№ 520/497/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 520/497/23

адміністративне провадження № К/990/27191/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року (суддя - Старосєльцева О.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (головуючий суддя - Русанова В.Б., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.)

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління служби безпеки України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати бездіяльність Управління служби безпеки України в Харківській області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 інформації про його особу неправомірною та такою, що порушує його права, гарантовані абз. 2 частини другої статті 11 Закону України "Про інформацію";

- зобов`язати Управління служби безпеки України в Харківській області надати ОСОБА_1 інформацію щодо його особи, а саме: підстави проведення огляду документів та особистих речей, які проведені 22 липня 2022 року у місці помешкання співробітником СБУ та інформацію про результати огляду документів і особистих речей, оформлені у паперовому вигляді, з чітким відображенням причин відвідання і результатів його проведення (наряд на проведення дій чи розпорядження керівника установи, протокол проведення огляду).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 27 липня 2022 року до будинку позивача завітав співробітник СБУ (прізвище не відомо) та офіцер Височанської селищної територіальної громади - Роман Пащенко.

Як зазначає позивач, співробітник СБУ здійснив огляд його документів та телефонів, проте про причини огляду особистих речей ОСОБА_1 останній не повідомив.

В результаті чого позивач звернувся до Управління служби безпеки України в Харківській області із заявою про надання інформації про причини прибуття до його будинку співробітника СБУ та здійснення огляду його особистих речей.

У наданні відповіді на вказане звернення позивачу було відмовлено, що й слугувало підставою для його звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху у зв`язку з недоліками в оформленні адміністративного позову. Позивачу надано строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову протягом 5 робочих днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху. Встановлено, що способом усунення недоліків позовної заяви є подання до суду: документу про сплату судового збору на суму 1073,60 грн або інших документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року залишено без змін.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звільнення від сплати судового збору є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

Суд апеляційної інстанції вказав, що в підтвердження скрутного майнового стану ОСОБА_1 надав лише довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10 лютого 2022 року про доходи позивача за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Інших доказів не надано, як і не зазначено неможливості їх надання.

Разом з тим, розмір отриманої позивачем протягом 2021 року пенсії складає 32 009,20 грн, а розмір судового збору за подання вищезазначеної позовної заяви складає 1073,60 грн, отже, не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви по справі №520/497/23.

Крім того, звертаючись до апеляційного суду позивачем також було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, до якого в подальшому на вимогу суду надано також і відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків №2023-23-00726 від 24 лютого 2023 року, з яких вбачається, що з першого по четвертий квартал 2022 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач не обмежений був у поданні до суду першої інстанції відомостей про майновий стан, на зразок тих, що було подано до суду апеляційної інстанції (відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків).

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив порушення судом першої інстанції норм процесуального права та/або безпідставного повернення позовної заяви ОСОБА_1 за результатом розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

04 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій позивач просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження ухвали про повернення позовної заяви позивачеві, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Позивач зауважує, що, враховуючи його майновий стан, на останнього розповсюджуються положення пункту першого частини першої та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», а тому клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору підлягає задоволенню.

Також скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018, в якому Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України.

Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідач не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року.

11 вересня 2023 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2024 року (у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О. В.) визначено склад суду: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Губська О. А., Білак М. В.

Ухвалою від 29 квітня 2024 року року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Нормативне регулювання та висновки Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R(81)7.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Приписами частини 3 статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із частиною 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За змістом пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із такого.

У цій справі підставою для повернення позовної заяви слугувало те, що позивач не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції про усунення недоліків позовної заяви. Ці недоліки полягали в тому, що позивач не сплатив судовий збір при зверненні з позовною заявою, у зв`язку з чим його позовну заяву залишено без руху.

Судом першої інстанції встановлено, що копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2021 року про залишення позовної заяви без руху отримано позивачем 10 лютого 2023 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Проте станом на момент постановлення ухвали про повернення позовної заяви від 05 квітня 2023 року позивач не усунув недоліків позовної заяви. Жодних клопотань, заяв про виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху не надіслав.

Поверненню позовної заяви передувало вирішення судом першої інстанції клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Так, звертаючись з позовною заявою, позивач просив суд звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", посилаючись на скрутне матеріальне становище. На підтвердження зазначеної обставини надав довідку про доходи № 8977 0347 9199 8918 ГУ ПФУ в Харківській області стосовно отримання пенсії за період з січня 2021 року по грудень 2021 року, що загалом склало 32 009,20 гривень.

Суд першої інстанції у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовив та залишив позовну заяву без руху.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд виходив з того, що розмір судового збору за подання вказаної позовної заяви складає 1073,60 грн. Відтак, він не перевищує 5 відсотків розміру виплаченої пенсії позивачу у 2021 році у розмірі 32009,20 грн (32009,20*5%=1600,46).

Крім того, предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, процесуальна норма частини 2 статті 132 КАС України є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України "Про судовий збір".

Закон України "Про судовий збір" є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України "Про судовий збір" (стаття 2 цього Закону).

Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Також положеннями частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.

Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

При цьому КАС України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 та від 18 травня 2023 року у справі №160/19572/21 і підстави для відступлення від них відсутні.

У цій справі суд першої інстанції скористався своїм повноваженням для вирішення питання звільняти або не звільняти позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви та дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення, оскільки наданих позивачем доказів недостатньо для висновку щодо наявності випадків, встановлених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір". Окрім того, суд першої інстанції надав позивачеві можливість звернутися до суду та надати інші докази на підтвердження свого скрутного матеріального становища. Проте, позивач жодних клопотань, заяв на адресу суду не надав.

Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" документи про майновий стан мають містить інформацію, на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ("FC Mretebi v. Georgia", № 38736/04, п. 47).

З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судові збори, встановлені відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Суд наголошує, що Законом України «Про судовий збір» чітко визначено підставу для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору позивач повинен довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Суд звертає увагу, що на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем разом з позовною заявою до суду першої інстанції надано лише довідку про доходи № 8977 0347 9199 8918 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стосовно отримання пенсії за період з січня 2021 року по грудень 2021 року.

Проте вказана довідка не є достатнім доказом підтвердження скрутного майнового стану позивача, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо).

Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого майнового стану (довідки органу доходів і зборів Державної фіскальної служби України про отриманий дохід, тощо), заявником не надано, як і не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині надання додаткових доказів на підтвердження скрутного майнового стану позивача.

Більш того, звертаючись до судів апеляційної та касаційної інстанцій, позивачем також було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, до якого надано також і відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків №2023-23-00726 від 24 лютого 2022 року, з яких вбачається, що з першого по четвертий квартал 2022 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач не був обмежений у поданні до суду першої інстанції відомостей про майновий стан, на зразок тих, що було подано до судів апеляційної та касаційної інстанцій (відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків).

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі №295/14365/19.

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції неправомірно не звільнив його від сплати судового збору, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось, обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідними обставинами та підтвердження належними доказами є обов`язком саме заявника, а приписами КАС України прямо закріплено, що якщо заявник не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк, це є підставою для повернення позовної заяви.

Одночасно колегія суддів відхиляє посилання скаржника в касаційній скарзі на Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018, оскільки висновок Конституційного Суду України про те, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України, надано в аспекті податкового законодавства, зокрема положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а також у зв`язку зі звільненням скаржника від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М.В. Білак

О.А. Губська