Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 522/13002/16-ц
провадження № 61-17913св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова,
третя особа: Приморський районний відділ в місті Одеса Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2016 року у складі судді Нікітіної С. Й. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від
25 січня 2017 рокуу складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г.,
Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (далі - ОНУ імені
І. І. Мечникова), третя особа - Приморський районний відділ в місті Одеса Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про вселення, визнання розпорядження протиправним, зобов`язання включити до квартирного обліку, стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та його матір -
ОСОБА_2 , яка працювала в ОНУ імені І. І. Мечникова комендантом гуртожитку та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , були зареєстровані та проживали у кімнаті АДРЕСА_1 за адресою АДРЕСА_2 .
Після смерті матері ОСОБА_1 було знято з реєстраційного обліку за місцем проживання за вказаною адресою, а розпорядженням ректора
ОСОБА_4 від 18 травня 2016 року за № 7 «Про посилення пропускного режиму на територію ботанічного саду», було заборонено його допуск на територію ботанічного саду, у зв`язку із чим він позбавлений можливості використовувати житлову кімнату.
Вважає, що він як член сім`ї ОСОБА_2 , є її правонаступником, а отже після смерті матері має право проживати у службовій кімнаті гуртожитку, а також зайняти місце матері, яке вона займала на квартирному обліку та у контрольному списку, з яких ОСОБА_2 виключили у зв`язку зі смертю.
Оскільки ОНУ імені І. І. Мечникова відмовив ОСОБА_1 у зазначених вимогах, він вимушений звернутися до суду з позовною заявою про вселення у кімнату гуртожитку, а також про включення до квартирного обліку контрольного списку працівників ОНУ імені І. І. Мечникова для отримання житлової площі замість виключеної зі списку у зв`язку зі смертю матері ОСОБА_2 . На відшкодування завданої неправомірними діями моральної шкоди просить стягнути з ОНУ імені І. І. Мечникова 50 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня
2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки житлові права ОСОБА_1 порушено не було.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що районний суд ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
09 лютого 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем протиправно виселено ОСОБА_1 із займаного житла, оскільки його віднесено до категорії осіб, яких не може бути виселено без надання іншого житлового приміщення.
ОНУ імені І. І. Мечникова не надано належних та допустимих доказів зняття позивача з реєстраційного обліку та доказів не проживання останнього у спірному житловому приміщенні. Також ОСОБА_1 вказує, що оскільки його матір ОСОБА_2 за життя перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень, перебувала у контрольному списку ОНУ імені І. І. Мечникова у складі двох осіб (вона і син), відповідно до «Правил обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Україні» до нього перейшло право перебувати у вказаному контрольному списку працівників ОНУ імені І. І. Мечникова як члена її сім`ї.
Доводи інших учасників справи
04 квітня 2017 року ОНУ імені І. І. Мечникова через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в яких просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Приморського районного суду міста Одеси.
У березні 2017 року матеріали справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у заперечені на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 є сином
ОСОБА_2 . Разом зі своєю матір`ю він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначений гуртожиток знаходиться на території ботанічного саду ОНУ імені
І. І. Мечникова.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14 грудня 2015 року за № 875 ОСОБА_2 була знята з квартирного обліку в райадміністрації у зв`язку зі смертю. Квартирну облікову справу було переоформлено на її сина - ОСОБА_1 . Постановлено вважати ОСОБА_1 на квартирному обліку складом родини з 1 особи.
В зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не проживав у гуртожитку за місцем своєї реєстрації, 22 березня 2016 року він був знятий з реєстраційного обліку Приморським РВ ГУ ДМС України в Одеській області.
Розпорядженням ректора ОНУ імені І. І. Мечникова ОСОБА_4
від 18 травня 2016 року за № 7 «Про посилення пропускного режиму на територію ботанічного саду» заборонено допуск на територію ботанічного саду, осіб, які втратили право проживання у гуртожитку, в тому числі ОСОБА_1
ОСОБА_1 не є співробітником ОНУ імені І . І. Мечникова.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та скасування розпорядження суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що житлові права
ОСОБА_1 порушено не було.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій в цій частині погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині відмови ОСОБА_1 про вселення та визнання розпорядження протиправним не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Відповідно до положень пунктів 9, 29 «Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Україні», затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року № 470 та Додатку № 1, особа, яка не є співробітником відповідної установи, не може бути включеною у контрольний список співробітників цієї установи, які перебувають на обліку у виконавчому комітеті Ради народних депутатів.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про включення до контрольного списку співробітників установи, оскільки ОСОБА_1 не є працівником ОНУ імені І. І. Мечникова .
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та визнання розпорядження протиправним, колегія суддів вважає, що такі вимоги є підставними, та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із статтею 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
За змістом статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (статті 121 122 ЖК України).
Згідно із статтею 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Однак стаття 125 ЖК України визначає перелік осіб, які не можуть бути виселені зі службового житла у випадках, передбачених статтею 124 цього кодексу, без надання іншого жилого приміщення. Зокрема, не може бути виселено членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення (абзац 5 частини першої статті 125 ЖК України).
Як вбачається з матеріалів справи, спірне житлове приміщення було виділено ОСОБА_2 18 лютого 1965 року, як службове приміщення.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, не звернули уваги на правила абзацу 5 частини першої статті 125 ЖК України, не перевірили правомірність позбавлення ОСОБА_1 права користування спірним житловим приміщенням, тому дійшли неправильного висновку про відсутність порушення житлових прав ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів констатує наявність порушеного права ОСОБА_1 на житло, яке гарантоване Конституцією України та
ЖК України, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди то такі задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними, так як позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу для її відшкодування. При цьому, колегія суддів врахувала характер спору, засади розумності, виваженості та справедливості, та дійшла висновку, що відновлення порушеного права ОСОБА_1 на вселення до спірної кімнати, буде відповідати вказаним критеріям.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України).
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2016 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОНУ імені І. І. Мечникова про вселення та визнання розпорядження протиправним підлягають скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша стаття 141 ЦПК України).
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині позовних вимог про вселення, визнання протиправним та скасування розпорядження, судові витрати понесені позивачем за подання позову в розмірі 1 102,40 грн, судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 1 212,64 грн та судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 1 322,88 грн, а всього - 3 637,92 грн слід стягнути з ОНУ імені І. І. Мечникова на користь ОСОБА_1 - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 141 400 402 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, третя особа - Приморський районний відділ в місті Одеса Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про вселення та визнання розпорядження протиправним скасувати.
Вселити ОСОБА_1 до кімнати № 1 гуртожитку, який розташований на території ботанічного саду Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати протиправним та скасувати розпорядження ректора Одеського національного університету імені І. І. Мечникова ОСОБА_4 від 18 травня 2016 року № 7 «Про посилення пропускного режиму на територію ботанічного саду» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Приморського районного суду міста Одеси
від 21 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області
від 25 січня 2017 року залишити без змін.
Стягнути з Одеського національного університету імені І. І. Мечникова ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3 637,92 грн судових витрат, понесених позивачем за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило