Постанова
Іменем України
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 521/4820/19
провадження № 61-21037св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представник відповідачів - ОСОБА_9 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - ОСОБА_9 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Мазун І. А. від 27 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., від 23 листопада
2021 року.
Основний зміст позовної заяви та її обґрунтування
У березні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 про встановлення факту батьківства, визнання права власності на спадщину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинахз ОСОБА_10 та вела з ним спільне господарство з 2005 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . В Україні вони шлюб не реєстрували, оскільки ОСОБА_10 був у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Позивачка вказувала, що шлюб між нею та ОСОБА_10 був зареєстрований в Афганістані, однак цей шлюб не міг бути дійсним в Україні, оскільки у її чоловіка офіційно вже була інша дружина. У свідоцтві про шлюб вказано про наявність у неї та ОСОБА_10 двох спільних дітей: ОСОБА_11 , 2010 року народження, та ОСОБА_12 ,
2012 року народження. Зазначала, що імена ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , ОСОБА_12 та ОСОБА_3 є тотожними, що підтверджує батьківство ОСОБА_10 щодо дітей. Посилалась на те, що батьком дітей спочатку був записаний рідний брат її чоловіка ОСОБА_17 . Рішенням Малиновського райсуду м. Одеси
від 14 грудня 2016 року у справі № 521/17349/16-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року, відомості про ОСОБА_17 як про батька її дітей виключено. Були видані повторні свідоцтва про народження дітей, у яких записи про батька дітей вчинені в порядку частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Позивачка стверджувала, що ОСОБА_10 за життя завжди визнавав себе батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відкрито проявляв визнання ним батьківства, виховував дітей, піклувався про них, матеріально утримував. Зазначала, що за життя ОСОБА_10 хотів зареєструвати дітей на своє ім`я, однак не встиг це зробити у зв`язку з хворобою та смертю. Після смерті
ОСОБА_10 залишилась спадщина, прийняти яку сини не можуть, оскільки їх батько не встиг подати заяву про своє батьківство.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила встановити, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності на 1/14 частину за кожним на квартиру
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Встановлено, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги
ОСОБА_1 про визнання батьківства є обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню. У частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, районний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, визнавши зазначені вимоги передчасними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про визнання батьківства, зазначивши при цьому, що позивачка довела належними та достатніми доказами факт того, що ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наявність помилки у висновку комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 26 травня 2020 року № 32 у написанні по батькові ОСОБА_10 на доведеність факту батьківства померлого не впливає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року, представник ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - ОСОБА_9 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив порушення судами норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18 та постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази, (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій, поклавши в основу судових рішень висновок судово-медичної експертизи, не врахували, що експертиза проведена стосовно ОСОБА_10 , який не має відношення до ОСОБА_10 , що помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківство якого є предметом спору у цій справі. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, суд може виправити ту помилку, якої він сам припустився, натомість виправлення помилок у висновку експерта не є прерогативою суду. Також заявник стверджує, що судово-медична експертиза проведена з використанням невідомого біологічного матеріалу, походження якого суди не перевіряли. Актовий запис про батька дітей зроблено після його смерті. Також і свідоцтво про шлюб видано після смерті ОСОБА_10 .
Судові рішення оскаржуються лише у частині вирішення позовних вимог про встановлення батьківства, тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року
у справі № 521/17349/16-ц позовні вимоги ОСОБА_17 до
ОСОБА_1 про оспорювання батьківства задоволено. Виключено із актового запису від 26 жовтня 2010 року № 346 про народження
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, відомості про батька - ОСОБА_17 , громадянина України,
ІНФОРМАЦІЯ_4 . Виключено із актового запису № 2172 від 14 березня 2012 року про народження ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, відомості про батька -
ОСОБА_17 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року
у справі № 521/17349/16-ц рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року було змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення суду висновки про те, що ОСОБА_10 є батьком дітей ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_21 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно копії свідоцтва про шлюб, виданого Вищим Судом Ісламської Республіки Афганістан 17 жовтня 2016 року, посвідчено шлюб між
ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , в якому серед іншого зазначено, що від шлюбу є діти: ОСОБА_11 , 6 років в 2016 році, та ОСОБА_12 ,
4 роки в 2016 році.
23 лютого 1985 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, під час якого народилися діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.
Згідно висновку експерта судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи № 32 від 26 травня 2020 року, складеного комунальною установою «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з ймовірністю 99,99999%, батьківство практично доведене. ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої громадянкою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_8 , з ймовірністю 99,99999%, батьківство практично доведене.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини другої статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до частини першої, другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Статтею 130 СК Українипередбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини.
Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Згідно зі статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За змістом частини першої статті 102 ЦПК Українивисновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що відповідно до висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи № 32 від 26 травня 2020 рокуймовірність біологічної спорідненості ОСОБА_10 зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 99,999%, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Твердження заявника про те, що експертиза проведена стосовно іншої особи та на підставі невідомого біологічного матеріалу є безпідставними. Відповідачі не скористалися своїм правом заявити клопотання про проведення повторної експертизи для усунення недоліків, які, на їхню думку, були допущені при проведенні експертизи.
Сумнівів у правильності висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи не встановлено, відповідачі не довели, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи. Наявність помилки у зазначенні по батькові ОСОБА_10 не впливає на результат експертизи.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року
у справі № 521/17349/16-ц встановлено, що ОСОБА_17 не є батьком дітей: ОСОБА_2 , 2010 року народження, та ОСОБА_3 , 2012 року народження, та виключено актові записи про батька у свідоцтвах про народження дітей, у зв`язку з чим за заявою матері внесено зміни до актових записів про народження дітей та зазначено батьком саме ОСОБА_10 .
Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про те, що актові записи про батька дітей вчинені з порушенням положень СК України.
Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, належна правова оцінка доказів зроблена судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович