Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 521/21580/16-ц
провадження № 61-5935св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2019 року у складі судді Гуревського В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні житлом шляхом зняття з реєстраційного обліку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 23 березня 2002 року.
За проханням відповідача вона зареєструвала його у своїй квартирі.
Однак він почав перешкоджати їй у здійснені права власності на квартиру, не сплачує вартості комунальних послуг за її користування, примусив її написати боргову розписку, що свідчить про вчинення ним неправомірних дій відносно неї.
Уточнивши позовні вимоги, позивачка на підставі статті 391 ЦК України просила:
- позбавити ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 ;
- усунути перешкоди у здійснені права власності шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за вказаною адресою.
У березні 2017 році ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про вселення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житлом.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 25 лютого 2014 року позивачка, яка є його сестрою, надала згоду на реєстрацію його місця проживання як члена сім`ї у квартирі АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 чинить йому перешкоди в праві користуванні житлом, яке є його постійним житлом.
У зв`язку з наведеним просив:
- вселити його в квартиру АДРЕСА_2 ;
- зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні цією квартирою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 .
Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності факту здійснення відповідачем перешкод у користуванні житлом, а тому відсутні підстави для визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою, та зняття з реєстрації.
Зобов`язуючи ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою та вселяючи його в спірне житло, суд зазначив, що припинення сімейних відносин не позбавляє права користування займаним приміщенням.
Додатково суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не довела, що відповідач не приймав участі в утриманні житла, а також не надала доказів, що останній намагається позбавити її та її малолітню дитину житла (проживання
ОСОБА_2 у спірній квартирі жодним чином не впливає на права малолітньої особи на житло). Крім того, ОСОБА_2 вселявся в спірне житло вже після народження ОСОБА_4 , 2008 року народження. Наявність рішення суду про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики не впливає на обсяг прав ОСОБА_2 на користування квартирою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного, вказавши, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, правильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин. Суд апеляційної інстанції зазначив, що сама позивачка не спростовувала того факту, що вона змінила замки у вхідних дверях квартири та встановила сигналізацію. Такі дії свідчать про створення перешкод ОСОБА_2 , як користувачу цієї квартири в її користуванні. Висновок органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 03 січня 2019 року про розгляд питання щодо недоцільності позбавлення її та малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2008 року народження, права користування квартирою АДРЕСА_2 та недоцільного вселення ОСОБА_2 не свідчить про те, що відносно позивачки та її доньки судом вирішувалось питання про позбавлення їх права користування спірною квартирою, а питання щодо недоцільності вселення ОСОБА_2 в спірну квартиру виходить за межі їх повноважень.
При цьому апеляційний суд наголосив на тому, що тривале проживання особи в спірній квартирі є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним відповідачеві в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому виселення його з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У квітні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
В уточненій касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що судами не враховано такі обставини:
- ОСОБА_2 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 шляхом погроз і шантажу примусили її зареєструвати його місце проживання в спірній квартирі, яку вона отримала в дар від ОСОБА_6 , після чого відповідач почав створювати нестерпні умови для проживання їй та її доньці з метою примусу продати квартиру, яка належить на їй праві власності;
- відповідач примусив її скласти боргову розписку на 15 000,00 доларів США (саме так він визначив вартість своєї частки у спадку), намагався звернути стягнення на квартиру (ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2015 року у справі № 521/10022/14-ц відмовлено у задоволенні заяви про встановлення чи зміну порядку і способу виконання виконавчого листа шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 );
- у Слідчому відділу Малиновського райвідділу поліції відкриті 3 кримінальні провадження: 1) № 1215160470007896 від 25 грудня 2015 року за частиною третьою статті 185 КК України за її заявою щодо викрадення 03 грудня
2015 року за попередньою змовою ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , сином останньої ОСОБА_8 та невідомим їй ОСОБА_9 належного майна зі спірної квартири, 2) № 1201916047000341 від 28 січня 2019 року за частиною другою статті 189 КК України щодо незнайомого їй чоловіка,
ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , які скоїли вимагання, поєднане з насильством, значної грошової суми, чим спричинили їй значну шкоду;
3) № 12015160470003477 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України за фактом побиття її ОСОБА_7 ; внаслідок побиття за висновком судово-медичного дослідження від 10 червня 2015 року № 1271 їй були спричинені легкі тілесні ушкодження. За всіма кримінальними провадженнями вона визнана потерпілою;
- предметом спору у цій справі є питання захисту права власності, а не житлові правовідносини;
- доказом непроживання відповідача у спірній квартирі є те, що він не звертався до закладів охорони здоров`я за місцем проживання, а також до інших установ обслуговування (наприклад, відділення зв`язку, тощо). Тривале непроживання відповідача підтверджуються актами, складеними комісією в складі голови ОСББ «Затишний» будинок Бреуса 26» та мешканців будинку АДРЕСА_3 , з
14 листопада 2017 року до 13 червня 2019 року, з яких вбачається, що
ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає, не сплачує комунальних платежів, не з`являється, та його особистих речей в даній квартирі немає. Відомостей про його місцезнаходження та проживання невідоме, тобто до ухвалення рішення у справі пройшло приблизно 3 роки;
- відповідач не є членом її сім`ї.
Апеляційний суд вказав, що висновок органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 03 січня 2019 року не свідчить про те, що відносно позивачки та її доньки судом вирішувалось питання про позбавлення їх права користування спірною квартирою, оскільки такий висновок нічим не обґрунтований.
Рух справи в суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 червня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14, 16 листопада
2016 року у справі № 6-709цс16, постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16, 04 грудня 2019 року у справі № 235/9835/15, 14 серпня 2019 року у справі № 702/101/18, 16 жовтня 2019 року у справі № 243/9627/16, 16 січня 2019 року у справі № 243/7004/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також особа, яка подає касаційну скаргу, вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотань учасника справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 23 березня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 укладено договір дарування, відповідно до умов якого останній передано в дар ізольовану квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 61,60 кв. м.
З червня 2002 року ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання у вищевказаній квартирі та проживала в ній зі своїм батьком - ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_4 .
Відповідно довідки КП «ЖКС «Черьомушки» від 08 вересня 2016 року № 1197 про склад сім`ї та реєстрацію з 25 лютого 2014 у квартирі ОСОБА_1 зареєстровано місце проживання її брата ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У пункті 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 760/20220/18 (провадження № 61-22227св19) зазначено, що «Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на чинники, детально описані вище, Суд вважає, що, відхиляючи скаргу заявниці про ОСОБА_12 відповідно до статті 116 Житлового кодексу, яка, як пояснив Уряд, загалом, є належним законодавчим рішенням для її справи, національні судові органи не здійснювали комплексний аналіз ситуації та ризику майбутнього психологічного й фізичного насильства, з яким стикалися заявниця та її діти. Суд також зазначає, що провадження тривало понад два роки на трьох рівнях юрисдикції, протягом яких заявниця та її діти залишались під загрозою подальшого насильства... Таким чином, не було досягнуто справедливого балансу між усіма протилежними особистими інтересами. Відповідь цивільних судів на позов заявниці про виселення її колишнього чоловіка не відповідала позитивному зобов`язанню держави забезпечити ефективний захист заявниці від домашнього насильства (LEVCHUK v. UKRAINE, № 17496/19, § 90 ,ЄСПЛ, від 03 вересня 2020 року). На підставі частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Під час розгляду справи суди повно, всебічно й об`єктивно не з`ясували обставини по справі в частині виселення відповідача зі спірної квартири та не надали їм належної правової оцінки, не перевірили доводи позивача стосовно неправомірної поведінки відповідача».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилався на те, що його сестра ОСОБА_1 , яка надала згоду на його реєстрацію у спірній квартирі як члена сім`ї, чинить перешкоди у користуванні нею - замінила вхідні замки та встановила сигналізацію, що, на його переконання, є підставою для його вселення та зобов`язання ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні житлом.
Заперечуючи проти зустрічного позову та підтримуючи первісні позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 постійно чинить насильницькі дії відносно неї та її дитини, виносить речі з квартири, з приводу чого вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів, спільне проживання сторін в одному житловому приміщенні є неможливим з огляду на вкрай неприязні відносини між ними.
Вирішуючи питання про вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру, суди попередніх інстанцій у порушення норм процесуального права належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин, не встановили усіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема не перевірили, чи дійсно мали місце протиправні дії з боку ОСОБА_2 відносно позивачки та її дитини, чи можливим у зв`язку з цим є їх спільне проживання в одному житловому приміщенні, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про задоволення зустрічного позову про вселення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні житлом і відмову у задоволенні первісного позову про позбавлення права користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 760/20220/18 (провадження
№ 61-22227св19), дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржені судові рішення - скасувати з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов