№ 522/14789/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 522/14789/19

провадження № 61-6870св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Бандиш Ганна Іванівна, на постанову Одеського апеляційного суду

у складі колегії суддів:Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

від 12 березня 2024 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2019 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва.

2. Свої вимоги Одеська міська рада мотивувала тим, що13 грудня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 набули право власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

3. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 серпня 2016 року, індексний номер 30817085 державного реєстратора Кравця О. В.

(ОФ ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень») проведено державну реєстрацію права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказану квартиру, розташовану за адресою: кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 65,3 кв. м, житловою площею 29,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992942651101. Таким чином, відповідачами проведено реконструкцію квартири із збільшенням загальної площі на 22,0 кв. м шляхом здійснення прибудови до першого поверху багатоквартирного будинку на земельній ділянці комунальної власності.

4. Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 25 червня 2019 року № 01-13ДАБК скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації

№ ОД 141191020456 від 12 квітня 2019 року. У зв`язку із скасуванням декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141191020456 від 12 квітня

2019 року Одеська міська рада вважала, що відсутні підстави для державної реєстрації права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на реконструйований об`єкт нерухомого майна, зазначений об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, яким захоплено земельну ділянку комунальної власності.

5. З урахуванням зазначеного, Одеська міська рада просила позов задовольнити: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 серпня 2016 року державного реєстратора Кравця О. В., індексний номер: 30817085, відповідно до якого за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 65,3 кв. м, житловою площею 29,6 кв. м; зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власними силами і за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - прибудови площею 22,0 кв. м до квартири АДРЕСА_2 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від17 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки відповідачами на виконання приписів чинного законодавства України вживалися усі необхідні заходи щодо приведення правовстановлюючих документів на квартиру

АДРЕСА_2 у належний стан шляхом погодження будівельних робіт з виконавчим органом Одеської міської ради, введення прибудови до квартири до експлуатації, реєстрації права власності. Позивачем не доведено правовий режим самочинного будівництва об`єкту нерухомого майна, що належить відповідачам на праві приватної власності, не надано доказів на підтвердження того, що спірна прибудова збудована з істотним порушенням державних будівельних норм, зокрема ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», державних стандартів та правил, у тому числі протипожежних та санітарних.

8. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Доказів істотного відхилення від проєкту, що порушує права позивача, чи відмови відповідачів у проведенні перебудови позивач не надав.

9. Матеріали справи не містять достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності за здійснення самочинного будівництва та що неможливо провести перебудову об`єкта нерухомості чи особи відмовляються від здійснення перебудови.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Одеського апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги Одеської міської ради задоволено.

11. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 серпня 2016 року державного реєстратора Кравця О. В., індексний номер: 30817085, відповідно до якого за ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру

АДРЕСА_2 , загальною площею

65,3 кв. м, житловою площею 29,6 кв. м.

12. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власними силами і за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - прибудови площею 22,0 кв. м до квартири

АДРЕСА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено факт самочинного захоплення відповідачами земельної ділянки територіальної громади, яка не була виділена у власність або користування останніх, шляхом здійснення прибудови до першого поверху багатоквартирного будинку на земельній ділянці комунальної власності. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть весь обсяг відповідальності, пов`язаний із введенням в оману відповідних органів будівельного контролю щодо надання недостовірних даних в частині розроблення та затвердження проєктної документації, самочинним захопленням земельної ділянки, належної територіальній громаді м. Одеси.

14. Апеляційний суд вказав, що будівельні роботи відповідачами були проведені на земельній ділянці, яка не передавалася у встановленому порядку для виконання таких робіт, отже рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 09 травня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Бандиш Г. І., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду

від 12 березня 2024 року та залишити в силі рішенняПриморського районного суду м. Одеси від17 червня 2021 року.

16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17, від 02 листопада 2022 рокуу справі № 452/2808/19, від 27 січня 2023 року

у справі № 621/2300/16-ц, від 07 листопада 2023 року у справі № 522/16580/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Заявник вважає, що позивачем не було доведено та не було встановлено чи виділялася земельна ділянка у власність або у користування під багатоквартирним будинком

АДРЕСА_3 , співвласникам житлового будинку та відповідачам. Заявник вважає, що Одеська міська рада мала право бути позивачем за вказаним позовом лише у випадку доведення суду, що земля під багатоквартирним будинком не передавалася у власність та/або користування співвласникам жилого будинку, в іншому випадку права територіальної громади не можуть вважатись порушеними.

18. Згідно з доводами касаційної скарги, саме співвласники багатоквартирного будинку є власниками на праві спільної сумісної власності земельної ділянки під таким будинком, а отже і можуть бути позивачами у спорах про використання вказаного майна, у тому числі для будівництва.

19. Заявник стверджує, що рішення суду першої інстанції є законим та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню в силі. Звертає увагу на дії, пов`язані з реєстрацією декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/14789/19.

21. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. 13 грудня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з

ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

23. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 серпня 2016 року, індексний номер 30817085 державного реєстратора Кравця О. В.

(ОФ ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень») було проведено державну реєстрацію права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,3 кв. м, житлова площа 29,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992942651101.

24. З 12 червня 2019 року по 19 червня 2019 року головним спеціалістом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Найко В. Г. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил при реконструкції квартири АДРЕСА_2 .

25. За результатами зазначеної перевірки складено акт від 19 червня

2019 року № 001064, в якому встановлено, що у декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141191020456 від 12 квітня 2019 року з реконструкції квартири АДРЕСА_2 , наведені недостовірні дані в частині розроблення та затвердження проєктної документації.

26. 19 червня 2019 року посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в присутності представника позивача відносно замовника ОСОБА_2 складено два протоколи про скоєння останнім адміністративних правопорушень, передбачених частинами п`ятою, дев`ятою статті 96 КУпАП.

27. 02 липня 2019 року заступником начальника Управління начальник інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р. К., за результатами розгляду вказаних вище матеріалів адміністративних правопорушень, в присутності представника позивача, було прийнято дві постанови: 1) № 517/19, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною дев`ятою статті 96 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 10 200 грн; та 2) № 518/19, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 10 200 грн.

28. Вказані постанови були оскаржені ОСОБА_2 у судовому порядку.

29. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року у справі № 420/4304/19 адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправними дії заступника начальника Управління начальника інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименка Р. К. Скасовано постанову № 517/19 від 02 липня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 96 КУпАП. Скасовано постанову № 518/19 від 02 липня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною дев`ятою статті 96 КУпАП.

30. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого

2020 року було скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

31. 25 червня 2019 року в. о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі акту позапланової перевірки № 0011064 від 19 червня 2019 року та доповідної записки головного спеціаліста інспекційного відділу № 1 Найка В. Г. видав два накази № 01-13/274ДАБК та № 01-13/275ДАБК, якими було скасовано реєстрацію поданих відповідачем у квітні 2019 року «Повідомлення про початок виконання будівельних робіт» від 04 квітня 2019 року

№ ОД 061190940383 та «Декларації про готовність до експлуатації об`єкта»

від 12 квітня 2019 року № ОД 141191020456.

32. У зв`язку із скасуванням декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141191020456 від 12 квітня 2019 року Одеська міська рада вважала, що відсутні підстави для державної реєстрації права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на реконструйований об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992942651101, також вважає зазначений об`єкт нерухомості самочинним будівництвом, яким захоплено земельну ділянку комунальної власності.

33. Згідно з листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14 грудня 2018 року, земельна ділянка за адресою:

АДРЕСА_3 , не передавалася у власність або користування для містобудівних потреб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

35. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

38. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

39. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

40. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

41. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

42. Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

43. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

44. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

45. Відповідно до частини першої статі 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

46. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

47. Відповідно до статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

48. Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

49. Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

50. Статтею 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

51. Частина друга статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

52. Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема статтею 39-1, встановлено підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

53. Такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта.

54. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 523/3113/20, від 13 грудня 2023 року у справі

№ 522/17307/19.

55. Частиною четвертою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надано можливість замовникам будівництва здійснювати реконструкцію об`єкта будівництва за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, у разі якщо така реконструкція здійснюється без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані.

56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил при реконструкції квартири

АДРЕСА_2 складено акт від 19 червня 2019 року № 001064, в якому зазначено, що у декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141191020456 від 12 квітня 2019 року з реконструкції вказаної квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані наведені недостовірні дані в частині розроблення та затвердження проєктної документації.

57. 02 липня 2019 року було прийнято дві постанови № 517/19, № 518/19 якими визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частинами п`ятою, дев`ятою статті 96 КУпАП та накладено штрафи.

58. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 420/4304/19 рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 13 лютого 2020 року було скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

59. Приймаючи вказану постанову, П`ятий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що зібрані у справі докази беззаперечно підтверджують факт непроведення ТОВ «ПРОЕКСП» на замовлення ОСОБА_2 експертизи проєкту будівництва (реконструкції квартири) та факт відсутності позитивного експертного звіту № 0375-18/ПРОЕКСП від 24 травня 2018 року по цьому проєкту, що дійсно свідчить про наявність зазначених позивачем у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 04 квітня 2019 року № ОД 061190940383 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 12 квітня 2019 року № ОД 141191020456 (реєстрація яких 25 червня 2019 року була скасована) недостовірних відомостей, що є грубим порушенням містобудівного законодавства. Звернуто увагу на те, що ОСОБА_2 (замовник) 10 квітня 2019 року (через 6 днів після повідомлення про початок виконання будівельних робіт) подав до Управління ДАБК Одеської міської ради декларацію про готовність до експлуатації об`єкта.

60. Відповідно до приписів пункту 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 13 квітня 2011 року № 466, замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, за виконання будівельних робіт без подання повідомлення та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та КУпАП.

61. Окрім зазначеного, згідно з листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14 грудня 2018 року, земельна ділянка за адресою:

АДРЕСА_3 , не передавалася у власність або користування для містобудівних потреб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

62. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

63. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

64. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

65. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а також врахувавши встановлені у справі № 420/4304/19 обставини, обґрунтовано виходив з того, що у результаті здійснення реконструкції спірної квартири її загальна площа збільшилася на 22,0 кв.м. Збільшення загальної площі квартири відбулося за рахунок зовнішньої добудови до квартири на першому поверсі на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та не надавалася будь-яким особам у власність чи користування, зокрема для будівництва прибудови.

66. Таким чином, будівельні роботи відповідачами були проведені на земельній ділянці, яка не передавалася у встановленому порядку для виконання таких робіт.

67. Слід також врахувати, що відповідачами право власності на спірну квартиру після її реконструкції (із збільшенням площі на 22,0 кв.м) було зареєстровано 06 серпня 2016 року, однак відповідні дії щодо реєстрації поданих позивачем повідомлення про початок виконання будівельних робіт

№ ОД 061190940383 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта

№ ОД 141191020456, які в подальшому було скасовано, відповідачі намагалися вчинити лише у квітні 2019 року, тобто вже після реєстрації права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно.

68. Водночас відповідачі не мали правових підстав вважати, що у них виникло право власності на самочинно споруджений об`єкт. Це право не виникає з факту його державної реєстрації.

69. Встановленні у справі обставини беззаперечно свідчать про те, що відповідачами у справі було вчинено самочинне захоплення земельної ділянки територіальної громади, яка не була виділена у їхню власність або ж у користування.

70. Як наслідок протиправних дій відповідачів, зокрема надання недостовірних відомостей щодо розроблення та затвердження проєктної документації, самочинного захопленням земельної ділянки, належної територіальній громаді, за рахунок останніх підлягає відновленню попередній стан земельної ділянки, який існував до порушення прав територіальної громади. Отже за рахунок відповідачів підлягає знесенню об`єкт самочинного будівництва - прибудова площею 22,0 кв. м до квартири АДРЕСА_2 .

71. ОСОБА_2 протилежного не довів, доказів законності дій з реконструкції спірної квартири та правомірності зайняття земельної ділянки не надав.

72. Відповідачі вчинили неправомірні дії, отже відновлення правомірного становища переслідує легітимну мету та здійснюється в інтересах територіальної громади та правопорядку і за обставин цієї справи не може вважатися непропорційним втручанням у права відповідачів на користування квартирою. Позивачі не втрачають права власності на придбану ними квартиру.

73. Доводи заявника на правильність висновків суду апеляційної інстанції не впливають. Касаційна скарга не містить доводів щодо неналежності способів захисту права територіальної громади.

74. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

75. Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню апеляційного суду на предмет його законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

76. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

77. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Бандиш Ганна Іванівна, залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2024 року залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Одеського апеляційного суду

від 12 березня 2024 року зупинене ухвалою Верховного Суду від 12 липня

2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович