№ 522/10647/15-ц

Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 522/10647/15-ц

провадження № 61-1415св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА 1Б»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА 1Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА 1Б» про стягнення майнових збитків та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СОНЯЧНА 1Б» (далі - ОСББ «СОНЯЧНА 1Б»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Свої вимоги ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» обґрунтовувало тим, що позивач забезпечувало житлово-комунальними послугами споживачів по будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за тарифами, затвердженими у встановленому порядку. При цьому, відповідач порушує вимоги чинного законодавства України про оплату житлово-комунальних послуг. Заборгованість відповідача станом на 01 липня 2017 року перед позивачем за оплату житлово-комунальних послуг становить: по особовому рахунку № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_2 , за період з 01 липня 2011 року по 01 липня 2017 року включно складає 17 619,15 грн, а саме заборгованість з опалення - 14 153,42 грн, СДПТ - 1 242,78 грн, утримання котельної - 2 121,45 грн, ремонтний фонд 101,50 грн; по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі АДРЕСА_3 за вказаною адресою за період з 01 липня 2011 року по 01 липня 2017 року включно складає 20 425,63 грн, а саме заборгованість з опалення - 14 106,87 грн, СДПТ - 1 242,87 грн, утримання котельної - 4 974,70 грн, ремонтний фонд 101,20 грн.

Виконуючи розпорядження голови правління, 23 листопада 2016 року співробітники ОСББ провели обстеження квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 та встановили факт самовільного від`єднання від мережі опалення шляхом демонтажу радіаторів з терморегулюванням, про що складений акт.

З огляду на викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» просив суд стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості за комунальні послуги у розмірі 38 044,78 грн; 3 % річних у сумі 3 075,44 грн та індекс інфляції у розмірі 17 233,77 грн, зобов`язати ОСОБА_1 в 30-денний термін відновити усі, самовільно виконані зміни в частинах будинкової системи опалення, які знаходяться в належних їй квартирах АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , зобов`язати ОСОБА_1 підписати з ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, договір про надання послуг централізованого опалення, подачі холодної та гарячої води та водовідведення.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» про стягнення майнових збитків та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що позивач з нею не укладав письмовий договір про надання вказаних послуг та таких послуг вона не отримувала і не могла їх отримувати за відсутністю в її квартирах централізованого опалення. При цьому, надані позивачем довідки про нарахування вартості послуг не можуть бути прийняті як докази, оскільки ці довідки не підтверджують надання таких послуг і одержання їх відповідачем.

Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 вказує, що споживач мав право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період фактичної відсутності таких послуг.

Крім того, ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності.

Враховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь суму майнових збитків за утримання частки котельні ОСОБА_1 в сумі 7 139,13 грн та за опалення суму в розмірі 9 275,42 грн, до якої входить спрацьованість котельні тобто зношуваність котельні та іншого її обладнання, упущену вигоду в розмірі 5 000 грн та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року позов ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» суму заборгованості за комунальні послуги в розмірі 29 396,49 грн, 3 % річних в сумі 3 075,44 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що із даним позовом ОСББ « Сонячна 1 Б» звернулося 25 травня 2015 року, а розрахунок заборгованості здійснено з липня 2011 року таким чином, з урахуванням положень статей 256 257 ЦК України, необхідно стягнути заборгованість за період з 01 червня 2012 року по 01 липня 2017 року у розмірі 29 396,49 грн. Три відсотки річних за період з 01 червня 2012 року по 01 липня 2017 року від простроченої суми, становить 4 486,79 грн. З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3 075,44 грн. необхідно задовольнити.

Разом з тим, жоден з місяців за які позивач просив стягнути суму індексації, величина індексу споживчих цін не перевищила встановленого законом порогу у 103 відсотки, а відтак правових підстав для стягнення суми індексації немає.

Чинне законодавство України не містить порядку відключення власників окремих квартир у багатоквартирних будинках від системи місцевого опалення, яке по своїм технічним характеристикам є загальним, оскільки подається до кожної квартири в багатоквартирному будинку централізовано з котельної. Згідно акта від 23 листопада 2016 року подача опалення в квартирах АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 перекрита та опломбована, батареї відсутні, система централізованого опалення в квартирах відсутня. З наведеного вище слідує, що в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача відновити усі виконані зміни в квартирі слід відмовити, оскільки вони виконані у приміщеннях, які є її власністю та не порушують права інших мешканців даного будинку.

Крім того, правочин не може бути укладений проти волі однієї із його сторін, у зв`язку з чим в задоволенні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 підписати з відповідачем договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, договір про надання послуг централізованого опалення, подачі холодної, гарячої води та водовідведення необхідно відмовити.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження майнових збитків за утримання частки котельні ОСОБА_1 в сумі 7 139,13 грн та за опалення суму у розмірі 9 275,42 грн до якої і входить спрацьованість котельні тобто зношуваність котельні та іншого її обладнання, упущену вигоду у розмірі 5 000 грн та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн, суд вважав за необхідне в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали з приводу перешкоджання з`явленню свідка, примушуванню їх до відмови від давання показань, то суд звернув увагу на те, що ця вимога знаходиться за межами предмета доказування, тому згідно статті 262 ЦПК України, правових підстав для постановлення такої ухвали не має.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» задоволено.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_1 на користь ОСББ «СОНЯЧНА 1Б», змінено, збільшено їх з 29 396,49 грн до 38 044,78 грн.

Рішення суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» інфляційних витрат (індексу інфляції), скасовано і прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» інфляційні витрати (індекс інфляції) у розмірі 11 612,35 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно довідок про заборгованість квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , нарахування за утримання дахової котельної почалися з лютого 2013 року, за ремонтний фонд - з лютого 2014 року. Таким чином, стосовно цих двох платежів не має порушення строків позовної давності. У зв`язку з чим, станом на 01 липня 2017 року борг відповідача по квартирам АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 разом становить: за утримання дахової котельної 7 096,15 грн, за ремонтний фонд 202,70 грн.

Крім того, згідно розрахунку суми індексації, місяці, в яких величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, загальна сума індексації, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» становить 11 612,35 грн.

При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком від 22 листопада 2005 року процедури. Також суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» щодо підписання з останнім договорів про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, про надання послуг централізованого опалення, подачі холодної, гарячої води та водовідведення, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно вказав, що відповідачем за зустрічним позовом не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження майнових збитків за утримання частки котельні в сумі 7 139,13 грн та за опалення в сумі 9 275,42 грн, до якої входить зношуваність котельні та іншого її обладнання, упущену вигоду у розмірі 5 000 грн та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені: у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс16, відповідно до яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними; у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2011 року у справі № 6-4491св10 в якій зазначено, що у випадку відсутності між сторонами письмового договору про надання послуг, позивач повинен довести надання таких послуг. При цьому, надані позивачем довідки про нарахування вартості послуг не можуть бути прийняті судом як доказ надання таких послуг, оскільки ці довідки не підтверджують надання послуг та отримання їх відповідачем.

Разом з тим суд, в порушення закону не застосував позовну давність та нарахував борг більш ніж за 7 років.

Крім того, апеляційний суд розглянув справу без виклику сторін у судове засідання.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 березня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали ізПриморського районного суду м. Одеси.

23 березня 2021 року справа № 522/10647/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

За змістом виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ОСББ «Сонячний 1Б» є комплексне обслуговування об`єктів.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту ОСББ «Сонячний 1Б» метою створення об`єднання є забезпечення прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього статуту, та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Рішенням Державної приймальної комісії від 05 лютого 2010 року було прийнято в експлуатацію 10-ти поверховий 3 секційний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , забудовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Жива планета» (далі - ТОВ «Жива планета»).

Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів членів ОСББ «Сонячний 1Б» від 08 жовтня 2010 року було вирішено прийняти на баланс ОСББ «Сонячний 1Б» житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

14 квітня 2011 року актом приймання-передачі ТОВ «Жива планета» передало, а ОСББ «Сонячна 1Б» прийняло житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , прийняло в управління для здійснення функцій з утримання та експлуатації, а також функцій з надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень.

З довідки по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що станом на 01 липня 2017 року заборгованість відповідача по квартирі АДРЕСА_2 , за надані житлово-комунальні послуги перед ОСББ за період з 01 липня 2011 року по 01 липня 2017 року включно складає 17 619,15 грн, а саме заборгованість з опалення - 14 153,42 грн, СДПТ - 1 242,78 грн, утримання котельної - 2 121,45 грн, ремонтний фонд - 101,50 грн.

Також станом на 01 липня 2017 року по особовому рахунку № НОМЕР_2 заборгованість відповідача по квартирі АДРЕСА_5 , за надані житлово-комунальні послуги перед ОСББ за період з 01 липня 2011 року по 01 липня 2017 року включно складає 20 426,10 грн, а саме заборгованість з опалення - 14 106,87 грн, СДПТ - 1 243,33 грн, утримання котельної - 4 974,70 грн, ремонтний фонд - 101,20 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 319 321 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 64 67 68 ЖК Української РСР наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з частиною третьою статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.

Зокрема, вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже на час виникнення спірних правовідносин у розглядуваній справі, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади і з дотримання споживачем процедури визначеної Порядком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з технічних характеристик квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_3 вбачається, що квартира обладнана водопроводом (холодним, гарячим) каналізацією, газопостачанням, електроосвітленням, опаленням автономним. Отже, ОСОБА_1 здійснено самовільне відключення квартир від мережі централізованого опалення, що не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 490/11619/15-ц (провадження №61-23337св18) та від 18 червня 2020 року у справі № 643/133/17 (провадження № 61-38460св18).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що починаючи з 2011 року відповідач повинна була оплачувати надані їй житлово-комунальні послуги: опалення, СДПТ, а починаючи з лютого 2013 року - за утримання дахової котельної. Починаючи з лютого 2014 року мала нести обов`язкові внески в ремонтний фонд.

ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» звернулося до суду з позовом 25 травня 2015 pоку.

Згідно довідок заборгованості квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , нарахування за утримання дахової котельної почалися з лютого 2013 року, за ремонтний фонд з лютого 2014 року.

Таким чином, стосовно цих двох платежів не має порушення строків позовної давності, у зв`язку з чим, станом на 01 липня 2017 року борг відповідача по квартирам АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 разом становить: за утримання дахової котельної 7 096,15 грн, борг за ремонтний фонд 202,70 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. До зазначених у частини першій статті 264 ЦК дій можуть належати не лише дії формального характеру, а й будь-які фактичні дії, що свідчать про визнання зобов`язаною особою боргу (часткове погашення боргу, повне або часткове визнання претензії, прохання про відстрочку виконання, сплата процентів за основним боргом).

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування за опалення відповідач сплачувала (погашала борг) несвоєчасно, але в повному обсязі до кінця 2012 року. Лише, починаючи з січня 2013 року відповідач припинила оплату за опалення. Виходячи з викладеного, станом на 01 січня 2017 року борг за опалення квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 разом становив 28 260,29 грн, із яких 14 153,42 грн - по квартирі АДРЕСА_4 ; 14 106,87 грн - по квартирі АДРЕСА_3 . Крім того, нарахування за СДПТ з моменту початку отримання послуг відповідач визнавала, сплачувала, але несвоєчасно. Так, станом на 01 липня 2017 року за СДПТ по квартирі АДРЕСА_4 було вчинено 21 оплату в якості погашення боргу, по квартирі АДРЕСА_3 - 20 сплат в якості погашення боргу. В заяві про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за СДПТ: по квартирі АДРЕСА_4 - 603,48 грн, по квартирі АДРЕСА_3 - 584,58 грн. При цьому, відповідач визнала ці борги та сплатила їх. Проте, надалі відповідач продовжувала порушувати терміни сплати та накопичувати борг, у зв`язку з чим на момент звернення ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» до суду з уточненим позовом, станом на 01 липня 2017 pоку, борг відповідача за СДПТ становив 2 486,11грн: за квартиру АДРЕСА_4 - 1 242,78 грн, за квартиру АДРЕСА_3 - 1 243,33 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, з позовом до суду ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» звернулося 25 травня 2015 pоку, розрахунок заборгованості здійснено з липня 2011 року.

До 01 січня 2016 року відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводилася у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який установлювався в розмірі 101 відсотка, а починаючи з 01 січня 2016 року - 103 відсотка.

Враховуючи розрахунки суми індексації, місяці, в яких величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, апеляційний суд правильно розрахував загальну суму індексації у розмірі 11 612,35 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСББ «СОНЯЧНА 1Б».

Враховуючи викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права ОСББ «СОНЯЧНА 1Б», дійшов правильного висновку про те, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати за житлово-комунальні послуги, в тому числі з постачання централізованого опалення та обслуговування мереж опалення, а самовільне відключення квартир від мережі централізованого опалення, не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.

Доводи касаційної скарги про те, що між сторонами договір про надання вказаних послуг не укладено, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Разом з тим, за змістом частини четвертої статті 202 ЦК України, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Крім того, відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСББ «СОНЯЧНА 1Б» щодо підписання з останнім договорів про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, про надання послуг централізованого опалення, подачі холодної та гарячої води і водовідведення, оскільки правочин не може бути укладений проти волі однієї із його сторін.

Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходячи з того, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження майнових збитків за утримання частки котельні в сумі 7 139,13 грн та за опалення в сумі 9 275,42 грн, до якої і входить зношуваність котельні та іншого її обладнання, упущену вигоду в розмірі 5 000 грн та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

Висновки викладені апеляційним судом в оскаржуваній постанові узгоджуються з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц, у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2011 року у справі № 6-4491св10 колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що фактичні обставини в цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу без виклику сторін у судове засідання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до пунктів 1, 5 розпорядження голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16 жовтня 2020 року, з наступними змінами, тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Крім того, справа перебуває на розгляді судів більше 5 років, у тому числі в Одеському апеляційному суді - більше 10 місяців, проте явка до суду апеляційної інстанції є необов`язковою, тому суд вирішив слухати справу у відсутність ОСОБА_1 та інших учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції в нескасованій та незміненій частиніта постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року в нескасованій та незміненій частині та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров