ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа №520/3608/19
адміністративне провадження №К/9901/9072/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (головуючий суддя - Любич Л.В., судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.) у справі №520/3608/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України (далі також - Мінюст), третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області (далі також - ГТУЮ у Харківській області), про визнання протиправним та скасування наказу, рішення та запису,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі також - Дисциплінарна комісія) від 20 лютого 2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, яке прийнято відповідно до протоколу №68/02/18;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №741/7 від 13 березня 2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження;
- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, внесеного за наказом Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року №741/7.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, висновки зроблені Дисциплінарною комісією за результатами планової невиїзної перевірки його діяльності, як арбітражного керуючого, є помилковими та неправомірними. На думку позивача при проведені перевірки контролюючим органом норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосовані вибірково та необґрунтовано, враховуючи особливості та складність виконання ліквідаційної процедури по справі №922/605/15. Також зазначає, що висновок про непроведення претензійної роботи стосовно отримання коштів за передане в оренду майно за договорами оренди (найму) нежитлових будівель спростовується документами наявними у позивача та які додані до матеріалів справи. З огляду на вказане, рішенням Дисциплінарної комісії від 20 лютого 2018 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення порушено його права не враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, не враховано ступінь вини позивача, що стало наслідком прийняття Мінюстом незаконного наказу від 13 березня 2018 року №741/7 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Одночасно з указаним позовом ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу, рішення та запису. У задоволенні клопотання Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Харківській області відмовлено.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 20 лютого 2018 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, прийняте відповідно до протоколу №68/02/18.
Скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року №741/7 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року скасовано, а позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу, рішення та запису залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що її було подано за межами встановлених у Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строків звернення до суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі №520/3608/19, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що рішення, які є предметом оскарження хоч і винесені рік потому, однак ознайомитися з їх змістом в повному обсязі позивач зміг тільки 06 березня 2019 року, тому причини пропущеного строку для оскарження вважає поважними. Крім того, у справі №820/3609/18, предметом позову було лише визнання та скасування відповідного наказу Міністерства юстиції України, а також зобов`язання вилучити запис про стягнення з відповідного реєстру. Проте, після отримання та ознайомлення з копією рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, з його висновком не погоджується, що стало причиною для звернення із зазначеним адміністративним позовом.
У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми процесуального права та обґрунтовано скасовано рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року. Просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги
30 березня 2020 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Соколову В.М., суддям: Єресько Л.О., Загороднюку А.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі №520/3608/19.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 є арбітражним керуючим, який діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02 вересня 2016 року №922/605/15 позивача призначено ліквідатором ПАТ «Харківський завод Гідропривід».
В період з 11 вересня 2017 року по 13 вересня 2017 року ГТУЮ у Харківській області проведено позапланову перевірку щодо додержання Конституції України та законодавства України про банкрутство ліквідатором ПАТ «Харківський завод Гідропривід» - арбітражним керуючим ОСОБА_1 . За результатами вказаної перевірки в діях ОСОБА_1 не виявлено жодних порушень, що підтверджено відповідним Актом від 15 вересня 2017 року №55.
В період з 19 грудня 2017 року по 21 грудня 2017 року, на підставі скарги ПАТ «Сбербанк» від 27 жовтня 2017 року та скарги АТ «Укрексімбанк», ГТУЮ у Харківській області проведено позапланову невиїзну перевірку щодо додержання арбітражним керуючим законодавства України про банкрутство.
За результатами позапланової невиїзної перевірки, 02 січня 2018 року ГТУЮ у Харківській області складено Акт №1. За висновками вказаного Акта, в результаті позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 виявлені порушення частини другої статті 41 та частини третьої статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Такі порушення контролюючим органом визнано такими, що призвели до грубого порушення прав та законних інтересів кредиторів, оскільки за рахунок отриманих коштів від оренди нежитлових приміщень, які належать ПАТ «Харківський завод «Гідропривід», можливо було б забезпечити погашення кредиторської заборгованості та витрат, понесених у ліквідаційній процедурі.
Виявлені в ході перевірки порушення стали підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
20 лютого 2018 року на засіданні Дисциплінарної комісії розглянуто подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України та прийнято рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Наказом Міністерства юстиції України №741/7 від 13 березня 2018 року на арбітражного керуючого ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, про що внесено запис у Єдиному реєстрі арбітражних керуючих.
Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної комісії від 20 лютого 2020 та наказом Мінюсту від 13 березня 2018 року №741/7 ОСОБА_1 звернувся із цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи розпочинає свій перебіг лише за умови, що остання була реально обізнаною з фактом їх порушення оспорюваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, зазначив, що ОСОБА_1 08 травня 2018 року звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року №741/7 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року за вказаним позовом було відкрито провадження у справі №820/3609/18.
23 червня 2018 року, в рамках розгляду справи №820/3609/18, Мінюст подавав відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 до якого було додано копію наказу Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року №741/7 та витяг з протоколу №68/02/18 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих.
11 липня 2018 року ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами справи №820/3609/18, що підтверджується копією заяви.
В подальшому ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року позовну заяву у справі 820/3609/18 було залишено без розгляду за заявою позивача.
Поряд з цим, у запереченні на клопотання ГУТУЮ у Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду, в рамках розгляду цієї справи, позивачем не заперечується, що станом на 08 травня 2018 року був обізнаний не лише про наказ Мінюсту від 13 березня 2018 року №741/7, а й про рішення Дисциплінарної комісії про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Основним аргументом пропуску строку звернення до суду позивача є, те що на його запити від 14 лютого 2019 року №16/02 та від 15 лютого 2019 року №15/02 лише 06 березня 2019 року отримав засобами поштового зв`язку копії оскаржуваних рішень та ознайомився з їх змістом.
Проте, позивач не зазначає про причини, які заважали йому направити відповідний запит до Міністерства юстиції України з метою отримання оскаржуваних рішень знаючи про їх існування не пізніше 08 травня 2018 року (дата подання першого позову про скасування наказу Мінюсту від 13 березня 2018 року №741/7), який також оскаржується в межах цієї справи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наведені арбітражним керуючим ОСОБА_1 підстави пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки не вбачається наміру добросовісної реалізації належного права на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Пункт 8 частини першої статті 240 КАС України встановлює, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком останнього про наявність факту пропуску встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом.
Апеляційний суд надав належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважити їх такими, що свідчать про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, перешкод для реалізації права на звернення до суду в установлений процесуальним законом строк. Відсутні відповідні аргументи та відповідні докази й у матеріалах касаційної скарги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі №520/3608/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк