№ 522/16200/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 522/16200/17

провадження № 61-36781св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., ЯремкаВ. В.,

учасники справи:

позивач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуквартирно-експлуатаційного відділу м. Одесина постанову Апеляційного суду Одеськоїобласті від 10 квітня 2018 рокуу складі колегії суддів: Колеснікова Г.Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є.С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси(далі КЕВ м. Одеси) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод укористуванні приміщенням.

Позов обгрунтований тим, що відповідач ОСОБА_1 є працівником КЕВ м.Одеси та проживає у кімнаті № НОМЕР_1 приміщення будівлі № 3 військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , куди була розміщена для тимчасового проживання. Це приміщення знаходиться в аварійному стані, не єжитловим, не призначено для постійного проживання та має статус адміністративної будівлі «штаб-казарма». Крім того, будівля № 3 підпадає під статус забудови та підлягає знесенню відповідно до договору № 227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на земельній ділянці, орієнтовною площею 2,5 га, яка розташована на території військового містечка № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1 , укладеного 17 листопада 2004 року між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» (далі - ТОВ «УВГП-Система»).

Позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненніКЕВ м. Одесиправа користування та розпорядження кімнатою № 24, площею 36 кв. м убудівлі № 3 військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення цього приміщення.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2017 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненніКЕВ м.Одесиправа користування та розпорядження кімнатою АДРЕСА_2 , шляхом звільнення цього приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьКЕВ м. Одесивитрати зісплати судового збору в сумі 1600,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, застосувавши статті 316 317 379 386 391 ЦК України, виходив з того, щоспірне приміщення не може бути житлом фізичної особи, оскільки воно як гуртожиток чи як іншежитлове приміщення в органах місцевого самоврядування у встановленому законом порядку не зареєстровано, належить до нежитлових приміщень, що не призначено для постійного проживання, тому відсутніправові підстави для утримання відповідачем спірногоприміщення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеськоїобласті від 10 квітня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2017 року скасовано. У позові відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від26вересня 2013 року № 363 змінено статус гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєно статус житлового будинку, відповідач з січня 2002 року,тобто більше ніж 16 років, на законних підставах проживала в гуртожитку. Позов заявлено КЕВ м. Одеси на підставі статей 387 391 396 ЦК України, проте суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач заявив вимоги про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом його звільнення на підставі норм ЦК України, які на спірні правовідносини не поширюються, не довів, що приміщення, яке з 2002 року займає ОСОБА_1 не єжитлом у контексті Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року КЕВ м. Одеси звернулося до Верховного Суду зкасаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Одеськоїобласті від 10 квітня 2018 року, просило скасувати оскаржуване рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

26 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження усправі.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене знеправильним застосуванням норм матеріального права та порушеннями норм процесуального права.

Суди не взяли до уваги, що в приміщенні будівлі № 3 військового містечка № НОМЕР_2 , що знаходиться на балансі АДРЕСА_1 , проживає відповідач, яка займає кімнату 24 (площею 36 кв. м), яка не єжитловимприміщенням та не призначено для постійного проживання.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що будівля знаходиться в аварійному стані згідно з висновком про технічний стан будівлі та помилково зіславя на рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 вересня 2013 року № 363.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу КЕВ м. Одеси мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального права і процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення застосував норми ЦКУкраїни, проте спірні правовідносини регулюються нормами ЖК Української РСР, не врахував, що рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 17 червня 2005 року їй надана жила кімната АДРЕСА_3 , де вона проживає до теперішнього часу. Вказане приміщення відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 вересня 2013 року № 363 має статус житлового будинку, а тому вона не може бути виселена без надання іншого житлового приміщення, що відповідає санітарним і технічним вимогам, у межах одного населеного пункту.

Суд апеляційної інстанції надав відповідній обставині належну правову оцінку.

Доводи касаційної скарги, що відповідачу пропонувалося інше жиле приміщення не заслуговують на увагу, оскільки позивач дійсно пропонував таке приміщення без належно оформлених документів для проживання відповідача, вказане приміщення не є жилим, необладнаним та не придатним для проживання.

Крім того вказувала, що спірне приміщення є її єдиним житлом.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені врішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення зтаких підстав.

Обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 30 січня 1980 року до 17 квітня 2000 року ОСОБА_1 перебувала на військовому обліку, з 1990 року до 1996 рокупрацювала у штабі Одеського військового округу,з 1996 року до 2007 року працювала у військовій частині НОМЕР_3 , з 15 жовтня 2007 року до сьогодніперебуває у трудових відносинах зКЕВ м. Одеси.

З 23 січня 2002 року відповідач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Будівлі військового містечка № НОМЕР_2 , розташовані на АДРЕСА_1 , як державне майно, що має статус військового майна, знаходилось в експлуатації військової частини НОМЕР_3 та за актом прийому-передачі передано на баланс та вексплуатацію до КЕВ м. Одеси.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 26 серпня 2002 року ОСОБА_1 була надана кімната АДРЕСА_5 у військовому містечку № НОМЕР_2 .

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 17 червня 2005 року ОСОБА_1 була надана кімната АДРЕСА_6 .

06 листопада 2014 року ОСОБА_1 виданий спеціальний дозвіл на проживання в кімнаті АДРЕСА_7 .

Суд апеляційної інстанції встановив, що з 2002 року до сьогодні відповідач незмінно проживала лише в одній кімнаті гуртожитку № 3 у військовому містечку № НОМЕР_2 , нумерація кімнат та нумерація гуртожитку штучно змінювалися кожного разу після призначення нового командира військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до копій квитанцій з 2014 року до 2017 року ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги, отримані за адресою: в/ АДРЕСА_8 з 2004 року до 2013 року - компенсацію та квартплату за проживання в службовому приміщенні.

Згідно з довідкою територіальної профспілкової організації № 2 професійної спілки працівників Збройних Сил України від 14 вересня 2017 року за № 42 ОСОБА_1 перебувала на черзі квартирного обліку у житловій комісії (протокол від 01 червня 2005 року № 47).

З 20 листопада 2003 року ОСОБА_1 складом сім`ї дві особи (вона та онука) перебуває на квартирному обліку в секторі обліку та розподілу житла Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за загальною групою і станом на01січня 2017 року черговий номер 3 964, з 01 листопада 2006 року включена впершочергову групу, черговість № 1 649.

25 листопада 2004 року між Міністерством оборони України та ТОВ «УВГП-Система» укладений договір № 227/УПБ-70Д про будівництво житла у порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на земельній ділянці, орієнтовною площею 2,5 га, яка розташована на території військового містечка № НОМЕР_2 на АДРЕСА_1 .

Окремим дорученням Міністра оборони України від 10 листопада 2014 року №13634/з постановлено вжити невідкладні заходи щодо виселення мешканців, які безпідставно займають будівлі, що підпадають під пляму забудови відповідно до вищезазначеного договору.

Листом КЕВ м. Одеси від 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 попереджена про необхідність звільнення займаного нежитлового приміщення кімнати № 24 в будівлі № 3 військового містечка № НОМЕР_2 та їй запропоновано альтернативне житлове приміщення: кімната АДРЕСА_9 .

Звертаючись до суду з цим позовом, КЕВ м. Одеси виходило з того, що будівля АДРЕСА_10 обліковується та використовується як штаб.

Водночас саме позивач надав суду витяг зі звіту ТОВ «Бюро консалт сервис» про технічний стан основних несучих і огороджувальних будівельних конструкцій одноповерхової будівлі гуртожитку № 3 на території військового містечка № НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з висновками якого об`єктом дослідження була будівля гуртожитку № 3, середньозважений фізичний знос якого склав 81 %, що відповідає «аварійному» стану будівлі.

Відповідно до індивідуальної картки обліку будівлі будівля під № 3 побудована у1952 році, найменування будівлі «казарма», фактичне використання будівлі «штаб», яка станом на 01 січня 2013 року мала загальну площу 672 кв. м, в тому числі житлову-467 кв. м, штабну-42 кв. м, кількість кімнат-18 шт.

В індивідуальній картці обліку будівлі будівля під № 3 за зазначеною адресою рахується як казарма, а фактичне використання «штаб».

У генплані військового містечка № НОМЕР_2 будівля під № 3 значиться як гуртожиток, має загальну площу 672 кв.м, в тому числі житлову-467 кв. м. На території військового містечка № НОМЕР_2 з числа житлових приміщень, розташовані два гуртожитки (будівлі під номерами 3 та 10) та чотири житлових будинків під номерами 48,50,52 та 53.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 вересня 2013 року №363 змінено статус гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєно статус житлового будинку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно достатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положення цього конституційного принципу закріплені у частині четвертій статті 9 ЖК Української РСР, згідно з якою ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ під майном також розуміються майнові права.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини усправі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, вякому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх ітривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її звідповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що розгляд цієї справи повинен відбуватися, зокрема, у контексті рішення ЄСПЛ, у яких викладені загальні принципи тлумачення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до свого житла.

ЄСПЛ констатував, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи єконкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем» (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine)рішення від 02 грудня 2010 року).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine) рішення від 02 грудня 2010 року).

У справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві».

Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач в 2002 році була вселена у спірне приміщення, уклаладоговір найму, була там зареєстрована, постійно проживала, сплачувала витрати на утримання та ремонт майна та інші обов`язкові платежі, а отже, мали місце достатні та триваючі зв`язки з цим місцем, а позивач не довів, що приміщення, яке з 2002 року займає ОСОБА_1 , не є житлом у контексті Конвенції та практики ЄСПЛ.

Відповідно до частини другої статті 127 ЖК Української РСР статус гуртожитку будівля набуває після реєстрації її виконавчим комітетом місцевої ради.

Особливий правовий режим гуртожитків обумовлений їх функціональним призначенням, яке полягає у забезпеченні тимчасовим житлом фізичних осіб.

У сфері житлового права гуртожитком визначається спеціально споруджений або переобладнаний для цієї мети жилий будинок (частина будинку), який зареєстрований як гуртожиток у виконавчому органі відповідної ради або державній адміністрації і призначений для тимчасового проживання громадян у період роботи (служби), навчання.

Згідно з Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737, під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки, казарми та інші будівлі, які мають бути зареєстровані у виконавчому органі сільських, селищних, міських, районних у містах рад або районній державній адміністрації (пункт 5.1); казарми це будівлі, розташовані на територіях військових містечок, які переобладнані для тимчасового проживання військовослужбовців та не зареєстровані в органах місцевого самоврядування як об`єкти житлового фонду (пункт 6.1); за рішенням Міністра оборони України може бути порушено клопотання перед місцевою радою (відповідною державною адміністрацією) про реєстрацію казарми як гуртожитку чи житлового будинку.

Відповідно до частини п`ятої статті 132 ЖК Української РСР осіб, які проживають угуртожитках, виселяють також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому особам, які виселяються, надається інша жилаплоща в гуртожитку або інше жиле приміщення.

Згідно зі статтею 110 ЖК Української РСР громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо:будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв`язок із Збройними Силами СРСР.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд апеляційної інстанції обгрунтовановзяв до уваги, що ОСОБА_1 з 30 січня 1980 року до 17 квітня 2000 року перебувала на військовому обліку, з 1990 року до 1996 року працювала у штабі Одеського військового округу,з 1996 року до 2007 року працювала у військовій частині НОМЕР_3 , з 15 жовтня 2007 року до сьогодніперебуває у трудових відносинах з КЕВ м.Одеси, іншим житлом не забезпечувалася, а відтак виселеннюзі спірного приміщеннябез надання іншогоблагоустроєного жилого приміщення не підлягає.

Відповідний висновок щодо виселення осіб з гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 викладений у постанові Верховного Суду від06грудня 2019 року у справі № 522/8515/16-ц, провадження № 61-41065св18.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, урішеннях судів та інших органів звирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та наданим доказам у справі, правильно здійснив тлумачення норм матеріального та процесуального права і застосував їх до спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьоїстатті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального іпроцесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеськоїобласті від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А.С. Олійник

С.О. Погрібний

В.В. Яремко