№ 520/98/17

Постанова

Іменем України

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 520/98/17

провадження № 61-4579св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Обслуговуючий кооператив «Набережний квартал - Жаботинського», Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Транс»,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 червня 2018 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського» (далі - ОК «Набережний квартал - Жаботинського»), в якому просила розірвати договір від 21 січня 2016 року № 15.02.1.419 про сплату внесків в ОК «Набережний квартал - Жаботинського», стягнути з ОК «Набережний квартал - Жаботинського» сплачені внески за договором від 21 січня 2016 року № 15.02.1.419 про сплату внесків в ОК «Набережний квартал - Жаботинського» у розмірі 541 620,00 грн.

ОСОБА_1 неодноразово змінювала позовні вимоги та в останній заяві про уточнення позовних вимог від 24 квітня 2018 року позивачка просила визнати майнові права на долю, пай, а саме приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , а також стягнути солідарно з ОК «Набережний квартал - Жаботинського» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Транс» (далі - ТОВ «Олімпекс-Транс») збитки у розмірі 273 217,00 грн та компенсацію моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 21 січня 2016 року між нею та ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» був укладений договір № 15.02.1.419, відповідно до умов якого на рахунок обслуговуючого кооперативу було перераховано грошові кошти в розмірі 541 620,00 грн через ПАТ «Креді Агріколь банк» за квартиру АДРЕСА_2 -класу площею 40,12 кв. м.

27 липня 2016 року вона звернулася до правління кооперативу з вимогою про надання їй квартири в секції № 1 замість квартири в секції АДРЕСА_3 , оскільки квартири АДРЕСА_2 не існувало (засновники кооперативу та замовник будівництва ТОВ «Олімпекс-Транс» не організували будівництво секції № 2).

04 жовтня 2016 року офіс - відділ продажу кооперативу припинив роботу.

27 травня 2017 року на позачергових зборах асоційованих членів ОК «Набережний квартал - Жаботинського» прийнято рішення, яким, серед іншого, вирішено розподілити всі вільні площі в недобудованому об`єкті, що планував звести ОК «Набережний квартал - Жаботинського» за адресою: АДРЕСА_4 , між асоційованими членами, які мають документи, що підтверджують внесення грошових коштів у якості паю на організацію будівництва житлового комплексу згідно з площею, зазначеною у договорі пайової участі та відповідно до попередньо розробленого і узгодженого протоколу.

На цих зборах вирішено передати їй квартиру АДРЕСА_5 , що підтверджується відповідними додатками до протоколу.

Стверджувала, що ТОВ «Олімпекс-Транс» вимагає здійснити доплатити за добудову секції № 1 6 000,00 грн за 1,00 кв. м, тобто 240 720,00 грн.

В уточненнях остаточних позовних вимог до позовної заяви від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 навела такий розрахунок, на її переконання, збитків та моральної шкоди в розмірі 273 217,00 грн, до яких віднесла: судові витрати - 18 917,00 грн, судовий збір, збитки (сплата за проживання) - 109 000,00 грн (квитанції - 45 983,00 грн), втрачена вигода - 124 572,00 грн (11 % за користування її коштами станом на 02 травня 2018 року, в тому числі 26 479,00 грн - відсоток з неосвоєних коштів на добудову квартири), моральна шкода - на розсуд суду.

Ураховуючи наведене, просила задовольнити її вимоги, викладені в уточненій позовній заяві.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела, що їй належать майнові права на долю, пай, саме на приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .

Договором № 15.02.1.419 про сплату внесків у ОК «Набережний квартал-Жаботинського» від 26 січня 2016 року чітко визначений об`єкт нерухомості, який має право отримати ОСОБА_1 за умови сплати внеску, визначеного у договорі - об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: квартира, секція 2, поверх 4, загальна площа 40,12 кв. м, номер 33.

Позивачка на підтвердження майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , надала протокол № 2705 зборів асоційованих членів ОК «Набережний квартал - Жаботинського» від 27 травня 2017 року, однак суди відхилили вказаний доказ, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про кооперацію», яким не передбачена можливість створення такого органу управління обслуговуючого кооперативу як збори асоційованих членів кооперативу, а також не передбачено такого способу вирішення питань діяльності кооперативу. Крім того, Статутом ОК «Набережний квартал - Жаботинського» (т. 2, а. с. 22-36) визначено, що Вищим органом управління Кооперативу є загальні збори його членів, до компетенції яких належить, зокрема прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном Кооперативу та прийняття інших рішень, що стосуються діяльності Кооперативу.

Таким чином, позивачка не довела, що їй належать майнові права на долю, пай, а саме на приміщення - квартиру АДРЕСА_6 , 10 поверх , площею 40,12 кв. м секції АДРЕСА_8 , в зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги щодо визнання майнових прав належить відмовити.

У судовому засіданні встановлений факт неналежного виконання ОК «Набережний квартал - Жаботинського» зобов`язань за договором № 15.02.1.419 про сплату внесків у ОК «Набережний квартал - Жаботинського» від 26 січня 2016 року, оскільки будівництво об`єкта нерухомості не було закінчено в строк, визначений договором.

В уточненнях остаточних вимог до позовної заяви від 24 квітня 2018 року позивачка посилалася на частину п`яту статті 653 ЦК України, як на підставу відшкодування збитків. Проте вимоги щодо розірвання договору стороною позивача не підтримуються, а вимоги щодо визнання майнових прав на інший об`єкт нерухомості, ніж визначений в договорі, не є зміною договору, тому посилання позивачки на частину п`яту статті 653 ЦК України є необґрунтованим.

Аргументи учасників

Доводи касаційної скарги

У березні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:

- ТОВ «Олімпекс-Транс» не укладено з нею договір;

- відповідно до статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут регулює діяльність кооперативу. У статуті ОК «Набережний квартал-Жаботинського» передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори його членів (пункт 8.1), позачергові загальні збори (у разі незабезпечення головою кооперативу) можуть бути скликані особами, які вимагають їх скликання (пункт 8.10). Забудовники, орендарі землі зникли 05 жовтня 2016 року;

- 27 травня 2017 року на позачергових зборах асоційованих членів ОК «Набережний квартал - Жаботинського» прийнято рішення, яким, серед іншого, вирішено розподілити всі вільні площі в недобудованому об`єкті, що планував звести ОК «Набережний квартал - Жаботинського» за адресою: АДРЕСА_4 , між асоційованими членами, які мають документи, що підтверджують внесення грошових коштів у якості паю на організацію будівництва житлового комплексу згідно з площею, зазначеною у договорі пайової участі та відповідно до попередньо розробленого і узгодженого протоколу. На цих зборах вирішено передати їй ( ОСОБА_1 ) квартиру АДРЕСА_5 , що підтверджується відповідними додатками до протоколу;

- суди не врахували, що фактично її було позбавлено права на житло. Вона була вимушена тривалий час винаймати житло, у зв`язку з чим понесла додаткові витрати. Крім того, внаслідок того, що секція № НОМЕР_1 , у якій мала бути збудована її квартира, не була зведена у визначені строки, їй було завдано моральної шкоди.

Короткий зміст відзиву

У травні 2020 року ТОВ «Олімпекс-Транс» надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

У відзиві ТОВ «Олімпекс-Транс» зазначає, що:

- протокол № 2705 зборів асоційованих членів ОК «Набережний квартал- Жаботинського», що відбулися 27 травня 2017 року, є недопустимим доказом обґрунтованості заявлених позовних вимог та не може бути доказом наявності у ОСОБА_1 прав на квартиру АДРЕСА_6 ;

- договір про сплату внесків від 15 лютого 2016 року не є доказом наявності прав у позивачки на квартиру АДРЕСА_6 , оскільки стосується іншого об`єкта нерухомості.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 520/98/17.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 квітня 2020 року вказано, що підставами касаційного оскарження позивач зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права передбаченого пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскаржене судове рішення ухвалене з порушенням пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ТОВ «Олімпекс-Транс» є орендарем земельної ділянки загальною площею 47 108,00 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 ) на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2008 року, укладеного з Одеською міською радою та зареєстрованого в Одеській регіональній філії ДП Центру ДЗК за № 040950500020 від 23 березня 2009 року.

17 жовтня 2014 року між ТОВ «Олімпекс-Транс» та ОК «Набережний квартал-Жаботинського» був укладений договір про співробітництво № 14/10-17, предметом якого є діяльність сторін, спрямована на будівництво об`єкта та отримання в ньому приміщень у порядку, визначеному цим договором. Строк початку будівництва об`єкта - не пізніше 01 грудня 2014 року. Строк закінчення будівництва об`єкта не пізніше 01 травня 2016 року. Об`єкт у вказаному договорі визначений, як 2-х секційний 22-х поверховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом, що буде побудований сторонами на земельній ділянці (земельна ділянка загальною площею 4 775,00 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_10 , яка перебуває в оренді у сторони-1 на підставі договору оренди) у відповідності з цим договором.

21 січня 2016 року між ОК «Набережний квартал - Жаботинського» та ОСОБА_1 був укладений договір № 15.02.1.419 про сплату внесків у ОК «Набережний квартал-Жаботинського», відповідно до якого ОК зобов`язується організувати будівництво в місті Одеса (у районі 6-ої станції Великого Фонтану) за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, обумовлене цим договором, та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язується сплатити до ОК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним договором для учасника.

Відповідно до пункту 1.5. зазначеного договору сторони домовились, що об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , та передається з наступними характеристиками: квартира, секція 2, поверх 4, загальна площа 40,12 кв. м, номер 33.

Підпунктом 4.2.1. договору визначено, що ОК зобов`язаний організувати будівництво об`єкту будівництва та здачу його в експлуатацію у строк до 4 кварталу 2016 року при умові дотримання учасниками порядку та строків сплати внесків.

27 травня 2017 року асоційовані члени ОК «Набережний квартал - Жаботинського» в кількості 141 особи організували збори для вирішення питання щодо розподілення усіх вільних площ в недобудованому об`єкті, що планував звести ОК «Набережний квартал - Жаботинського».

Відповідно до протоколу № 2705 зборів асоційованих членів ОК «Набережний квартал-Жаботинського» від 27 травня 2017 року вирішено розподілити усі вільні площі в недобудованому об`єкті, що планував звести ОК «Набережний квартал - Жаботинського» за адресою: АДРЕСА_4 , між асоційованими членами, які мають документи, що підтверджують внесення грошових коштів в якості паю на організацію будівництва житлового комплексу згідно з площею, зазначеною в договорі пайової участі та згідно з попередньо розробленим та узгодженим протоколом (т. 1, а. с. 109-118).

26 липня 2016 року ОСОБА_1 зверталася до голови ОК «Набережний квартал - Жаботинського» Зубко Д. В. з заявою, в якій просила в зв`язку з переносом строків будівництва секції № 2 об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , як виключення, переглянути можливість зміни квартири, розташованої в секції № 2 на квартиру в секції № 1. При відмінності метражу - з доплатою або перерахунком (т. 1, а. с. 101).

До матеріалів справи ОСОБА_1 надала технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_11 , виготовлений 25 травня 2017 року (т. 1, а. с. 105-106), з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_5 відповідає параметрам квартири АДРЕСА_2 , яка була об`єктом інвестування позивачки за договором № 15.02.1.419 про сплату внесків у ОК «Набережний квартал-Жаботинського» від 21 січня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «Набережний квартал - Жаботинського»

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 травня 2021 року в справі № 759/9008/19 (провадження № 14-35цс21) зазначено, що:

«в частині другій та третій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року (далі - КУПБ) передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Крім того, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України та частині другій і третій статті 7 КУПБ законодавчо закріплено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі спори, стороною в яких є боржник, що є цілком логічним, унеможливлює будь-який вплив у процедурі банкрутства та забезпечує реалізацію основоположних принципів судочинства.

Тобто такі спори належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, без порушення нових справ».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) вказано, що:

«03.05.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Позивача і на час розгляду цієї справи ліквідаційна процедура триває. Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності; записів про право власності, визнання недійсним Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва з тих підстав, що державний реєстратор не мав законних підстав реєструвати право власності за АТ «Укрсоцбанк» на об`єкт незавершеного будівництва, який Позивач вважає таким, що належить йому.

Отже, характер правовідносин між учасниками справи свідчать про те, що у Позивача існує спір з Відповідачами з приводу права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який Позивач вважає своєю власністю, внаслідок, зокрема, дій Відповідачів щодо реєстрації такого права за ними.

Отже, цей позов подано на захист майнових прав банкрута, який вважає безпідставною реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою особою. Тобто виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою Позивача з правомірністю набуття Відповідачами права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що стало підставою для звернення з цим позовом.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявлені у цій справі банкрутом - ТОВ «Французький бульвар-Еліт» вимоги мають розглядатися у межах справи про його банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ, а доводи Скаржників (пункти 4.1, 4.6, 5.1) про порушення вказаної норми судами Велика Палата Верховного Суду відхиляє як помилкові».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) зазначено: «21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII). У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша). Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті). Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті). Згідно з частинами першою - третьою статті 3 ГПК України у редакції, чинній на час касаційного перегляду, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії. Закон № 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексу № 2597-VIII. Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс № 2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу. Оскільки суд має застосовувати відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи у тому числі й у суді касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду застосовує норми Кодексу № 2597-VIII, які є чинними на час такого перегляду. Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства. Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак не можна погодитися з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу № 2597-VIII, а до цього - статтею 23 Закону № 2343-XII. За встановлених обставин у цій справі суди повинні були передати справу до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа № 910/6968/16 про банкрутство ДП «Укрветсанзавод».

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 (Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвалою господарського суду Київської області від 21 червня 2018 року у справі № 911/1175/18 відкрито провадження у справі за заявою ТОВ «Наяда-Сервіс» про банкрутство ОК «Набережний квартал-Жаботинського».

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі, що переглядається:

- з урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила визнати майнові права на долю, пай, а саме приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , а також стягнути солідарно з ОК «Набережний квартал - Жаботинського» та ТОВ «Олімпекс-Транс» збитки у розмірі 273 217,00 грн та компенсацію моральної шкоди, завданої порушенням її прав;

- ухвалою господарського суду Київської області від 21 червня 2018 року у справі № 911/1175/18 відкрито провадження у справі за заявою ТОВ «Наяда-Сервіс» про банкрутство ОК «Набережний квартал-Жаботинського»;

- позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 до ОК «Набережний квартал - Жаботинського», є майновими та підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство - господарським судом Київської області. Отже, господарський суд Київської області є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору, ініційованого ОСОБА_1 до ОК «Набережний квартал - Жаботинського».

За таких обставин оскаржені рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «Набережний квартал - Жаботинського» необхідно скасувати.

У Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».

Оскільки Верховний Суд вирішив скасувати оскаржені рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «Набережний квартал - Жаботинського», то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи № 520/98/17 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «Набережний квартал - Жаботинського» до господарського суду Київської області, на розгляді якого перебуває справа № 911/1175/18 про банкрутство ОК «Набережний квартал-Жаботинського».

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Олімпекс-Транс»

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (частини перша, друга та третя статті 22 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина перша, друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення статті 22 614 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за умови встановлення конкретної особи, яка завдала збитків, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається:

- з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з ОК «Набережний квартал - Жаботинського» та ТОВ «Олімпекс-Транс» збитки у розмірі 273 217,00 грн та компенсацію моральної шкоди, завданої порушенням її прав;

- встановивши, що вимоги щодо розірвання договору ОСОБА_1 не були заявлені, суди правильно вказали про необґрунтоване посилання позивачки на частину п`яту статті 653 ЦК України, та відсутність підстав для стягнення збитків. Тому суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Олімпекс-Транс» про стягнення збитків;

- суди помилково зазначили, що оскільки правовідносини, що виникли між сторонами в справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, не врахувавши при цьому, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Тому оскаржені рішення у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Олімпекс-Транс» про відшкодування моральної шкоди належить змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, вказавши, що підставою для відмови у компенсації моральної шкоди є необґрунтованість цієї вимоги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «Набережний квартал - Жаботинського» скасувати; роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи № 520/98/17 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «Набережний квартал - Жаботинського» до господарського суду Київської області, на розгляді якого перебуває справа № 911/1175/18 про банкрутство ОК «Набережний квартал-Жаботинського»; рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Олімпекс-Транс»про відшкодування моральної шкоди змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови; рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Олімпекс-Транс» про стягнення збитків залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 412 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського» скасувати.

Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи № 520/98/17 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського» до господарського суду Київської області, на розгляді якого перебуває справа № 911/1175/18 про банкрутство Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського».

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Транс» про відшкодування моральної шкоди змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Транс» про стягнення збитків залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 червня 2018 року та постанова Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук