№ 520/7041/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 вересня 2020 року

справа № 520/7041/19

адміністративне провадження № К/9901/11043/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року у складі судді Шляхової О. М.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у складі суддів Русанової В. Б., Жигилія С. П., Перцової Т. С.,

у справі № 520/7041/19

за позовом ОСОБА_1

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулась до суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - митниця, відповідач у справі), в якому просила скасувати рішення інспектора Харківської митниці ДФС Кельгіна А. В. про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2019 року № /2019/001886/2 з мотивів його незаконності та необґрунтованості, оскільки, за позицією позивача, вона надала всі документи, що підтверджують вартість ввезеного на митну територію України автомобіля, в тому числі висновок експертного автотоварознавчого дослідження щодо вартості автомобіля. В деклараціях у графі 43 «Метод визначення вартості» було зазначено 1 - основний метод, а митним органом було використано резервний метод визначення митної вартості.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій встановили відсутність банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53 МКУ), транспортних (перевізних) документів, розбіжності стосовно дійсної вартості ТЗ позивача, та дійшли висновку, що митний орган не міг визнати заявлену декларантом та розраховану за основним методом митну вартість ТЗ. Внаслідок дослідження судами спірного акта індивідуальної дії на предмет обґрунтованості щодо можливості застосування митницею другорядних методів визначення митної вартості окрім резервного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що рішення відповідає вимогам частини другої статті 55 МК України, оскільки, у графі 33 вказаного рішення зазначені та обґрунтовані причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статей 54 55 57 58 368 МК України.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/7041/19 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є посилання позивача на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 49 52-54 Митного кодексу України та не застосування частини другої статті 64 цього Кодексу.

Скаржник посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року по справі № 810/2784/18, від 06 вересня 2019 року по справі № 815/2501/18, від 26 листопада 2019 року по справі № 821/107/16, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі № 21 -498а15).

Позивач наголошує, що суди попередніх інстанцій не зазначили, що в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав, в чому саме полягає необ`єктивність та недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом позивача митної вартості автомобіля, не навів, між якими саме документами з доданих до декларації виявлено розбіжності, та не вказав, яких саме документів не було надано на вимогу митниці.

За позицією скаржника, фактично підставою для коригування митної вартості слугувала не розбіжність між відомостями документів, наданих до митного оформлення, а те, що задекларована митна вартість ввезеного позивачем автомобіля була нижчою, ніж вартість такого автомобіля за наявною у відповідача митною вартістю щодо митної вартості ідентичні товарів, у зв`язку з чим спрацював профіль ризику АСАУР.

Також в касаційній скарзі позивач акцентує увагу на тому, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року по справі №1140/3242/18.

Декларантом ОСОБА_1 надавались до митного оформлення копія експортного супровідного документу МRN19LТКС0100ЕК02АЕF6 від 12 лютого 2019 року, згідно з яким статистична вартість ввезеного автомобіля складає 4880,43 EUR. В оскаржуваному рішенні митниці від 27 березня 2019 року наявність цього документу залишена без розгляду, суди також не надали належної правової оцінці цьому документу.

Позивач зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року по справі №809/1884/16 вказував, що положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Зокрема у цій постанові колегія суддів дійшла висновку «…Щодо висновку суду, який стосується витрат на транспортування, то колегія суддів зазначає, що товар придбаний позивачем є автомобілем, який сам по собі є самохідним транспортним засобом. Відповідно до поданих на митне оформлення документів вбачається, що автомобіль прибув на митницю до Львівської Митниці ДФС та 14 березня 2019 року до Миколаївської митниці ДФС. Будь-які докази та відмітки про перевезення транспортного засобу у матеріалах справи відсутні. З урахуванням того, що декларант є фізичною особою, а придбаний автомобіль є товаром побутового споживання, самостійний проїзд зазначеного автомобіля до митного кордону України, жодним чином не може вважатися його транспортуванням, оскільки саме таке використання автомобіля цілком відповідає його споживчому призначенню. Витрати на самостійний проїзд автомобіля у такому випадку до митного кордону є побутовими витратами особи, яка придбала такий автомобіль, а не витратами на транспортування у розумінні пункту 5 частини 10 статті 58 МК України.»

Ще один висновок Верховного Суду, який, на думку скаржника, не застосований судами попередніх інстанцій, викладений в постанові від 13 лютого 2018 року №803/1112/17: «Неподання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

Позивач доводить відсутність фактичних підстав для витребування додаткових документів та коригування заявленої декларантом митної вартості.

Також скаржник вважає, що посилання в рішенні про коригування від 27 березня 2019 року лише на дані однієї митної декларації суперечить частині другій статті 64 МК України, відповідно якої митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 МК України (Резервний метод), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, тобто не на однієї окремо визначеної митної вартості, а на вартостях. Позивач зазначає, що Верховний Суд має сформувати єдину правозастосовну практику щодо застосування частини другої статті 64 МК України, оскільки на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга між іншого обґрунтована посиланнями скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 27 липня 2018 року у справі №809/1174/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 820/17417/14, у справі № 808/212/15, від 5 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15 щодо обґрунтованості рішень митного органу.

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

1 вересня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою позивача, витребував з суду першої інстанції справу №520/7041/19.

8 вересня 2020 року справа №520/7041/19 надійшла до Верховного Суду.

21 вересня 2020 року від митниці на адресу Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій частково не відповідають.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

Згідно KVITTENS (Invoce) позивач придбав у компанії GARS BIL АВ автомобіль марки Mersedes-Bens, модель В 200 Natural Gas, рік виготовлення 2014 VIN НОМЕР_1 , V-1991 куб.см.

21 березня 2019 року уповноважена позивачем особа на декларування транспортного засобу ОСОБА_2 до митного поста «Харків - автомобільний» подав до митного оформлення в митному режимі «імпорт» електронну митну декларацію (далі - ЕМД) ІМ40ДЕ №UA807190/2019/008886 на товар: «Легковий автомобіль для перевезення людей та для використання по дорогах загального користування з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом (бензиновим), був у використанні: марка - Mersedes-Bens, модель В 200 - 1 шт. VIN НОМЕР_1 , V-1991 куб.см., потужність 115 кW, тип двигуна-бензин/метан. Номер двигуна - немає даних. Екологічний клас - ЄВРО 6, Кузов - універсал, календарний рік виготовлення - 2014, загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 5, колісна формула - 4x2, колір - чорний. Виробник: Daimler AG. Країна виробництва: DЕ.

В ЕМД митна вартість транспортного засобу визначена за основним методом та заявлена митна вартість автомобіля в розмірі 50000,00 SЕК, що на дату подання ЕМД еквівалентно 4793,40 Євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості ТЗ позивача особою, уповноваженою позивачем на декларування товарів, були надані наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: рахунок-фактура (інвойс) б/н від 30 січня 2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/216242 від 8 березня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20 вересня 2017 року; висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 5667 від 18 березня 2019 року; договір про надання послуг митного брокера №3147 від 07 березня 2019 року; довіреність № 7482 від 27 грудня 2018 року; квитанції №0.0.1289146768.1 від 07 березня 2019 року, №0.0.1304157231.1 від 21 березня 2019 року щодо передоплати за митне оформлення ТЗ позивача; копія митної декларації країни відправлення MRN 19LTKC0100EK039D50 від 12 лютого 2019 року; паспортний документ фізичної особи НОМЕР_3, виданий 27 грудня 2007 року. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Згідно принт-скрину АСМО «Інспектор» під час здійснення уповноваженою посадовою особою митниці контролю правильності визначення митної вартості ТЗ позивача спрацював ризик, згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками (далі - АСАУР) за кодом 105-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта EUR, вартість 10621,50».

За поданою ЕМД було сформовано перелік митних формальностей, який формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС:

103-1 - перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби;

105-2 - контроль правильності визначення митної вартості товарів;

106-2 - витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів;

210-1 - проведення митного огляду транспортного засобу;

911-1 - забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки.

Посадовою особою митного поста «Харків-автомобільний» у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР, 21 березня 2019 року був направлений запит № 1917 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів до спеціалізованого підрозділу - відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів Харківської митниці ДФС.

За результатами перевірки документів, поданих декларантом до митного оформлення було встановлено, що разом з ЕМД №UA807190/2019/008886 від 21 березня 2019 року не надано до митниці банківського або іншого платіжного документу, що стосується ТЗ позивача, єдиним документом на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, заявленого до митного оформлення, є KVITTENS (інвойс) б/н від 30 січня 2019 року.

Посадовою особою відповідача було встановлено, що вартість ТЗ позивача у розмірі 4793,40 Євро, яка визначена на підставі рахунку-фактури б/н від 30 січня 2019 року, не включає в себе витрати на транспортування ТЗ до місця ввезення на митну територію України та не надано документів, що містять відомості про розмір витрат на транспортування ТЗ позивача до місця ввезення на митну територію України.

Крім того, наданий до митного оформлення позивачем інвойс з вказаною вартістю 50000 SEK, не містить інформації про комерційні умови продажу товару та спосіб розрахунку за товар.

Оскільки місцем вчинення угоди купівлі-продажу транспортного засобу MERSEDES-BENZ, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , була Швеція та подальше транспортування придбаного товару до місця ввезення на митну територію України здійснювалось за рахунок покупця, зазначена декларантом митна вартість транспортного засобу повинна містити обов`язкову складову - витрати на транспортування оцінюваних товарів.

За результатами відпрацювання запиту та проведеного аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, посадовою особою відповідача було встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з виникненням у посадової особи митниці сумніву у правильності визначення митної вартості ТЗ позивача, заявленої у ЕМД №UA807190/2019/008886 від 21 березня 2019 року, на адресу декларанта було направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів: 1) платіжні документи, банківські документи щодо здійснення оплати; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти, інформація аукціону, сайтів, пропозиції; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом було надано відповідачу висновок експертного автотоварознавчого дослідження №5667 від 18 березня 2019 року, відповідно до якого, вартість зазначеного автомобіля визначена експертом в сумі 133886,72 грн.

За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відповідач встановив: за фактами митних оформлень подібних товарів у цінової базі ЄАІС ДФС, найбільш наближений за характеристиками транспортний засіб, оформлений за МД від 14 лютого 2019 року №206010/2019/406129 - 12996,84 Євро.

Посадовою особою відповідача проведено процедуру консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, та було доведено рівень митної вартості, який є в наявності у митного органу, а саме: 12996,84 Євро.

27 березня 2017 року Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА807000/2019/001886/2, згідно з яким митна вартість визначена в сумі 135570,10 SEK. У графі 33 цього рішення, в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також подані документи місять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а також в зв`язку з ненадання декларантом витребуваних додаткових документів та вимогою декларанта видати рішення про коригування заявленої митної вартості; не надана декларантом інформація щодо угод на ідентичні товари; не надана декларантом інформація щодо угод на подібні товари; не надана декларантом інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажом на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; не надана декларантом інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

27 березня 2017 року головний державний інспектор Харківської митниці ДФС склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/01420.

VI. Джерела права. Позиція Верховного Суду.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 9 червня 2020 року у справі №1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару відповідач обґрунтував тим, що позивач до митного оформлення не надав банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а в інвойсі від 30 січня 2019 року автомобіля марки Mercedes-Bens, модель В 200 Natural Gas, рік виготовлення 2014 VIN НОМЕР_1 , V-1991 куб.с м. відсутні посилання на форму та спосіб розрахунку за отриманий автомобіль здійснений між учасниками угоди.

Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів, що було встановлено судами попередніх інстанцій та спростовує доводи позивача викладені у касаційні скарзі. Посилання скаржника на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 липня 2019 року №1140/3242/18, від 13 лютого 2018 року у справі №803/1112/17, від 3 квітня 2018 року у справі №809/322/17, Суд визнає безпідставними, оскільки рішення у цих справах ухвалені за інших фактичних обставин. Суд зазначає, що за вимогами частини другої статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються митному органу за умови, що рахунок сплачено, в даному ж випадку в поданих позивачем документах була відсутня інформація щодо способу, часу, форми розрахунку, що викликає питання щодо оплати товару (здійснений чи ні), необхідності надання декларантом при митному оформленні розрахункових документів, та відповідно викликає сумніви щодо митної вартості автомобіля.

Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій не врахували в якості належного доказу в підтвердження дійсної ринкової вартості автомобіля висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 5667 від 18 березня 2019 року, відповідно до якого вартість зазначеного автомобіля визначена експертом в сумі 133 886,72 грн (станом на дату дослідження по курсу НБУ складало 4382,77 Євро), оскільки експерт не зазначив, які саме супровідні документи ним були використані під час дослідження та з якими проводилося співставлення результатів огляду. Висновок експерта про те, що автомобіль експлуатувався в режимі "таксі" не підтверджений жодним документом. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що вказані декларантом пошкодження не можуть мати суттєвого впливу на вартість транспортного засобу, враховуючи що згідно п. 7.53.9 Методики, підставою для заниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень, або розукомплектування є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті проведення митного огляду.

Отже, суди попередніх інстанцій надали оцінку висновку експертного автотоварознавчого дослідження на предмет належності, допустимості, достовірності і достатності як доказу у справі, а суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 341 КАС України не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому Суд вважає, що висновок суду про правомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2019 року № /2019/001886/2 є передчасним з огляду на таке.

За положеннями частини першої стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Частиною другою стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, встановив, що єдиною автоматизованою інформаційною системою ДФС сформовано рівень цін по ЦБД, згідно якого найбільш наближеним за технічними характеристиками до транспортного засобу позивача є бувший у використанні автомобіль легковий марки Mercedes-Benz, 2014 року випуску, оформлений за митною декларацією UA206010/2019/406129 від 14 лютого 2019 року. Зокрема, за цією декларацією, автомобіль, взятий для порівняння відповідачем відповідає наступним характеристикам: автомобіль легковий, бувший у використанні, марка Mercedes-Benz, модель B 200 Natural Gas, код товару 87032390, країна відправлення Швеція, рік випуску 2014, модельний рік 2014, тип двигуна бензин/конвертований для роботи на газі, об`єм циліндрів двигуна 1991 м3, колісна формула 4 х 2, потужність 115kw, загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 5. Автомобіль позивача має наступні характеристики: автомобіль легковий, бувший у використанні, марка Mercedes-Benz, модель B 200 Natural Gas, код товару 87032390, країна відправлення Швеція, рік випуску 2014, модельний рік 2014, тип двигуна бензин/метан, об`єм циліндрів двигуна 1991 м3, колісна формула 4 х 2, потужність 115kw, загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 5.

Суд звертає увагу на те, що позивач впродовж розгляду справи в судах попередніх інстанцій наголошував на тому, що неодноразово звертався до митних органів ДФС з проханням надати інформацію щодо кількості оформлених транспортних засобів Mercedes-Benz, B 200 Natural Gas, рік випуску 2014, які було розмитнено у продовж 2017 - 2019 роки та щодо їх мінімальної та максимальної митної вартості. У кожному разі позивачу було відмовлено в отриманні такої інформації з посиланням на обмежений доступ до такої інформації.

Відповідно до скрину екрана з бази «Рівень цін по ЦБД» (а. с. 96, том 1) митницею знайдено 13 записів (автомобілів) за технічними характеристиками наближеними до транспортного засобу позивача, проте до матеріалів справи долучена лише перша сторінка, на якій міститься інформація по двом деклараціям, одна з яких використана митним органом при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товару.

Позивач як особа, щодо якої прийнято оскаржуване рішення, має право знати наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Не надання відповідачем такої інформації на запит позивача не позбавляє права суд з метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі вжити визначені законом заходи, зокрема виявити та витребувати докази з власної ініціативи. Суди попередніх інстанцій в порушення цього принципу прийняли позицію митного органу, інформацію щодо інших автомобілів у відповідача не витребували.

Суд також зазначає, що за змістом частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості зазначено, що не надана декларантом інформація (відсутня у розпорядженні митного органу) щодо угод на ідентичні товари; не надана декларантом інформація (відсутня у розпорядженні митного органу) щодо угод на подібні товари.

Застосовуючи резервний метод визначення митної вартості «ґ», відповідач використовував митну декларацію UA206010/2019/406129 від 14 лютого 2019 року, при цьому відповідач має довести відсутність можливості застосування методів «а» - за ціною договору щодо ідентичних товарів і «б» - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Адже позивач подав митну декларацію 21 березня 2019 року, тобто час експорту є максимально наближеним, а товар продається на експорт в Україну з країни ЄС, Швеція входить до країн ЄС, валюта у двох деклараціях зазначена - SEK, що є офіційною валютою Швеції. Суди попередніх інстанцій не досліджували обставини щодо можливості застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Разом з тим, ані судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з`ясування обставин у справі, ані судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам позивача про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам митного законодавства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, суди не перевірили джерела інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом, обґрунтованість числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також можливість застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази..

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року скасувати.

Справу № 520/7041/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер