Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 521/5433/17
провадження № 61-32245св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 01 серпня 2007 рокустаном на 13 березня 2017 року у розмірі 17 901,41 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 479 936,80 грн, а також стягнути з відповідачів солідарно судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7199,05 грн.
Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 19 459,68 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення кредиту 31 липня 2012 року.
Зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою ОСОБА_2 , відповідно до укладеного з банком договору поруки.
Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує та, у зв`язку з чим, станом на 13 березня 2017 року утворилась заборгованість на загальну суму 82 854,77 доларів США.
Оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язку вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, банк просив стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості лише за тілом кредиту, яка станом на 13 березня 2017 року у розмірі 17 901,41 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 479 936,80 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року, позов ПАТ КБ «Приват Банк» залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з відповідними вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Оскільки відповідачами подано заяви про застосування позовної давності суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у позові з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки банк звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах позовної давності, оскільки правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що за умовами укладеного між сторонами кредитного договору відповідач зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені в умовах кредитного договору, та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним. Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється з дати списання коштів з позичкового рахунка до майбутньої дати сплати відсотків, а також за період, що починається з попередньої дати сплати відсотків по поточну дату сплати відсотків. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році.
Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Оскільки кошти за кредитним договором позичальником не повернуто, правовідносини сторін є дійсними, тому проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідачів у межах строку позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.
У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Судами встановлено, що за умовами укладеного між сторонами кредитного договору кінцевим терміном погашення кредиту є 31 липня 2012 року. З урахуванням проведеної 21 лютого 2014 року оплати по кредиту в сумі 6845,44 грн, тобто після закінчення кінцевого терміну погашення кредиту, перебіг строку позовної давності перервано, та з 21 лютого 2014 року її перебіг почався заново.
Разом з тим, з даним позовом банк звернувся 07 квітня 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, про застосування наслідків пропуску якого під час розгляду справи заявлено відповідачами.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову за пропуском строку позовної давності у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Доводи касаційної скарги про наявність у банку права нараховувати проценти до повного погашення заборгованості по кредитному договору є необґрунтованими, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц.
Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, що, на думку заявника свідчить про дотримання ним строку позовної давності та наявність у нього прав для нарахування сум за кредитним договором, строк кредитування за яким закінчився.
У справі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська