ПОСТАНОВА
Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №520/942/19
адміністративне провадження №К/9901/19312/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (головуючий суддя - Панов М.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя Лях О.П., судді - Бегунц А.О., Подобайло З.Г.) у справі №520/942/19 за позовом Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У січні 2019 року Комунальне підприємство «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» (далі - КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 2 січня 2019 року №00000011421 та №00000021421.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, позов Підприємства задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі її заявник посилається на те, що судами попередніх інстанції не враховано посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача (ТОВ «ТД «Торнадо») необхідних трудових ресурсів, основних засобів для виконання робіт за укладеними правочинами, що свідчить про необґрунтованість податкової вигоди, отриманої позивачем за наслідками господарської діяльності з цим контрагентом. На переконання скаржника суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взяли до уваги його доводи щодо неможливості виконання постачальником ТОВ «ТД «Торнадо» - ТОВ «Маріуполь Промбуд» ремонтних робіт за укладеними договорами. Наголошує, що укладені позивачем з ТОВ «ТД «Торнадо» угоди не мали на меті їх реальне виконання, а їх документальне оформлення було спрямоване виключно для отримання податкової вигоди.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, за взаємовідносинми з ТОВ «Торговий дім «Торнадо» за грудень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом сформовано акт від 12 грудня 2018 року, яким встановлено:
- порушення позивачем підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2017 рік на суму 546016,00 грн, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість до сплати за грудень 2017 рік у сумі 98474,00 грн та завищено від`ємне значення податку на додану вартість за грудень 2017 рік у сумі 447542,00 грн;
- непідтвердження реальності здійснення господарських операцій за взаємовідносинами з контрагентом-постачальником ТОВ «ТД «Торнадо» за звітний період декларування грудень 2017 року на суму ПДВ 546016,00 грн.
2 січня 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №00000011421, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 123092,50 грн, в тому числі за основним платежем у сумі 98474,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 24618,50 грн; №00000021421, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 447542,00 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами та про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість твердження суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (…).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем як комунальним підприємством та Департаментом житлового господарства Харківської міської ради укладено низку договорів генерального підряду, предметом яких був ремонт житлових будинків комунальної власності, розташованих у місті Харкові.
На підтвердження виконання означених договорів позивачем оформлено первинні та інші документи, а саме: кошторисну документацію - локальні кошториси, договірні ціни, відомості ресурсів, розрахунки; довідки про вартість виконаних робіт (кб-3); акт прийому виконаних робіт (кб-2в), податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки; акти надання генпідрядних послуг.
У листопаді-грудні 2017 року між позивачем (як замовником) та ТОВ «ТД «Торнадо» (як підрядником) було укладено договори підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт житлових будинків, реальність яких і була поставлена під сумнів за наслідками податкової перевірки.
Тобто, під час виконання підрядних договорів позивач виконував функції генерального підрядника перед субпідрядником-контрагентом - ТОВ «ТД «Торнадо», за виконання яких договорами підряду була передбачена винагорода у розмірі 4% та 2,5% від суми робіт.
За результатами господарських операцій ТОВ «ТД «Торнадо» сформовані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним фактом електронної реєстрації та безпосередньо цими накладними.
За фактом виконання послуг позивачем як генпідрядником складені та підписані з виконавцями двосторонні акти прийому-передачі генпідрядних послуг, виписані та зареєстровані податкові накладні. Як встановили суди, позивачем було задекларовано податкові зобов`язані з податку на додану вартість, які не були поставлені під сумнів відповідачем під час проведення перевірки та не були ним зменшені.
Зобов`язання позивача з оплати придбаних робіт було виконано шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових грошових коштів, тобто позивачем сплачено суми податку на додану вартість у ціні придбаних робіт.
З метою підтвердження реального виконання умов договорів, укладених з контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи за укладеними договорами, які, як встановили суди, відповідають вимогам законодавства та не містять дефектів щодо їх форми чи змісту.
Роботи, про які йшлося в договорах, у подальшому були реалізовані позивачем для свого замовника, яким виступав Департамент житлового господарства Харківської міської ради. Позивач надав судам докази виконання перед замовником результатів ремонтно-будівельних робіт за укладеними договорами.
Отже, за наслідками дослідження документів, наданих позивачем, суди встановили, що фактичне виконання своїх зобов`язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентом, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Суди також врахували, що відповідачем не надано доказів того, що первинні документи складені з порушенням чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що реальність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, внаслідок чого визнали за позивачем право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів та неможливості у зв`язку з цим підтвердити реальність господарських операцій, оскільки первинними документами реальність операцій підтверджена, більш того, законодавство не містить застережень щодо необхідності суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, або ж наявності чи відсутності у них основних фондів.
Що стосується податкової інформації, на яку посилався контролюючий орган як на підставу безтоварності спірних господарських операцій, то суди правильно відмітили, що така інформація стосується не безпосереднього контрагента позивача, а контрагента ТОВ «ТД «Торнадо» - ТОВ «Маріуполь Промбуд», проте останній не перебував у господарських взаємовідносинах із позивачем.
З цих же підстав суди обґрунтовано не врахували при вирішенні спору посилання відповідача на протокол допиту директора ТОВ «Маріуполь Промбуд», оскільки не має відношення до господарської діяльності позивача.
Як встановили суди, жодних обвинувальних вироків чи угод про визнання вини стосовно посадових осіб ТОВ «ТД «Торнадо» контролюючим органом до суду не надано.
Стосовно посилань контролюючого органу на наявність негативної податкової інформації щодо контрагента позивача та щодо можливості позивача виконати роботи власними силами, колегія суддів зазначає, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а податкове законодавство, у свою чергу, не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати господарську діяльність суб`єкта господарювання з точки зору її доцільності, раціональності чи ефективності.
Як слушно зауважили суди, доцільність вибору форми здійснення господарських операцій (самостійно або із залученням третіх осіб) є виключною прерогативою підприємства. Суб`єкти господарювання мають самостійність при здійсненні своєї господарської діяльності.
Окрім того, згідно зі статтею 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року слід залишити без змін.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська