№ 522/15344/18

Постанова

Іменем України

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 522/15344/18

провадження № 61-9342св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс», Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського» про визнання правочину частково недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником Тарасенко Євгенією Василівною , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року, ухвалене суддею Салтан Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс» (далі - ТОВ «Олімпекс Транс»), Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал - Жаботинського» (далі - ОК «Набережний квартал - Жаботинського», кооператив) про визнання правочину частково недійсним.

Позов обґрунтований тим, що 17 жовтня 2014 року між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний квартал - Жаботинського» укладено договір про співпрацю, предметом якого є діяльність сторін, спрямована на будівництво об`єкта - двосекційного 22-х поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом, який буде зведений на земельній ділянці загальною площею 4 775 кв. м., яка розташована на АДРЕСА_1 , та отримання приміщень у порядку, встановленому цим договором. Для здійснення будівництва сторони узгодили межі будівельного майданчику - частини земельної ділянки, яка розташована за вказаною адресою, та окреслили їх в додатку № 1 до договору.

У договорі сторони визначили термін початку будівництва - не пізніше 01 грудня 2014 року та його закінчення - не пізніше 01 травня 2016 року.

Земельна ділянка, на якій планувалось будівництво, знаходилась в оренді у ТОВ «Олімпекс Транс».

Позивачка зазначала, що фінансування всіх витрат, пов`язаних як із проведенням будівельних робіт, так і проектних робіт, у повному обсязі покладалося на ОК «Набережний квартал - Жаботинського», який мав джерело фінансування будівництва - пайщиків, саме вони передбачені у пункті 2.7 договору про співпрацю, яким визначено, що сторони домовилися про наступний порядок здійснення майбутніх продаж приміщень ТОВ «Олімпекс Транс» та передачі приміщень ОК «Набережний квартал - Жаботинського» своїм членам (пайщикам).

18 лютого 2016 року позивачка, як асоційований член ОК «Набережний квартал - Жаботинського», уклала з останнім договір про сплату внесків, відповідно до умов якого кооператив зобов`язався організувати будівництво житлового будинку за вказаною адресою за рахунок внесків учасників (одним із яких є позивачка) та внесків інших асоційованих членів кооперативу, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, обумовлене цим договором, та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього.

Згідно з підпунктом 1.5. розділу 1 договору вона як учасник кооперативу мала отримати у власність об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_2 .

Термін виконання кооперативом своїх зобов`язань перед учасником, що складають предмет договору - кінець 4 кварталу 2016 року. До цього терміну кооператив зобов`язаний організувати і забезпечити будівництво об`єкту будівництва та закінчити будівельно-монтажні роботи.

На виконання умов договору нею було сплачено на користь кооперативу кошти у загальному розмірі 555 110 грн.

Позивачка вважала, що уклавши 18 лютого 2016 року договір з ОК «Набережний квартал - Жаботинського», вона стала учасником у правовідносинах сторін, що виникли за договором про співпрацю, оскільки разом з іншими фінансувала будівництво житлового будинку та стала заінтересованою в отриманні житла.

.

На її думку, договір про співпрацю від 17 жовтня 2014 року за своєю правовою природою, є договором про спільну діяльність на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство).

А тому позивачка вважала, що має право на оскарження умов договору про співпрацю від 17 жовтня 2014 року, укладеного між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний квартал - Жаботинського». Зокрема, пункту 5.5.1 договору про співпрацю щодо зобов`язання повернути ТОВ «Олімпекс Транс» будівельний майданчик, всю отриману та розроблену документацію, а також об`єкт нерухомості незалежно від етапу завершеності (незавершеності) його будівництва, у випадку одностороннього розірвання договору з ОК «Набережний квартал - Жаботинського».

Також позивачка не погоджувалася із пунктом 8.7 вказаного вище договору, у тій частині, яка визначає, що цей договір не є договором простого товариства та договором суперфіцію.

Позивачка ставила під сумнів і пункт 8.8 зазначеного договору у тій частині, що протягом 10-ти календарних днів з моменту припинення дії договору, в тому числі з підстав та в порядку, передбаченому у пункті 8.3 договору, ОК «Набережний квартал - Жаботинського» зобов`язаний повернути ТОВ «Олімпекс Транс» будівельний майданчик, а також всю документацію, отриману відповідачем від позивача відповідно до умов договору.

Вищезазначені пункти договору про співпрацю від 17 жовтня 2014 року позивачка просила визнати недійсними, оскільки, на її думку, вони порушують її права як учасника спірних правовідносин та позбавляють її права на отримання житла.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Судові рішення мотивовані тим, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів порушення її прав та охоронюваних законом інтересів відповідачами під час укладення договору про співпрацю від 17 жовтня 2014 року, а саме - пунктами 5.5.1, 8.7, 8.8 цього договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Є. В, у якій вона просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Представник заявникапосилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду 26 жовтня 2020 року, ТОВ «Олімпекс Транс» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 жовтня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

21 вересня 2021 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у складі колегії суддів: Ткачука О. С. (судді-доповідача), Калараша А. А., Петрова Є. В.

Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що 17 жовтня 2014 року між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний квартал - Жаботинського» укладено договір про співпрацю №14/10-17, предметом якого є спільна діяльність сторін, направлена на будівництво двосекційного 22-х поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями і підземним паркінгом, що буде побудований на земельній ділянці загальною площею 4775 кв. м., яка розташована на АДРЕСА_1 , і знаходиться в оренді у ТОВ «Олімпекс Транс» на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2008 року, що зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП Центру ДЗК за №040950500020 від 23 березня 2009 року.

Відповідно до пункту 4.1.1. договору від 17 жовтня 2014 року ТОВ «Олімпекс Транс» зобов`язується передати ОК «Набережний квартал - Жаботинського» будівельний майданчик для будівництва об`єкту.

В оспорюваному позивачкою пункті 5.5.1 договору про співпрацю передбачено, що у разі дострокового припинення договору ОК «Набережний квартал - Жаботинського» зобов`язаний повернути ТОВ «Олімпекс Транс» будівельний майданчик, всю отриману і розроблену відповідно до умов даного договору документацію, а також об`єкт незалежно від етапу завершеності (незавершеності) його будівництва.

Так само у пункті 8.8 цього договору встановлено, що ОК «Набережний квартал- Жаботинського» зобов`язаний передати (повернути) ТОВ «Олімпекс Транс» будівельний майданчик, а також всю документацію, отриману від підприємства, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту припинення договору.

Відповідно до пункту 8.7 вказаного вище договору, цей договір не є договором простого товариства та договором суперфіцію. Для повного розуміння правового змісту договору та однакового його тлумачення сторони підтверджують, що він є змішаним договором згідно зі статтею 628 ЦК України. У випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством України. До цього договору положення статті 1141 ЦК України не застосовуються.

18 лютого 2016 року позивачка ОСОБА_1 , як асоційований член ОК «Набережний квартал - Жаботинського», уклала з останнім договір про сплату внесків.

Згідно з пунктом 1.5 цього договору ОСОБА_1 як учасник кооперативу повинна була отримати у власність об`єкт нерухомості з наступними характеристиками (параметрами): квартира АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи порушене право, на захист якого ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом, зазначала, що, уклавши 18 лютого 2016 року договір з ОК «Набережний квартал - Жаботинського» вона разом з іншими учасниками фінансувала будівництво житлового будинку та є заінтересованою особою в отриманні квартири. Пунктами 5.5.1, 8.7, 8.8 укладеного між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний квартал - Жаботинського» договору про співпрацю, якими передбачено повернення будівельного майданчика та об`єкта будівництва у розпорядження ТОВ «Олімпекс Транс», порушено її право на отримання житла.

Перевіряючи такі доводи позивачки, суди дійшли висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, виходячи із наступного.

У процесі розгляду справи судами було встановлено, що як станом на дату укладення договору від 18 лютого 2016 року з ОК «Набережний квартал - Жаботинського», так і станом на час укладення договору про співпрацю від 17 жовтня 2014 року між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний квартал - Жаботинського», ОСОБА_1 не була ні користувачем (орендарем), ні власником житлового приміщення, яке вона бажає отримати, нею сплачено вступний внесок та цільовий внесок, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу (пункти 1.4.1,1.4.2 договору). Більше того умовами договору про сплату внесків не передбачено передачу кооперативом приміщення його члену в момент підписання договору, передача квартири та набуття прав на неї можливо, коли кооператив завершить будівництво житлового будинку.

Також встановлено, що між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОСОБА_1 не укладено жодного правочину, майнові права за договором на об`єкт незавершеного будівництва від товариства до позивачки не передавались і не відчужувалися, а факт оплати внесків у ОК «Набережний квартал -Жаботинського» не зумовлює наявність у ОСОБА_1 законного інтересу щодо положень пунктів 5.5.1, 8.7, 8.8 договору про співпрацю від 17 жовтня 2014 року.

Крім того, з умов оспорюваного договору вбачається, що ТОВ «Олімпекс Транс» є забудовником та замовником будівництва житлового будинку, до завершення будівництва об`єкта нерухомого майна та прийняття його в експлуатацію, замовнику будівництва належить не право власності на цей об`єкт, а майнові права на нього.

Тільки після завершення будівництва об`єкта, відповідачі повинні розподілити житлові та нежитлові приміщення між собою та набути на них право власності.

Разом із цим встановлено, що оскільки ОК «Набережний квартал - Жаботинського» не виконало умов договору від 17 жовтня 2014 року в частині фінансування будівництва, об`єкт в експлуатацію не введено, тому рішенням Господарського суду Одеської області від 01 серпня 2017 року у справі № 916/3315/16, яке набрало законної сили, договір про співпрацю між ОК «Набережний квартал -Жаботинського» та ТОВ «Олімпекс Транс» розірвано (а. с. 230 - 241, т. 1).

Рішення суду у вказаній справі мотивовано тим, що у спірних правовідносинах за договором співпраці від 17 жовтня 2014 року, відповідачем ОК «Набережний квартал - Жаботинського» прийняті на себе зобов`язання зі своєчасного введення об`єкта в експлуатацію (до 01 травня 2016), що фактично включає в себе як здійснення фінансування об`єкта будівництва, так і здійснення нагляду за проведенням робіт із капітального будівництва та, в тому числі, дотримання вимог проектної документації. Втім зазначені зобов`язання виконувалися відповідачем неналежним чином і така протиправна поведінка останнього значною мірою позбавила позивача ТОВ «Олімпекс Транс» того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме: отримання приміщень у двосекційному 22-х поверховому житловому будинку з метою їх подальшої реалізації на умовах, визначених сторонами у договорі співпраці, у зв`язку з чим суд визнав допущені відповідачем ОК «Набережний квартал - Жаботинського» порушення зобов`язань у спірних правовідносинах істотними та відповідно до частини другої статті 651 ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору.

Крім того, суд вказав, що протиправні дії відповідача ОК «Набережний квартал - Жаботинського» спричинили виникнення правового режиму самочинного будівництва та зумовили анулювання дозволу на виконання будівельних робіт, отриманого ТОВ «Олімпекс Транс». Протиправна поведінка кооперативу, відповідального за організацію та забезпечення будівництва у відповідності до закону, призвела до негативних наслідків для позивача.

При цьому у справі № 916/3315/16 встановлено, що згідно пункту 8.8 договору від 17 жовтня 2014 року (оспорюваного у справі, яка переглядається) кооператив зобов`язаний передати (повернути) ТОВ «Олімпекс Транс» будівельний майданчик, а також всю документацію, отриману від позивача, протягом десяти календарних днів з моменту припинення договору, незалежно від підстав його припинення. З припиненням договору співпраці у ОК «Набережний квартал-Жаботинського» відсутні правові підстави для використання будівельного майданчику та утримання у себе проектної документації.

Встановлені вище обставини свідчать про те, що ОК «Набережний квартал-Жаботинського» не має будь-яких правових прав на житловий будинок, який є об`єктом договору про співпрацю від 17 жовтня 2014 року, оскільки цей договір розірвано у судовому порядку і будівельний майданчик та вся документація повернута ТОВ «Олімпекс Транс».

Крім того, судами встановлено, що між ТОВ «Олімпекс Транс» та ОК «Набережний квартал-Жаботинського» вирішувалась чисельна кількість спорів в порядку адміністративного судочинства, зокрема справи № 815/954/16, № 815/955/16, № 815/956/16, рішення у яких набрали законної сили, в яких судами було встановлено факт відсутності переходу від ТОВ «Олімпекс Транс» до ОК «Набережний квартал-Жаботинського» статусу замовника будівництва, а отже, й відповідних прав та обов`язків, які випливають з даного статусу, зокрема щодо наявності майнових прав на всі приміщення в об`єкті будівництва.

Таким чином, встановлено, що на теперішній час як забудовником, так і єдиним замовником будівництва житлового будинку є саме ТОВ «Олімпекс Транс».

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Господарського суду Київської області від 12 березня 2020 року (справа № 911/1175/18) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Наяда-Сервіс» до боржника ОК «Набережний квартал-Жаботинського» про банкрутство, визнано банкрутом ОК «Набережний квартал-Жаботинського» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Бершадського С. М.

Після офіційного оприлюднення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» незалежно від настання строку виконання зобов`язань.

Тому в оскаржуваних судових рішеннях, суди звернули увагу ОСОБА_1 на те, що вона не позбавлена права звернутися до суду для задоволення своїх вимог щодо внесків, які було зараховано нею на рахунок ОК «Набережний квартал-Жаботинського» за договором від 18 лютого 2016 року.

У той же час суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного правочину про співпрацю від 17 жовтня 2014 року і вона не довела, що цим договором, який у подальшому було розірвано в судовому порядку, порушуються її права та зачіпаються інтереси.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Тарасенко Є. В. посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19), від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц (провадження №14-75цс18) та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц (провадження № 61-8888св18), від 04 липня 2018 року у справі № 462/4611/13-ц (провадження № 61-6130св18).

Колегія суддів вважає такі доводи заявника безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У цих справах застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж застосовано у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених у ній конкретних обставин.

Так, предметом розгляду у справі № 587/2326/16-ц є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Предметом розгляду у справі № 439/212/14-ц є визнання незаконним рішення сесії сільської ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності

У справі № 750/2728/16-ц предметом розгляду є визнання договору купівлі-продажу квартири.

Предметом розгляду у справі № 462/4611/13-ц є визнання договору дарування недійсним і повернення сторін у попередній стан.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, відхиляються, оскільки це не входить до підстав касаційного перегляду, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до власної переоцінки позивачем встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, слід звернути увагу заявника на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Тарасенко Євгенії Василівни залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров