія суддів вважає справедливою та співмірною заявлену позивачкою суму витрат на професійну допомогу та вважає за можливе призначення компенсації зазначених витрат в такому розмірі: в суді першої інстанції - 10240,00 грн, в суді апеляційної інстанції - 7680,00 грн, в суді касаційної інстанції - 8960,00 грн, всього - 26880,00 грн.
74. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат колегія суддів виходить із того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
75. Отже, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради підлягають стягненню такі судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги на загальну суму 4831,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій на загальну суму 26880,00 грн.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №520/24417/23 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. про відмову в проведенні реєстраційних дій від 02.08.2023 № 68711137.
Зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав від 28.07.2023 №56408422.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Павлівський, 4, код ЄДРПОУ: 40214227) судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги на загальну суму 4831 (чотири тисячі вісімсот тридцять одна) гривня 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, на загальну суму 26880 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
судді А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко