ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа №520/9336/18
адміністративне провадження №К/9901/28289/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс»
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді Бартош Н.С. , Григорова А.М.)
у справі № 520/9336/18
за позовом Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс»
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про скасування постанови, установив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" (надалі - позивач) 25.10.2018 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області (надалі - відповідача) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.10.2018 №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС на Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" штрафу у розмірі 148920,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 позовну заяву задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 05.10.2018 №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС про накладення штрафу на Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" у розмірі 148920,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 по справі № 520/9336/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" відмовлено.
Позивач із постановою апеляційного адміністративного суду не погодився та звернувся 15.10.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив зупинити дію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 520/9336/18 до закінчення перегляду рішення у справі у касаційному порядку; скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі №520/9336/18 і залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2019 відкрито касаційне провадження. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про зупинення дії постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 520/9336/18.
27.12.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного адміністративного суду - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами встановлено, що співробітниками відповідача у період з 17.08.2018 по 06.09.2018 здійснено інспекційне відвідування об`єктів будівництва позивача з метою проведення державного контролю за додержанням законодавства про працю на підставі наказу від 16.08.2018 №01.01-07/1159, направлення на проведення інспекційного відвідування від 16.08.2018 №01.01-94/02.03/02170. Вказаний наказ видано на підставі п.5.3 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин).
Під час проведення інспекційного відвідування суб`єкту господарювання було запропоновано надати інспекторам праці до кінця строку інспекційного відвідування документи, ведення яких передбачено чинним законодавством. Не отримавши жодних документів від позивача, інспектором праці 30.08.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК1461/291/НД та вимога про надання документів №ХК1461/291/ПД. Проведення інспекційного відвідування було зупинене актом про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.08.2018 №ХК1461/291/НД строком до 06.09.2018. Отримавши необхідні документи, контролюючим органом складено акт від 06.09.2018 №ХК1461/291/НД/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, висновками якого зафіксовано порушення вимог законодавства про працю (а.с.14-23), а саме: ч. 1 ст. 53 КЗпП України - тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочена на 1 годину; ст. 29 КЗпП України - до початку роботи за укладеним трудовим договором власником або уповноваженим ним органом стосовно працівників не поінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів; ст. 61 КЗпП України - підсумований облік робочого часу запроваджено без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації; ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" - роботодавцем не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці; ч.ч. 1, 2 ст. 37 КЗпП України - оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі. Для усунення недоліків, виявлених в ході перевірки, контролюючим органом складено приписи про усунення виявлених порушень.
Не погодившись з викладеною у акті інформацією та прийнятими та його підставі приписами про усунення порушень, позивач надіслав на адресу відповідача зауваження до акту інспекційного відвідування та скаргу на припис від 06.09.2018 №ХК1461/291/НД/АВ/П (від 19.09.2018 вих.№905), скаргу на припис від 06.09.2018 №ХК1461/291/АВ/2П (від 19.09.2018 вих.№911) та скаргу на припис від 06.09.2018 №ХК1461/291/НД/АВ/ЗП (від 19.09.2018 вих.№906).
28.09.2018 позивач отримав в електронному вигляді повідомлення Головного управління Держпраці у Харківській області про розгляд справи про накладення штрафу (від 27.09.2018 вих.№0325/1), в якому відповідач повідомив, що розгляд справи відбудеться 05.10.2018 о 12:00 год.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу Головним управлінням Держпраці у Харківській області прийнято постанову про накладення штрафу від 05.10.2018 №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС, якою на Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" накладено штраф у розмірі 148920,00 грн. (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот двадцять грн. 00 коп.) на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України. Вищевказана постанова вручена особисто під підпис директору ПАТ "Куряжський домобудівельний комплекс" Легейді О.П .
Вважаючи, що постанова про накладення штрафу від 05.10.2018 №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мали значення при її винесенні, передчасно, до прийняття рішення по суті скарги на відповідний припис, а також з недопустимими порушеннями вимог щодо форми постанови, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Судом першої інстанції констатовано, що під час проведення інспекційного відвідування були встановлені порушення ч. 1 ст. 53 КЗпП України, ст. 29 КЗпП України, ст. 61 КЗпП України, ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" та ч. 1, 2 ст. 37 КЗпП України. Разом з тим, позивач оскаржує лише постанову від 05.10.2018 №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС про накладення штрафу за недотримання ч.ч.1 та 2 ст. 107 КЗпП України (оплата за роботу у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі).
Перевіряючи оскаржувану в даній справі постанову про накладення штрафу відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, суд першої інстанції зазначив, що цій справі було дотримано положення п. 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Порядок № 295), про те, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Однак, з огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій при прийнятті постанови про накладення штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду критично поставилася до наданих до суду доказів, оскільки, вони не були надані позивачем під час перевірки, а також під час розгляду справи про притягнення до відповідальності.
Подані до суду представником позивача заяви працівників підприємства про надання відгулу за раніше відпрацьований час у святкові дні та розпорядження керівника позивача про надання працівникам інших днів відпочинку взамін відпрацьованих святкових днів, на думку колегії суддів апеляційного адміністративного суду, суперечать наданим позивачем зауваженнями на акт перевірки від 13.09.2018 № 899 та скарзі на відповідний припис, в яких вказано, що зазначений висновок зроблений на підставі вивчення зарплатних відомостей бригад, які працюють вахтовим способом. Член правління позивача з фінансово-економічних питань в ході проведення контрольного заходу надавала пояснення, що загальна заробітна плата таких працівників складається із заробітної плати за відпрацьований час і приробітку». Цей «приробіток» включає в себе доплату за фактичні обсяги виконаних робіт, доплату за роботу у важких умовах (в разі її наявності), а також доплату за роботу у вихідні та святкові дні згідно чинного законодавства (у разі роботи в такі дні).
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про штучне створення наданих до суду доказів з метою уникнення від відповідальності та зазначила, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області від 05.10.2018 №ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС про накладення штрафу на Приватне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" у розмірі 148920,00 грн. винесена з дотримання норм чинного законодавства, відповідачем доведено наявність порушення з боку позивача положень КЗпП України та Закону України «Про оплату праці».
Суд другої інстанції вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача є сумнівними, суперечливими і непереконливими, а тому, судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи і з помилковим застосуванням норм матеріального права.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
У касаційній скарзі позивач зазначає, що Другим апеляційним адміністративним судом при прийнятті рішення за апеляційною скаргою неправильно застосовані норми матеріального права, а також в ході апеляційного провадження порушено норми процесуального права, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої постанови. Зокрема скаржник вказав на такі порушення:
в постанові не наведено жодного факту неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права Харківським окружним адміністративним судом під час розгляду справи;
єдиною підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважає свій висновок про те, що надані до суду в якості доказів заяви працівників та відповідні розпорядження керівника позивача про надання цим працівникам інших днів відпочинку є штучно створеними доказами з метою уникнення відповідальності. При цьому цей висновок є безпідставним та непідтвердженим жодними доказами;
наявність заяв працівників та відповідних розпоряджень про надання їм інших днів відпочинку не суперечать ані зауваженням на акт перевірки, ані скарзі на припис. «Приробіток» включає в себе доплату за фактичні обсяги виконаних робіт, доплату за роботу у важких умовах, а також доплату за роботу у вихідні та святкові дні;
при обґрунтуванні правомірності дій відповідача апеляційний суд постійно посилається на Порядок № 295, який визнаний нечинним.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти неї, наводячи такі доводи:
суди попередніх інстанцій не встановили факт протиправності проведення інспекційного відвідування, що включає в себе складання розпорядчих документів, акту про неможливість проведення інспекційного відвідування, вимог про надання документів;
оплату роботи працівникам у святкові дні у подвійному розмірі проведено не було, що підтверджується наданими позивачем розшифровками нарахування заробітної плати за відповідний період, а не надані під час інспекційного відвідування заяви та розпорядження суперечать наданим позивачем зауваженням на акт перевірки від 13.09.2018 та скарзі на припис;
в місяці, в якому були відпрацьовані святкові дні, не відбулось двостороннього погодження працівником і роботодавцем щодо надання альтернативної компенсації у вигляді іншого дня відпочинку;
Порядок № 295 застосовний до спірних правовідносин, оскільки був чинний на момент їх виникнення та припинення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Спір у цій справі виник через оформлення Головним управлінням Держпраці у Харківській області постанови від 05.10.2018 № ХК1461/291/АВ/НД/МГ-ФС про накладення на Приватне акціонерне товариство «Куряжський домобудівельний комплекс» штрафу у розмірі 148 920 грн за порушення ч. ч. 1 та 2 ст. 107 КЗпП України, а саме за те, що оплата за працю у святкові і неробочі дні не проводилася у подвійному розмірі.
При цьому в оцінці спірних відносин суди першої та другої інстанцій у різний спосіб оцінили доведеність правомірності дій та рішень відповідача та обґрунтованість доводів позивача.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності вчинених ним дій при прийнятті постанови про накладення штрафу, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Натомість суд апеляційної інстанції визначив, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача є сумнівними, суперечливими і непереконливими, а тому, судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи і з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Судом апеляційної інстанції правильно визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Порядок №295).
Відповідно до п. 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Постанову Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок № 295, визнано нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17, а отже на час спірних правовідносин цей Порядок був чинним.
Відповідно опису виявлених порушень, оплата за роботу у святкові і неробочі дні на підприємстві не проводиться у подвійному розмірі. Дослідженням наданих для перевірки табелів обліку використання робочого часу (які наявні в матеріалах справи), встановлено, що працівники, які задіяні на будівництві об`єктів, працювали у святкові дні. Однак, перевіркою встановлено, що зазначеним працівникам було нараховано заробітну плату за відпрацьований час, виходячи із тарифної ставки та відпрацьованого ними часу, та «приробіток».
Суд апеляційної інстанції встановив, що на вимогу відповідача органу позивачем надано розшифровку нарахування заробітної плати за період січень-липень 2018 року, з якої встановлено, що працівникам нараховано заробітну плата за відпрацьований час та приробіток, в тому числі доплати за шкідливі умови праці. Інформації щодо нарахування працівникам заробітної плати за їх роботу у святкові дні у вказаних відомостях відсутні, заробітна плата за роботу у святковий день не нарахована. У зв`язку з чим відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення ч.ч. 1 та 2 ст. 107 КЗпП України оплату роботи у святкові дні у подвійному розмірі вказаним працівникам проведено не було.
Статтею 12 Закону України "Про оплату праці" визначено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Відповідно до листа Мінсоцполітики від 09.12.2014 №922/13/155-14, робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП України) підлягає компенсації відповідно до ст. 107 КЗпП України. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Представником позивача до матеріалів справи надано заяви працівників підприємства про надання відгулу за раніше відпрацьований час у святкові дні та розпорядження керівника позивача про надання працівникам інших днів відпочинку взамін відпрацьованих святкових днів.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного адміністративного суду критично поставилася до наданих до суду доказів, оскільки, вони не були надані позивачем під час перевірки, а також під час розгляду справи про притягнення до відповідальності. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такою позицією з огляду на таке. Надані на запит відповідача позивачем документи (зокрема, розшифровка нарахування заробітної плати за період січень-липень 2018 року) не містять відомостей про нарахування працівникам заробітної плати за їх роботу у святкові дні. Тому доводи позивача, що він не міг знати про предмет інспекційного відвідування, не можуть бути взяті до уваги судами, оскільки у разі дотримання ним відповідних приписів законодавства підтвердження цьому було б наявним у наданих документах і не потребувало додаткового пояснення чи доказування. Натомість у своїй скарзі від 19.09.2018 на припис від 06.09.2018 № ХК1461/291/НД/АВ/ЗП позивач зазначає, що «приробіток» як складова заробітної плати працівників включає доплату за роботу у вихідні та святкові дні (у разі роботи в такі дні). При цьому, поняття «приробіток» не має правового врегулювання і його нарахування не може розглядатися як дії, передбачені трудовим законодавством.
Крім того, висновок апеляційного суду про штучне створення позивачем наданих до суду доказів з метою уникнення від відповідальності підтверджується попередніми поясненнями позивача про включення заробітної плати за роботу у святкові дні у так званий «приробіток». З цих позицій надання цим же працівникам додаткових днів відпочинку за їх заявами замість виплати заробітної плати в подвійному розмірі є невиправданим. Крім того, одному з працівників ( ОСОБА_1 ), якщо виходити з доказів, наданих позивачем, було погоджено надання дня відпочинку за роботу у святковий день 29.10.2018, але до настання такої дати він був звільнений позивачем 30.03.2018, і відомості про нарахування йому заробітної плати за роботу у святковий день також відсутні.
З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги позивача, оскільки апеляційний суд правильно встановив обставини справи, постанову апеляційного суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права, скаржник не спростував правових висновків суду апеляційної інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 343 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» - залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі №520/9336/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб