ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа №520/8499/22
адміністративне провадження № К/990/39095/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 (головуючий суддя - В.Б. Русанова, судді - С.П. Жигилій, Т.С. Перцова)
у справі № 520/8499/22
за позовом ОСОБА_1
до Харківської обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Харківської обласної прокуратури від 19.07.2022 № 915к, яким наказано припинити нарахування та виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати з 19.07.2022;
- зобов`язати Харківську обласну прокуратуру нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури з моменту прийняття наказу Харківської обласної прокуратури від 19.07.2022 № 915к по дату постановлення рішення у справі.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржуваним наказом позивачу з липня 2022 року середній заробіток не нараховується, у зв`язку зі змінами, внесеними до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX. За доводами позивач вказаний наказ є протиправним та грубо порушує надані позивачу гарантії, які діяли на момент влаштування позивача на військову службу. Позивач наголошує, що приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX не передбачено його розповсюдження на ті правовідносини, які прийняті до набрання ним законної сили; не передбачено, що гарантії, надані за час дії попередньої редакції частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України скасовуються та застосовуються у редакції, передбаченої новою редакцією закону. Підкреслює, що гарантії у вигляді збереження виключно «місця роботи і посади» застосовуються виключно до правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX. Таким чином, за позиціє позивача, оскільки право позивача на отримання такої гарантії як збереження середнього заробітку за час перебування на військовій службі в рядах Збройних Сил України виникло 30.03.2022 - за редакцією статті 119 Кодексу законів про працю України від 24.03.2022, відповідно таке право за позивачем зберігається і в майбутньому.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Наказ Харківської обласної прокуратури від 19.07.2022 № 915к, яким наказано припинити нарахування та виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати з 19.07.2022. Зобов`язано Харківську обласну прокуратуру нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури з моменту прийняття Наказу Харківської обласної прокуратури від 19.07.2022 № 915к - 19.07.2022 - по дату постановлення рішення у справі.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються приписи частини першої статті 119 Кодексу законів про працю України, які передбачають гарантії працівникам збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків. Запровадження після вступу позивачки до Збройних Сил України іншого правового регулювання, яке виключає її право щодо отримання середнього заробітку за посадою, на якій вона перебувала до вступу на військову службу, має застосовуватись на правовідносини, які виникатимуть після уведення такої норми права в дію.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі № 520/8499/22 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності спірного наказу, оскільки з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX відсутні правові підстави для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу.
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, скаржник просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
8. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, заявник касаційної скарги вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції Законів № 1169-VII від 27.03.2014, № 1275-VII від 20.05.2014, № 116-VIII від 15.01.2015, № 259-VIII від 18.03.2015, № 433-VIII від 14.05.2015, № 801-VIII від 12.11.2015, № 911-VIII від 24.12.2015, № 1769-VIII від 06.12.2016, № 1971-VIII від 22.03.2017, № 1357-IX від 30.03.2021, № 1702-IX від 16.07.2021 та частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції від 01.07.2022 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.
9. За доводами позивача, оскаржуваним наказом протиправно припинено нарахування та виплату їй середньої заробітної плати, позаяк право позивача на отримання такої гарантії як збереження середнього заробітку за час перебування на військовій службі в рядах Збройних Сил України виникло у позивача за редакції частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України від 24.03.2022, якою передбачалось, що за працівниками, що проходять військову службу зберігались місце роботи, посада і середній заробіток. Тому на переконання позивача, припинення та нарахування їй середньої заробітної плати на підставі частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX є протиправним.
Позиція інших учасників справи
10. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух касаційних скарг
11. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
12. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
13. ОСОБА_1 обіймає посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури.
14. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач вступила до Збройних Сил України та з 30.03.2022 зарахована до особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом Міністерства оборони України від 30.03.2022 № 80.
15. Наказом Харківської обласної прокуратури від 30.03.2022 № 322к увільнено прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків з 30.03.2022 на період військової служби за призовом до Збройних Сил України під час мобілізації із збереженням місця роботи та середнього заробітку на посаді.
16. 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України. Зокрема в частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України замінено слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» на «зберігаються місце роботи і посада».
17. У зв`язку з цим, 19.07.2022 Харківська обласна прокуратура прийняла наказ № 915к, яким припинила нарахування та виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати з 19.07.2022.
18. Прийняття вказаного наказу зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Позиція Верховного Суду
19. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.
21. Спір у цій справі виник, у зв`язку із прийняттям відповідачем наказу, яким з 19.07.2022 позивачу (за місцем роботи) припинено виплату середнього заробітку.
22. Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» установлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
23. З 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України (№ 133, № 259, № 341, № 573, № 757, № 58) та діє до тепер.
24. За умовами частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
25. Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (у редакції, що діяла до 19.07.2022) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
26. З 19.07.2022 набрали чинності норми Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізаці ї трудових відносин», якими, зокрема, внесено зміни до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, в якій слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
27. У зв`язку з цим відповідач з 19.07.2022 припинив нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 .
28. За доводами позивача, згідно з Конституцією України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (за винятком випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи) та не поширюються на правовідносини, які виникли до їх видання. Відповідачем порушено принцип зворотної дії закону в часі, а саме статтю 58 Конституції України та звужено зміст та обсяг існуючого права, гарантованого частиною третьою статті 22 Основного Закону, в частині збереження та виплати середнього заробітку, гарантії та права закріплені Кодексом законів про працю України.
29. На переконання позивача, до спірних правовідносин має застосуватись частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України у редакції, що діяла до 19.07.2022, яка зберігає за позивачем місце роботи, посаду і середній заробіток на підприємстві в період проходження військової служби.
30. Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
31. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
32. Верховний Суд враховує, що питання застосування положень частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону № 2352-IX, що набрав чинності 19.07.2022 у взаємозв`язку з положеннями статей 22 58 Конституції України, досліджувалося Верховним Судом у постанові від 20.12.2023 у справі № 600/2882/22-а.
33. Такий висновок, зокрема, сформовано Верховним Судом і у цивільних справах № 639/3086/22, № 638/14370/20, № 642/959/23 за подібних обставин.
34. У цих постановах Верховний Суд, аналізуючи правові норми (приписи Конституції, положення Кодексу законів про працю України та висновки Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України), що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов висновків, що до спірних відносин підлягає застосуванню частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції з 19.07.2022, адже вони є триваючими і мають місце у період часу після набрання чинності вказаною нормою права.
35. Верховний Суд у пунктах 30-31.1 постанови від 20.12.2023 у справі № 600/2882/22-а зазначив, що відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Законом від 01.07.2022 № 2352-IX) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43 44 Конституції України.
36. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
37. Конституційний Суд України у пункті 2.3. Рішення від 22.05.2018 № 5-р/2018 сформулював висновок, відповідно до якого держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю. У пункті 3 указаного Рішення зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а, отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.
38. У рішенні Конституційного суду України від 13.05.1997 № 1-зп зазначається, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності (дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом).
39. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
40. Враховуючи вищенаведені приписи Конституції та висновки Конституційного Суду України, Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі № 600/2882/22-а виснував, що до спірних відносин підлягає застосуванню частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції з 19.07.2022, адже вони є триваючими і мають місце у період часу після набрання чинності вказаною нормою права.
41. Означена правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 01.05.2024 у справі № 200/5049/22.
42. Враховуючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, статті 58 Конституції України у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що починаючи з 19.07.2022 відповідач позбавлений обов`язку зберігати за позивачем середній заробіток, оскільки відповідні положення частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України виключені.
43. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Отже, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
45. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
46. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
47. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 520/8499/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк