№ 520/6439/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 520/6439/19

адміністративне провадження № К/9901/2760/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду України у складі Верховного Суду: суддя - доповідач Гусак М.Б., судді Гімон М.М., Шишов О.О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №520/6439/19 за її позовом до Харківської митниці ДФС, правонаступником якої є Слобожанська митниця Держмитслужби, про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2019р., залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивачка, не погодившись з даними рішеннями суду, подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги позивачка зазначала, що, приймаючи відповідно рішення та постанову, суди, зокрема: дійшли до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справ; неповно з`ясували всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору; невірно застосували до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Підставою касаційної скарги касатором зазначено неврахування, зокрема апеляційним судом, всупереч приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, правових висновків Верховного Суду та наведено цілий ряд постанов касаційного суду.

Відповідач у письмовому відзиві на касаційну скаргу заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення судів є правомірними та обґрунтованими, відповідають правовим висновкам, викладеним в одній з останніх за датою прийняття постанов Верховного Суду у справі з подібними правовідносинами (постанова від 20.03.2020 у справі № 480/3807/18), підстави для їх скасування відсутні.

Також відповідач зазначав, що на електронний запит митного органу щодо надання додаткових документів, 21.01.2019 позивачкою було надано до митного органу литовську декларацію №19LTKC0100EK009449 від 10/01/2019 та лист з проханням про рішення щодо коригування митної вартості, водночас в іншій декларації від 17.01.2019 країною відправлення/експорту значиться Швейцарія, а не Литва.

Крім того додатково надана позивачкою декларація містить розбіжності з первинно поданим пакетом документів: країною відправлення є Швеція, а не Швейцарія, валютою операції зазначено шведську крону.

Водночас документи про оплату товару та висновок про якісні та вартісні характеристики надані не були.

Колегія суддів, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, аргументи відповідача у відзиві на скаргу, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з KVITTENS (invoice) № б/н від 10.01.2019 року (Додаток 1) позивачем було придбано у компанії GARS BIL AB автомобіль марки MERSEDES- ВЕNS, модель В 200 Natural Gas, рік виготовлення 2014, VIN НОМЕР_1 , V=-1991 куб. см.

Автомобіль мав механічні пошкодження та несправності, використовувався у службі таксі. У Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (Transport styrelsen) 1013335619, у розділі (X) Yrkesmassig trafik (переклад. Комерційне використання), зазначено Тахіtrafik (перекл. Служба такси).

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем було подано до Харківської митниці ДФС митну декларацію № UА 807190/2019/001439 та документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), із заявленою митною вартістю 45000,00 SЕК.

За результатами перевірки митної декларації та доданих документів Харківською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UА807190/2019/00379 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2019/000365/2 від 21.01.2019 року, в якому вказано скориговану вартість в розмірі 11800,00 евро/120936,00 SЕК.

04.03.2019р. позивачка звернулася до Харківської митниці ДФС із заявою про перегляд рішення про коригування митної вартості товарів UА807000/2019/000365/2 від 21.01.2019 р. та надала копію висновку експертного автотоварознавчого дослідження №2482 від 01.02.2019 р.

Харківською митницею ДФС листом від 06.03.2019 №1404/ДЗН/20-70-19-01 позивачку повідомлено, що подані нею додаткові документи не спростовують сумнівів митниці щодо дійсності задекларованого рівня митної вартості оцінюваного товару.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачці, а також посилався на ту обставину, що документи, подані нею до Харківської митниці разом з МД №UA807190/2019/002010, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, через що прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів Харківської митниці ДФС від 21.01.2019 р. №UА807000/2019/000365/2 є обґрунтованим та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів апеляційного суду погодилася з таким висновком суду першої інстанції. На обґрунтування своєї постанови цей суд послався на наступне.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 3 цієї статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 цієї статті).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2019 року до митного поста «Харків-автомобільний» Харківської митниці ДФС декларантом ТОВ "КОМПАС ЛОГІСТІК" (код ЄДРПОУ 0037876897) була подана митна декларація №UА807190/2019/001439 на товар «Легковий автомобіль марки: MERSEDES-ВЕNS, модель В 200 Natural Gas, рік виготовлення 2014, VIN НОМЕР_2 , V=-1991 куб. см., потужністю 115 KW, тип двигуна - бензин/метан, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014 ...», що надійшов на адресу позивачки.

Разом з указаною МД декларантом були надані наступні документи:0380 - Копія інвойсу б/н від 10.01.2019; m1721 - Копія акта огляду № UА205010/2019/310515 від 14.01.2019; d12800 - Копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ 1012121243 від 06.07.2017; d4207 Копія договору про надання послуг митного брокера від 10.01.2019 №2629; d 9202 - Квитанція про сплату митних платежів; Копія паспорта громадянина України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості.

Таким чином, Харківська митниця ДФС зобов`язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст.336 МКУ однією із форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст.335 МКУ надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Згідно з ч.1 ст.337 МКУ вказана перевірка документів та відомостей здійснюється зокрема шляхом проведення контролю із застосуванням системи управління ризиками (ч.4 ст.337, ст.363 МКУ).

По вищевказаній МД згенеровано АСМО Інспектор профіль ризику (код 105- 2, 106-2: Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість - 11 100,00).

Згідно зі ст. 320 МКУ форми та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Використання системи аналізу та управління ризиками як одного з механізмів контролю за правильністю визначення митної вартості є загальноприйнятними у міжнародній практиці ї здійснюється органами доходів і зборів відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Спрацювання системи управління ризиками за напрямом контролю митної вартості є рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Як свідчать матеріали справи, за результатами перевірки документів, поданих декларантом до митного оформлення встановлено, що єдиним документом поданим на підтвердження митної вартості товару був інвойс б/н від 10.01.2019

Згідно з ч.4 ст.58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частина 5 ст.58 МКУ дає визначення словосполучення «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Перелік документів, які мають подаватися декларантом в підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначено ч.2 ст.53 МКУ.

Так, одним із обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Разом з тим, інвойс (рахунок- фактура) - це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їх кількість та кошти, які покупець має сплатити за такі послуги.

Виписка інвойсу свідчить про те, що товар чи послугу вже надано покупцеві відповідно до умов поставки, тож у покупця з`являється обов`язок оплати цього товару чи послуги.

Як правило, інвойс за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного бухгалтерського документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, а носить лише інформаційний характер. Тобто форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину (купівля-продаж, надання послуг, перевезення тощо) та не визначає вид договірних зобов`язань. Фактично рахунок-фактура є розрахунково- платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому-передачі виконаних робіт.

Листом Мінфіну від 16.02.2017 №31-11410-06-5/4339 роз`яснено, що оформлений належним чином рахунок-фактура може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі лише в разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути: платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунка, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Однак, всупереч вищезазначеним приписам та вимогам ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ разом з ЕМД №UА807190/2019/001439 від 17.01.2019 декларантом не було надано до митниці жодного банківського або іншого платіжного документа, що стосується ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документа за кодом « 3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару.

Крім того, відповідно до пп.2.2 п.2 розділу 2 Методичних рекомендацій посадовою особою митниці було здійснено перевірку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування.

Відповідно до положень ч10 ст.58 МКУ складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МКУ).

Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов`язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з розділом III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

За результатом вивчення документів, наданих до митниці на підтвердження заявленої митної вартості ТЗ позивача, посадовою особою митниці було встановлено, що вартість ТЗ позивача у розмірі 4390,76 Євро, яка визначена на підставі рахунку-фактури б/н від 10.01.2019, не включала в себе витрати на транспортування цього ТЗ до місця ввезення на митну територію України.

Разом із цим, до митниці не було надано жодного документа, що містить відомості про розмір витрат на транспортування ТЗ позивача до місця ввезення на митну територію України.

Крім того, наданий до митного оформлення позивачкою інвойс з вказаною вартістю 45000,00 SEK, не містить інформації про комерційні умови продажу товару та спосіб розрахунку за товар. За відсутності цих даних приймаються базисні умови продажу EXW (покупець приймає товар у вказаному місці та несе всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару до митного кордону) та здійснює 100% оплату товару.

З матеріалів, поданих разом з ЕМД №UA807190/2019/001439 вбачається, що місцем вчинення угоди купівлі-продажу транспортного засобу MERSEDES-BENZ, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , була Швейцарія.

Отже, подальше транспортування придбаного товару до місця ввезення на митну територію України здійснювалось за рахунок покупця.

Крім того, відповідно до Акта митного огляду № UA205010/2019/310515 від 14.01.2019, складеного в місці перетину державного кордону, перевізником транспортного засобу виступала третя особа, що свідчить про надання послуг з перевезення третьою особою з подальшою оплатою, проте, зазначена декларантом митна вартість транспортного засобу не містила передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ обов`язкової складової - витрат на транспортування оцінюваних товарів.

Отже, за результатами проведеного співробітником ВКМВ аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що вказані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того при подальшому аналізі було виявлено, що згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу електронного каталогу SCHWACKE від 17.01.2019 №089624/28681300, вартість подібного ТЗ на ринку Європи з урахуванням характеристик ТЗ (марки, моделі, ріку виготовлення, комплектації, пробігу та іншим) складає 11 800.00 EUR.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви стосовно задекларованої позивачем митної вартості товару.

Враховуючи виявлені критерії ризиків 17.01.2019 посадовою особою відділу контролю митної вартості було повідомлено декларанта, відповідно до вимог частини 3 статті 53 МКУ, про необхідність надання додаткових документів (крім наданих) для підтвердження рівня митної вартості товару, а саме: платіжні документи, банківські документи щодо здійснення оплати; каталоги, специфікації, прейскуранти, інформація аукціону, сайтів, пропозиції; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також, в електронному повідомленні декларанту було доведено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару .

Згідно п. 5 Методичних рекомендацій посадовими особами митного органу під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, зокрема, такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформацію, отриману від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформацію отриману з мережі Інтернет.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 5 Методичних рекомендацій посадовими особами митниці була досліджена цінова інформація щодо оцінки транспортних засобів, яка міститься у каталогах програмного продукту SCHWACKE, та встановлено, що вартість транспортного засобу за VIN-кодом НОМЕР_2 складає згідно із звітом про оцінку ТЗ SCHWACKE від 17.01.2019 №08962428681300- 11800.00 Євро.

Крім того, апеляційний суд спростував доводи апеляційної скарги стосовно аргументації з приводу ліцензії на використання каталогу SCHWACKE при визначенні оцінки вживаного транспортного засобу та інших зауважень з приводу нормативного врегулювання використання митницею вказаного джерела, зазначивши наступне.

«SCHWACKE» - це електронний каталог, де вказані середні ціни на автомобілі у всіх європейських країнах. З-поміж інших існуючих каталогів, каталог «SCHWACKE» вважається найширшим. Дані у каталогах програмного продукту «SCHWACKE» постійно оновлюються і в програмі наявна завжди актуальна інформація. Програма надає можливість проводити професійні розрахунки оцінки автомобілів, які були ввезені на територію України для подальшого їх митного оформлення.

Програмний комплекс «SCHWACKE» рекомендований Департаментом адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України митницям для проведення контролю та визначення митної вартості транспортних засобів.

Правомірність використання митницею каталогу «SCHWACKE» підтверджується наступними нормативно-правовими актами:

Згідно з розділом 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, (далі - Методичні рекомендації), в якості джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, зокрема, спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку, та інформація отримана з мережі Інтернет.

Необхідно зазначити, що Методичні рекомендації розроблені відповідно до положень розділів III, XI МКУ, Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.07.2015 №684, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466, та Керівництва з контролю митної вартості Всесвітньої митної організації (пункт 1 розділу 1 Методичних рекомендацій).

При цьому, метою Методичних рекомендацій є забезпечення єдиного підходу органів доходів і зборів до роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного контролю та митного оформлення (пункт 2 розділу 1 Методичних рекомендацій).

Також, спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (зі змінами) затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).

Пунктом 7.35 Методики встановлено, що у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ.

У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Провідними країнами-експортерами КТЗ є: Німеччина - для КТЗ європейських і японських виробників; США - для КТЗ американського ринку автомобілів; Російська Федерація - для КТЗ виробництва країн СНД.

Крім зазначеного, використання електронного довідника «SCHWACKE» передбачено наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів», пунктами 1.1, 1.2 якого зобов`язано начальників митниць забезпечити постійний контроль за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів за формулами, зазначеними в п. 7.35 Методики, а також забезпечено підрозділи, що здійснюють контроль за визначенням бази оподаткування транспортних засобів, вузлів та агрегатів, джерелами цінової інформації - довідниками: «Superschwacke» «Schwackeliste» «Schwackeliste Trailertax» видавництва «Eurotax», «User Car Guide», «Travel Treiler Guide» видавництва «Kelley Blue Book Auto market report», з обов`язковим оновленням щокварталу.

Враховуючи вищевикладене, посадовою особою Харківської митниці ДФС для визначення митної вартості ТЗ позивачки була використана наявна в митного органу інформація щодо оцінки вживаного ТЗ за VIN-кодом: НОМЕР_3 , що відповідає VIN-коду ТЗ позивачки, який міститься у каталозі програмного продукту «SCHWACKE» за №089624/28681300 від 17.01.2019, та було визначено митну вартість ТЗ на рівні 11800,00 євро.

Вищевикладеним підтверджується правомірність застосування Харківською митницею ДФС інформаційного електронного довідника «SCHWACKE» при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/000365/2 від 21.01.2019.

Згідно з ч.ч. 2, 21 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, оскільки на вимогу митного органу позивач відмовився надати додаткові документи, необхідні для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів, то згідно з ч. 2 та ч. 21 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не може бути застосований.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно зі ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частин 1-4 статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методу за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення від 21.01.2019 р. №UА807000/2019/000365/2 про коригування митної вартості імпортованого товару з використанням резервного методу, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України (Межі перегляду судом касаційної інстанції) :

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Посилання касатора на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 26.11.2019 у справі №821/107/16, від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 , від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 05.02.2019 у справі №816/1199/15 не можуть бути прийняті колегією суддів касаційного суду до уваги.

Наведені приклади неврахування апеляційним судом у цій справі правозастосування Верховного Суду мали місце за правовідносин, які є відмінними.

Водночас постанова апеляційного суду, оскаржувана у цій справі, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у його постанові від 20 березня 2020 року у справі № 480/3807/18, яка прийнята пізніше в часі, та правовідносини в якій є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 345 349 350 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року у справі №520/6439/19 за її позовом до Харківської митниці ДФС про скасування рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач: М. Б.Гусак

Судді: М. М.Гімон

О.О. Шишов