№ 520/4676/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року

м. Київ

справа № 520/4676/19

адміністративне провадження № К/9901/1281/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз супермаркетів Харкова» до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу, припису, постанови та визнання протиправним інспекційного відвідування, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз супермаркетів Харкова» на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Старосєльцевої О.В. від 29.08.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Калиновського В.А., Сіренко О.І. , Кононенко З.О. від 28.11.2019,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз супермаркетів Харкова» (далі також ТОВ «Союз супермаркетів Харкова», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також Управління, ГУ Держпраці, відповідач), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держпраці у Харківській області про проведення заходів державного контролю ТОВ «Сучасний Модерн», ТОВ «ССХА» від 25.01.2019 №01.01-07/178 в частині здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ «ССХА» (код ЄДРПОУ 33289854) (далі також спірний наказ);

- визнати проведення інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Харківській області ТОВ «ССХА» за адресою; м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, м. Харків, пр. П. Григоренка, 18-в, м. Харків вул. Плеханівська, 18 з 28.01.2019 по 07.03.2019 протиправним;

- визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК4136/290/3НП/АВ/П від 07.03.2019 (далі також спірний припис);

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК4136/290/3НП/АВ/П/ТД-ФС від 20.03.2019 (далі також спірна постанова).

2. Обґрунтовуючи позов, Товариство посилалося на порушення відповідачем вимог законодавства при виданні наказу про призначення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, у зв`язку з чим наголошувало, що такий адміністративний акт підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а проведення такого заходу посадовими особами ГУ Держпраці, як наслідок, є протиправним та не відповідає нормам чинного законодавства.

3. Позивач також стверджував про необґрунтованість висновків, викладених перевіряючими особами у акті про інспекційне відвідування, які, на думку Товариства, є надуманими.

4. За наведеного, Товариство вказувало, що оскаржувані у цій справі наказ, припис і постанова видано (складено, оформлено) безпідставно та всупереч вимог закону, з порушенням його прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019, позов задоволено частково, а саме - визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК4136/290/3НП/АВ/П/ТД-ФС від 20.03.2019, в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз супермаркетів Харкова» (місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 18 код, ЄДРПОУ 33289854) штрафу у розмірі 500760,00 (п`ятсот тисяч сімсот шістдесят гривень). В іншій частині у задоволені позову відмовлено.

6. Ухвалюючи такі судові рішення, в частині задоволених вимог позовної заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлені інспекційним відвідуванням обставини не підтверджують факту вчинення Товариством порушень законодавства про працю стосовно трьох працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), а одного і того ж працівника у оформлених за результатами такого заходу контролю документах, зокрема у спірній постанові, враховано двічі, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню.

7. Водночас, як вказано у оскаржуваних судових рішеннях, викладені у акті інспекційного відвідування факти порушення щодо інших п`ятнадцяти працівників Товариством не спростовані, а з встановлених судовим розглядом обставин цієї справи з`ясовано, що відносини між позивачем та цими працівниками мають характер трудових, зумовлені потребами повсякденної поточної господарської діяльності, розмір винагороди громадян має заздалегідь та наперед фіксований характер і не залежить від обсягу виконаної роботи. Отже, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

8. Мотивуючи такий висновок, суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях також відзначали, що, як підтверджується матеріалами справи, подані Товариством акти надання послуг не містять чіткого визначення змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а розмір оплати (винагороди за роботу) визначений наперед та у фіксованій сумі.

9. У зв`язку з цим суди першої та апеляційної інстанцій констатували відсутність підстав для кваліфікації відносин між Товариством та згаданими вище громадянами як цивільно - правових. Такі відносини, на думку судів попередніх інстанцій, належить кваліфікувати саме як трудові, оскільки у матеріалах справи відсутні документи про досягнення між Товариством та виконавцями робіт домовленості з усіх істотних умов цивільного правочину.

10. Суди попередніх інстанцій також підкреслювали, що усі роботи, які здійснювались на підставі цивільно - правових угод (прибирання приміщень, переміщення товарів, фасування овочів та фруктів, замішування тіста і приготування начинок для пиріжків) очевидно поглинаються процесом організації Товариством власної господарської діяльності, а організація цих відносин як цивільних є об`єктивно неможливою з огляду на те, що потреба заявника у цих роботах виникає постійно та безперервно і саме у процесі поточного щоденного функціонування, а відтак, не може бути визначена наперед.

11. Вирішуючи цей спір у частині вимог щодо оскарження спірного наказу та дій перевіряючих осіб щодо проведення інспекційного відвідування, суди попередніх інстанцій наводили мотиви про те, що способом реалізації повноважень державного нагляду у галузі дисципліни у сфері праці є проведення органом Держпраці, у тому числі, інспектування, яке за своєю правовою суттю, змістом та призначенням є заходом державного нагляду (контролю) і здійснюється у порядку спеціального законодавства.

12. Встановивши, що оскаржуваний позивачем наказ прийнято відповідачем у зв`язку з одержанням повідомлення органу правопорядку - ТУ ДБР у Полтавській області, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що інспекційне відвідування у спірному випадку було призначено за наявності підстав, визначених статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та підпунктом 4 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295; яка станом на січень 2019 була чинною і підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

13. Під час судового розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій було враховано й те, що порушень з боку посадових осіб відповідача прав суб`єкта господарювання, передбачених статтею 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», під час проведення заходу державного нагляду (контролю) судом у ході розгляду справи не виявлено.

14. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржений Товариством захід державного нагляду (контролю) був проведений ГУ Держпраці у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ Держпраці у Харківській області було одержано лист Територіального управління ДБР у місті Полтава від 14.01.2019 №485/02-2 (вх. 27/627 від 14.01.2019).

17. У зв`язку з одержанням цього листа 25.01.2019 владним суб`єктом, ГУ Держпраці у Харківській області було видано наказ №01.01-07/178, яким відносно заявника призначено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

18. У ході здійснення призначеного заходу контролю владним суб`єктом 30.01.2019 було складено вимогу про надання/поновлення документів №ХК4136/290/НД від 30.01.2019 та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ХК4136/290/НП від 30.01.2019.

19. У вищенаведеному акті зазначено про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, вказано на відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, строк проведення інспекційного відвідування зупинений до 11.02.2019.

20. 07.02.2019 Товариство направило до ГУ Держпраці у Харківській області лист - повідомлення за вих. №12, в якому зазначило про надання усіх документів, а також про те, що вимога повторного витребування оригіналів та завірених належних чином копій документів є протиправною.

21. Водночас, супровідним листом від 11.02.2019 №15 позивач надав ГУ Держпраці у Харківській області документи на 1467 аркушах за вимогою від 30.01.2019.

22. Також, супровідним листом від 12.02.2019 №18 позивач додатково надав документи на 20 аркушах за вимогою від 30.01.2019.

23. 13.02.2019 відповідачем було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ХК4136/290/2НП від 13.02.2019, у якому зазначено, що о 17-30 13.02.2019 без участі представників підприємства посадовими особами здійснено спробу проведення інспекційного відвідування. У акті зазначено про неможливість проведення заходу контролю через: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування та ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів, а саме надання інформації не в повному обсязі, у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 22.02.2019.

24. 13.02.2019 Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено вимогу про надання/поновлення документів №ХК4136/290/2НД (отримана заявником 19.02.2019), у якій зазначено про проведення інспекційного відвідування з 10-00 по 13.02.2019 о 17-30 год. без присутності уповноважених осіб підприємства за адресами здійснення господарської діяльності підприємством. Додатково зазначено про необхідність надати відповідачу пояснення (документи, тощо) щодо відносин підприємства з 90 фізичними особами.

25. ТОВ «ССХА» на адресу ГУ Держпраці у Харківській області листом за вих. №27 від 22.02.2019 було надано інформацію за вимогою №ХК4136/290/2НД від 13.02.2019.

26. Окрім того, ТОВ «ССХА» 26.02.2019 на адресу ГУ Держпраці у Харківській області за вих. №28 направлено заперечення на акти про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4136/290/НП від 30.01.2019 та №ХК4136/290/2НП від 13.02.2019.

27. 25.02.2019 відповідачем, Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4136/290/3НП, о 17-30 год. 25.02.2019 без участі представників підприємства у зв`язку з: ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування та ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів, а саме надання інформації не в повному обсязі, у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 07.03.2019.

28. 25.02.2019 Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено вимогу про надання/поновлення документів №ХК4136/290/ЗНД, в якій зазначено про проведення інспекційного відвідування з 22.02.2019 10-00 по 25.02.2019 17-30 год. без присутності уповноважених осіб підприємства за адресами здійснення господарської діяльності підприємством. Зазначено про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. Інспекційне відвідування зупинене на 9 календарних днів та зобов`язано підприємство у строк до 10-00 07.03.2019 надати відповідачу пояснення (документи, тощо) щодо відносин підприємства з 36 фізичними особами.

29. ТОВ «ССХА» на адресу ТУ Держпраці у Харківській області листом за вих. №32 від 01.03.2019 надано пояснення за вимогою №ХК4136/290/ЗНД від 25.02.2019 без документів й зазначено про те, що вказані у цій вимозі документи вже надавались підприємством до контролюючого органу.

30. ТОВ «ССХА» на адресу ГУ Держпраці у Харківській області за вих. №37 направлено заперечення на акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК4136/290/ЗНП від 25.02.2019.

31. 07.03.2019 Головним управлінням Держпраці у Харківській області було складено акт №ХК4136/290/3НП-АВ про проведення інспекційного відвідування з 28.01.2019 по 07.03.2019.

32. У вказаному вище акті викладено висновки про вчинення Товариством порушень законодавства про працю, зокрема, частини першої, третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України, а саме - фактичний допуск найманих працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

33. 07.03.2019 відповідачем у зв`язку з складанням акту №ХК4136/290/3НП-АВ від 07.03.2019 про проведення інспекційного відвідування, було видано припис №№ХК4136/290/3НП/АВ/П, яким відповідно до пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зобов`язано керівника ТОВ «ССХА» усунути порушення частин першої, третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України щодо фактичного допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з встановленням строку усунення порушень до 07.04.2019.

34. На адресу заявника було направлено повідомлення від 12.03.2019 №0591, у якому вказано, що розгляд справи про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відбудеться 20.03.2019 о 11.30 год.

35. ТОВ «ССХА» направив до Головного управління заяву про надання роз`яснень від 18.03.2019, в якій вказано про надання роз`яснення щодо отримання відправлення з пустими аркушами.

36. Окрім того, позивач 19.03.2019 на адресу ГУ Держпраці у Харківській області направив повідомлення про неможливість розгляду справи у зв`язку з неознайомленням з матеріалами проведеної перевірки.

37. 20.03.2019 відповідач з посиланням на Акт інспекційного відвідування №ХК4136/290/ЗНП/АВ від 07.03.2019 та норми статті 265 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509), прийняв постанову №ХК4136/290/ЗНП/АВ/П/ТД-ФС про накладання штрафу у розмірі 2378610 гривень.

38. Суди також установили, що підставою для накладення штрафу слугували встановлені за результатами інспекційного відвідування факти про допуск до роботи 19 найманих працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а також без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації держаної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: 1) ОСОБА_4 ; 2) ОСОБА_5 ; 3) ОСОБА_6 ; 4) ОСОБА_7 ; 5) ОСОБА_8 ; 6) ОСОБА_9 ; 7) ОСОБА_10 ; 8) ОСОБА_11 ; 9) ОСОБА_4 ; 10) ОСОБА_12 ; 11) ОСОБА_13 ; 12) ОСОБА_14 ; 13) ОСОБА_15 ; 14) ОСОБА_16 ; 15) ОСОБА_17 ; 16) ОСОБА_18 ; 17) ОСОБА_1 ; 18) ОСОБА_2 ; 19) ОСОБА_3 .

39. З матеріалів справи судами також встановлено, що на підтвердження взаємовідносин з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 (Виконавці) заявником надано документи з назвою цивільно-правовий договір №14 від 21.01.2019 та №21 від 23.01.2019, за яким Виконавці зобов`язується надати послуги з прибирання підлоги, миття посуду, миття губок та роздачі, протирання столів на умовах, передбачених цим договором. Вартість вказаних послуг складала загалом 1000 гривень.

40. Згідно актів надання послуг від 19.02.2019 та від 21.02.2019, складених до вказаних цивільно-правових договорів №14 від 21.01.2019 та №21 від 23.01.2019, замовник ТОВ «ССХА» прийняв надані ОСОБА_4 та ОСОБА_11 послуги, а узгоджена винагорода склала 1000 грн. Згідно видатковим касовим ордером від 21.02.2019 та від 22.02.2019 ОСОБА_4 та ОСОБА_11 сплачено за надані послуги по цивільно-правовим договорам №14 від 21.01.2019 №21 від 23.01.2019 у сумі 805,00 грн. кожній.

41. На підтвердження взаємовідносин з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (Виконавці) позивачем надані до суду документи з назвою цивільно-правові договори №15 від 21.01.2019, №17 від 23.01.2019, №24 від 24.01.2019, №30 від 24.01.2019, №31 від 24.01.2019, №33 від 25.01.2019, №37 від 25.01.2019, №38 від 25.01.2019, за якими Виконавці зобов`язуються надати послуги з переміщення товарів у складських приміщеннях та розстановки товарів у складських приміщеннях. Вартість вказаних послуг склала всього 1600 грн кожному.

42. Згідно актів надання послуг від 19.02.2019, від 21.02.2019, від 22.02.2019, від 23.02.2019, які були складені до кожного цивільно-правового договору, договори №15 від 21.01.2019, №17 від 23.01.2019, №24 від 24.01.2019, №30 від 24.01.2019, №31 від 24.01.2019, №33 від 25.01.2019, №37 від 25.01.2019, №38 від 25.01.2019, замовник ТОВ «ССХА» прийняв надані ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 послуги, узгоджена винагорода склала 1600 грн.

43. Згідно видаткових касових ордерів від 21.02.019, 22.02.019 та 25.02.019 вказаним особам сплачено послуги по вказаним цивільно-правовим договорам у сумі 1288,00 грн. кожному окремо.

44. На підтвердження взаємовідносин з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 (Виконавці) Товариством надані до суду документи з назвою цивільно-правові договори №16 від 21.01.2019, №18 від 23.01.2019, №20 від 23.01.2019, №20 від 23.01.2019, №23 від 24.01.2019 за яким Виконавець зобов`язується надати послуги з фасування овочів та фруктів на умовах передбачених даним договором. Вартість послуг складає 800 грн.

45. Згідно актів надання послуг від 19.02.2019, від 21.02.2019 та від 22.02.2019, складених до цивільно-правових договорів №16 від 21.01.2019, №18 від 23.01.2019, №20 від 23.01.2019, №20 від 23.01.2019, №23 від 24.01.2019, замовник ТОВ «ССХА» прийняв надані вказаними особами послуги, узгоджена винагорода склала 800 грн. кожній. Згідно видаткового касового ордеру від 21.02.019, 22.02.019 ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ОСОБА_10 ОСОБА_12 сплачено за послуги по вказаним цивільно-правовим договорам кожній окремо у сумі 644,00 грн..

46. На підтвердження взаємовідносин з ОСОБА_9 (Виконавець) заявником було надано документ з назвою цивільно-правовий договір №19 від 23.01.2019, за яким Виконавець зобов`язується надати послуги з замісу тіста, приготування начинок для пиріжків на умовах передбачених даним договором. Вартість послуг складає всього у розмірі 1400 грн.

47. Згідно акту надання послуг від 21.02.2019, складеного до цивільно-правового договору №19 від 23.01.2019, замовник ТОВ «ССХА» прийняв надані ОСОБА_9 послуги, узгоджена винагорода склала 1400 грн. Згідно видаткового касового ордеру від 22.02.019 ОСОБА_9 сплачено послуги по цивільно-правовому договору №19 від 21.02.2019 у сумі1127,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

48. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для його видання слугував підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який передбачає проведення інспекційних відвідувань лише з питань виявлення неоформлених трудових відносин, тоді як у самому ж наказі предметом перевірки вказано узагальнене поняття - додержання законодавства про працю об`єктом відвідування, що можливо у разі призначення інспекційного відвідування з підстав, передбачених підпунктом 4 пункту 5 цього ж Порядку.

49. Отже, на переконання позивача, у даному випадку має місце невідповідність предмету та підстав інспекційного відвідування з фактичним обсягом питань, які з`ясовувались під час проведення такого відвідування.

50. Ці обставини, як вважає позивач, давали підстави стверджувати про допущення відповідачем порушення вимог законодавства при призначенні інспекційного відвідування, а отже зумовлювали протиправність дій перевіряючих осіб щодо проведення, однак це не було враховано судами попередніх інстанцій.

51. Окрім цього, у касаційній скарзі наявні посилання на те, що направлення на проведення інспекційного відвідування не відповідало вимогам статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки у ньому не було вказано дату початку та дату закінчення заходу, у зв`язку з чим, на думку Товариства, таке направлення не може вважатись чинним, що свідчить про протиправність дій ГУ Держпраці у Харківській області під час здійснення інспекційного відвідування.

52. Згідно з наведеними у касаційній скарзі аргументами Товариство наполягає на протиправності неодноразового зупинення інспекційного відвідування та складення актів про неможливість проведення інспекційного відвідування, що як вважає позивач зумовило порушення відповідачем граничних строків проведення інспекційного відвідування, передбачених пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

53. Стверджує скаржник і про те, що акт інспекційного відвідування від 07.03.2019 №ХК4136/290/ЗНП/АВ складений з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки у ньому проставлено підпис інспектора праці Фірсової Н.А., яка не допускалась до проведення інспекційного відвідування, не була присутня під час його проведення, фактично не приймала участь у процесі проведення інспекційного відвідування.

54. З огляду на це, позивач стверджує, що такий акт не може вважатись законними та не може слугувати підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності. Таким чином, дії посадових осіб ГУ Держпраці у Харківській області під час складання акту інспекційного відвідування від 07.03.2019 №ХК4136/290/ЗНП/АВ, на думку Товариства, підлягали визнанню протиправними.

55. Вказує Товариство й на те, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність саме трудових відносин між ним та зазначеними у акті інспекційного відвідування працівниками не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи. зокрема, копіями цивільно - правових угод, які, на переконання скаржника, підтверджують саме цивільно - правовий характер відносин.

56. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що інспекційне відвідування Товариства проведене за наявності передбачених законом підстав та з дотриманням процедури його проведення, а доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що, однак, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, установлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

57. Відповідач також наголошує, що у направленні №01.01-94/02.03/353 від 25.01.2019 зазначено, що воно дійсне з 28.01.2019 у термін, визначений пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Таким чином, відповідач вважає безпідставним твердження позивача про те, що направлення не відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» і таким, що не відповідає дійсності.

58. На думку відповідача, зупинення ним строку проведення інспекційного відвідування у зв`язку з ненаданням на вимогу контролюючого органу документів, які стосуються предмету перевірки, а також складання відповідних актів про неможливість його проведення, повністю узгоджується з повноваженнями, закріпленими у пунктах 16 та 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, у зв`язку з чим вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про протиправність таких дій.

59. Враховуючи вищенаведене, а також вказуючи на те, що інспекційне відвідування, з урахуванням зупинення строку його проведення, здійснене відповідачем у межах строку, визначеного пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, ГУ Держпраці вважає безпідставними й аргументи, викладені Товариством, щодо порушення вимог вищевказаної правової норми.

60. Наводячи контраргументи щодо доводів касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права в частині вимог позову про визнання протиправним і скасування припису, складеного посадовими особами контролюючого органу, ГУ Держпраці посилається на те, що складання такого припису та обов`язок його виконання суб`єктом господарювання прямо передбачено пунктами 19, 23-25 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у разі виявлення порушень.

61. При цьому, відповідач акцентує увагу на тому, що відповідно до приписів вищевказаних норм законодавства, обов`язковою умовою можливості виконання припису є наявні порушення законодавства про працю, виявлені інспектором праці під час інспекційного відвідування, які мають бути усунені.

62. Оскільки як вбачається з наявних у справі матеріалів та доказів, досліджених судами попередніх інстанцій у судових засіданнях, й не спростовано Товариством, за наслідками проведеного інспекційного відвідування було виявлено порушення законодавства про працю, а саме - вимог частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України, то й складання посадовими особами ГУ Держпраці оскаржуваного позивачем припису за таких обставин відповідач вважає правомірним.

63. Відзив на касаційну скаргу містить мотиви й про те, що виявлені під час інспекційного відвідування Товариства порушення у дійсності мали місце і повністю підтверджуються наявними у справі доказами, матеріалами інспекційного відвідування.

64. Зокрема, відповідач вказує, що з урахуванням змісту цивільно - правових угод про надання послуг, укладених Товариством з відображеними у акті інспекційного відвідування працівниками, останні інтегруються у процес виробництва й виконують передбачені в цих угодах роботи відповідно до вказівок замовника. Ці договори передбачають надання інструментів, матеріалів стороною, яка замовила роботу, тобто, на думку відповідача, позивач здійснює організацію трудової діяльності у розумінні пункту 13 Рекомендацій Генеральної конференції МОП №198 про трудові правовідносини від 31.05.2016, а викладені вище обставини свідчать про наявність елементів існування саме трудових, а не цивільно - правових відносин.

65. Окрім цього, ГУ Держпраці підкреслює, що праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства й зазначений у договорах вид робіт неможливо здійснювати на власний ризик

66. Вказані у акті інспекційного відвідування особи, як наголошує відповідач, виконували трудову функцію за конкретними посадами прибиральниці, пекаря, вантажника тощо відповідно до класифікатору професій ДК003:2010.

67. При цьому, на думку відповідача, зміст досліджених під час інспекційного відвідування цивільно-правових договорів засвічує, що зазначені у цих правочинах послуги відносяться до робіт, які мають постійний характер виконання у місцях здійснення підприємницької діяльності позивача та можуть виконуватися лише працівники, до яких законодавством встановлено певні вимоги, а саме: статтею 21 Закону України від 06.04.2000 №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних захворювань» (зі змінами та доповненнями) установлюється обов`язковість медоглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення та може привести до розповсюдження інфекційних хвороб.

68. Відповідач звертає увагу, що вказаний вище висновок щодо застосування норм права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.09.2019 по справі №0440/5828/18.

69. Отже, як констатує відповідач, предметом вказаних у акті інспекційного відвідування договорів цивільно-правового характеру є роботи з надання послуг на посадах відповідних професій, а праця за цими договорами не є юридично самостійною, оскільки робота виконується відповідно до визначеного графіку, на робочому місці, в межах режиму роботи об`єкта відвідування. Предметом зазначених договорів, як стверджує відповідач, є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги), що не спричиняють виникнення кінцевого матеріального результату.

70. Акцентує увагу відповідач і на тому, що дії позивача з надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.

71. З цих підстав відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили цей спір у відповідності до норм законодавства та ухвалили законні і обґрунтовані рішення, які, за таких обставин, скасуванню не підлягають. Касаційну ж скаргу відповідач вважає необґрунтованою і такою, що не спростовує правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, у зв`язку з чим просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення, ухвалені у цій справі, залишити без змін.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

72. Так, відповідно до частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

73. На виконання частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 №295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який згідно із його пунктом 1 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

74. Згідно із пунктом 2, підпунктами 3, 4 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Інспекційні відвідування проводяться, у тому числі: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

75. Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів (пункт 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю).

76. У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється (пункти 16-18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю).

77. Пунктами 19, 20, 27, 28, 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

78. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

79. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

80. Частиною першою статті 265 Кодексу Законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

81. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзаци перший, другий частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України).

82. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

83. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом Законів про працю України.

84. Зокрема, частиною першою статті 3 Кодексу Законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

85. Статтею 4 цього ж Кодексу визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

86. Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 Кодексу Законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

87. Відповідно до статті 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

88. За приписами статті 23 Кодексу Законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

89. Статтею 24 Кодексу Законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

90. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

91. Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

92. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

93. За приписами статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

94. Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

95. За положеннями частини першої статті 854 Цивільного кодексу України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

96. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

97. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

98. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

99. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

100. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

101. Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18, від 19.09.2019 у справі №808/3092/17 та від 10.02.2020 у справі №1.380.2019.000037.

102. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо невідповідності вимогам законодавства оскаржуваного наказу та протиправності дій посадових осіб відповідача, вчинених під час проведення інспекційного відвідування Товариства, а також перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій норм права у цій частині позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на те, що як про це можна стверджувати зі змісту приписів підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, закон передбачає можливість проведення інспекційного відвідування за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, тобто, зокрема, за результатом аналізу інформації, викладеної у повідомленнях правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

103. Водночас, відповідно до встановлених у цій справі обставин, підставою для видання оскаржуваного Товариством наказу про проведення заходів державного контролю було слугувало рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань неоформлення трудових відносин, яке було прийнято за результатом аналізу інформації, викладеної у листі Територіального управління ДБР у місті Полтава від 14.01.2019 №485/02-2 (вх. 27/627 від 14.01.2019), тобто джерела, зазначеного у підпункті 4 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

104. У вищевказаному листі повідомлялось, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018221080000390 встановлено обставини, які можуть свідчити про ознаки порушення вимог законодавства про працю, а саме - неналежного оформлення трудових відносин.

105. За змістом акта, складеного за результатами інспекційного відвідування Товариства, встановлено порушення позивачем вимог частини першої, третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України, а саме - фактичний допуск найманих працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) й саме за вчинення вказаних порушень законодавства про працю Товариство притягнуто до встановленої законом відповідальності відповідно до спірної постанови.

106. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ГУ Держпраці призначило інспекційне відвідування за наявності передбачених законом підстав і провело таке у відповідності до вимог законодавства, зокрема, не виходячи за межі предмету інспекційного відвідування й питань, які стосуються неоформлення трудових відносин.

107. Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові, прийнятій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, від 24.10.2019 у справі №806/1243/17, у якій у пунктах 55-63 наголошено на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

108. Як на суттєвий недолік оскаржуваного наказу, який, на думку Товариства, зумовлює його скасування, останнє вказує на те, що зазначений у цьому акті суб`єкта владних повноважень предмет перевірки, а саме - здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю об`єктом відвідування, не узгоджується з підставами, які слугували для призначення такого відвідування (рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань неоформлення трудових відносин).

109. Проте, колегія суддів підкреслює, що відповідно до встановлених судовим розглядом цієї справи обставин, під час інспекційного відвідування посадовими особами відповідача з`ясовувались виключно питання, які стосуються неоформлення трудових відносин, що співвідноситься з підставами призначення такого відвідування, які вказані у оскаржуваному наказі. За результатами інспекційного відвідування було встановлено порушення Товариством вимог законодавства про працю у вигляді фактичного допуску найманих працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

110. У розрізі таких обставин справи, колегія суддів констатує, що зазначення у спірному наказі узагальненого предмета інспекційного відвідування не зумовило порушення порядку проведення такого відвідування, не вплинуло на права об`єкта відвідування, й не створювало перешкод для можливості реалізації ним передбачених законом процедурних гарантій, не унеможливило повне і об`єктивне встановлення обставин, які охоплюються предметом перевірки, їх належну фіксацію у акті відвідування та оформлення результатів такого.

111. За таких обставин, на переконання колегії суддів, наведені Товариством доводи про невідповідність оскаржуваного наказу вимогам закону можуть свідчити про наявність формального недоліку такого адміністративного акту, який, однак, враховуючи фактичні обставини цієї справи, не може зумовлювати його скасування.

112. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів такі аргументи касаційної скарги відхиляє як необґрунтовані.

113. Колегія суддів критично оцінює й твердження скаржника про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування з огляду на незазначені у направленні на таке відвідування передбачених статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відомостей, а саме - дати початку та дати закінчення заходу.

114. З цього приводу Верховний Суд відзначає, що згідно з фактичними обставинами цієї справи у направленні на інспекційне відвідування зазначалось, що таке дійсне з 28.01.2019 у термін, визначений пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який встановлює тривалість інспекційного відвідування не більше 10 робочих днів.

115. Тобто, з урахуванням вихідних днів, тривалість проведення інспекційного відвідування Товариства не могла тривати більше ніж до 08.02.2019 включно і це можливо було встановити з направлення на таке відвідування.

116. Отже, хоча й незазначення у направленні на проведення інспекційного відвідування дати його закінчення може свідчити про його недолік, однак такий, беручи до уваги вищевикладені у цій постанові мотиви та встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи, має формальний характер і не зумовив у даному випадку порушення процедури проведення такого контрольного заходу до тієї міри, що б це могло спричинити недійсність його результатів.

117. Саме ж інспекційне відвідування, як це вбачається з дослідженого судами попередніх інстанцій акту, оформленого за його результатами, проводилось у період з 28.01.2019 по 07.03.2019, однак, колегія судів враховує, що розпочатий посадовими особами у вказану в направленні дату контрольний захід неодноразово зупинявся у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для його проведення, й складанням актів про неможливість проведення інспекційного відвідування - на строк виконання письмової вимоги контролюючого органу про направлення документів.

118. Такі повноваження були реалізовані відповідачем на підставі норм пунктів 16-18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, які містять імперативний припис про те, що на час виконання письмової вимоги контролюючого органу строк проведення інспекційного відвідування зупиняється.

119. Загалом же, як вбачається з встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, загальна тривалість інспекційного відвідування Товариства, з урахуванням строку, на який його було зупинено на підставі пункту 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, не перевищувала встановленої пунктом 10 цього ж Порядку тривалості інспекційного відвідування - 10 робочих днів.

120. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення посадовими особами ГУ Держпраці процедури проведення інспекційного відвідування, у тому числі, у часині його граничної тривалості.

121. Оцінюючи доводи касаційної скарги про невідповідність вимогам законодавства оформленого за результатами інспекційного відвідування акту, колегія суддів зазначає таке.

122. В обґрунтуванні такого аргументу Товариство наводить мотиви про те, що акт про проведення інспекційного відвідування від 07.03.2019 №ХК4136/290/3НП-АВ підписано головним інспектором праці Фірсовою Н.А., яка, однак, не зазначена у його вступній частині як особа, яка проводила таке відвідування, і не занесена до журналу перевірок об`єкта відвідування.

123. Водночас, згідно з обставинами справи, встановленими її судовим розглядом, головний інспектор праці Фірсова Н.А. вказана у оскаржуваному Товариством наказі та направленні як особа, яка уповноважена на здійснення заходу контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ «Союз супермаркетів Харкова».

124. При цьому, колегія суддів підкреслює, що як установили суди попередніх інстанцій, інспекційне відвідування у спірних правовідносинах розпочато 28.01.2019, про що внесено запис до журналу перевірок Товариства. Вказаний запис у журналі перевірок не містить відомостей про головного інспектора праці Фірсову Н.А. Разом з тим, інспекційне відвідування здійснювалось ще одинадцятьма інспекторами праці у різні періоди, між якими таке відвідування зупинялось.

125. Вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об`єкта відвідування є лише правом останнього, що передбачено підпунктом 4 пункту 14 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а законодавство не вимагає обов`язкового внесення такого запису щоразу, у кожен день проведення інспекційного відвідування, або у разі здійснення такого контрольного заходу різними перевіряючими особами.

126. Тобто, те, що вказана вище інспектор праці не брала участі у перший день інспекційного відвідування Товариства й не вказана у записі до журналу перевірок об`єкта відвідування у цей день не означає, що така особа взагалі не приймала участі у цьому відвідуванні.

127. Враховуючи, що головний інспектор праці Фірсова Н.А. як наказом про призначення інспекційного відвідування, так і у направленні на його проведення уповноважена на участь у такому відвідуванні, а доводи позивача про її фактичну неучасть у цьому контрольному заході засновані на припущеннях і під час розгляду цієї справи не підтвердились, колегія суддів вважає необґрунтованим аргумент Товариства про відсутність у цієї особи права на підпис акту, оформленого за його результатами.

128. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, видаючи оскаржуваний наказ про призначення інспекційного відвідування ТОВ «Союз супермаркетів Харкова» та проводячи такий захід контролю, не допустив порушень законодавства і прав позивача.

129. Стосовно доводів сторін і висновків судів попередніх інстанцій по суті виявлених інспекційним відвідуванням порушень законодавства про працю з боку Товариства, колегія суддів зазначає, що за змістом положень законодавства, яким регламентовані спірні правовідносини, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

130. Характерними ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій);

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

131. Водночас, за висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові від 19.05.2021 у справі №2340/4811/18, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, в тому числі, статті 208 Цивільного кодексу України.

132. При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

133. Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

134. Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

135. Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

136. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.

137. У справі ж, що розглядається, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши зміст цивільно - правових договорів про надання послуг, укладених між Товариством та фізичними особами, зазначеними у акті інспекційного відвідування, установили, що виконавці на умовах, передбачених цими договорами, зобов`язуються надавати послуги з: прибирання підлоги; миття посуду; миття губок та роздачі; протирання столів; з переміщення та розстановки товарів; фасування овочів та фруктів; замісу тіста, приготування начинок для пиріжків. Цими ж договорами було наперед обумовлено розмір оплати за надання визначених ними послуг у фіксованому значенні. Оплата за вказаними договорами здійснювалась на підставі актів надання послуг за видатковими касовими ордерами.

138. Враховуючи встановлені у цій справі обставини і беручи до уваги викладені вище положення законодавства та висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відносини, які виникли між Товариством та вказаними у акті інспекційного відвідування особами є трудовими, оскільки предметом цього договору охоплювався саме процес організації праці, а не кінцевий результат. Саме за обумовлену у договорах роботу, а не згідно з кінцевим результатом надання послуг, здійснювалась оплата у фіксованій та наперед обумовленій сумі.

139. Зміст вищевказаних правочинів дає підстави вважати, що виконувана за ними робота не була юридично самостійною, оскільки умови таких угод передбачали виконання саме трудових функцій на підприємстві на посадах, передбачених Класифікатором професій (пекарі, вантажники, прибиральники) та за рахунок засобів виробництва, обладнання, устаткування, інструментів, матеріалів, сировини тощо, які належали Товариству, на його виробничих площах, з наданням відповідного робочого місця, відповідно до визначеного роботодавцем графіку в межах режиму роботи підприємства, обумовлювалась потребами його повсякденної поточної господарської діяльності, поглинались процесом виробництва. Потреба у таких роботах виникала у підприємства постійно та безперервно і саме у процесі здійсення Товариством його господарської діяльності.

140. Враховуючи вищезазначене правове регулювання трудових та цивільно-правових відносин й установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення цього позову, які правильно визначили характер і природу спірних правовідносин, що виникли між позивачем та наведеними вище фізичними особами, а саме - з наявністю ознаки відносин трудових, які повинні врегульовуватися за правилами Кодексу Законів про працю України.

141. Колегія суддів зазначає й про те, що попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції, тобто не мала кінцевого результату, носила постійний характер, не була юридично самостійною.

142. Верховний Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

143. Шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

144. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.

145. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, вирішили спір у відповідності з законом, правильно застосували норми матеріального права й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення.

146. Наведені ж у касаційній скарзі аргументи такого висновку не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні змісту норм законодавства і суті спірних правовідносин, не відповідають фактичним обставинам справи й не містять заснованих на об`єктивних фактах вагомих міркувань, які б дозволяли стверджувати про незаконність спірних наказу, припису і постанови, могли б поставили під сумнів наведені у оскаржуваних судових рішеннях мотиви по суті спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

147. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

148. Керуючись статтями 340 341 344 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз супермаркетів Харкова» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук