№ 521/3657/22

Постанова

Іменем України

22 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 521/3657/22

провадження № 61-12899св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Малиновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гусаровим Олександром Леонідовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Лозко Ю. П., Коновалової В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Малиновського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Малиновський ВРАЦ),про визнання шлюбу неукладеним, зобов`язання анулювати актовий запис.

Позов обґрунтований тим, що17 червня 2021 року вона звернулась до Малиновського ВРАЦ із заявою про анулювання актового запису про шлюб, проте їй було відмовлено.

Згідно з відповіддю Малиновського ВРАЦ від 29 червня 2021 року № 2042/Ч-2952-15/08.5-07 в архіві зберігається актовий запис про шлюб від 19 квітня 2018 року № 571 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також заява ОСОБА_2 про державну реєстрацію шлюбу, власний підпис якого засвідчено виконуючим обов`язки начальника Державної установи «Одеська виправна колонія № 14» Стаховим О. А., та її заява про державну реєстрацію шлюбу від 14 березня 2018 року, яка підписана нею. Крім того, на заяві є власноруч зроблений підпис нареченої про перенесення державної реєстрації шлюбу на 19 квітня 2018 року у зв`язку із сімейними обставинами.

Їй не було відомо про реєстрацію вказаного шлюбу, будь-яких заяв щодо цього вона не подавала, особу, зазначену її чоловіком, вона ніколи не бачила та вперше дізналась про його існування від співробітників Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), та, ознайомившись з журналом реєстрації, пересвідчилась у тому, що її підпис виконано невідомою особою.

Просила визнати шлюб між нею та ОСОБА_2 неукладеним та анулювати запис про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 квітня 2018 року Малиновським РАЦ, актовий запис № 571.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маліновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року позов задоволено.

Визнано неукладеним шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19 квітня 2018 року, зареєстрований Малиновським ВРАЦ, актовий запис № 571, який анульовано.

Суд виходив з того, що 19 квітня 2018 року позивачка не була присутня під час реєстрації шлюбу у зв`язку із перебуванням в цей день на робочому місці, що підтверджено відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс», де вонапрацює з 03 червня 2010 року на посаді приймоздавальника вантажу та багажу. 19 квітня 2018 року вона перебувала на робочому місці у денній зміні з 8.00 до 20.00 години. Позивачка не отримувала будь-яких повідомлень на виконання пункту 19 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила), вона не надавала погодження на державну реєстрацію шлюбу із засудженим, не заповнювала заяви. ОСОБА_2 позов визнав повністю, що підтверджується його заявою, наслідки визнання позову йому відомі та зрозумілі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 48 СК України, пунктів 13, 14 Правил під законодавчо визначеною відсутністю наречених при реєстрації шлюбу необхідно вважати належність підпису на заяві про державну реєстрацію шлюбу та в актовому записі про шлюб особі, яка зареєструвала шлюб, який оскаржується.

Отже, предметом доказуванні у цій справі є неналежність нареченій/нареченому підпису в актовому записі про реєстрацію шлюбу.

Позивачка не заявляла клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи на предмет виконання нею оспорюваного підпису в актовому записі про шлюб, а призначення такої експертизи не є обов`язком суду.

Суд першої інстанції безпідставно виходив лише з того, що позивачка 19 квітня 2018 року перебувала на робочому місці у денній зміні, без належних і достатніх доказів того, що підпис в актовому записі вчинено не нею, що не відповідає стандарту доведення «поза розумним сумнівом».

Суду не надано відомостей про пропускний режим на вказаному підприємстві, тощо, що виключає залишення робочого місця протягом дня.

Суд апеляційної інстанції встановив, що місце роботи позивачки та Державна установа «Одеська виправна колонія № 14», де було проведено реєстрацію шлюбу, знаходяться в місті Одесі, відстань між ними становить близько 4 км.

Суд апеляційної інстанції також взяв до уваги, що в усіх заявах від імені ОСОБА_1 про реєстрацію шлюбу, про перенесення дати реєстрації, а також в актовому записі про шлюб, в заяві про отримання повторного свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , вказано один і той самий номер та серія паспорта ОСОБА_1 .

Визнання позову ОСОБА_2 не може бути покладено в основу рішення, оскільки у разі, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 грудня 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Гусарова О. Л. звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, просила її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 48 СК України щодо неукладеності шлюбу у випадку його реєстрації за відсутності нареченої та частини першої статті 82 ЦПК України щодо звільнення від доказування у випадку визнання відповідачем обставин позову.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 квітня 2018 року Малиновським ВРАЦ складено актовий запис № 571 про реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17 червня 2021 року позивачка звернулась до Малиновського ВРАЦ із заявою про анулювання вказаного актового запису про шлюб, однак їй було відмовлено.

Згідно з відповіддю Малиновського ВРАЦ від 29 червня 2021 року № 2042/Ч-2952-15/08.5-07 в архіві зберігається актовий запис про шлюб від 19 квітня 2018 року № 571 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В архіві Малиновського ВРАЦ також зберігається заява ОСОБА_2 про державну реєстрацію шлюбу, власний підпис якого засвідчено виконуючим обов`язки начальника Державної установи «Одеська виправна колонія № 14» Стаховим О. А., та заява ОСОБА_1 про державну реєстрацію шлюбу від 14 березня 2018 року, яка підписана позивачкою.

У відповіді Малиновського ВРАЦ від 29 червня 2021 року № 2042/Ч-2952-15/08.5-07 зазначено, що на заяві позивачки є власноруч зроблений підпис нареченої про перенесення державної реєстрації шлюбу на 19 квітня 2018 року у зв`язку із сімейними обставинами.

Державну реєстрацію шлюбу було проведено у Державній установі «Одеська виправна колонія № 14».

Згідно зі свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 571, яке повторно видано Малиновським ВРАЦ позивачці, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 квітня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з відповідь В. о. заступника Державної установи «Одеська виправна колонія № 14» Турського С., де відбуває покарання засуджений ОСОБА_2 , відповідно до картки обліку побачень, видання посилок, передач та бандеролей позивачка дійсно відвідувала Державну установу «Одеська виправна колонія № 14» в період 13 березня 2018 року та 19 квітня 2018 року.

Відповідно до відповіді Державної установи «Одеська виправна колонія № 14» від 18 січня 2022 року № 1/10/1-259 надати копії документів, що підтверджують відвідування позивачкою цієї установи в період 13 березня 2018 року та 19 квітня 2018 року не є можливим, оскільки строк зберігання заяв на побачення становить три роки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо оспорення шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з підстав його неукладеності, зокрема без волевиявлення позивачки та у зв`язку з неподанням нею будь-яких особистих заяв щодо його укладення.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (частина перша статті 24 СК України).

Відповідно до частини першої статті 34 СК України присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов`язковою.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до пунктів 13, 14 глави 2 розділу III Правил державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого. Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається. Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з пунктом 19 глави 2 розділу III Правил адміністрація установи виконання покарань забезпечує засуджену особу бланком заяви про державну реєстрацію шлюбу встановленої форми. Після заповнення засудженим тієї частини заяви, яка стосується його, начальник установи виконання покарань звіряє вказані в заяві відомості з паспортом або паспортним документом, який міститься в особовій справі засудженого, засвідчує справжність його підпису відповідно до статті 78 Закону України «Про нотаріат» та направляє цю заяву особі, з якою засуджений бажає зареєструвати шлюб. Одночасно цій особі повідомляються найменування та адреса відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань, у якому може бути проведена державна реєстрація шлюбу.

При погодженні на державну реєстрацію шлюбу із засудженим особа заповнює отриману заяву в тій частині, що стосується її, у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань.

Відповідно до статті 48 СК України шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Верховний Суд зазначає, що поняття неукладений шлюб кореспондується з поняттями вільного волевиявлення та згоди на укладення шлюбу. Неможливість встановити взаємну згоду сторін є визначальним у визнанні шлюбу неукладеним.

Суди, вирішуючи питання про неукладеність шлюбу відповідно до статті 48 СК України та пунктів 13, 14 Правил і перевіряючи відсутність наречених при реєстрації шлюбу, встановлюють чи належить підпис на заяві про державну реєстрацію шлюбу та в актовому записі про шлюб особі, яка зареєструвала шлюб, який оскаржується.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2018 року у справі № 344/14781/15-ц, провадження № 61-29958св18, від 08 травня 2019 року у справі № 752/14246/15-ц, провадження № 61-20184св18.

Отже, з огляду на те, що особиста присутність особи, яка бажає укласти шлюб, підтверджується її підписом як згодою укласти шлюб, то відповідно доведення підписання/непідписання відповідних документів покладається саме на позивачку, що стверджує про свою відсутність та непідписання заяв, на загальних підставах. Зокрема шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення справжності підпису позивачки під час оформлення шлюбу.

Щодо доводів касаційної скарги, що ОСОБА_2 визнав позов, Верховний Суд виходить з такого.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України є сторони та треті особи.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, провадження № 61-2251св22, від 25 січня 2023 року у справі № 675/2136/19, провадження № 61-10745св22.

Суд апеляційної інстанції, установивши, що Малиновський ВРАЦ, який брав участь у справі як відповідач, не визнає обставину непідписання позивачкою заяви про державну реєстрацію шлюбу та актового запису про шлюб, визнану Тереховим А. М., зробив правильний висновок про відсутність передбачених частиною першою статті 82 ЦПК України підстав для визнання указаної обставини такою, що не підлягає доказуванню.

Зазначивши про обов`язок позивачки у передбаченому статтею 81 ЦПК України порядку довести обставини, на які вона посилалась в обґрунтування своїх вимог, та встановивши, що вона не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту непідписання нею заяви про державну реєстрацію шлюбу та актового запису про шлюб та у передбаченому процесуальним законом порядку не заявила клопотання про призначення судом експертизи та не подала до суду підготовлений на її замовлення висновок експерта з цього питання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення її позову за недоведеністю.

З огляду на вказане посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 48 СК України та частини першої статті 82 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки Верховний Суд вже викладав свої висновки щодо цих питань, зокрема у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2018 року у справі № 344/14781/15-ц, провадження № 61-29958св18, від 08 травня 2019 року у справі № 752/14246/15-ц, провадження № 61-20184св18, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, провадження № 61-2251св22, від 25 січня 2023 рокуу справі № 675/2136/19, провадження № 61-10745св22.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гусаровим Олександром Леонідовичем, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко