№ 520/31938/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року

м. Київ

справа №520/31938/23

адміністративне провадження № К/990/50356/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Кашпур О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави до Управління освіти, культури та спорту Великобурлуцької селищної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Великобурлуцької селищної військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, Комунального закладу «Андріївський ліцей Великобурлуцької селищної ради» про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 (суддя - Спірідонов М. О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 (колегія суддів у складі: Мельнікової Л. В., Русанової В. Б., Бегунца А. О.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2023 року керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Управління освіти, культури та спорту Великобурлуцької селищної ради, у якому просив зобов`язати Управління освіти, культури та спорту Великобурлуцької селищної ради вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № НОМЕР_1, а саме: захисну споруду цивільного захисту забезпечити первинними засобами пожежогасіння, системою внутрішнього протипожежного водопостачання, системою пожежної автоматики; технічний стан захисної споруди цивільного захисту привести у відповідність вимогам з утримання; експлуатацію та утримання електрообладнання захисної споруди привести у відповідність вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок; захисну споруду забезпечити системами каналізації; забезпечити ведення документації захисної споруди, у якій відображаються відомості про терміни і результати проведених оглядів, обстежень та випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів; визначити формування цивільного захисту з обслуговування захисних споруд; захисну споруду забезпечити лікарськими засобами та медичними виробами, необхідним майном та засобами на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю; проводити ремонт захисної споруди відповідно до чинних положень про проведення планово-попереджувальних ремонтів будівель і споруд залежно від їх основного функціонального призначення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024, позовну заяву Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави до Управління освіти, культури та спорту Великобурлуцької селищної ради, треті особи - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, Комунальний заклад «Андріївський ліцей Великобурлуцької селищної ради» про зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

При ухваленні рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване. При цьому суди зауважили, що законодавством передбачено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування, що свідчить про виключність такого судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей. Таким чином, оскільки Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень ДСНС (у тому числі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області) на звернення до суду із пред`явленими прокурором позовними вимогами, тому і відповідно у Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави також немає права на звернення до суду з такими вимогами. Належного нормативно-правового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову, на думку суду, прокурором не наведено.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, заступника керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На думку скаржника, ухвала Харківського окружного адміністративного суд від 09.11.2023 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 винесені з неправильним застосуванням норм матеріального, а саме: статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), та порушенням процесуального права, а саме: недотримання вимог статей 2, 5, 6, статті 53, частини четвертої статті 169, статті 242 КАС України.

Крім того, скаржник зазначає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наголошує, що звертаючись до суду із позовною заявою, прокурором обґрунтовано підстави звернення у якості самостійного позивача, зокрема вказано у чому полягають порушення інтересів держави, на захист яких він звертається, а також зазначено про те, що у спеціально уповноваженого державного органу (ДСНС), на якого покладено обов`язок здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, відсутні повноваження для звернення до суду з вимогами приведення захисної споруди у стан готовності до використання. Зокрема, у позові прокурора зазначено, що захисту підлягають інтереси держави у сфері цивільного захисту населення, так як бездіяльність відповідачів призвела до надання захисній споруді цивільного захисту населення статусу неготової до експлуатації, а відповідно до неможливості використання її за функціональним призначенням для збереження життя та здоров`я людей.

Також зазначає, що унаслідок протиправної бездіяльності відповідача у сфері цивільного захисту населення порушено інтереси держави та територіальної громади, що і є підставою для звернення прокурора із даним позовом до суду. Обраний прокурором спосіб захисту порушених прав є найбільш доцільним і ефективним у даному випадку.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

25.12.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2024 відкрито касаційне провадження за заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі № 520/31938/23.

Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24.07.2025 № 736/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 520/31938/23 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.07.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Кашпур О. В. для розгляду судової справи № 520/31938/23.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є наявність/відсутність у керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області права на звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За визначенням, що міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Право суб`єкта владних повноважень звернутися до суду та способи судового захисту визначені частиною четвертою статті 5 КАС України, якою передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

У постанові від 13.03.2025 у справі № 990/17/25 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи, зокрема, приписи частини четвертої статті 5 КАС України, зробила висновок, що суб`єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що законодавство встановлює обмеження щодо можливості звернення до суду саме суб`єктами владних повноважень.

Участь у судовому процесі прокурора в інтересах інших осіб, як спеціального суб`єкта звернення до суду, передбачена статтею 53 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 КАС України).

Частиною п`ятою статті 53 КАС України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII.

За правилами статті 1 Закону № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзаци перший, другий частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII).

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

При цьому указаною нормою закону законодавець зобов`язав прокурора навести належне обґрунтування щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді. А суд, у свою чергу, повинен надати оцінку таким аргументам та, у випадку встановлення відсутності підстав для представництва, застосувати наслідки, передбачені статтею 169 КАС України.

За усталеною позицією Верховного Суду, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може уважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17, від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 05.09.2023 у справі № 260/4044/22, від 14.11.2024 у справі № 160/14510/22).

За обставинами цієї справи, прокурор звернувся до суду в інтересах держави як самостійний позивач і визначив відповідачем Управління освіти, культури та спорту Великобурлуцької селищної ради (балансоутримувач захисної споруди). Своє звернення до суду прокурор обґрунтував відсутністю у органу ДСНС повноважень на звернення до суду з такими позовними вимогами, і відсутністю державного органу, якій уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування, що свідчить про виключність такого судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей. Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ДСНС (у тому числі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області) на звернення до суду із пред`явленими прокурором позовними вимогами, а відтак, у керівника прокуратури в інтересах держави також немає права на звернення до суду з такими вимогами.

На переконання заявника касаційної скарги, аналіз регуляторного впливу Закону України від 06.10.2022 № 2655-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» (далі - Закон № 2655-IX) дає підстави стверджувати, що зазначеним законом органи ДСНС наділено повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про зобов`язання привести у належний стан та готовність до укриття населення споруд цивільного захисту, немає. Водночас у будь-яких інших актах законодавства України не міститься положень, які б наділяли органи ДСНС повноваженнями на звернення до суду з вимогами про зобов`язання власника привести захисну споруду цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення. Таким чином, скаржник уважає, що такої «іншої підстави, визначеної законом» для звернення органів ДСНС до суду з позовними вимогами тотожними до тих, які викладені у позовній заяві у справі № 520/31938/23 законом не визначено. При цьому, будь-які інші уповноважені державні органи, на які б було покладено повноваження щодо звернення до суду із позовними заявами про зобов`язання приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення, також відсутні, а тому прокурор звернувся до суду в інтересах держави як самостійний суб`єкт захисту прав та інтересів держави, а не в особі органу ДСНС. Отже, скаржник уважає, що звернення прокурора як позивача у цій справі є виправданим та зумовлене необхідністю захисту публічного інтересу.

Надаючи оцінку таким доводам касаційної скарги Верховний Суд зазначає про таке.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності визначає Кодекс цивільного захисту України.

Розділом ІІІ Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження суб`єктів забезпечення цивільного захисту, зокрема, Кабінету Міністрів України; центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту; Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

Отже, приписами Кодексу цивільного захисту України визначено значну кількість суб`єктів, уповноважених діяти у сфері захисту населення, а в частині утримання захисних споруд цивільного захисту контролюючим органом визначено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Таким чином, доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності органу, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не відповідають законодавчим приписам.

Відповідно до пункту 1 Положення № 1052 Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

За приписами пункту 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до підпункту 48 пункту 4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов`язкові для виконання розпорядчі документи, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Пунктом 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Указаними положеннями закріплено повноваження ДСНС щодо звернення до адміністративного суду лише з питань застосування заходів реагування.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2025 у справі № 120/17511/23, правовідносини у якій є подібними до цієї справи, аналізуючи приписи пункту 17-1 Кодексу цивільного захисту (у редакції Закону № 2655-IX) у взаємозв`язку з Положенням № 1052, констатував, що надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу, що за своєю суттю є заходом реалізації застосування санкції, передбаченої приписами статті 68 Кодексу цивільного захисту України.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що можливість самостійного звернення до суду органу ДСНС з позовними вимогами зобов`язального характеру до відповідальних суб`єктів в якості заходу контролю не встановлена. Питання повноважень органу ДСНС звертатися до суду в якості позивача вирішено законодавцем через наділення указаного суб`єкта владних повноважень контролюючими функціями у вигляді здійснення державного нагляду (контролю), які реалізуються шляхом застосування відповідних заходів реагування до суб`єктів господарювання.

У постанові від 02.07.2025 у справі № 120/17511/23 Верховний Суд зазначив, що саме у такий спосіб законодавець вирішив питання визначення суб`єкта державно-правового примусу у правовідносинах, пов`язаних з утриманням захисних споруд, а тому аргументи прокуратури про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах не відповідають приписам Кодексу цивільного захисту та Положенню № 1052, оскільки органи ДСНС наділені функцією впливу на балансоутримувачів об`єктів цивільного стану (захисних споруд) шляхом застосування заходів примусового характеру.

У означеній постанові Верховний Суд наголосив, що приписи частини четвертої статті 5 КАС України наділяють суб`єктів владних повноважень правом звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Тому відсутність у органу ДСНС права звернутися до суду з саме з позовом зобов`язального характеру не означає, що наразі відсутній орган, що здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій загалом дійшли правильного висновку, що прокурором не наведено належного обґрунтування щодо наявності підстав для звернення прокурора з позовом зобов`язального характеру стосовно суб`єкта господарювання.

Водночас Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальні частини ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вирішуючи питання щодо представництва прокурора в інтересах держави суд першої інстанції послався на Закон України від 21.04.2021 № 2228-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», яким Кодекс цивільного захисту України було доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», однак процитував пункт 48 цієї статті у редакції Закону № 2655-ІХ. У свою чергу суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин Кодекс цивільного захисту України у редакції, чинній до 29.10.2022, хоча на час звернення прокурора до суду цей Кодекс діяв уже у редакції Закону № 2655-ІХ.

За правилами частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

На думку Верховного Суду, допущені судами попередніх інстанцій порушення не призвели до неправильного вирішення справи, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду немає, однак ухвалені судами рішення підлягають зміні в їхніх мотивувальних частинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно із частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення змінити шляхом викладення їхніх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі № 520/31938/23 змінити шляхом викладення їхніх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі № 520/31938/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук О.В. Кашпур