№ 520/8784/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 520/8784/23

адміністративне провадження № К/990/6705/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 520/8784/23

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 (головуючий-суддя Бідонько А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Перцової Т.С., суддів: Жигилія С.П., Русанової В.Б.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - позивач, прокурор) в інтересах держави звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківської міської ради (далі-ХМР, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 59 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 14.07.2021 за № 155/21 «Про надання громадянам дозволу та відмову в наданні дозволу на розробку документації землеустрою» (далі також - Спірне рішення), яким зокрема ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею орієнтовно 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що за генеральним планом м. Харкова, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04, зі змінами, затвердженими рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19, територія по АДРЕСА_1 розташовується на території житлової багатоквартирної забудови, а відтак надання відповідачем третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто присадибної ділянки, місце розташування якої суперечить вимогам містобудівної документації, не відповідає вимогам частини сьомої статті 118, частини третьої статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Через невідповідність цільового призначення земельної ділянки, яку має намір одержати ОСОБА_1 , вимогам генерального плану, ХМР повинна була відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту.

Щодо наявності підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення прокурора до суду з даним позовом вказав, що прийняття ХМР рішення від 14.07.2021 № 155/21 в оскаржуваній частині, заподіює шкоди інтересам держави, оскільки повністю нівелює принцип верховенства права в Україні, не сприяє дотриманню раціонального використання та охорони земель, що в свою чергу загрожує розвитку території м. Харкова з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, створює соціальне напруження серед територіальної громади міста, тому вбачаються підстави для звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду з позовом про скасування цього рішення. За таких обставин, звернення з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова, як самостійним позивачем, обумовлено необхідністю захисту державних інтересів у спірних правовідносинах у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства під час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд саме органом місцевого самоврядування. З урахуванням того, що компетентний орган, який уповноважений захищати інтереси держави та Харківської міської територіальної громади, а саме Харківська міська рада, одночасно порушує ці інтереси та є відповідачем, вважає, що прокурор уповноважений на самостійне звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024, адміністративний позов Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, дійшов висновку, що ХМР, прийнявши рішення від 14.07.2021 за № 155/21 «Про надання громадянам дозволу та відмову в наданнi дозволу на розробку документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею орієнтовно по 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на території багатоквартирної житлової забудови, діяла не на підставі та не у спосіб, визначені законами України, а тому рішення (в оспорюваній частині) є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник зазначає про неповноту встановлення обставин справи та необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №520/9959/21 та застосованого судом апеляційної інстанції.

Від прокурора до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суд від 26.02.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою Харківської міської ради у зазначеній справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем під час опрацювання відомостей публічної кадастрової карти України, Генерального плану м. Харкова, плану зонування території (зонінгу) та Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради встановлено, що пунктом 59 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 14.07.2021 № 155/21 «Про надання громадянам дозволу та відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею орієнтовно 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4.

Зважаючи, що генеральним планом міста Харкова, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04, зі змінами, затвердженими рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19, територія по вул. Ковригінській в м. Харкові розташовується на території житлової багатоквартирної забудови, керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) визначено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях, зокрема згідно з частиною третьою статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону № 1697-VII.

Згідно з частиною четвертою статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У цій справі, прокурор в адміністративному позові зазначив, що ХМР не лише не здійснюється захист інтересів держави у сфері містобудівних та земельних правовідносин, а навпаки порушується встановлений порядок надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки спірна земельна ділянка, розташована на території житлової забудови, а відтак не може бути використана для облаштування присадибної ділянки.

Прокурор наголошує на порушенні інтересів територіальної громади у зв`язку із наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою виділення земельної ділянки у власність особи з цільовим призначенням, що не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні.

Суди попередніх інстанцій, визнаючи обґрунтування прокурором підстав звернення до суду з цим позовом сумісним із з розумінням «інтересів держави», обґрунтовано врахували правову позицію щодо оцінки поняття суспільних інтересів та «інтересів держави», яка викладена Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.

Щодо оцінки судами попередніх інстанцій правомірності Спірного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Приписами статті 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту (частина перша статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною першою статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

За змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частинами першою п`ятою статті 35 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим). Викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер, місце розташування, опис меж, площа, міри ліній по периметру, координати поворотних точок меж, дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), нормативна грошова оцінка, інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Отже ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру. Від перевірки цих підстав залежить рішення органу, що уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 822/3589/17.

Також згідно висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 09.01.2020 у справі № 812/1264/17, додані до заяви графічні матеріали (викопіювання), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки.

26.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у відповідності до статті 118 ЗК України.

До вказаної заяви ОСОБА_1 надала копію паспорта громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки, зокрема план-схему та довідку з Державного земельного кадастру.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 до заяви від 26.06.2020 надані графічні матеріали місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали містять ситуаційний план та схему розташування земельної ділянки.

Поряд із цим, рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19 затверджено в складі генерального плану зміни до плану зонування території (зонінгу) міста Харкова, затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1024/13 (зі змінами). Відповідно до плану зонування території (зонінгу) міста Харкова вул. Ковригінська розташована у житловій зоні, підзонах Ж-1 (садибна забудова), Ж-3 (багатоквартирна житлова забудова).

Відповідно до висновку Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.09.2020 № 3201/0/608-20 по матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , згідно з генеральним планом м. Харкова, затвердженим рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04 із змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 1902/19, земельна ділянка по АДРЕСА_3 розташована: на території житлової багатоквартирної забудови, згідно з планом зонування території (зонінгом) міста Харкова земельна ділянка розташована в житловій зоні, підзонах Ж-1, Ж-3, садибна забудова, багатоквартирна житлова забудов (до 4 поверхів включно), поза межами червоної лінії вулиць, на теперішній час земельна ділянка по АДРЕСА_3 вільна від забудови.

Садибна забудова Ж-1 (зона садибної забудови) призначається для розташування одноквартирних житлових будинків до 4 поверхів (включно з мансардним поверхом) із земельними ділянками або зблокованих житлових будинків на сусідніх земельних ділянках.

Багатоквартирна житлова забудова Ж-3 (зона багатоквартирної житлової забудови) призначається для розташування багатоквартирних житлових будинків до 4 поверхів включно, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, окремих об`єктів загальноміського та районного значення.

Прокурором в якості доказу перебування спірної земельної ділянки на землях багатоквартирної житлової забудови долучено до матеріалів справи копії графічних матеріалів генерального плану м. Харкова та плану зонування (зонінгу) території міста Харкова, на яких зображено місце розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:11:001:0541 по АДРЕСА_1 , та інформаційну довідку з Державного земельного кадастру із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки по АДРЕСА_1 - 6310136300:11:001:0541.

З огляду на те, що генеральним планом м. Харкова, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04, зі змінами, затвердженими рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19, територія по АДРЕСА_1 розташовується на території житлової багатоквартирної забудови, а Спірним рішенням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто присадибної ділянки, місце розташування спірної земельної ділянки суперечить вимогам містобудівної документації, а саме генеральному плану м. Харкова.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, виявивши невідповідність цільового призначення земельної ділянки, яку має намір одержати ОСОБА_1 , вимогам генерального плану, повинен був застосувати наслідки, визначені частиною сьомою статті 118 та статті 3 ЗК України, у зв`язку з чим відмовити у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту.

В обґрунтування передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження відповідач покликається на необхідність відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №520/9959/21.

Постановою Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №520/9959/21, від висновків у якій просить відступити відповідач, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Харківської міської ради, яким було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова по АДРЕСА_3 .

Постановляючи зазначене рішення, Верховний Суд з покликанням на відповідні норми ЗК України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про Державний земельний кадастр» дійшов висновку, що місце розташування спірної земельної ділянки суперечить вимогам містобудівної документації, а саме генеральному плану міста Харкова.

Обґрунтовуючи необхідність відступу від висновків Верховного Суду у зазначеній постанові, відповідач покликається на те, що зазначена постанова Верховного Суду не може бути єдиним висновком щодо вирішення спірних правовідносин стосовно надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова орієнтовною площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1 .

Водночас, відповідачем не мотивовано необхідності відступу від висновків Верховного Суду у справі №520/9959/21, відповідач не обґрунтував належним чином необхідність такого відступу.

Таким чином, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій. У скарзі також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 520/8784/23- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко