Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 521/3445/15-ц
провадження № 61-1920св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріально округу Іллічова Наталія Артемівна, Публічне акціонерне товариство «Омега Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, у складі судді Мазун І. А., від 14 червня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Громіка Р. Д., від 06 вересня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріально округу Іллічова Н. А., Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»), про визнання пунктів кредитного договору несправедливими та недійсними, визнання договорів недійсними, припинення обтяження нерухомого майна іпотекою та зняття заборони відчуження нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») було укладено кредитний договір, відповідно до умов останній отримав кредит у розмірі 51 000,00 дол. США на строк до 20 липня 2021 року включно зі сплатою 12,5 % річних. Кредитний договір був забезпечений порукою ОСОБА_2 , а також договором іпотеки від 20 липня 2007 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Разом із тим, ОСОБА_1 , як споживачу фінансових послуг у галузі споживчого кредитування, не надано у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну споживчу вартість кредиту, яка надається перед укладанням кредитного договору.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд визнати недійсними кредитний договір, договір поруки та договір іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, позивачам надано усю інформацію, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів», ознайомлено про сукупну вартість кредиту та іншими умовами.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року повернуто заявнику.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року залишено без змін.
Короткий зміст ухвали та постанови судів касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєднався ОСОБА_1 , відхилено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На момент укладення кредитного договору до відома позичальника були доведені всі необхідні умови договору. Банк виконав належним чином взяті на себе обов`язки. Договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та виконував його умови. Кредитор надав позичальнику документи, які передували укладенню договору споживчого кредиту, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, графік погашення кредиту, які підписані останнім та містять повну інформацію щодо умов кредитування. Тобто банк у письмовій формі надав позивачу у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів», і сторони узгодили всі істотні умови. Отже, відсутні підстави для визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки і поруки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи, не враховано положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, апеляційний суд розглянув справу за відсутності заявника.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
03 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року.
У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 у касаційному провадженні № 61-1920св19 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Справу розподілено судді-доповідачу Сердюку В. В. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Грушицького А. І., Фаловську І. М.
13 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
01 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву суддів Верховного Суду Висоцької В. С. та Фаловської І. М. про самовідвід та заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Висоцької В. С. і Фаловської І. М. Відведено суддю Висоцьку В. С. та суддю Фаловську І. М. від участі у розгляді касаційного провадження за № 61-1920св19.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
У березні 2020 року ОСОБА_2 подано клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яке мотивовано необхідністю відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 300/790/17, від 31 липня 2019 року у справі № 641/3861/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 234/17543/16-ц щодо застосування положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Правовий висновок, викладений у вказаних постановах, не містить застережень про обмеження статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» дії принципу свободи договору при укладенні кредитних договорів та зводиться до того, що суд відхиляє можливість застосування положень вказаного Закону під час виконання кредитного договору.
У квітні 2020 року ОСОБА_2 подано заяву про відвід суддів Верховного Суду Висоцької В. С. та Фаловської І. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір, відповідно до умов останній отримав кредит у розмірі 51 000,00 дол. США на строк до 20 липня 2021 року включно зі сплатою 12,5 % річних. Цільовим використанням кредиту є придбання за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору погашення позивачем кредиту та сплата процентів за попередній місяць користування кредитом здійснюється щомісячно у формі фіксованих (ануїтетних) платежів у розмірі 644 дол. США у термін до 10 числа кожного місяця.
Встановлено, що позивач був ознайомлений із загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту, про що зазначено у пункті 10.1 кредитного договору та підтверджено підписом позивача на вказаному договорі.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між сторонами 20 липня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Також на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 поручилася перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов`язань.
Банк виконав всі свої зобов`язання за кредитним договором.
Встановлено, що при укладенні кредитного договору позивачі не оскаржували його умови і погоджувалися з ними шляхом його підписання та частковим виконанням його умов, що підтверджується квитанціями про сплату заборгованості.
У 2008 році у зв`язку з правонаступництвом АКБ «ТАС-Комерцбанк» у ВАТ «Сведбанк», а в 2009 році у ПАТ «Сведбанк» відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, в тому числі за кредитним договором № 1501/0707/71-147-Р-1 від 20 липня 2007 року (т. 1 , а.с. 33).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2014 року у справі № 521/8940/14-ц, встановлено, що у 2008 року відбулося правонаступництво прав та обов`язків АКБ «ТАС-Комерцбанк» до ВАТ «Сведбанк», а згодом у 2009 році до ПАТ «Сведбанк». Відтак за кредитним договором № 1501/0707/71-147-Р-1 від 20 липня 2007 року кредитором стало ПАТ «Сведбанк» (т.1, а.с. 81-85).
25 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» продав, а ПАТ «Дельта Банк» придбав право вимоги за кредитним договором № 1501/0707/71-147-Р-1 від 20 липня 2007 року (т.1, а.с. 28).
Копія виписки цього договору була надіслана ОСОБА_1 разом із повідомленням про відступлення права вимоги за кредитним договором, а також витягом з додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 25 травня 2012 року (т. 1, а.с. 27, 29).
Листом від 05 червня 2012 року позивачів повідомлено про відступлення первісним кредитором своїх прав вимоги за вказаними вище правочинами ПАТ «Дельта Банк» (т.1, а. с. 17).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі від 01 червня 2018 року (т.3, а.с. 125-127), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , останній отримав 20 червня 2018 року (т.3, а.с. 146).
21 червня 2018 року на адресу ОСОБА_1 було направлено відзив на апеляційну скаргу (т.3, а.с. 142).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2018 року справу призначено до розгляду на 06 вересня 2018 року (т.3, а.с. 150), копію якої було направлено на адресу заявника (т.3, а.с. 151), однак вказану поштову кореспонденцію ОСОБА_1 не отримав, її було повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т.3, а.с.156,157).
Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Пунктами 3, 4 частини четвертої статті 12 ЦПК України визначено, що
суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права
та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України визначено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
За статтею 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про доступ до правосуддя.
Норми ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування позивача про час і місце розгляду справи.
Вказаний правовий висновок викладений у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц.
Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд на зазначені вимоги закону належної уваги не звернув та розглянув справу без повідомлення
заявника про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливість навести міркування з приводу позову та апеляційної скарги позивача, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції на справедливий судовий розгляд.
Висновки за результатами вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
Частинами першою та другою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
За правилами частин першої, другої статті 404 ЦПК Українипитання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
Правові висновки, на які посилається заявник ОСОБА_2 , що викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 300/790/17, від 31 липня 2019 року у справі № 641/3861/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 234/17543/16-ц щодо застосування положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є однаковими та не суперечать один одному.
Враховуючи, що заявником не наведено обґрунтованих мотивів та аргументів для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного судуі колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, то заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки підстави, передбачені частиною першою статті 403 ЦПК України, відсутні.
Висновки за результатами вирішення заяви про відвід суддів Верховного Суду Висоцької В. С. та Фаловської І. М.
У заяві про відвід від 03 квітня 2020 року, поданій у порядку частини другої статті 39 ЦПК України, заявник ОСОБА_2 просить відвести суддів Верховного Суду Висоцьку В. С. та Фаловську І. М. від участі у розгляді цивільної справи № 521/3445/15-ц (касаційне провадження № 61-1920св19).
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 01 квітня 2020 року заяву суддів Верховного Суду Висоцької В. С. та Фаловської І. М. про самовідвід та заяву ОСОБА_1 про відвід зазначених суддів задоволено, суддів Верховного Суду Висоцьку В. С. та Фаловську І. М. відведено від участі у розгляді касаційного провадження за № 61-1920св19.
Зважаючи на викладене, на підставі частини п`ятої статті 39 ЦПК України заява ОСОБА_2 про відвід суддів Верховного Суду Висоцької В. С. та Фаловської І. М. підлягає залишенню без розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив його про розгляд справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, то постанова Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, незалежно від інших доводів касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відмовити.
Заяву ОСОБА_2 про відвід суддів Верховного Суду Висоцької Валентини Степанівни та Фаловської Ірини Миколаївни залишити без розгляду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. В. Сердюк СуддіА. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко С. П. Штелик